Моя мать украинка, отец русский
«Моя Україна, червона калина»
В селі Липянка на Кіровоградщині в семїСоколовських було 11 дітей. После войны я с мамой была в этой хатке и, вспоминая, удивляюсь, как можно жить в таких условиях. Описать могу только на украинском языке: маленька хатинка пiд соломою, двiкiмнатки, через сiнцi коридор два вiконця маленьких, пiч з лижанкою, земляний пiл т. наз. долiвка. Хатка стояла на прiгорке. Коли спустишся вниз и через огород до ставка, там було багато коноплi. В осені її зрезали, вимачували в ставку, готували пряжу и довгими, зимовіми вечорами пряли, ткали та, мов фабрика, самі робили різне полотно, щоб одягатись, рядна, щоб застелити долівку, лежанку та на інші потреби. В однiй кiмнатiна пiчiспали батько з матірю, на лежанцiмалiдiти, на долiвцiна соломiстаршiдiти, а взимку пiсля окоту в тiй же кiмнатiбули ще й маленькiвiвцiта теля А в другiй кiмнатi старенькiдiдусь з бабусею та старший син з невiсткою. Представили?
19 травня 1911 года Параска, як завжди, встала рано досвiду, помолилася до святого Миколая та Богородицi. Вийшла на вулицу щось незвичайно ломить поясницу «Мабудь ще хтось проситься на свiт божий. Боже милостiвий, дай менiсили з усiм цим справитись!» Вона зайшла в кiмнату, окинула поглядом навколо четверо дiвчат, сплять покотом на соломi, долiвка рядном застеляна, дiти рядном укритi. Молодшi Нилька та Мотря на лежанцi. Через сiнцiв другiй кiмнати троє хлопцiв, там же свекор з свекрухою. «Боже, як це всiх богато! Всiх треба накормити, всiх одiти та взути. В сiнях стоять чуні (лапти), сплетянiз кори липи двое чобiт для Василя та Сергiя. Вже парубки, нiчого не зробиш. Молодший Кирило теж просить чобiт. Тай дiвчаткам треба хоть на свято новiчеревички. Ох-Ох-Ох, бiдна моя голiвонька».
З печЗ печЗ печЗ печЗ печ
Встають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною д По зову души или с молоком матери усвоили твердое правило: все поворачиваются к образам и шёпотом читают «Отче наш». На столе 3 больших мыски, деревянные ложки и кто быстрей успеет. Закончили каждый встаёт, перекрестился, поблагодарил Бога и кто куда. Матвей, мой дедушка муж Параски потомственный батрак. Может, это и не звучит, потомственный дворянин куда благозвучнее. Но из песни слов не выбросишь. Встають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною дВстають одна за одною д
Ой досада. Знову д Ой досада. Знову д Ой досада. Знову д
ППППППП
Мотря, б Мотря, б Мотря, б
Если детям рассказывают сказки, что их нашли в капусте, это не всегда неправда. Моя мама действительно родилась в капусте. Дали ей имя Ирина. Мотря выняньчила Ирину. Виросла велика шкода, якесь бМотря выняньчила Ирину. Виросла велика шкода, якесь бМотря выняньчила Ирину. Виросла велика шкода, якесь бМотря выняньчила Ирину. Виросла велика шкода, якесь бМотря выняньчила Ирину. Виросла велика шкода, якесь бМотря выняньчила Ирину. Виросла велика шкода, якесь бМотря выняньчила Ирину. Виросла велика шкода, якесь б Рано узнала плётку. Но это только воспитывало упрямство и боевой характер. Эта черта осталась на всю жизнь. Уже в пожилом возрасте в Алмате она случайно встретила своего земляка, Сылу Володымира, они вспоминали, как дрались, и как он ей разбил голову. Одна мать воспитывала, одним молоком кормила, а все дети разные. Тихая, всегда послушная Мотря, последняя Тыклушка, родилась через два года после Ирины, была как ангел хороша, и все её любили. А Ирина та Сергей наполнены духом бунтарства.
Семья была очень религиозна, строго соблюдала посты. Раз перед Пасхой Сергей и Ирина умудрились проколоть иголкой яйца и через соломинку выпить. Стали на Пасху яйца варить, а они пустые. Даже не спрашивали, кто это сделал, и так понятно. Ирина получила столько плёток, что запомнила на всю жизнь.
Но не все же яйца выпила, что-то и осталось. Уцелевшие яйца красиво раскрашивали и обменивались с друзьями и соседями, приговаривая: «Нехай ваше життя буде таке ж гладке, як ця крашанка». На Пасху одевали всё лучшее, что у них было, и босиком шли на другую сторону села через мост в церковь. Перед входом в церковь одевали черевички и тихо стояли пока служба шла, с нетерпением ожидая, когда начнут святить куличи.