Я тут ні до чого, містере Голмс. Його світлість усіма силами намагався уникнути розголосу. Він остерігався, щоб його сімейні негаразди не стали темою для пліток. Таке йому ніколи не подобалося.
А місцева влада займалася розслідуванням втечі лорда Солтайра?
Авжеж, сер, але, на жаль, це нічого не дало. Спочатку ми ніби й натрапили на слід утікачів нам повідомили, що з нашої станції ранковим потягом їхав якийсь юнак, а з ним підліток. Але вчора ввечері їх затримали в Ліверпулі, і помилка відразу вийшла назовні. Ось тоді я вже зовсім зневірився й після безсонної ночі поїхав до вас першим потягом.
Як тільки поліція кинулася хибним слідом, розслідування справи на місці, ймовірно, велося вже не так завзято?
Його просто припинили.
Отже, три дні пішли коту під хвіст. Яка ганьба!
Аякже, каюся. Маєте рацію.
Але загадку ще можна розплутати. Я із задоволенням візьмуся за цю справу. Скажіть, чи вам вдалося встановити якийсь звязок між зниклим хлопчиком і вчителем німецької мови?
Та ніякого звязку між ними не було.
Учитель викладав у його класі?
Ні, і, наскільки я знаю, він навіть жодного разу з ним не розмовляв.
Дивно, дуже дивно! У хлопчика був велосипед?
Ні.
А всі інші велосипеди на місці?
На місці.
Ви в цьому впевнені?
Цілком.
Сподіваюся, ви не думаєте, що німець їхав глухої ночі велосипедом, та ще й з хлопчиком на руках?
Звісно, ні.
Тоді як ви все це пояснюєте?
Можливо, вони взяли велосипед для відвернення уваги, сховали його десь, а самі пішли пішки.
Усе може бути. Але, погодьтеся самі, якийсь дивний спосіб відвернути увагу. Адже в комірчині стояли й інші велосипеди?
Атож.
Чи не краще йому було б сховати два велосипеди, якщо він хотів навести вас на думку, що вони поїхали, а не пішли пішки?
Маєте рацію.
Отож-бо й воно. Ні, ця теорія нікуди не годиться. Але саме собою зникнення велосипеда може послужити відправним пунктом для подальшого розслідування. Зрештою, це не така річ, яку легко сховати або знищити. Ще одне запитання: чи хтось відвідував підлітка напередодні його втечі?
Ні.
Можливо, на його імя були якісь листи?
Так, один лист був.
Від кого?
Від його батька.
Ви переглядаєте пошту своїх учнів?
Ні.
Чому ж вирішили, що лист прийшов від його батька?
Конверт був із гербом, й адреса написана незграбним почерком герцога. До того ж герцог сам згадав, що писав синові.
Як часто хлопчик отримував листи до цього?
Останніми днями на його імя нічого не було.
А з Франції йому часом не писали?
Жодного разу.
Ви, звісно, розумієте, до чого я хилю. Або лорда Солтайра викрали силою, або він утік із власної волі. Остання гіпотеза підказує, що хлопчик не міг би зважитися на такий вчинок без зовнішнього впливу. Якщо до нього ніхто не приходив, отже, вплив відбувався за допомогою листів. Ось чому мені важливо знати, хто йому писав.
Навряд чи зможу тут чимось вам допомогти. Наскільки я знаю, йому писав лише батько.
І батьківський лист надійшов у день втечі. Які взаємини були між батьком і сином: хороші, дружні?
Його світлість нікого не удостоює своєї дружби, його поглинули важливі державні справи. Навряд чи йому доступні звичайні людські почуття. Але по-своєму він ставився до сина незле.
Однак серцем хлопчик був цілком на боці матері?
Ще б пак.
Він сам це казав?
Ні.
А хто? Герцог?
Ну що ви! Певна річ, ні!
Тоді звідки про це знаєте?
Мені доводилося не раз бесідувати з секретарем його світлості, містером Джеймсом Вайлдером. Він і поінформував мене потай про настрої лорда Солтайра.
Зрозуміло. До речі, останній лист герцога знайшли в кімнаті хлопчика вже після втечі?
Ні, він узяв його зі собою Містере Голмс, чи не час нам уже на вокзал?
Зараз накажу викликати кеб. Через чверть години будемо до ваших послуг. Якщо маєте намір телеграфувати додому, містере Гакстейбл, нехай там у вас думають, що розслідування все ще ведуть у Ліверпулі. Адже, здається, саме туди занесло вашу зграю гончаків? А я тим часом спокійно, без завад, попрацюю біля самих дверей вашої школи, і, можливо, чуття не підведе двох таких старих нишпорок, як ваш покірний слуга й Ватсон, і ми спробуємо дещо рознюхати на місці.
Увечері на нас війнуло свіже холодне повітря графства Дербі, де знаходилася знаменита школа доктора Гакстейбла.
