Звичайно, при такому поспіху часу на сніданок не залишалося, але Орест усе ж встиг поголитися, почистити зуби і впевненим у собі тридцятитрьохрічним чоловіком спустився сходами на вулицю. Він жив досить-таки далеко від центру міста, любив цей район і всіляко намагався зробити його кращим. Принаймні місцева братва старалася не потрапляти йому на олівець.
Поліцейський «ауді» стояв біля протилежного тротуару. Гайовий перейшов вулицю і відкрив дверцята машини. На передніх місцях звично сиділи двоє поліцейських.
Привітавшись, Орест попросив дорогою до місця виклику заїхати у якийсь фаст-фут. Замість відповіді один із поліцейський передав Оресту склянку з кавою і загорнутий у папір лаваш.
Ми знали, що тебе підняли з ліжка, пояснив здивованому Гайовому поліцейський.
Оресту нічого не залишилося, як подякувати. Він почекав, коли авто виїде на паралельну вулицю і лише затим приступив до сніданку.
Коли вони доїхали до потрібного місця, Орест Гайовий успішно здолав лаваш, а в закритій склянці залишилося досить кави. Так з кавою в руці він і попрямував до групи людей, що зібралися перед девятиповерховим будинком. Саме місце падіння вже обнесли обмежувальною стрічкою, на деякій відстані від якої стояли нечисленні місцеві жителі. Поліцейський, котрий слідкував за тим, щоб ніхто не заважав оперативній групі, привітався і підняв перед Орестом кольорову смужку. Біля накритого тканиною тіла Гайовий побачив патологоанатома Сергія Котляра і стажера.
Доброго дня, шефе! привітався Соколовський.
Гайовий кивнув головою. Позаяк Котляр був у рукавичках і невідомо, куди він ними лазив, вітатися за руку не став.
Що у нас? запитав патологоанатома.
У нас труп! відповів він. Жінка років тридцяти тридцяти пяти, досить красива була, вивалилася з девятого поверху. Впала на асфальт. Підозрюю, що у неї не залишилося жодної цілої кістки.
Покажи! звернувся Гайовий до стажера.
Той обережно підняв край тканини. Жінка дійсно була красивою, якщо судити з лівої половини обличчя, котре не розбилося і не забризкалося кровю. Жертва була одягнута у дорогу сукню бузкового кольору.
Досить! сказав Орест і, коли Соколовський опустив тканину, закінчив: Дивно.
Тут багато чого дивного, але що саме зацікавило тебе? озвався Котляр.
Сукня, судячи з вигляду, куплена аж ніяк не на Перехресті (Орест мав на увазі базар на протилежній околиці міста).
Так, це виключено! вставив Веніамін Соколовський. Якийсь дуже дорогий бутик.
Правильно, стажере, а от прикрас я не побачив. Не було чи зняли?
Не було прикрас. Узагалі нічого не було, сказав Котляр. Ні документів, ні ключів від квартири, навіть сумочки не знайшли.
А оце вже дуже дивно! Орест Гайовий не міг уявити собі таких жінок без хоча б косметички, а помістити її можна саме у сумочку. Як на нього, не нижче «дольче-габана».
Може, вона жила у цьому будинку? висловив припущення.
Не жила, знову вставив слово стажер. Я опитав жильців ніхто її не знає. Крім того, випала вона не з квартири, а з вікна сходової клітки.
Орест Гайовий подивився вгору. Вікно між передостаннім та останнім поверхами було відчинене.
Доку! Що можеш сказати це самогубство? звернувся він до патологоанатома.
Скажу в понеділок, відповів Сергій. Тіло суцільна гематома, але сам бачиш, що все тут щось не так.
Це не самогубство! упевнено мовив Соколовський.
Може, опустишся до пояснень? їдко запитав Орест.
Залюбки! Я знаю жінок подібного типу. У них присутній так званий «комплекс Клеопатри».
Гайовий широко відкрив очі. І здивував його не загадковий «комплекс Клеопатри», про який він чув уперше, а ствердження стажера, що він знайомий з такими жінками. Орест узагалі сумнівався, що той взагалі знав хоч якусь жінку.
Що за «комплекс Клеопатри»? недовірливо запитав Гайовий.
Існує легенда, що цариця Єгипту Клеопатра довго не наважувалася покінчити з собою, бо не могла знайти такий спосіб звести з життям рахунки, який би був безболісним і не спотворював тіло. Отрута відпадала одразу, адже після неї тіло синіє і розпухає; клинок не підходив, бо цариця не виносила болю. Укус отруйної змії підходив за всіма параметрами, говорив Соколовський.
До чого тут це?
Такі жінки навіть сміття не виносять, не нафарбувавшись! Головне не те, що говорять про них за життя, але що говоритимуть після смерті. Особливо на похоронах. Вони і там мають бути красиві. Тому цей випадок, Веніамін кивнув на накрите тіло, перекреслює все, адже навіть ховатимуть її у закритій труні. Якщо вже так приспічило звести рахунки з життям, можна залізти у ванну і перерізати собі вени.
