Дякую. Сподіваюсь, ваша команда прийме мене.
Уже прийняла.
Соломія видала ще одну сліпучу усмішку і, взявши ошелешену Надю під руку, потягла її за собою.
* * *Надя постояла біля підїзду свого будинку, поки автомобіль Соломії не звернув за ріг, і, осудливо похитавши в його бік головою, набрала код на домофоні. Усі сьогоднішні події видавалися чудовими й безглуздими водночас. Роман Звягівський зіграє головну роль у їхньому фільмі.
Надя хмикнула собі під ніс так, у їхньому фільмі. Вона теж неабияк доклалась до реалізації Соломіїної мрії, втілюючи при цьому і свою показати всім, що бути менеджером письменника так само класно й прибутково, як і менеджмент у якійсь крутій компанії. Усі ці чудові презентації, ефіри на радіо й телебаченні, поїздки Україною, професійні зйомки та фотосесії, навіть розкручений блог, про який Соломія спочатку навіть чути не хотіла, це все її заслуга.
За десять років роботи із Соломією тоненький блокнотик, із яким Надя починала карєру літературного менеджера, перетворився на доволі товстий, ущерть заповнений органайзер. Такої кількості контактів не було, напевно, навіть в Олега.
Надя ніжно погладила тонку шкіряну обкладинку модного мятного кольору і з мрійливою усмішкою примружила очі ідеальна робота. Почувалася сонцем, ні центром галактики, якого не видно з периферії, але навколо якого все обертається. І хай про неї знають тільки у вузьких колах, але саме завдяки її ідеям, бажанням та волі про Соломію Лісовську говорять постійно і всюди
За десять років до того
Тримаючи в руках зачитаний примірник «Недосяжної» і пакунок із вином та цукерками, Надя натисла тремтячим пальцем кнопку дзвінка. Сьогодні в Соломії день народження, і Надя сподівалась, що подруга буде рада її бачити.
Соломія зникла на два роки, після канікул не повернулась до університету, видалила сторінку в соцмережі, не відповідала на дзвінки й повідомлення, чим страшенно здивувала й образила Надю, яка вважала себе її найкращою подругою. Дівчина кілька разів приходила додому до Соломії, але за дверима було тихо, на стукіт і затиснуту кнопку дзвінка ніхто не реагував, аж доки сусідка повідомила, що тут уже кілька місяців ніхто не живе.
Перемагаючи образу, Надя зателефонувала Андрієві. Наречений Соломії відповів, що не хоче мати нічого спільного з тією курвою. Шокована Надя набрала його ще раз, але Андрій скинув дзвінок і заблокував її номер.
Дівчина стояла під дверима квартири й намагалася проаналізувати, що відбувається. Що б не сталося між Соломією й Андрієм, через це дівчина не кинула б університет після двох років навчання. Була занадто захоплена журналістикою, щоб просто покинути. І «курва»? Соломія? Весела, дотепна, життєрадісна, добра й принципова Соломія курва? Ні. Ніколи. Надя могла б поїхати в село, до Соломіїної бабусі, але вирішила, що не варто. Сталося щось дуже серйозне. Настільки, що подруга відмовилася навіть від неї
Відгук на «Недосяжну» Надя побачила в одній із літературних груп і прогортала б сторінку далі, якби не знайоме прізвище Лісовська. Мія Лісовська. Під розгромним відгуком було активне посилання на сторінку авторки. Надя зі сльозами на очах вдивлялась у знайомі риси обличчя й не впізнавала подругу: коротке, при самій голові, темне волосся замість розкішної, аж до сідниць, коси, строга світла сорочка, вільні штани класичного крою, складені на грудях руки, серйозний погляд і усмішка радше іронічна, аніж мила. Від світлини віяло холодом і відстороненістю.
Надя відшукала книжку в першій же книгарні. Дівчина сподівалася знайти в тексті хоч якісь відповіді й не зраділа тим висновкам, які зробила для себе. Історія кохання, із хепі-ендом, читалася легко, але текст виявився наскрізь пронизаний сарказмом та злою іронією. Не дивно, що книжка викликала таку бурю від відвертого захоплення до чистого хейтерства. Соломія наче й написала гарну класичну любовну історію і в той же час тонко висміяла її. Добре знаючи подругу, Надя особливо гостро відчула невластиву тій озлобленість, але не знайшла жодної підказки
На останній світлині в профілі подруги Надя впізнала обстановку Соломіїної квартири і зважилась завітати в гості. Хай там як, але якщо вже найкраща подруга повернулась у світ, то винна їй як мінімум пояснення.
Надя тричі натисла на дзвінок, перш ніж двері відчинились. Соломію наче зовсім не здивував несподіваний візит подруги, вона відсалютувала їй майже порожнім келихом і жестом запросила всередину. Надя повільно зробила кілька кроків, очікуючи побачити галасливу вечірку, але у квартирі було тихо.
