Гюстав Лебон
Психологія мас
Переднє слово
Наша попередня праця була присвячена описові духу рас; зараз ми вивчатимемо дух натовпу.
Обумовлені спадковістю загальні риси всіх індивідів однієї й тієї ж раси становлять дух цієї раси. Та коли певна кількість цих індивідів утворює активний натовп, то спостереження говорить нам, що внаслідок такого зближення індивідів однієї раси зявляються нові психологічні особливості, котрі не лише протиставляються характеру рас, але й здебільшого відмінні від нього значною мірою.
Організований натовп завжди відігравав велику роль у житті народів, та ця роль жодного разу не мала такого важливого значення, як у цю хвилину. Головною характерною рисою нашої епохи є саме заміна усвідомленої діяльності індивідів на несвідому діяльність натовпу.
Я зробив спробу вивчення складної проблеми натовпу винятково через наукові застосунки, тобто, намагався відшукати метод, залишивши поза увагою думки, теорії й доктрини. Я вважаю, що це єдиний спосіб, що дає можливість розкрити бодай частинку правди, особливо у такому питанні, котре так дуже бентежить розум.
Вченому, який починає вивчати якесь явище, не потрібно зважати на інтереси, котрі він може потурбувати своїми відкриттями. Нещодавно один з видатних сучасних мислителів зробив зауваження, що оскільки я не належу до жодної з сучасних шкіл, то вельми часто знаходжуся в опозиції до висновків і підсумків усіх шкіл. Ця нова моя праця, цілком імовірно, може викликати подібні зауваження.
Належати до якоїсь школи означає необхідним чином поділяти всі її забобони й упередження.
Я повинен, однак, пояснити читачам, чому в моїх дослідженнях я приходжу інколи до цілковито інших висновків, ніж це можна було б очікувати на перший погляд: я вказую, наприклад, на вкрай низький розумовий рівень натовпу, враховуючи навіть збори обраних, і, поміж тим я все-таки заявляю, що було б небезпечним торкнутися організації цих зібрань.
Ретельне вивчення історичних фактів змусило мене дійти висновку, що соціальні організми так само складні, як і організми всіх живих істот, тож ми не маємо змоги викликати в них глибокі зміни. Природа чинить інколи радикально, але ніколи в тому сенсі, як ми це розуміємо; ось чому манія великих реформ інколи дуже згубна для народу, якими б привабливими не виглядали ці реформи суто теоретично. Вони могли б принести користь лише в тому випадку, якби можна було миттєво змінити дух нації, але таку можливість має лише час. Людьми керують ідеї, почуття, звичаї, те, що ми носимо у собі. Інституції й закони є лише відбитком нашого духу, вираженням наших потреб; через це вони й не можуть змінити дух народів, бо самі походять з нього.
Дослідження соціальних явищ не може відбуватися відокремлено від вивчення народів, у середовищі котрих вони відбуваються. У філософському розумінні ці явища можуть навіть мати абсолютну цінність, але в практичному розумінні їхня цінність завжди відносна. Ось чому, при вивченні якогось соціального явища, слід розглядати його послідовно з двох різних боків. Таким чином, чіткішим буде розуміння того, що вельми часто повеління чистого розуму прямо суперечать повчанням практичного розуму. Це бачимо скрізь, навіть там, де справа торкається фізичних даних. З позиції абсолютної істини куб і коло є незмінними геометричними фігурами, котрі строго визначаються певними формулами. Але для нашого ока ці фігури можуть набувати найрізноманітніших форм. Так, перспектива може перетворити куб на піраміду чи квадрат, коло на еліпс чи навіть на пряму лінію, й ці фіктивні форми для нас значно важливіші, ніж реальні через те, що ми бачимо лише їх, і фотографія чи живопис можуть відтворювати лише ці форми. Нереальне в деяких випадках виглядає навіть правдивішим за реальне. Уявляти предмети лише в їхніх точних геометричних формах було б спотворенням природи й зробило б її невпізнанною. Уявімо собі такий світ, мешканці котрого могли б лише фотографувати й перемальовувати різні предмети, але не мали б можливості до них доторкнутися; цим мешканцям було б дуже важко скласти собі правильне уявлення про їхню форму. Втім, знання цієї форми, доступне лише невеликій кількості вчених, не становило б для них великого інтересу.
Філософ, який вивчає соціальні явища, повинен завжди памятати, що поряд з теоретичним значенням вони мають ще й практичну цінність, і з погляду еволюції цивілізацій ця цінність єдина, що має якесь значення. Така позиція має зробити його дуже обережним щодо тих висновків, котрі, очевидно, підказує йому логіка. Але й інші мотиви також змушують його бути стриманим у своїх висновках. Складність соціальних фактів така, що їх не можна охопити всі зразу й неможливо передбачити результати їхнього взаємного впливу. Крім того, за видимими фактами часто ховаються тисячі невидимих причин. Соціальні ж явища є наслідком величезної несвідомої роботи, котра здебільшого непідвладна нашому аналізу. Ці видимі явища можна порівняти з хвилями, що на поверхні океану є вираженням підземних струсів його дна, котрих ми не бачимо.
