Прямо казка
Чиста правда. Ризикни, якщо любиш Георгія.
Я не знаю Якби знати напевно, що так буде Але батько, він у мене такий строгий. Я не переживу його гніву
Тоді слухай ще одну історію з життя моєї одно- класниці.
Я сходила на кухню, швиденько зробила апельсинового фрешу, розлила його в свої улюблені французькі склянки, що падають і не бються, як мене запевняв і щиро обманював продавець, і принесла Жанночці на маленькій таці, як у ресторані.
Спасибі, нявкнула та і стала пити так швидко, немов знемагала від спраги. Напевно, від моїх байок її постійно кидало в піт, і організм зневоднів, як літом у спеку.
Добре, слухай. Я знову вмостилася у своїй улюбленій позі поруч, поставивши тацю зі склянками на журнальний столик.
У моєї колишньої однокласниці Ради мати українка, а батько стовідсотковий циган, не табірний, а сучасний, цивілізований. Одягнений завжди чистенько, золотий ланцюг на шиї, обличчя індійське кіно, типовий індус: яскраві чорні очі, широкий ніс, дуже смаглява шкіра. Ми з ними кілька років на одному майданчику прожили, квартири поруч, стінки тонкі, геть усе прекрасно чути. Знали, що у кожного в борщі кипить. Він був по-східному гостинним, іноді добрим, але запальним і вимогливим. Радка з сестрою Анжелкою одного разу каструлю залишили на столі в кухні й побігли серіал додивлятися по телевізору. Батько прийшов з роботи, помилувався на каструлю та й вилив залишки борщу їм на голови, щоб знали, як від роботи ухилятися. Мене тоді це вразило: мій тато на такі дрібязки ніколи не звертав уваги, він хапався за серце, тільки коли його єдина дочка приносила за контрольну «четвірку» замість обовязкової «пятірки», саме так він компенсував відсутність сина. Радина сестра Анжелка відчула легке нездужання, коли її коханий благополучно відправився служити до армії. Попереду були одинадцятий клас і праведний гнів люблячого батька. Анжелка довго боялася зізнатися батькам. Справа запахла не тільки вилитим на голову борщем Першою помітила, що з дочкою не все гаразд, мати. Довідавшись, що та вагітна, а коханий ще ні сном, ні духом про це не здогадується, хитра українка задумалася: що робити? Як від доньчиної голови відвести лихо? І придумала. Приходить батько з роботи мати «випадково» залишилася в цей день на другу зміну і бачить, як його улюблена дочка Анжелочка безутішно ридає, уткнувшись в диванну думочку, та й у молодшенької Радочки очі на мокрому місці. Став допитуватися, в чому справа, і крізь сльози почув, що з Анжелкою відбулося страшне нещастя, і вона боїться зізнатися матусі. Тільки він, улюблений батько, може її врятувати від маминого гніву. Почувши, що називають «страшним нещастям», Микола циган полегшено зітхнув: він нафантазував у своєму розпаленому мозку картину, набагато жахливішу. Увімкнув телевізор і став чекати повернення дружини з роботи. Не встигла мати переступити поріг, як чоловік повів її в кухню й посадив до столу. «У нас, виходить, от яка справа. Ти тільки не хвилюйся, дихай спокійно. А може, валеряночки накапати?» Витримав паузу й відкрив таємницю мадридського двору: «Анжела вагітна. Все! Буде родити, і ніяких заперечень! Я так вирішив! Калічити свою дочку нікому не дозволю, тобі все зрозуміло?» Мати Анжелина розповідала пізніше, що їй від серця відлягло, від радості сльози на очі виступили От, Жанночко, що таке правильна тактика! Гордий і гарячий східний чоловік прийняв єдино правильне рішення. А юного ловеласа відпустили на два тижні з армії, зіграли весілля, і Анжелка в січні народила чудового хлопчиська та перейшла у вечірню школу, директриса не захотіла залишити її з нами доучуватися, а дарма. Подумаєш, вагітна школярка, дивина яка Вона потім приходила до нас у гості з дитинкою у возику, а ми ставали в чергу, щоб потримати на руках її богатиря, навіть хлопці. Ти знаєш, саме тоді я відчула й зрозуміла, що дитина це не жива лялька, а радість. І хоча Анжелка скаржилася на хитру свекруху, що зуміла перекласти непомітно на її тендітні плечі всю домашню роботу, юна ненька однаково випромінювала сайво. Знаєш, як її весь клас поважав за мужність і щасливе сімейне життя? І жоден хлопець з класу не дозволив собі навіть натяку на вульгарність, яку оголошувала на весь клас червона від обурення борчиня за високу моральність наша директорка!
Жабка сумно посміхнулася:
Усі твої казки зі щасливим кінцем. А в нас у салоні половина матері-одиначки. Психічки нещасні, вічно всим незадоволені, злі, засмикані.
