Стефан відкрив першу справу на початковій сторінці. В нижньому кутку, прямо під його великим пальцем, на жовтому фоні значилося: "Розшукується. Пропав без вісті".
Тут, до речі, все просто, знизав плечима він. Вже більше ніж півроку пройшло. Значить, можна оголосити його померлим і закрити справу. Треба лише заповнити чотирнадцяту форму.
Стажер гордо випрямився. Ось і згодилися отримані в академії знання, не даремно він вважався найздібнішим і подаючим великі надії студентом. Стефан ніколи не упускав можливості блиснути розумом, правда зараз сумніви все ж були. Не міг Лангре зі своїм багаторічним стажем, пропустити таке просте рішення?
Обтяжливі обставини усміхнувся комісар, зниклий, обчистив досить популярну галерею. Виніс льняних полотен і масляних фарб приблизно на дві тисячі євро. А далі його слід пропав.
І навіщо йому стільки? Здивовано підкинув брови Стажер.
На другій теці, вже із синім куточком, значилося все теж: "Розшукується".
Ну, а тут що не так? Стефан помахав текою, але Лангре навіть не подивився в його сторону.
Він був церковним Пастирем. Кинув дружину з шістьма маленькими дітьми і, як ти вже зрозумів, безслідно зник. Його дружина приголомшлива жінка. Своїми силами справляється з вихованням синів і дочок, працює лікарем в місцевій клініці і навіть курирує дитячий хор. Їй теж розповіси про чотирнадцяту форму? А її дітям що? Щоб не чекали батька?
Стажер відразу якось знітився, опустив погляд на свій хрестик і застебнув сорочку, приховавши його від сторонніх очей.
Залишилася остання тека із зеленим куточком внизу.
Ватажок потенційно небезпечного угрупування. Пропав без вісті, вголос прочитав Стефан. Особливе спостереження. Що? Недовірливо спохмурнів він. "Атлантико"? Вони ще існують?
Тут йдеться не про просту банду, а про насильство заради насильства. Члени цієї організації дуже агресивні, а їхні дії продумані до самих дрібниць. Вони майстерно володіють зброєю, і повір, у них її більш ніж достатньо. Влада вважає за краще замовчувати про таке, щоб не піднімати галасу. Тому що тоді доведеться визнати свою нездатність захистити країну і її мирних жителів.
Як боротися з такими угрупуваннями?
Наш зниклий, з третьої теки, більше десяти років очолював "Атлантико", почав було Лангре, але Стажер його перебив, переможно підкинувши руку:
Ось! Тепер я готовий поговорити про чотирнадцяту форму.
Але, підкреслено проігнорувавши його, продовжив комісар, з достовірних джерел відомо, що їх "альянс" вже біля півроку не вибирає нового ватажка. Він знає, що його шукають, а значить ховається, і мене це турбує. Пограбувань і нападів стало менше. Ніби затишшя перед бурею
"Арт дилер", "Пастир" і "Ватажок". Відкинувшись на спинку крісла, підвів підсумок Стажер. Я так розумію, ви побачили в них щось загальне?
Так, але так і не знайшов зачіпку. Тепер твоя черга спробувати, Лангре машинально дістав з кишені пачку цигарок, покрутив її в руках і сховав назад. А мені в мої шістдесят вже належить торт, іменна чашка і найближчий рибальський магазин.
У вас, на кожній теці, в лівому нижньому кутку ініціали "А.К.", але ж так Алекс Крамер підписує свої картини. Думаєте, він якось пов'язаний зі зниклими? Запитав Стажер.
Не думаю, а точно знаю, виправив Лангре. Перед зникненням кожен з них отримав його картину.
Може вам варто зачекати з купівлею рибальських сіток? Задумливо протягнув Стажер.
Я віддаю перевагу вудці.
Правильно, кивнув Стефан. Бо сітки притягують зниклих.
А це вже пахне статтею, посміхнувся Лангре.
Якою? Здивовано подивився на нього Стажер.
Газетною, підморгнув йому комісар, та все ж підпалив цигарку.
Трохи помітно сривившись, Стефан підчепив із столу попільничку, з якої недопалки стирчали, як з їжака голки. Він витрусив вміст в сміттєвий кошик, що стояв під столом, і закашлявся від хмари попелу, що зметнулася.
Лангре невесело спостерігав за всім цим і подумав про те, що скоро і його ось так витрусять з відділу, як стріляні гільзи з револьвера. Стажер поступово починав наводити свої порядки.
Глава 2
Ніколас Романов вийшов з таксі, закинув рюкзак на плече і, прикривши очі, вдихнув повними грудьми. В маленькому містечку повітря було набагато чистіше за Лондонське свіже, навіть смачне. А навкруги кипіло життя. Студенти Оксфорда з ланчами і конспектами, розстеливши пледи, сиділи прямо на ідеально підстриженому газоні, користуючись останніми теплими днями. Хтось грав в "змії і сходи", звідвсіль доносилося неголосне бринькання гітари, кілька хлопців закидали в коробку червоні "блішки".
