Ходи в ковчег! Але вона не йшла, а чекала слова, яке прорече біс. Ной же кричав: Ходи, окаяннице, ходи, спокуснице окаянная! Але вона, стоячи, чекала. Тоді ж Ной рік: Ходи, дияволе, в ковчег.
І тоді вона пішла у ковчег, а диявол з нею у пазусі увійшов так само в ковчег.
І йшов дощ з небес сорок днів, і була вода над Аравійськими горами пятнадцять сажнів. І хотів диявол потопити увесь рід, перетворився мишею і почав гризти дно ковчега. Ной же помолився Богу, і чхнув лютий звір, і вискочив з ніздрів його кіт і кішка. Вискочивши, удавили тую мишу, і не збулася дияволова злохитрість. Стояла вода на землі тринадцять місяців. Тоді Ной почав пробувати, чи є суша? І пустив голуба з ковчега, голуб же політав довго і прилетів, не знайшовши землі. Потому Ной пустив ворона, ворон же, літаючи, знайшов землю і не вернувся до Ноя. А Ной прокляв його за те, що той не послухав повеління його. А потім пустив ще голуба. Голуб же, літаючи, уломив галузку маслинну і приніс в устах своїх до Ноя в ковчег.
Тоді Ной возрадувався і подякував Богу:
Господи Боже мій, дякую тобі, що сподобав мя єси видіти землю свою! Господи, постав мене на землі своїй!
І повелів Бог вітрові погнати ковчег на гори Аравійські, де було зроблено ковчег, щоби став ковчег на горах Аравійських. Тоді Ной помолився Богу, вийшов з ковчега і синове його і жони синів його. І випустив усе живе з ковчега на землю, і крилате на воздух. І почав жити Ной з дітьми своїми на землі. Родився ж у Ноя син і нарік імя йому Мунт. І розплодилися синове Ноєві Сим, Хам і Яфет, і розділили собі землю. І дісталася Симові східна сторона, Хамові полуденна, а Яфетові західна. Мунту ж не дали частини брати. Отець же послав його на північну сторону землі. Жив же Ной літ вісімсот і помер.
Слово о побіді над дияволом, альбо як бесідував Ісус Христос із дияволом на горі
В оний час, коли прийшов Господь наш Ісус Христос на гору Єлеонську і ученики його з ним, і рік Ісус Христос до учеників своїх: «Дано нам постити сорок днів і сорок ночей». І диявол, почувши, що Ісус Христос хоче піст прийняти, в той час тоє зненавидів і розгнівався на Бога, і прибіг до Ісуса Христа з великим запаленієм серця свого злого. І став перед Ісусом Христом, криво дивлячись на Христа, зубами своїми скрегочучи, з очей своїх полумя почав пускати і лице своє викривляти проти Ісуса Христа вельми ся учинив страшний. Побачив його Ісус Христос і рік йому: «Заклинаю тя, дияволе, Богом живим, що сотворив небо і землю, повіж мені, звідки ти єсть і пощо тут прийшов?»
Рік диявол: «Звідки ти єси?»
Рік Ісус Христос: «Я єстем Бог силам небесним, от Вишняго прийшов єсмь».
Рік диявол: «Пощо ти тут прийшов?»
Рік Ісус Христос: «Прийшов-єм погубити тя з лиця землі».
Рік диявол: «Іди на небеса і сиди на престолі своїм, бо твої суть небеса, а ангели мої тут сильні і горді вельми. Вони погублять тебе як а, якщо не підеш мені із землі на небо».
Рік Ісус Христос: «О горе тобі, дияволе лукавий із ангелами твоїми злими! Я для тебе прийшов на землю і для ангелів твоїх, бо хочу їх і тебе погубити і спалити вічним вогнем. Бо твориш ти діла злі: злодійство, убивство, чужолозтво, блуд, заздрість, гнів, ненависть, гордість, чвари, чародійство».
Рік диявол: «Добре знаєш, що то суть всі мої діла, але я твоїх ангелів не страшуся».
Рік Ісус Христос: «Ти спокусник людям єси, посрамити тя маю».
Рік диявол: «Ти сам спокусник, я тебе посрамити маю».
Рік Ісус Христос: «Маю скінчити, бо я сотворив-єм чоловіка по образу своєму і не хочу його оставити во віки».
Рік диявол: «А коли чоловік согрішить, мої діла творячи і помисли злі, що йому буде?»
Рік Ісус Христос: «Послухай мене, дияволе, запевне осуджу його і віддам його вогневи вічному. А якщо покаються, подорожніх в дім приведуть, убогих наділять, нагих одягнуть, голодних нагодують, алчущих і спраглих напоять, мертвих до гробу відпровадять, піст і милостиню сотворять, до церкви святої часто ходять, на молитви дають, то добрую смерть пошлю на такую душу. І дам його душу архангелови Михаїлови, і поведе його душу до пресвітлого раю. Послухай мене, дияволе: а якщо чоловік не покається і буде грішити, і не буде добрії діла творити, але злі, то пошлю на тих людей наглую смерть і передам душі їх лютим ангелам в огень вічний».
Потім вийшов Господь наш Ісус Христос на гору високую із апостолами своїми. І з гори побачив Ісус Христос великую кількість бісів, яких був зібрав Сатанаїл слуг своїх тьмою тьмущою. Бо рік Сатанаїл слугам своїм: «Кріпіться, діти мої, бо Ісус Христос, великий неприятель наш, прийшов тут. А коли ми його погубимо, то наша велика честь і слава буде, бо коли я хотів собі престол будувати і рівним йому бути, тоді він мене зопхнув із високости небесної, що я його не слухав і слуги мої. Отож, слуги мої вірнії, ідіть же ви наперед, а я за вами слідом піду».