Жабка сумно посміхнулася:
Усі твої казки зі щасливим кінцем. А в нас у салоні половина матері-одиначки. Психічки нещасні, вічно всим незадоволені, злі, засмикані.
Можна подумати, що матері сімейства не засмикані. Так тільки дитина мізки проїдає, а так ще й законний чоловік приєднується. Ти можеш показати хоч одного мужика й сказати от ідеальний сімянин? Не людина, не коханець, а саме сімянин? Я ні!
Жанка розсудливо промовчала.
Отож-бо, егоїзм у кожного на першому місці. Усі вони гарні, поки все по-їхньому, а спробуй йому характер показати, відразу свою звірину сутність і виявлять. Твій Георгій у РАГС тобі завітати не запропонував, правда ж? Як говориться, без коментарів.
Я поглянула на годинник: була вже одинадцята вечора, за вікном на дорозі зменшилася кількість машин, стало тихіше.
Тобі додому далеко? Можеш переночувати в мене, я тобі постелю тут, на дивані. Я однаково їду завтра, можеш у мене тиждень перебути: годуватимеш кота і поливатимеш квіти.
Правда? Жанна зраділа. Вона знімала кімнату десь у пригороді, а тут їй до роботи не більше півгодини пішки. З тиждень поживе сама, без двох сусідок у кімнаті.
Правда-правда, я сходила в спальню й принесла постільну білизну та запасні ключі. Тільки невелике прохання: не приводь сюди Георгія. Добре?
Добре. А де кіт?
Щодо кота я пожартувала. Хіба я схожа на стару діву з котом на руках і з папугою в клітці? Мені що, нема чим зайнятися? А квіти на кухні й у спальні на підвіконні. Тільки не забувай воду відстоювати.
Я підійшла до книжкової полиці та знайшла стару порвану книгу новел, без початку й кінця, без імені автора. Ще студенткою я купила її на блошиному ринку. Одну історію Жабці треба обовязково прочитати, усього кілька сторінок.
А це тобі казочка на ніч.
Дівчина вже вмостилася на дивані. Я включила їй бра.
Читай.
А телевізор можна увімкнути?
А ти бачиш десь телевізор? Старий згорів, а купувати новий не бачу сенсу.
Хотілося додати: нормальні люди телевізор не дивляться, але я вчасно стрималася.
Почни з цієї новели.
Жанка, приречено подивившись на мене, втупилася в книгу.
Новела невідомого письменника «Полювання на відьом»
Печеня наповнювала ароматом стару халупу, тоненький струмок пари піднімався вгору й зникав у димарі. За вікном стемніло, і місяць з цікавістю заглядав у маленьке віконце, не закрите віконницями. Гертруда сиділа, бездіяльно поклавши руки на підвіконня, поруч лежав клубок з початою панчохою, але робота не йшла. Світла від вогнища досить, щоб звично вивязувати петлю за петлею, але жінка перетворилася на очікування та з нетерпінням дивилась на дорогу: чи не зявиться Гюнтер?
Небо густо проросло зірками, місяць непомітно виповз над дахами, коли пролунали повільні невпевнені кроки, а потім низька кремезна фігура зявилася поруч із будинком. Чоловік ішов повільно, зігнувшись, немов ніс важку, непосильну ношу.
Серце Гертруди впало: невже й цього разу мрія про маленький чистенький будиночок з червоної цегли, понадивши мяко пальчиком, зникла? За що доля переслідує їх із чоловіком?
Двері скрипнули, на порозі стояв змарнілий і втомлений Гюнтер, складки від носа до підборіддя поглибилися, під очима залягли чорні кола, можна подумати, що цілий день тяжко працював у каменоломні.
Гертруда піднялася й, запитально дивлячись на чоловіка, що одразу сів до столу, почала розкладати глиняні миски, дістала дві оловяні ложки, нарізала широкими скибами хліб. Мовчання не порушив навіть аромат печені, щедрими порціями якої жінка прикрасила тарілки. Набожно склавши руки, вона звично забурмотіла вдячну молитву, а Гюнтер з незвичною натугою ледве проговорив «амінь», і це слово далося йому з таким трудом, що голова безсило впала на груди.
Ти занедужав? у голосі дружини пролунала турбота.
Чоловік повільно підняв на неї очі з червоними відблисками від вогнища й вичавив із себе:
Вони ні в чому не зізналися Кюре був у нестямі від люті У старого Карла від єдиного дотику палаючого вугілля зупинилося серце, йому дуже пощастило Ми спочатку думали: він мовчки терпить, а бідолаха впав уперед і більше не ворушився.
Бідолаха? Не треба було насилати хворобу на нашу корову, нашу єдину годувальницю! Гертруда звично схлипнула, це стало ритуалом: кому б вона не скаржилася на смерть рогатої улюблениці, обовязково додавала в голос сльози й витирала краєм фартуха сухі очі, тому що була не із плаксивих. Їж, а то вичахне.