Слово Боже живе і діяльне. Проповіді та промови 20112013. Т. 1 - Блаженніший Святослав Шевчук 16 стр.

Уся розмова між Христом і самарянкою є цікавим перетворенням, яке Господь робив у душі цієї жінки. Розмовляючи з нею і відкриваючи таємниці її серця, Христос насправді встановлював, копав у глибині її особи криницю, з якої потече джерело життя. Він хотів, щоб та жінка, яка опівдні прийшла по воду, мала джерело життя в собі, у своєму серці, щоб вона навчилася почитати Бога в дусі і правді, щоб була тією особою, з якої потечуть ріки живої води і напоять усіх спраглих біля неї. І наприкінці розмови так стається. Жінка кидає дзбанки біля криниці і біжить назад до міста, несучи в собі Слово життя. Вона каже: «Я знайшла Того, про кого говорять пророки, Месію». Багато людей ідуть, щоб напитися живої води з криниці, зустріти живого Христа. А потім говорять: «Ми віруємо, що Христос є Сином Бога, не тому, що ти нам сказала, а тому що ми самі бачили і напилися живої води».

Сьогодні, у день ювілею Донецько-Харківського екзархату, ми дякуємо Господу не лише за те, що впродовж десятиліття існує певна юридична одиниця, церковна структура. Ми дякуємо, що тут, на Донеччині, цей екзархат відкрив джерело життя вічного для всіх, хто спраглий повноти життя в Богові. Дякуємо, що за десятиліття Господь напоїв живою водою Духа Святого багатьох людей на такій великій території, де справді дається взнаки духовна спрага. Дякуємо Господеві за кожну душу, яка втамувала спрагу, слухаючи Боже слово в наших храмах і спільнотах. Дякуємо кожній самарянці, кожному місіонерові, що ділилися своєю вірою з тими, хто живе поруч і привів їх до Святого Таїнства Хрещення та показав їм дорогу, якою можна пізнати живого Христа.

Дякуємо вам, владико Степане, за те, що те джерело життя невтомно бє з вашого серця. Якби ви не мали тієї криниці живої води, ви б нічого не могли дати своїм вірним. Дякуємо всім, хто розпочинав служіння в Донецьку. Ви перші знайшли джерело животворної води, скуштували її  і з вас почала струмувати вода життя вічного.

Ми відзначаємо цей ювілей в особливий день. Вселенська Церква згадує 13 травня про Фатімське обявлення Пресвятої Богородиці. Тому сьогодні просимо Божу Матір, щоб зробила нас гідними великого покликання християнина в тих містах і містечках, де Він напоїв нас живою водою, щоб ми багатьох привели до Нього. А потім сказали собі і світові: «Ми пізнали, що Христос є Божим Сином, не тому, що нам греко-католики сказали, а тому що самі пережили зустріч із Ним».

Неділя Самарянки

Дорогі в Христі!

Починаючи з цього тижня, Літургія Церкви готує нас до свята Зіслання Святого Духа, бо вже минула половина часу між Воскресінням Ісуса Христа і моментом Зішестя Духа Святого на апостолів. Щоб пояснити людям, хто такий Дух Святий і Пресвята Тройця  єдиний Бог у Трьох Особах, Святі Отці часто говорили так: «Дух Святий є живою водою». Ми знаємо, що як немає води, то все вмирає, а як вона зявляється  усе розквітає і набирає повноти життя. І ось Дух Святий, Третя Особа Пресвятої Тройці, перебуває в Отці, як у джерелі, а в Ісусі Христі  як у криниці. А подається кожному з нас, як жива вода. Святий апостол Павло у Першому посланні до коринтян говорить так: «Усі бо ми христилися в одному Дусі і всі ми були напоєні одним лише Духом» (12, 13).

У сьогоднішньому Євангелії ми чуємо дуже цікаву і глибоку розмову між Ісусом Христом і жінкою-самарянкою. Ця розмова відбувається біля криниці Якова за містом. Дивно: Ісус Христос, справжня криниця, яка має в собі джерело живої води, приходить, сідає біля криниці і чекає на спраглу людину. Жінка-самарянка, що є уособленням кожної людини, яка спрагла Бога, виходить із міста. Розмова відбувається якраз опівдні, коли сонце стоїть у зеніті, коли людина відчуває велику спрагу.

І ось Христос сам прийшов до спраглої людини і звернувся до неї. Слід зауважити, що на Сході вважалося некоректним мужчині починати розмову з жінкою, та ще й привселюдно, ба більше  юдеєві із самарянкою. Юдеї ворогували із самарянами, вважали їх за зрадників релігійної та національної ідеї. Ісус ламає всі перешкоди і першим скеровує своє слово до жінки, кажучи: «Дай мені напитися!» Ця фраза має набагато глибший зміст, ніж може видатися на перший погляд. Разом їсти і пити у Святому Письмі означає не лише втамовувати якісь тілесні потреби, а й входити у внутрішній світ того, із ким споживаєш і пєш. Ось тому дальшою темою розмови стало приватне життя цієї жінки. Христос своїм запитанням починає входити у її внутрішній світ, у її особисту життєву ситуацію. Можна сказати, Він починає копати в її серці нову криницю, у яку хоче влити ту живу воду, що носить у собі. Він просить у неї води, а насправді дає їй те, про що вона просить, і навчає її, що Бог є Духом і Отець шукає таких людей, які б поклонялися Йому в Дусі та істині.