Потім вийшов Господь наш Ісус Христос на гору високую із апостолами своїми. І з гори побачив Ісус Христос великую кількість бісів, яких був зібрав Сатанаїл слуг своїх тьмою тьмущою. Бо рік Сатанаїл слугам своїм: «Кріпіться, діти мої, бо Ісус Христос, великий неприятель наш, прийшов тут. А коли ми його погубимо, то наша велика честь і слава буде, бо коли я хотів собі престол будувати і рівним йому бути, тоді він мене зопхнув із високости небесної, що я його не слухав і слуги мої. Отож, слуги мої вірнії, ідіть же ви наперед, а я за вами слідом піду».
Тут пішли дияволи з великим військом на Ісуса Христа, аж апостоли вжахнулися, видячи військо диявольське. Тоді ступили дияволи один ступінь на гору, а Петро-апостол побачив їх і відбіг від Христа на одну версту.
Рік Ісус Христос: «Петре, чому утікаєш? Вернися назад, не бійся!»
Повернувся апостол Петро і став позаду Христа, дивлячись через його святі плечі.
Рік Ісус Христос ученикам своїм: «Хто зверг Сатану з небес?»
Рік святий Іоан Богослов: «Ти, Господи, і отець твій небесний».
І тут повелів Ісус Христос облакам небесним ухопити диявола і віднести його стрімголов попід облаки, і слуг його розігнати. І рекли дияволу слуги його: «Уже і ми відтіль підімо у глибину підземну, уже бо і князя нашого підвісив Ісус Христос на облаках».
Увидів тут диявол, що не може нічого порадити і випустив голос свій: «Помилуй мя! Не погуби мене до кінця! Пусти мя на землю! Якщо хто буде з людей вірним тобі, не буду спокушати їх до кінця, але всі люди обернуться до тебе».
Господь же повелів облакам пустити диявола. І упав диявол на землю, і убився, і лежав на землі чотири години. І наповнив уста свої піною і отрутою злою і почав хрипіти вельми, ніби здихати.
Рік Ісус Христос: «Що помишляєш, дияволе? Якщо я на тебе плюну, то ще тобі гірш буде, сила бо моя і дух мій святий є».
Рік диявол, з великим болем зітхнувши: «Якби я знав, де ти ся родив, пішов би-м на місце теє і посрамив матір твою».
Рік Ісус Христос: «Хто може над терням смокви збирати, а на сході пшеницю жати?»
Тоє слухав диявол і не міг того відгадати.
Повелів Господь землі розступитися на триста сажнів у глибину. І розступилася земля, і подивився диявол на Христа і питає: «Як тая глибина глибока? На скільки сажнів?»
Рік Ісус Христос: «Чуй, Сатано! Якщо чоловік буде мати тридцять літ і візьме камінь і зо всієї сили уверже в тую глибину, то той камінь буде летіти три роки, поки долетить на дно. То і там, дияволе, я тебе знайду по розпятті і воскресенії моїм, і повелю звязати тя моцно путами залізними, котрих ніхто не може розвязати, і погублю тебе до кінця. І дам тобі в останнії літа царствувати: першого літа твого царствія вродить багато жита, пшениці і вина, а на другі два літа не буде ні стебла жита, пшениці і вина по всій землі».
Рік диявол: «А потім що буде?»
Рік Ісус Христос: «Мої небеса пожруть землю, і висохне море, як камінь, і перегорить земля, і воскреснуть люди із мертвих, і осуджу всі племена земні, і тебе, Сатано, осуджу, і всякого чоловіка, що творить діла твої злі. Тоді буде вам мука вічная, а мені буде слава і честь на віки і поклоніння».
Потім пхнув Господь диявола ногою своєю в пропасть ту.
По воскресенії Господь наш Ісус Христос, увійшовши в ту глибину підземную, спіймав диявола і звязав міцно мотузом залізним, якого ніхто не може розвязати до Судного дня. А котрі там були в пеклі підземнім, починаючи від Адама аж до воскресенія Христового, всіх Ісус Христос звільнив і випровадив, котрого перемога, слава єсть по всьому світі народу християнському. Його перемогу славимо, Господа нашого Ісуса Христа в Тройці Святій єдиного Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і во віки віків.
Про те, як Соломон закопав бісів у одній бочці тьмами тем і тисячами тисяч
Оповідання вперше опублікував І. Франко за рукописом із с. Іспаса на Буковині, писаним у 1732 р.Цар Соломон Єрусалимський влаштував вечерю велику і пішов на безводне місце, гукаючи:
Сатано, прийди до мене на вечерю.
І зявився йому сатана і пішов з ним. Рече же Соломон:
Аз єсьм цар над царями, а пан над панами, й нема іншого під сонцем окрім мене.
Рече же диявол:
Що ж із того, що ти великий цар, коли жодного предивного знаменія не учиниш? Іно я цар над царями й пан над панамн, й нема іншого окрім мене. Знаю таке дерево, що вищого за нього ти не маєш в свому панстві, і тоє дерево є вельми далеко. Але якби я двічі по нього сягнув, а за третім разом звелів, аби стало тут, то й було б так.