Мабуть, наші діди всі бували боксерами, коли того вимагали обставини. Мусили боротися нічого не вдієш! Адже ж вони знали: або добути, або вдома не бути!
Про що це ви? озвалася раптом Мері.
Вони в нас швидкі, зареготався Берт. Можна подумати, що вже цілий тиждень знайомі.
О, ми зналися ще багато раніше, відказала Сексон. Навіть ще до того, як народилися: наші діди разом переходили прерії.
А ваші діди сиділи тоді й чекали, щоб для них проклали залізницю та винищили індіян і тільки опісля завітали до Каліфорнії, підтримав Біллі свою нову спільницю. Ми з Сексон тутешні краяни, з діда-прадіда тутешні! Отак і кажіть, як хто запитає.
Вже й не знаю задьористо й з прихованою досадою відказала Мері. Мій батько залишився на сході, щоб узяти участь у Громадянській війні. Він був за барабанщика. Тому й прибув так пізно до Каліфорнії.
А мій батько повернувся назад, щоб узяти участь у тій війні, не здавалася Сексон.
І мій також, докинув Біллі.
Радісно глянули вони одне на одного: між ними знайшовся ще один новий звязок.
От маєш! Вони ж однаково всі померли! похмуро зауважив Берт. Хіба не байдуже, де померти в бою чи в жебрацькому притулку? Вони ж усі мертві. А мені начхати хоч би мій батько й на шибениці помер. Все те дурниці перед вічністю. Осточортіла мені ця балаканина про предків! А до того мій батько і не міг тоді воювати, бо ще й на світі його не було. Він народився за два роки по війні. Зате двох моїх дядьків убито під Гетісбергом гадаю, що цього досить!
Звісно, досить! запевнила Мері.
Бертова рука обвила її стан.
А ми живі, і це найголовніше, сказав він. Хто мертвий той мертвий, і хоч ти тут землю гризи, він повік не воскресне.
Мері затулила йому рота рукою, сварячись на нього за такі бридкі слова. А він на це поцілував її в долоню й ближче прихилився до дівчини.
Веселий брязкіт посуду все голоснішав публіки в ресторані прибувало. Подекуди лунали уривки пісень, зростали розпалений сміх та вереск дівчат, а за ними потужні вибухи чоловічого сміху, в міру того як розгоралася вічна гра боротьба між жінкою й чоловіком. Декотрі хлопці були вже напідпитку. З-за сусіднього столика якісь дівчата задьористо гукнули на Біллі. За короткий час почуття власності пустило вже міцні корінці в серці Сексон, і вона ревнивим оком глянула на Біллі, переконавшись, що він для всіх цікавий та привабливий.
Ну й жахіття! голосно висловила Мері своє обурення. Які настирливі! Я їх добре знаю. Жодна порядна дівчина не водиться з ними. Послухайте-но!
Ой Біле! вигукнула одна з них, жвава чорнявка. Сподіваюся, ти мене ще не забув, ге, Біле?
Забути таку куріпочку! галантно озвався Біл. Сексон втішилася тим, що по його обличчі наче промайнуло невдоволення, і ту ж мить її охопила гостра відраза до чорнявої дівчини.
Підеш танцювати? не вгавала та.
Можливо, коротко відповів Біл і рішуче повернувся до Сексон. Нам, давнім американцям, треба триматися купи, правда? Нас уже й так небагато зосталось. У нас у країні аж комашиться від чужинців.
Біл розмовляв із Сексон тихо й довірливо, схиливши до неї голову і показуючи цим чорнявій, що він не вільний.
Якийсь юнак, що сидів за столиком напроти, націлився на Сексон. Він був неохайно вбраний і брутальний з вигляду. Чоловік і жінка поряд нього виглядали не краще. Щоки йому палали, тупий погляд дико блукав.
Агов, ти! гукнув він. Ти, ти, ота, що в оксамитових черевичках!.. Здоровенька була!
Дівчина, що сиділа з ним поруч, обняла хлопця за шию, марно пробуючи вгамувати його. Чути було, як він бубонів з-під її руки:
Ох і гарна ж бестія, бігме!. Стривай лишень, ось зараз відібю її від отих бовдурів!
Різницький нахаба! обурено пирснула Мері.
Погляд Сексон зустрівся з поглядом ображеної дівчини, що ненависно дивилася на неї. А в очах у Біла вона побачила іскрини гніву. Були ті очі похмурі, але гарні, як ніколи: наче затьмарювала їх імла, набігали тіні, а то враз спалахували вогники, і від цього глибшала й іскрилася їхня блакить; кінець кінцем вони почали справляти враження чогось бездонно-глибокого. Біл змовк і не намагався навіть заводити розмови.
Плюнь, не заводься з ними, Біле, заспокоював його Берт. Вони з того берега, з-за бухти. Не знають тебе, тому й вязнуть.
Раптом Берт схопився, підступив до сусіднього столика, сказав там щось пошепки й повернувся назад. Усі погляди ворожого табору відразу ж спинилися на Біллі. Образник підвівся, недбало скинув з плеча руку дівчини і, похитуючись, підійшов до Біла. Це був кремезний чоловік зі злим, жорстким обличчям та прикрими очима. Зухвальства в ньому, одначе, вже не стало.
