Ти все це розібрав? захоплено вигукнув Павло Загородній.
Я це все знаю. Не хочу вигадувати і хвалитися, що розібрав, відповів Маркіян, але
Що?
Але що робити далі з цим текстом, я не знаю.
Це церковні тексти?
Це церковні тексти, але хто їх написав і, головне, чому, сказати не можу.
Маркіян знову вдивився у текст на екрані ноутбука.
Потрібно ще щось, а що, не знаю.
Павло спостерігав за другом, хвильку подумав і лише після того поліз рукою в кишеню.
Можливо, це допоможе, сказав він і поклав перед Маркіяном загорнутий у носовичок невеликий предмет.
Здивований священик подивився на Павла, перевів погляд на згорток і обережно розгорнув його. Він побачив, що це древня тверда, напевне, сургучева печатка із ледь помітним рельєфом.
Звідки це у тебе? поцікавився вражений Маркіян.
Була на пергаменті, пояснив Павло. Відлетіла, коли я намагався розгорнути його, тому не потрапила на фото.
Маркіян придивився до печатки. Те, що вона була древня, сумнівів не було, а той факт, що нею скріпили цей дивний документ, свідчив про його важливість. На жаль, хоч щось розібрати було неможливо або майже неможливо. А якщо
Зауваживши, що Павло вже заховав свій смартфон, Маркіян вийняв свого і сфотографував печатку, затим підєднався до ноутбука.
Що ти робиш? поцікавився Павло.
Те саме, що і з текстом, коротко пояснив Маркіян.
Він швидкими рухами відновив чіткість напису на печатці й перевів дивний погляд на Павла.
Що? не зрозумів той.
Тепер, Пашо, тобі не відвертітися.
Ти про що?