Увечері на нас війнуло свіже холодне повітря графства Дербі, де знаходилася знаменита школа доктора Гакстейбла.
Коли ми підїхали до неї, вже стемніло. На столі в передпокої лежала візитівка. Лакей щось прошепотів директорові, і той схвильовано обернувся до нас.
Герцог тут, сказав він. Герцог і містер Вайлдер чекають на мене в кабінеті. Ходімо, джентльмени, я представлю вас.
Я, звісно, знав цього найвідомішого державного діяча зі світлин, але він виявився зовсім не таким, як на портретах. На килимі біля каміна перед нами стояв вишукано одягнений, величної постави чоловік із худим, вузьким обличчям і довгим гачкуватим носом, що якось безглуздо стирчав. Він був блідий, як смерть, і цю блідість особливо підкреслювала його довга яскраво-руда борода, крізь яку на білій жилетці виблискував золотий ланцюжок від годинника. Колишній міністр свердлив нас крижаним поглядом. Поруч із ним стояв зовсім ще молодий юнак, невеликий на зріст, зі жвавим, нервовим обличчям і розумними блакитними очима як я здогадався, його особистий секретар Вайлдер. Бесіду почав саме він, і почав одразу ж, з достатньо рішучою й навіть уїдливою інтонацією:
Докторе Гакстейбл, я був у вас сьогодні вранці, але, на жаль, спізнився й не міг завадити вашій поїздці до Лондона. Як мені сказали, ви вирушили туди за містером Шерлоком Голмсом із тим, аби доручити йому розслідування цієї справи. Його світлість здивований, докторе Гакстейбл, що ви зважилися на такий крок, не порадившись попередньо з ним.
Коли я дізнався, що поліційні розшуки ні до чого не призвели
Його світлість далеко не переконаний у цьому.
Але містере Вайлдер!..
Як ви знаєте, докторе Гакстейбл, його світлість не хоче, щоб ця справа набула розголосу. Він вважає за краще не посвячувати в неї зайвих людей.
Це легко виправити, пробурмотів переляканий педагог. Містер Шерлок Голмс може повернутися до Лондона ранковим потягом.
Не збираюся робити цього, професоре! із ввічливою посмішкою сказав Голмс. Північне повітря таке приємне й настільки корисне для здоровя, що я вирішив згаяти кілька днів тут, на рівнинах, а вже розважатися буду, як зумію. Чи знайду притулок під вашим дахом, чи в сільському заїзді, це, природно, залежить лише від вас.
Нещасний педагог розгублено роззявив рота, але тут його врятував звучний бас рудобородого герцога, що прозвучав наче гонг, яким закликають до обіду.
Містер Вайлдер має рацію, докторе Гакстейбл, вам варто було б порадитися зі мною. Але оскільки ви вже посвятили містера Голмса в усю цю справу, з нашого боку було б нерозумно відмовлятися від його допомоги. Вам немає потреби селитися в сільський заїзд, містере Голмс, буду радий прийняти вас у себе в Голдернесс-холі.
Красно дякую, Ваша світлосте. Однак в інтересах нашої справи, мабуть, мені краще залишитись тут, на місці подій.
Не хочу вас неволити, містере Голмс. Але якщо вам знадобиться якась інформація від мене чи містера Вайлдера, ми до ваших послуг.
Мені, мабуть, усе ж доведеться побувати в Голдернесс-холі, повідомив Голмс. А зараз, сер, я лише хотів би знати, як ви пояснюєте таємниче зникнення вашого сина.
Важко сказати, сер.
Даруйте, якщо торкнуся неприємної для вас теми, але без цього ніяк не можна. Чи не думаєте ви, що до цього причетна герцогиня?
Міністр зволікав із відповіддю.
Ні, не думаю, сказав він урешті-решт.
Тоді саме собою напрошується інше пояснення: можливо, хлопчика викрали, щоб отримати за нього викуп? Таких вимог не було?
Ні, сер.
Ще одне запитання, Ваша світлосте. Я знаю, що ви писали синові в день його зникнення.
Ні, це було напередодні.
Справді. Але він отримав ваш лист саме того дня?
Авжеж.
Чи не було в цьому листі чогось такого, що могло схвилювати його або подати йому ідею втекти?
Певна річ, ні, сер!
Лист ви відправили особисто?
За герцога роздратовано відповів секретар:
Його світлість не має звички персонально надсилати свою кореспонденцію. Цей лист залишили разом із іншими на столі в кабінеті, й усю кореспонденцію я поклав у торбу для пошти.
Ви впевнені, що серед інших листів був і цей?
Атож, я його бачив.
Скільки листів ви написали того дня, Ваша світлосте?
Чи то двадцять, чи то тридцять. У мене широке листування. Але, мені здається, що ми дещо відхилилися від суті справи.
Ні, чому ж! заперечив Голмс.