Раптом Берт схопився, підступив до сусіднього столика, сказав там щось пошепки й повернувся назад. Усі погляди ворожого табору відразу ж спинилися на Біллі. Образник підвівся, недбало скинув з плеча руку дівчини і, похитуючись, підійшов до Біла. Це був кремезний чоловік зі злим, жорстким обличчям та прикрими очима. Зухвальства в ньому, одначе, вже не стало.
То це ви Здоровий Біл Робертс? промурмотів він, хапаючись за стіл, щоб не впасти. Чолом вам! Вибачайте на слові. Ви на спідницях розумієтесь, віддаю вам пошану. Я не знав, хто ви такий. Коли б знаття, що ви Біл Робертс, я б ані рипнувся. Ви ж не злоститесь? Пробачте Ну, то як, даєте руку?
Гаразд, годі про це, похмуро буркнув Біл, стискуючи йому руку; а потім повільним, дужим рухом штовхнув гультяя назад до його столика.
Сексон палала. Оце чоловік, оце справжній оборонець, на його руку можна спертись!.. Адже ж самого імені його було досить, щоб затремтіли навіть найзухваліші заводіяки з різницької околиці.
Розділ IV
По обіді протанцювали ще два танці в павільйоні, а тоді музики перейшли на біговище. Танцюристи пішли за ними. Туди ж таки подалася й решта публіки, і за столиками невдовзі не залишилося нікого. Пятитисячна юрба услала зелений згористий амфітеатр, а дехто посунув навіть до внутрішньої частини поля.
Першим номером мало бути перетягання кодоли. В цьому брали участь каменярі з Окленда та Сан-Франциско; завзяті кремезні моцаки вже шикувалися вздовж кодоли. Вони вибивали ногами опорні ямки для закаблуків, натирали собі руки грудками вогкої землі та пересміювалися й жартували з навколишнім натовпом.
Судді й наглядачі марно силкувалися відтиснути юрму родичів та друзів. Кельтська кров заграла в жилах і кельтський дух змагання прагнув перемоги Повстав гомін від жвавих вітань, порад, осторог та погроз. Декотрі з членів однієї команди підходили до супротивного гурту, щоб запобігти нечесній грі. Жінок серед гамірливого стовковиська було не менше ніж чоловіків. Від тупання ніг знялася така курява, що нічим стало дихати; Мері закашлялась і попрохала Берта вивести її звідси. Але незабаром мали початися змагання, і він, увесь запалившись, тільки намагався просунутися ще ближче. Сексон притислася до Біллі, що повагом і вперто прокладав ліктями і плечима для неї дорогу.
Не місце тут для дівчини, пробурмотів він, схиляючись до Сексон, а тим часом його могутній лікоть, наче ненароком, штовхнув під ребро здоровенного ірландця, що відразу відступився. Ото загуде земля, як почнуть. Надто набралася братва, а вже як горілка заграє в жилах, то, звісно, заведуть гармидер.
Сексон почувалася ніяково серед цих дебелих чоловіків та жінок. Вона виглядала на дуже малу, тендітну й ніжну, зовсім як дівчинка, немовби істота іншої породи. Тільки спритні мязи й дужі плечі Біллі рятували її. Він раз по раз оглядав обличчя жінок довкола, а потім переводив очі на її лице, і видно було, що, порівнюючи, віддає перевагу саме їй.
Десь поблизу зчинилася колотнеча. Почувши лайку та ляпаси, юрба захвилювалась і сунула наперед. Якийсь здоровило, що ввігнався клином у саму тисняву, навалився на Сексон, притиснувши її щільно до Біллі, а той штовхнув його в плече з більшою силою, ніж звичайно. Не сподівавшися стусана, скривджений білявець аж загарчав і обернув до Біллі своє засмалене обличчя, на якому сердито блищали, безперечно, ірландські очі.
Яка тебе муха вкусила? гаркнув він.
Манджай на своїх двох, доки вони ще цілі! зневажливо кинув Біллі і штовхнув ірландця ще дужче.
Той загарчав знову і, крутнувшись, спробував продертися до Біллі, але тісне коло тіл не пускало його.
Ось як лясну по пиці, то й своїх не впізнаєш! оскаженіло гримнув він.
Але в ту ж мить вираз його обличчя змінився на губах завмерла лайка, а сердиті очі весело заясніли.
Невже це ви власною персоною! скрикнув він. Не знав я, що то ви так штовхаєтесь. Я бачив, як ви наклали тоді Лютому Шведові, хоч судді вас і ошукали.
Ні, не бачили, братику, весело відповів Біллі. Ви бачили, як добре мене відлупцьовано того вечора. І ніхто мене не скривдив: присуд був правильний.
Ірландець засяяв. Він збрехав, щоб сказати комплімент, і те, що Біллі не прийняв не заробленої похвали, тільки збільшувало в його очах Біллине геройство.
То так, але бійка була запекла, згодився він. Зате ж і ви, як рись, показали кігті. Хай тільки я випростаю руку, зараз же стисну вашу й допоможу вам і вашій дівчині.