Коли ми спостерігаємо за більшістю вчинків натовпу, то бачимо, що вони переважно вказують на її виразно низький розумовий рівень. Але є такі випадки, коли діями натовпу керують, очевидно, таємничі сили, котрі в давнину називали долею, природою, провидінням і зараз називають покликом мертвих. Ми не можемо не визнавати могутності цих сил, хоча зовсім нічого не знаємо про їхню сутність. Інколи здається, що в надрах націй є приховані сили, що керують їхніми вчинками. Що може бути, наприклад, складнішим, логічнішим і дивовижнішим, ніж мова народу?
Вступ
Ера натовпу
Еволюція сучасної епохи. Великі зміни цивілізації як наслідок змін у мисленні народів. Сучасне вірування в могутність натовпу. Воно трансформує традиційну політику держав. Як виступають нижчі класи і як проявляє себе їхня могутність. Натовп може мати лише руйнівну роль. Натовп завершує процес розпаду застарілих цивілізацій. Всезагальне незнання психології натовпу. Важливість вивчення натовпу для законодавців і державних мужів.
Великі перевороти, що передують змінам цивілізації, як наприклад, падіння Римської імперії й становлення арабської, на перший погляд є, переважно, наслідками політичних змін, нашестя іноплемінників, падіння династій. Та уважніше вивчення цих подій дає розуміння того, що за цими видимими причинами здебільшого прихована глибока зміна ідей народів. Справді історичні перевороти не ті, що вражають нас своєю величчю й силою. Єдині важливі зміни, через які відбувається оновлення цивілізацій, стаються в ідеях, поняттях і віруваннях. Значні історичні події є лише видимими наслідками невидимих змін у думках людей. Ці зміни, однак, стаються нечасто через те, що найміцніше у кожній расі це спадкові основи її думок.
Сучасна епоха є одним з таких критичних моментів, коли людська думка готується до змін. У основі цих змін є два головних фактори. Перший це руйнування релігійних, політичних і соціальних вірувань, котрі дали початок усім елементам нашої цивілізації; другий це виникнення нових умов існування й зовсім нових ідей, що стали наслідком сучасних винаходів науки й промисловості.
Ідеї минулого, хоча й наполовину зруйновані, ще все достатньо потужні; ті ідеї, котрі мають змінити їх, поки що знаходяться в періоді свого становлення ось чому сучасна епоха час перехідний і анархічний.
Нелегко передбачити, що може утворитися з такого періоду, котрий мимоволі має хаотичну натуру. Якими будуть основні ідеї, на котрих засновуватимуться нові спільноти, що змінять нас? Ми цього поки що не знаємо.
Але ми вже тепер можемо бачити, що при своєму становленні їм доведеться зважати на нову силу, останню повелительку сучасної епохи могутність мас. Ця сила зявилася на руїнах багатьох ідей, котрі вважалися колись істинними, а тепер зникли, багатьох сил, зруйнованих послідовно революціями, і, очевидно, готова поглинути й решту. І у той час, коли наші давні вірування хитаються й зникають, старовинні стовпи суспільства падають один за одним, могутність мас є тією єдиною силою, котрій нічого не загрожує і значення котрої стає все більшим. Епоха, що надходить, буде справді ерою мас.
Щонайбільше століття тому традиційна політика держав і суперництво монархів були головними факторами подій. Думку мас не брали до уваги, зрештою, її й не було. У наш час на політичні традиції, на особисті схильності монархів, на їхнє суперництво більше не зважають, навпаки, голос натовпу стає переважаючим. Маси диктують урядові його поведінку, й саме до їхніх побажань він намагається прислухатися. Не наради володарів, а дух натовпу визначає тепер долю націй.
Вступ народних класів на арену політичного життя, тобто, насправді їх поступове перетворення на керівні класи, є однією з найвидатніших рис нашої перехідної епохи.
Цей вступ спричинений насправді не всезагальним подаванням голосів, котре протягом тривалого часу не мало самостійної, панівної ролі й легко підпадало під сторонні впливи. Прогресивний зріст могутності натовпу відбувся, перш за все, шляхом поширення певних ідей, котрі повільно насаджувалися в головах, а потім через поступове утворення асоціацій індивідів для здійснення теоретичних надбудов. Через асоціювання натовп напрацював ідеї (якщо не зовсім справедливі, то, принаймні, цілком чіткі) для відстоювання своїх інтересів і здобув усвідомлення своєї сили. Натовп утворює синдикати, перед якими капітулює будь-яка влада одна за одною, й організовує біржі праці, що прагнуть керувати умовами роботи й платні. Натовп надсилає до урядових зібрань своїх представників, котрі позбавлені будь-якої ініціативи й слугують лише простим знаряддям тих комітетів, що їх обрали.