Іван Бунін
Візитні картки
По Волзі осінній непоспіхом біг пароплав,
Цигикала чайка самотня на зламі крила,
Вітер холод ганяв і прапор тріпав на кормі,
Береги поруділі пообіч лежали німі.
Пароплав був майже порожній на сірій воді,
Лиш на верхній палубі два з другого класу, немолоді,
Непримітні, гуляли на вітрі в потоці слів.
Та на нижній гомоніла артіль мужиків.
А ще пасажир із першого класу, років так тридцяти,
Брюнет, гарно вдягнений, в англійській каскетці ходив,
Віднедавна відомий письменник, високий, міцний,
Пив повітря осіннє, вітер весело гнався за ним.
Хода у письменника досить впевнена, пружна, тверда
Мірно бились колеса об воду, крутились, шуміла вода.
Від корми і назад, проти вітру й під вітер ступав одинак.
Врешті він зупинився, на сходах помітивши знак.
З нижніх палуб із третього класу піднімалась вона,
Учорашня миттєво знайома, на пароплаві одна,
В капелюшку дешевім, із спитим, та милим лицем,
У легенькім пальті йшла незграбно тихцем.
Він подався назустріч.
Як спали? спитав на ходу,
І затримав в долоні її руку маленьку худу
Усміхнулась: Прекрасно! Я сплю, як бабак
Ви заспались, мій ангел, сказав фамільярно, відтак,
Пропоную сніданок. Добрі люди смакують в цю мить
І горілку, і юшку Подумав: «Їй нічим платить»
Холод бісів! Кивнула. Горілки! Інакше біда!..
Йшов за нею в їдальню і жадібно всю оглядав.
Як учора на неї у присмерку раптом набрів
Випадкове знайомство на палубі в темній порі
Іван Бунін
Візитні картки
По Волзі осінній непоспіхом біг пароплав,
Цигикала чайка самотня на зламі крила,
Вітер холод ганяв і прапор тріпав на кормі,
Береги поруділі пообіч лежали німі.
Пароплав був майже порожній на сірій воді,
Лиш на верхній палубі два з другого класу, немолоді,
Непримітні, гуляли на вітрі в потоці слів.
Та на нижній гомоніла артіль мужиків.
А ще пасажир із першого класу, років так тридцяти,
Брюнет, гарно вдягнений, в англійській каскетці ходив,
Віднедавна відомий письменник, високий, міцний,
Пив повітря осіннє, вітер весело гнався за ним.
Хода у письменника досить впевнена, пружна, тверда
Мірно бились колеса об воду, крутились, шуміла вода.
Від корми і назад, проти вітру й під вітер ступав одинак.
Врешті він зупинився, на сходах помітивши знак.
З нижніх палуб із третього класу піднімалась вона,
Учорашня миттєво знайома, на пароплаві одна,
В капелюшку дешевім, із спитим, та милим лицем,
У легенькім пальті йшла незграбно тихцем.
Він подався назустріч.
Як спали? спитав на ходу,
І затримав в долоні її руку маленьку худу
Усміхнулась: Прекрасно! Я сплю, як бабак
Ви заспались, мій ангел, сказав фамільярно, відтак,
Пропоную сніданок. Добрі люди смакують в цю мить
І горілку, і юшку Подумав: «Їй нічим платить»
Холод бісів! Кивнула. Горілки! Інакше біда!..
Йшов за нею в їдальню і жадібно всю оглядав.
Як учора на неї у присмерку раптом набрів
Випадкове знайомство на палубі в темній порі