Ірина глянула на Неллі Ігорівну радше здивовано, ніж налякано. Ну навіщо, питається, потрібно було посилати по неї машину й везти до Києва, щоб потім пообіцяти голою і босою надвір вигнати?
Начальниця, не помітивши на обличчі молодої жінки очікуваного ефекту від своїх слів, ненадовго змовкла.
Скільки тобі треба зарплатні, щоб ти роботи не прогулювала? спитала вона холодним тоном.
Цього питання Ірина не чекала, тому глянула на Неллі Ігорівну з іще більшим здивуванням.
Чого мовчиш?
Ірина знизала плечима, і відразу відчула біль у грудях.
Йди працюй. Після обіду прийдеш, і порозмовляємо! Коли обоє грудей вже змякли, спорожнені за допомогою маленької помпочки, Ірині полегшало. Вона була готова, як звичайно, піти на прогулянку до Маріїнського парку. Але тільки-но підійшла до вішака, як бажання виходити зникло. Ану ж там, у парку, Єгор? А він же їй наказав цілий тиждень удома лишатися! Ну, не наказав, то сказав, яка різниця?
Вона зїла кашу, яку нянечка запропонувала. Підійшла до вікна, приміряючись поглядом до зими надворі й намагаючись уявити себе модно вбраною й красивою, попід руку з Єгором. Потім, уже перед дзеркалом у туалеті, роздивлялася своє волосся, і воно їй не сподобалося. Ні кольору, ні зачіски. Ні довге, ні коротке. Пофарбувати б його, чи що? А який колір зараз подобається чоловікам?
Після другого, післяобіднього зціджування молока Ірина згадала про начальницю. Зайшла до неї. Чекала, що та знову сваритиме й грубіянитиме, але цього разу начальниця зустріла її байдужим поглядом. Простягнула конверт.