3 столові ложки цукру
1 склянка молока
1 склянка пшеничного борошна
2 столові ложки жирних вершків
сіль, ваніль (на кінчику ножа)
3 столові ложки родзинок
50 мл бренді
2 столові ложки вершкового масла
цукрова пудра
Як готувати
Для початку родзинки промийте спочатку холодною, а потім гарячою водою і замочіть в алкоголі на півгодини.
Тим часом підготуйте тісто для млинців.
Відділіть жовтки від білків. До жовтків додайте цукор, ваніль, сіль, розітріть, допоки жовтки не побіліють, а цукор не розчиниться. Додаємо молоко і вершки, та збиваємо. Потім досипте борошно і замішайте однорідне тісто без грудочок. Збийте білки, додайте в тісто і легенько перемішайте.
Поставте пательню на вогонь, додайте шматок масла, щоб розтопилося. Вливйте частину тіста (млинець має бути товщиною до 1 см) і смажте, доки не зарумяниться. Перекиньте млинець, щоб підсмажився другий бік. І так само робимо з рештою тіста.
Готові млинці розірвіть на шматочки за допомогою виделки і лопатки, додайте родзинки і все разом злегка підсмажте на маслі. Викладіть на таріль і посипте цукровою пудрою.
Найкраще смакує кайзершмаррн із соусом з печених яблук, котрий приготуйте так: з кількох великих яблук вийміть серединку, додайте по ложечці цукру, викладіть у вогнетривку форму і спечіть до мякості та карамелізації цукру. Перетріть через сито, скропіть соком цитрини, додайте дрібку цедри і цинамону.
Кайзермеланж це міцна чорна кава, змішана з жовтком і медом (ну і з хляпкою бренді).
Приготуйте еспресо або просто міцну добру каву, хляпніть трошки бренді, якщо бажаєте. Окремо розітріть яєчний жовток з чайною ложечкою меду, і коли вони гарно поєднаються акуратно вилийте на каву. Додайте ложку збитих вершків і відразу подавайте.
Гастрономічні шляхи Каменяра
У Львові є вулиця Франка, памятник Франкові, парк імені Франка, Університет імені Франка і колись раніше Театр опери та балету називали його іменем. Бідні гості із Заходу, незнайомі з українською літературою, інколи навіть плутають його прізвище з іспанським диктатором Фрáнко та дивуються шаленій популярності генерала у Львові. Так чи інакше, але Львів без Франка як і Франко без Львова. У цьому місті Каменяр встиг кілька разів закохатись і здобути неабияку літературну славу. Проте початки знайомства Львова з Франком були не настільки романтичними. Поета тут навіть заарештували і девять місяців протримали у вязниці в очікуванні на суд.
Що ж утримувало його у Львові? Де і в чому він знаходив своє натхнення? Більшість із тих, хто шукав з ним контакту, знали, що поза своїм будинком Франко, як і більшість представників творчої еліти, майже «жив» у кавярнях, кнайпах і рестораціях. Подібні чимось до мінібібліотек, вони були місцем, де завжди можна було знайти свіжу європейську пресу та почути свіжі новини. Львівські кнайпи наче магніт притягували до себе бажаючих до інтелектуальної поживи. Кавярня «Монополь», що містилась навпроти памятника Адамові Міцкевичу, «Центральна», «Шнайдера» чи «Рома» ось місця, де варто було шукати Франка. Ближче до полудня він полюбляв усамітнюватись за столиком, перечитуючи пресу та споглядаючи навколишній світ. Попри усталену думку, що всі у Львові пили і пють винятково каву, Франко віддавав перевагу доброму чаєві. Узагалі відносно їжі цей селянський син був доволі невибагливий: на сніданок кава з булкою, на обід квашені овочі та легкий суп із додаванням квасу чи грибів. Жодних лягумін і смачних надмірностей. Видавалось, що інтелектуальна їжа була для нього важливішою від стравоспису. Він цурався участі у веселих вечірніх посиденьках богеми, але із задоволенням і під добрий настрій міг випити пива чи чарку улюбленого вина. Щоразу, коли з Києва до Львова приїжджав черговий знаний інтелектуал, він просився до Франка на розмову. Зазвичай такі перемовини відбувались у якомусь гарному львівському закладі. Благо, що «впіймати музу» було де і з ким. Для прикладу, коли одного разу Іван Франко вдало виголосив перед громадою свою чергову лекцію, він вирішив разом зі своїм другом із Наддніпрянщини, знаним ученим і громадським діячем Сергієм Єфремовим відсвяткувати цю подію. На Шевській вулиці, що поблизу площі Ринок, містився ресторан Нафтули Тепфера, у якому митець частенько бував. Його власник великий оригінал і творча особа подавав смачнющі страви, поміж яких постійні гості особливо відзначали «флячки». Якісь 12 корон і, як то кажуть, «ґемба в небі». Нічим не поступались знамениті ковбаски, біґос і пільзенське пиво, про котрі в місті ходили легенди. «Нафтула має добрий мід, ось попробуєм веселіш буде розмова», начебто сказав тоді Іван Франко. Очевидно, посиденьки таки виявились вдалими. Важко сказати, чи народилась під час цього гастрономічного перформенсу якась муза, але, за спогадами Єфремова, коли надійшов час іти додому, він не зміг встояти на ногах. «А то мід!..» потішався тоді над товаришем Іван Франко.
