Ці загальні риси характеру, котрими керує несвідоме, існують майже однаковою мірою в більшості нормальних індивідів раси й обєднуються разом у натовпі. В колективному духові інтелектуальні здібності індивідів та, як наслідок, їхня індивідуальність зникають; різнорідне розчиняється в однорідному й беруть гору несвідомі якості.
Саме таке поєднання буденних якостей у натовпі й пояснює нам, чому натовп ніколи не може вчинити дії, що потребують піднесеного розуму. Рішення, що стосуються обох інтересів, прийняті зібранням навіть знаменитих людей в галузі різних спеціальностей, все ж таки не надто відрізняються від рішень, що їх прийняло збіговисько дурнів, як у тому так і в іншому випадку поєднуються не якісь видатні якості, а лише пересічні, такі, що є у всіх. У натовпі може відбуватися накопичення лише глупства, а не здорового глузду. «Цілий світ», як це часто заведено казати, ніяк не може бути розумнішим за Вольтера, а, навпаки, Вольтер розумніший, аніж «цілий світ», якщо під цим словом розумітимемо натовп.
Якби індивіди в натовпі обмежувалися лише поєднанням пересічних якостей, котрі має кожен з них окремо, то ми б мали середню величину, й аж ніяк не утворення нових рис. Яким чином виникають ці нові риси? Ось до цього питання ми й підійдемо зараз.
Поява цих нових специфічних рис, властивих натовпу, але таких, що не зустрічаються в окремих індивідів, що входять до нього, обумовлена різноманітними причинами. Перша з них полягає у тому, що індивід у натовпі набуває, завдяки лише чисельності, усвідомлення непереборної сили, й це усвідомлення дозволяє йому керуватися такими інстинктами, котрим він ніколи не дає ходу, коли буває на самоті. У натовпі він менш схильний приборкати ці інстинкти через те, що натовп анонімний і не несе на собі відповідальності. Почуття відповідальності, що завжди стримує окремих індивідів, зовсім зникає у натовпі.