Ніколасу подобалася така атмосфера молодої безтурботності, енергії і ентузіазму. Стародавній, ніби зійшовший з картинки університет, був мрією кожного абітурієнта не лише Англії, але і інших країн. Тут все тільки найкраще: викладачі вчені і доктори наук, а перед випускниками відкриваються практично всі двері.
Ввійшовши до привітно розкритих головних воріт, Ніколас опинився в центральному холі, де також було повно народу. Багато хто його впізнавав підходили привітатися, тиснули руки, захоплено перешіптувалися між собою. Ніколас був дійсно знаменитий і, що вже гріха таїти, йому подобалося знаходитися в центрі уваги, блищати на світських вечірках та посміхатися в об'єктиви камер.
Він добився всього цього, навіть не маючи вищої освіти, і ось як все обернулося: ректор одного з престижних університетів країни особисто запросив його виступити на сьогоденній лекції. Від запропонованого гонорару Ніколас відмовився. В нього було своє дітище, що приносить чималі гроші, інтернет-магазин товарів для сну "РоманСон". Подушки, піжами, нічники, ловці снів, снодійне на травах, дрібні аксесуари все тільки найкраще, з натуральних матеріалів. Його продукція робила сон якісніше, солодше і затишніше.
До всього іншого Ніколас був автором популярної книги про туризм, над продовженням якої зараз активно працював. Йому було про що розповісти, оскільки він займався цим професійно і побував у більшості країн. Багато тих, що страждають безсонням, тримали по екземпляру на своїх приліжкових тумбочках. В одній з глав Ніколас склав цілий список місць зі всього світу, де можна краще всього виспатися, і розсортував їх по рейтингу.
Він не забув і про найменших: записав казки і видання безлічі різних культур, які можна було почути тільки від самих аборигенів, побувавши в їх селищах.
Взагалі в грошах у Ніколаса не було нужди. Для нього важливіше матеріального було визнання саме тому він прийняв запрошення від ректора. Сьогодні, тільки заради нього, в стародавніх стінах відомого на весь світ університету, збереться величезний зал. І це зробить його на крок ближче до мрії заснувати власний університет.
З виступом не повинно було виникнути жодних проблем, Ніколас вмів працювати з публікою. Він не вважав, що здатність викликати прихильність до себе людей, можна отримати тільки з народження. І якщо вже не повезло з внутрішньою чарівністю, то виростити її в собі ніколи не пізно. Секрет крився в самопізнанні, у вивченні особистих психологічних і фізичних особливостей, прийнятті і осмисленні власного "я". Процес цей був досить трудомістким, розпочинався чи не з дитинства і не припинявся ніколи, до самої смерті.
Ще з раннього дитинства, людину починає займати питання, ким саме вона являється, вона намагається розібратися в собі і своєму внутрішньому світі. Звідси бере витік пізнання внутрішньої особистості. І це не просто процес самоспоглядання, але і спостереження за своїми вчинками, думками для того, щоб зрозуміти, як стати краще в тому або іншому аспекті. Адже в пізнання внутрішнього "я" без роботи над собою, немає ніякого сенсу. Заради особистої гармонії варто ставити невеликі, але щоденні цілі: "Я той, ким є зараз і відрізнятимуся від себе завтрашнього".
Тип мислення визначає самооцінку, межі успіху і можливостей. Людина з фіксованим мисленням завжди порівнюватиме себе з іншими. Щоб добре себе почувати, йому необхідно бути краще за всіх навкруги. Такі люди бояться невдач і уникають викликів навіть в тих сферах, в яких вважають себе талановитими. Вони бояться ризикувати, оскільки думають, що навіть один-єдиний промах може похитнути їхній авторитет в очах інших людей.
Від роздумів Ніколаса відволік, зявившийся прямо перед ним хлопець, років двадцяти. Променисто посміхаючись, той навперебій зі своїми товаришами, що приспіли, почав завалювати його компліментами і захопленими одами на адресу "нетривіальних відкриттів в сомнології".
І для повного щастя, бадьоро підвела підсумок вся ця шумна компанія, нам бракує тільки фотки з вами.
Ви ж не відмовите? Заплескала віями миловидна дівчина з каштановим волоссям.
Навіть не думав, неголосно розсміявся Ніколас і зробив крок до стіни, де його тут же обліпили бажаючі сфотографуватися.
Ніколас подивився в об'єктив смартфону, та так і застиг на місці. В якості "фотографа" йому дісталася до непристойності приваблива особа. Зовні Ніколас продовжував посміхатися, по ньому не можна було зрозуміти, що в середині вже щось тьохнуло. Він навіть не моргав, ніби боявся, що варто йому на секунду відвернутися, як дівчина зникне. Ніколас давно не відчував нічого подібного : час немов застиг на місці, від кінчиків пальців вгору пробігла іскра.