Орест із Сергієм слухали дещо сумбурне пояснення стажера і про себе відзначили, що той правий.
І крім того, навіщо пертися сюди? закінчив Соколовський.
Ось це ти і виясниш, охолодив його Гайовий.
Як?
Насамперед пройдешся квартирами від першого до останнього поверху. Можливо, хтось щось і бачив. Особливо перевір, чи не проживають у них молоді здорові самотні чоловіки.
Ви гадаєте, що це зробив її коханець? поцікавився зраділий серйозністю завдання стажер.
Після цього Ти сфотографував тіло? Після цього обійдеш всі бутики в центрі міста і поцікавишся, чи не купував хтось у них таку сукню.
Та таких покупок може бути багато! засумнівався Веніамін.
Таких покупок не може бути багато! Це ексклюзив! Обмежена партія і, як правило, кожен бутик має своїх постійних клієнтів, котрі в свою чергу мають дисконтні картки. Усе! Дерзай!
Слова Гайового послужили Соколовському пострілом стартового пістолета. Він миттю сховався за дверима підїзду.
Буде толк! озвався Сергій Котляр.
Якщо витримає такий темп. Кажеш, лише в понеділок? А раніше не можна?
Котляр похитав головою.
У мене морг завалений, виправдовувався він. І не ти єдиний займаєшся вбивствами. У понеділок і то тільки тому, що тобі підпирає відпустка. Хоча я навіть без розтину можу з упевненістю сказати: правий твій стажер. Так не зводять рахунки з життям! Принаймні такі дами.
Котляр повернувся, махнув рукою, закликавши двох санітарів із носилками. Орест Гайовий не став спостерігати, що буде далі, а натомість повернувся до поліцейської машини, якою приїхав сюди.
От що, пінкертони, досить байдикувати! мовив він. Пошукайте десь у радіусі двісті метрів звідси покинуту машину.
Будь-яку? уточнив сержант, що сидів за кермом.
Якщо знайдете «жигулі», можете забрати собі цей раритет. Мені потрібна нова модель бажано жіночого смаку. Знайдете повідомте мені. Я буду у відділку.
Тільки коли поліцейські поїхали, Орест Гайовий зрозумів, що залишився без транспорту і не знає, як добиратиметься на роботу. Справді, не їхати ж звідси у кареті швидкої допомоги з тілом жінки, у якої не залишилося жодної цілої кістки!
Поки він роздумував, до нього підійшла дівчина, у якій Орест угадав журналістку. Лише цього не вистачало сьогоднішнього дня.
Доброго дня! привіталася дівчина. Мене звати Олеся Каштан. Можна взяти у вас інтервю?
Орест зміряв тендітну постать журналістки.
Усі коментарі щодо цієї справи ви отримаєте від нашої інформаційної служби, відповів він. Я не уповноважений коментувати будь-що. На жаль.
Чому «на жаль»? схопилася за його останні слова журналістка.
Тому що, як би мені не хотілося поспілкуватися з вами найдовше, я обмежений і в часі, і в компетентності. Тому, якщо вас дійсно зацікавила ця справа, запрошую до головного управління поліції.
Видно, дівчина не розраховувала на подібну відповідь, хоч і була до неї готова. Але журналістська хватка у неї все ж була присутня.
Хоч скажіть це вбивство чи самогубство? запитала вона.
Дівчино, ви надивилися американських серіалів, похитав головою Гайовий. Так от, повірте: нічого з того, що там показують, немає. Ні того, що одразу на місці злочину висуваються гіпотези, серед яких є правильна, і навіть аналіз ДНК робиться не протягом хвилини, а днями. Тому, щоб не вводити в оману ваших читачів, скажу ненависну вам, журналістам, фразу.
Яку? не зрозуміла дівчина.
No comment!
Залишивши розгублену журналістку, Орест Гайовий подався до найближчої автобусної зупинки.
Він любив працювати у такі дні, коли у приміщенні мало людей, лише чергові й ті, котрим потрібно до завтрашнього ранку здати звіт. Звичайно, це не стосується вихідних днів, але якщо вже нічого не поробиш, залишається розслабитися й отримати задоволення.
Привітавшись із черговим на «ресепшені», Гайовий попрямував до своєї кімнати, котру ділив разом з напарником. Геннадія на роботі сьогодні не було із понеділка він у відпустці і щоб у начальства не виникло спокуси використати його в останні дні, ще вчора виїхав у Карпати, прихопивши з собою сімю.
Включити компютер кілька секунд, і поки той завантажувався, Орест устиг скинути куртку і навіть налити у чайник воду.
Як він і гадав, Соколовський вже переслав фотографії з місця події. Переглядаючи знімки, Гайовий щораз ловив себе на думці, що стажер, напевне, все ж має рацію: на самогубство не схоже. А схоже воно на звичайний «висяк»!