Іван Франко
Для наддніпрянців на кшталт Сергія Єфремова такий спосіб проведення часу і навіть роботи на початках видавався дивним. Проте відчувши його переваги, коли кавярня перетворювалась фактично на офіс, вони із задоволенням приєднувались до цього ритму, потопаючи в затишку львівського світу.
ЗАСИПАНА КАПУСТАЗасипана капуста страва, яка народилася в рідних місцях Івана Франка на Дрогобиччині, і найбільшого поширення набула саме в тому ареалі, де він прожив майже все своє життя, між Дрогобичем, Львовом і Чернівцями.
Рецептів засипаної капусти є кілька різновидів із суміші свіжої та квашеної, лише із свіжої чи лише із квашеної, з молоком або сметаною «Засипають» її пшоном, товченою картоплею чи навіть квасолею. Дуже часто її готують на весілля, так і називаючи «весільна капуста».
Рецепт, який пропонуємо вашій увазі, знайшов і відновив ресторатор з Івано-Франківська Віталій Качкан.
Компоненти
300400 г свіжої капусти
200300 г квашеної капусти
1 морквина
1 цибулина
100120 г пшона
сіль, перець, олія, горошини духмяного перцю
Як готувати
Капусту посічіть і викладіть на пательню з невеликою кількістю олії. Тушкуйте під закритою покришкою 5 хвилин. Додайте квашену капусту і тушкуйте ще хвилини зо три. Посоліть, поперчіть.
Моркву натріть на дрібну терку, цибулю поріжте тонкими півкільцями і вистеліть ними дно глиняного банячка, в якому буде запікатись капуста. Покладіть кілька горошин духмяного перцю.
До капусти додайте 100120 г промитого пшона, добре вимішайте. Капусту з пшоном викладіть на моркву з цибулею, влийте зверху трішки води та 2 столові ложки олії. Закрийте кришкою і тушкуйте в братрурі близько години при температурі 160 ˚С.
Якщо ви хочете подати пісну страву (наприклад, до Святвечора), при подачі скропіть її соком цитрини і посипте зеленою цибулькою. В іншому разі, практично обовязковим вважається густо полити страву розтопленим смальцем із хрумкими, мясними шкварками і засмаженою цибулькою. Що важливіший гість у домі то більше має бути шкварок.
Кредитна історія Юзефа Пілсудського
Юзеф Пілсудський увійшов до політичної історії як рятівник Європи від російсько-більшовицької навали, маршал і «диктатор». Принаймні так офіційно було визначено його державну посаду в міжвоєнній польській державі. Проте у світі знайдеться порівняно небагато держав, де б власний народ так реально шанував «свого диктатора», як відзначають і памятають Юзефа Пілсудського поляки. У Львові йому доводилось бувати порівняно не часто. Попри те, що під час одного з візитів до Львова на нього навіть було здійснено замах, він любив це місто, знав і відзначав його звичаї та особливу атмосферу. Найдовший «львівський період» Юзефа Пілсудського тривав з 1908 року до 1914-го, коли, мешкаючи у Львові на вул. Кадетській, 6, він намагався розбудувати організацію, котра в майбутньому мала боротись за незалежність Польщі. Проте, попри конспіративну зайнятість, майбутній маршал Польщі таки встигав учащати до різних львівських середовищ.
Якщо загалові людей більш-менш відомо про його політичні та мистецькі вподобання, то про гастрономічні маємо значно менше інформації. Тим часом дружина Пілсудського пані Александра згадувала, що в їжі він не мав особливих переваг і їв те, що йому смакувало. Через своє походження з Віленського краю Литви він любив ласувати місцевими солодощами. У родині була традиція приготування десертів на вихідні. А отже, можна бути певним, що у Львові з усіма його кондитерськими спокусами Пілсудський не відмовляв собі в цій приємності. Львів, власне, тим і відрізняється від інших міст світу, що кожного міг перетворити на гастрономічного гедоніста і поціновувача доброго смаку. «Дідусь» як неофіційно називали його громадяни, уже після того, як Польща виборола свою незалежність, полюбляв затриматись у кнайпі «Sanssouci», яка була на теперішній Банковій вулиці (тоді Шайнохи). Традиційний львівський набір: кава, тістечка, обовязкова свіжа преса. Можна курити цигарки і дискутувати на політичні теми. Щоправда, сам Пілсудський в основному віддавав перевагу доброму чаєві над кавою.
Юзеф Пілсудський
До слова, очевидці того часу стверджували, що власне недостатній перелік преси був однією з причин, чому в цій кнайпі не громадились представники інтелектуальних кіл. Насправді таємниця крилась в іншому. У кавярні збирались переважно представники Польської соціалістичної партії. Чужаків тут сприймали як імовірних шпигунів. Поміж емоційними дискусіями і чаєм із перекусками Юзеф Пілсудський полюбляв ще й розіграти партію у шахи з власником закладу паном Куфманом.