І ось Христос сам прийшов до спраглої людини і звернувся до неї. Слід зауважити, що на Сході вважалося некоректним мужчині починати розмову з жінкою, та ще й привселюдно, ба більше  юдеєві із самарянкою. Юдеї ворогували із самарянами, вважали їх за зрадників релігійної та національної ідеї. Ісус ламає всі перешкоди і першим скеровує своє слово до жінки, кажучи: «Дай мені напитися!» Ця фраза має набагато глибший зміст, ніж може видатися на перший погляд. Разом їсти і пити у Святому Письмі означає не лише втамовувати якісь тілесні потреби, а й входити у внутрішній світ того, із ким споживаєш і пєш. Ось тому дальшою темою розмови стало приватне життя цієї жінки. Христос своїм запитанням починає входити у її внутрішній світ, у її особисту життєву ситуацію. Можна сказати, Він починає копати в її серці нову криницю, у яку хоче влити ту живу воду, що носить у собі. Він просить у неї води, а насправді дає їй те, про що вона просить, і навчає її, що Бог є Духом і Отець шукає таких людей, які б поклонялися Йому в Дусі та істині.

Що це означає? Багато з нас думають про Бога, про якісь вічні речі зазвичай раз на тиждень, коли збираються зранку до храму. Але насправді в особи, яка поклоняється Богові в Дусі й істині, та жива вода проникає в усі сфери життя. Немає жодної хвилини в житті такої людини, яка б не була пронизана Духом Святим так, як вода по капілярах наповнює все тіло. Тому Дух Святий навчає людину з її серця, з її нутра, як треба молитися до Господа, як треба Йому поклонятися, про що Його просити, а відтак допомагає пізнати єдиного, істинного Бога.

Дорогі в Христі, мені сьогодні дуже приємно бути між вами. Я тепер намагаюся кожної неділі відвідувати наші найменші громади, які найбільше спраглі уваги, підтримки. Проте, проїжджаючи сьогодні вашим містом, я побачив багатьох спраглих людей, які не знають дороги до храму, скільки молоді стоїть у центрі

Проте тут між нами є Христос. Він хоче кожного з вас зробити носієм живої води, і ви, що прийшли сьогодні на Божественну Літургію, можете отримати ковток цієї живої води. А той, хто приступить сьогодні до Святого Причастя, прийме у своє серце того Христа, який говорив до самарянки. І каже Христос: «Хто вірує в Мене і напється тої води, яку Я дам йому, то ріки живої води потечуть з його нутра».

Ми цього року переживаємо Рік віри у Католицькій Церкві,  рік, коли ми роздумуємо, що означає для людини третього тисячоліття вірити в Бога. Сьогодні Христос дає нам гарну відповідь на прикладі цієї жінки-самарянки. Вона була така вражена цією зустріччю зі Спасителем, що залишила свій глечик і понесла людям живу воду,  воду Духа Святого, вже не в глечику, а у своєму серці. Самарянка напоїла все місто, і всі люди прийшли, щоб побачити те джерело. А в кінці кажуть: ми вже віруємо не тому, що ти нам, жінко, сказала, а тому що самі чули і знаємо, що Він є справді Спаситель світу. Тож бути віруючим означає ділитися вірою, тією живою водою, яка тече з нашого нутра.

Нехай воскреслий Христос, який сьогодні є тут між нами, який намагається викопати криницю живої води в серці кожного з нас, втамує вашу спрагу, здійснить ваші потреби і бажання. Нехай те очікування Духа Святого для нас буде часом очікування повноти зустрічі живої води, яка подається нам у Христовій Церкві.

Неділя Сліпородженого

Всесвітліші та преподобні отці!

Преподобні сестри!

Дорогі в Христі брати і сестри!

На початку першої книги Святого Письма, книги Буття, читаємо, що коли Господь Бог творив світ, то слово, з якого почалося створення світу, звучало так: «Нехай буде світло» (1, 3). Відтак, після того як світло у світі засяяло над темрявою, Всевишній створив день. Так постав перший день у новому, щойно народженому космосі, почався розвиток того, що сьогодні існує, але слово про світло було початком всього. Ми читаємо у книгах Нового Завіту, що коли Христос воскрес із мертвих, то засяяло нове Світло, уже не створене, видиме чи матеріальне, а те, яким є сам Бог.

Євангелист Іван каже: «Бог  світло, й ніякої у ньому темряви немає» (І Ів. 1, 5)  а ще: «І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Ів. 1, 45). Ці слова ми чули в пасхальну ніч, коли почали святкувати Воскресіння Господнє.

Момент Воскресіння Христового став першим днем абсолютно нового часу, у якому Господь розпочав своє нове створення. «Ось я творю все нове»,  ці слова ми читаємо у пророка Ісаї і вони повторюються в останній книзі Святого Письма, Одкровенні.