Чим зобовязана?
Надя повернулась. Соломія розглядала її із кривою посмішкою і награно-показним зацікавленням. Надя аж повітрям вдавилась і ледь не закашлялась. Уся її бравада й рішучість разом випарувались, натомість повернулася пекуча образа.
Зайшла привітати у тебе ж
А-а-а ну дякую.
Соломія одним ковтком допила вино й пройшла повз Надю до кухні. Дівчина лишилась у коридорі й не знала, що робити. Пакунок і книжка враз стали важкими й пекучими, вона почувалася повною дурепою, нікому не потрібною. Ще й задарма ображеною та приниженою. Образа змінилася злістю. Надя, проковтнувши сльози, високо задерла підборіддя й пішла за Соломією на кухню.
Як це розуміти?
Що саме?
Соломія налила повний келих білого вина й повернулась до Наді, зовсім не приховуючи, що їй не цікава відповідь.
Ти покинула навчання!
Перевелася на дистанційне.
Ти ти зникла!
Почала життя з чистої сторінки.
А я?
Я нікому нічого не винна й не повинна. Навіть тобі.
Але ж ми були я думала я ж люблю тебе!..
І Надя вибухнула риданнями. Образа, злість і несподіване зізнання вилились нестримним потоком сліз. Дівчина жбурнула пакунок на диванчик і відвернулася, затуляючи обличчя руками.
Коли минула емоційна хвиля, Надя зрозуміла, що Соломія навіть не намагалась її заспокоїти, наче взагалі не була поруч. Дівчина розвернулась і вражено втупилась у нудьгуючий вираз на обличчі подруги.
Наплакалась? Соломія допила вино і, оминувши Надю, підійшла до столу, налила вина у два келихи й один простягнула Наді. На, випий і попустись.
Що з тобою?
Надя не взяла келих і відступила на крок.
А що зі мною не так?
Як усе це розуміти?
Надя провела рукою, наче охоплюючи тотальний хаос у кухні: повний умивальник брудного посуду, пакет зі сміттям у кутку, засохлий вазон на підвіконні, купу речей на диванчику і явно давно не миту підлогу. Під столом стояло кілька порожніх пляшок з-під вина і пива, на столі мясна й сирна нарізка із супермаркету, просто в упаковці, салат у пластиковому лоточку і дві початі пляшки вина. Усе це було неможливим для майже хворобливо педантичної Соломії.
Дівчина лише награно здивувалась і, поставивши келихи на стіл, склала руки на грудях.
Творчий безлад
Ти ж не така.
Справді? Вираз обличчя Соломії миттєво змінився, перетворившись на злу гримасу. А ти впевнена, що знаєш, яка я?
Точно не така.
Соломія дірявила Надю злим поглядом, але та не відвела очей.
Знаєш, подруго, відкрию тобі велику таємницю: коли людині нíчого втрачати, нема потреби вдавати із себе когось іншого. Я така, як є, егоїстична, цинічна, хитра сука.
Ні, що ти! Слова Соломії, попри злість, бриніли справжнім болем, і Надя кинулась до неї. Ти не така! Ти добра, щира, талановита, чудова
Надя обійняла Соломію й мережила слова поцілунками у шию, щоки, в губи.
Вау, подруго. Соломія поклала руки Наді на плечі й відсторонила її від себе. Я пяна, але ж не настільки
Надю наче облили холодною водою, щоки почали пашіти, аж до сліз.
Ой, тільки не заплач. Краще скажи, чому ти прийшла. Соломія всілась на диванчик і, піднявши книжку, покрутила нею в повітрі. По автограф?
Ні. Надя взяла келих і кількома ковтками випила вино. Я прийшла найматись до тебе на роботу.
Що?!
Надя здивувалась своїм словам так само, як і Соломія, але відступати вже не збиралася. Вона вирішила будь-що витягнути подругу із цього ненормального стану й заодно спробувати втілити власну мрію.
Я буду твоїм літературним агентом.
Ти здуріла?
Ні, послухай. Надя присіла біля подруги й узяла її за руку. Вона здавалась такою натхненною та замріяною, що Соломія вирішила її дослухати. Це ж мені я завжди хотіла щось таке це ж буде ми зробимо з тебе зірку
Соломія реготнула і, висмикнувши руку, взяла келих.
Подруго, ти мрійниця й фантазерка. У нас це не працює.
А ми зробимо! От побачиш.
Соломії ще в універі подобалося спостерігати, як захоплення темою змінює Надю, якою одухотвореною красунею вона стає.
Я вже завтра почну розробляти детальний план. У тебе ж не було презентації? І я маю підготувати розповідь про тебе. Чому ти перевелась на заочне? Як ти жила? Що?..
Надя затнулась. Уся розслабленість злетіла із Соломії, обличчя перетворилося на злу, холодну маску. Дівчина подалась уперед і тихо, але чітко промовила: