Ганна Рось
Велика мандрівка, або Канікули почалися
Зірочка
Вечоріло. Свіжий вітерець колихав блакитні дзвіночки і сині волошки. У траві співали цвіркуни цр-цр, цр-цр. На небі загорялись перші зірки.
Малюки сиділи на галявині і слухали розповіді Мишка про те, як йому приснилося, що він був повітряним акробатом, як його запросив в гості сам Дід Мороз і як Мишко на оленячій упряжці подорожував по зоряному небу до Великої Ведмедиці.
Малюки слухали розповідь Мишка, затамувавши подих.
А ведмедиця схожа на твою маму? запитав єнотик.
Ні, вона біла, як сніг, відповів Мишко. А ще на ній сяють сім яскравих зірок!
Сім!? здивувався їжачок.
Тобі сам Дід Мороз дав оленів для поїздки? поцікавився Зая.
Ні, він їм доручив відвезти мене до Великої Ведмедиці, бо він дуже добрий, посміхнувся Мишко.
А чому ведмедиця не взяла у тебе частування для мами? пропищав мишеня, який гостював у єнотика.
Тому що мамам потрібні не подарунки, а наша любов, задумливо відповів Мишко.
Всі одразу згадали своїх мам: зайчата маму-зайчиху, їжачки свою маму їжачиху, Совуша згадала свою дорогу маму, єнотик свою, мишеня мишку-маму, а Мишко маму-ведмедицю, зірку цирку, неповторну Зізі. Тільки Умка нікого не згадав. У нього не було мами, він загубився зовсім маленьким. Проте зараз Умка був щасливий, у нього з'явилося стільки друзів! А Мишка він взагалі любив і навіть Мишкову маму він став вважати своєю.
Ой, зірочка полетіла! крикнула Йоїчка.
Всі підняли очі до неба.
І я побачив! скрикнув Зая.
А чому зірки падають? запитав мишеня.
Зірки падають, щоб ми загадували бажання, відповів єнотик. Я загадав поплавати в морі!
А я не встиг загадати, засмутився мишеня. Значить, у мене не буде ніякого бажання?
Це не зірка впала, це метеорит, сказала розумна Совуша. Вони весь час падають. Загадуй, скільки хочеш бажань.
Малюки стали спостерігати за зірками.
Ой, ще одна зірочка! сказав їжачок. Я теж загадав бажання.
І я загадав! запищав мишеня.
Яке? запитав єнотик.
Я загадав погостювати у тебе довше, посміхнувся мишеня.
Гостюй скільки хочеш, запевнив його єнотик, хоч все літо!
Все літо!? зрадів мишеня. Дякую, Єношо!
А он Велика Ведмедиця, сказав Мишко, дивлячись в небо.
Де? Де? сполошилися малюки, очікуючи побачити велику білу ведмедицю.
Он вона, раз, два, три, чотири, п'ять, шість, сім. Сім зірочок. Це Велика Ведмедиця. Вона далеко. Звідси лише зірки видно, сказав Мишко.
А вона нас бачить? запитав Зая.
Звичайно, бачить, запевнив Мишко, їй зверху все видно. Через неї можна передавати всім привіти.
А давайте передамо привіт Лло, він, напевно, нудьгує без нас, припустив Йойо.
Він обіцяв прийти в гості влітку, сказала Йоїчка. Ведмедице! Нехай Лло приходить!
Ведмедице! кричали діти.
Тяв-тяв! підтримав їх Умка.
Скоро буде найкоротша ніч і найдовший день, сказала Совуша.
Ура! зрадів зайченя. Це означає, що ми будемо довго-довго грати, до самої ночі?
Цікаво, а ми встигнемо виспатися, якщо ніч буде коротка? задумався Мишко.
Я люблю довгі дні, сказав Йойо, можна весь вечір сидіти на галявині і все ще світло.
Але все одно вночі треба відпочивати, позіхнув Мишко.
По-моєму хтось захотів спати, сказала Совуша.
Зая! Єношо! Йоїчка! Йойо! почули малюки.
Нас мами звуть, сказала Йоїчка. Пора розходитися.
Завтра побачимось знову! сказав Йойо. Солодких снів, Мишко. Може тобі ще щось цікаве присниться і ти нам розкажеш.
На добраніч, позіхнув Мишко і вони з Умкою пішли додому.
Зустріч в лісі
Вранці мама-лось і лосеня щипали траву біля школи. Хоч настали канікули, але за шкільним парком все одно треба було доглядати. Пройшли травневі дощі і трава потягнулася вгору. Роботи в парку було багато.
Ганна Рось
Велика мандрівка, або Канікули почалися
Зірочка
Вечоріло. Свіжий вітерець колихав блакитні дзвіночки і сині волошки. У траві співали цвіркуни цр-цр, цр-цр. На небі загорялись перші зірки.
Малюки сиділи на галявині і слухали розповіді Мишка про те, як йому приснилося, що він був повітряним акробатом, як його запросив в гості сам Дід Мороз і як Мишко на оленячій упряжці подорожував по зоряному небу до Великої Ведмедиці.
Малюки слухали розповідь Мишка, затамувавши подих.
А ведмедиця схожа на твою маму? запитав єнотик.
Ні, вона біла, як сніг, відповів Мишко. А ще на ній сяють сім яскравих зірок!
Сім!? здивувався їжачок.
Тобі сам Дід Мороз дав оленів для поїздки? поцікавився Зая.
Ні, він їм доручив відвезти мене до Великої Ведмедиці, бо він дуже добрий, посміхнувся Мишко.
А чому ведмедиця не взяла у тебе частування для мами? пропищав мишеня, який гостював у єнотика.
Тому що мамам потрібні не подарунки, а наша любов, задумливо відповів Мишко.
Всі одразу згадали своїх мам: зайчата маму-зайчиху, їжачки свою маму їжачиху, Совуша згадала свою дорогу маму, єнотик свою, мишеня мишку-маму, а Мишко маму-ведмедицю, зірку цирку, неповторну Зізі. Тільки Умка нікого не згадав. У нього не було мами, він загубився зовсім маленьким. Проте зараз Умка був щасливий, у нього з'явилося стільки друзів! А Мишка він взагалі любив і навіть Мишкову маму він став вважати своєю.
Ой, зірочка полетіла! крикнула Йоїчка.
Всі підняли очі до неба.
І я побачив! скрикнув Зая.
А чому зірки падають? запитав мишеня.
Зірки падають, щоб ми загадували бажання, відповів єнотик. Я загадав поплавати в морі!
А я не встиг загадати, засмутився мишеня. Значить, у мене не буде ніякого бажання?
Це не зірка впала, це метеорит, сказала розумна Совуша. Вони весь час падають. Загадуй, скільки хочеш бажань.
Малюки стали спостерігати за зірками.
Ой, ще одна зірочка! сказав їжачок. Я теж загадав бажання.
І я загадав! запищав мишеня.
Яке? запитав єнотик.
Я загадав погостювати у тебе довше, посміхнувся мишеня.
Гостюй скільки хочеш, запевнив його єнотик, хоч все літо!
Все літо!? зрадів мишеня. Дякую, Єношо!
А он Велика Ведмедиця, сказав Мишко, дивлячись в небо.
Де? Де? сполошилися малюки, очікуючи побачити велику білу ведмедицю.
Он вона, раз, два, три, чотири, п'ять, шість, сім. Сім зірочок. Це Велика Ведмедиця. Вона далеко. Звідси лише зірки видно, сказав Мишко.
А вона нас бачить? запитав Зая.
Звичайно, бачить, запевнив Мишко, їй зверху все видно. Через неї можна передавати всім привіти.
А давайте передамо привіт Лло, він, напевно, нудьгує без нас, припустив Йойо.
Він обіцяв прийти в гості влітку, сказала Йоїчка. Ведмедице! Нехай Лло приходить!
Ведмедице! кричали діти.
Тяв-тяв! підтримав їх Умка.
Скоро буде найкоротша ніч і найдовший день, сказала Совуша.
Ура! зрадів зайченя. Це означає, що ми будемо довго-довго грати, до самої ночі?
Цікаво, а ми встигнемо виспатися, якщо ніч буде коротка? задумався Мишко.
Я люблю довгі дні, сказав Йойо, можна весь вечір сидіти на галявині і все ще світло.
Але все одно вночі треба відпочивати, позіхнув Мишко.
По-моєму хтось захотів спати, сказала Совуша.
Зая! Єношо! Йоїчка! Йойо! почули малюки.
Нас мами звуть, сказала Йоїчка. Пора розходитися.
Завтра побачимось знову! сказав Йойо. Солодких снів, Мишко. Може тобі ще щось цікаве присниться і ти нам розкажеш.
На добраніч, позіхнув Мишко і вони з Умкою пішли додому.
Зустріч в лісі
Вранці мама-лось і лосеня щипали траву біля школи. Хоч настали канікули, але за шкільним парком все одно треба було доглядати. Пройшли травневі дощі і трава потягнулася вгору. Роботи в парку було багато.