Трусів і шкарпеток я йому давно не купувала, призналася. Був такий гріх
Засумувала. Склала труси в пакетик. Чи на вулицю вийти, поки клієнтів нема? А все та жінка! Розятрила душу, пішла, залишила сотні питань. У кого відповіді шукати?
Зачинила перукарню, що вона займала дві кімнатки на першому поверсі звичайної київської пятиповерхівки, вийшла на тиху околичну вуличку. Під величезними, як дерева, бузковими кущами біля вікон перукарні непримітна лава. Дівчата-перукарки бігають сюди на сигарету з кавою. А Ліда просто під бузком посидіти.
Підійшла до кущів серце в пяти. Що за страхіття на лаві скрутилося? Крізь кущі тільки і видно дивний хтось. Ліді би бігти світ за очі, а клята цікавість так до лави і штовхає. Наблизилася обережно, визирнула з-за бузка й очам не повірила на лаві сиділа зелена істота метри півтора заввишки, схожа на величезну ящірку після того, як та хвоста втратила. Та, на відміну від рептилій, голова істоти мала більш округлу форму, а над небесно-синіми лупатими очима і високим чолом стирчало віяло зкуйовдженого білявого, наче перепаленого перекисом волосся. На грудях жилет із тоненького гнучкого чорного металу, весь у кнопочках, ричажках, перемикачах
Мамо рідна прошепотіла Ліда. Так ви є
Хто «ми»? печально спитала істота.
Іншопланетяни!
А ви, пані, думали, мільярди зірок Всесвіту то ілюмінація? Ліхтарі для вашої Землі?
Я вже так про космос не замислювалася, призналася Ліда. Донедавна Зробила несміливий крок, присіла на країчок лави. Уважніше роздивилася прибульця. Здалеку?
З Лінгви, мовила істота так просто, ніба Ліда знала, скільки світових років до тої Лінгви гнатися і де вона взагалі є.
А-а-а щоби вже не втратити обличчя перед представником іншої цивілізації. Помовчала. Щось ви сумні, наче з похорону. Горе яке?
Нейтралізатор негативного сприйняття вийшов з ладу.
А-а-а Ліду заклинило. Не втрималася: Що за нейтралізатор?
Звичайний нейтралізатор Захищає жителів Лінгви від негативного сприйняття жителями інших планет. Під час відряджень.
А без нього
Капєц! зітхнув прибулець. Отаке горе. І що робити? У мене ж місія. Не маю права додому повертатися, поки справу не зроблю.
Ліда глянула на гостя Землі із жалем.
Значить, у нас тут нечемно вас зустріли?
Та біда! Кому не представлюся гонять в шию, прокльони шлють, а один дядько на Полтавщині навіть за рушницю схопився. Попсував нейтралізатор зпересердя. Ви, пані, перша Привітна така.
Що ж гидкого у вашому імені? Ви, дивлюся, з виду звичайний собі прибулець.
Сам не знаю. Ми мирні зелені чоловічки з Лінгви.
Зелені чоловічки? Е, пане Дарма ви так назвалися. Вас, певно, з нашими зеленими чоловічками поплутали. Бо наші, земні, ще ті падли. Я би і сама за дровиняку вхопилася, аби нашого зеленого чоловічка перестріла.
Помиляєтеся. Не може на Землі бути зелених чоловічків. Ми унікальні. Мирні, екологічно виважені, наділені надважливою місією і живемо тільки на Лінгві.
Та не хвилюйтесь ви так. Ну, трапилася біда. Завелися у нас, падлюки Ще й назвалися, як нормальні іншопланетяни. Хоча які з них зелені? Коричневі То нічого. Ми їх виведемо, відказала Ліда. Задумалася. А ви можете наших зелених чоловічків під корінь, а? Таку б добру справу для всієї України зробили.
Прибулець зиркнув на Ліду збентежено.
Моя сила має вузькоспеціалізовану спрямованість, мовив із гордістю.
І що можете?
Літеру забрати. Для цього й прибув.
Яку ще літеру? здивувалася Ліда.
Наша планета в галактиці контролює відповідність слів їхній суті. Особисто я куратор літери С у всіх мовах землян. Коли літера С стає в будь-якому слові зайвою, прибуваю я І забираю її.
Дурня якась, сказала Ліда. Щось ви мене геть заплутали.
Що ж тут складного? От, приміром, зараз Моя місія забрати літеру С зі слова «Москва».
Правда? задумалася перукарка. Воно-то так Із Москвою давно щось не те А літера до чого?
Зайва. Процес прогресує. Москва по факту перетворилася на Мокву, а Моква то болото. Хто туди втрапить, назад не повертається. Повітря нема. Вітрів. Вільних рухів.
Як же вони жити будуть?
Уже так живуть.
Зачекайте Як же без С? А Серце? Сни і Сини? Справедливість? Сонце?
Яке сонце в болоті?
І що з ними далі стане?
Прибулець знизав плечима.
Питання не до мене. Я ж вам, пані, пояснив: ми не забираємо літер за власним бажанням. Лише тоді, коли ви, люди, самі змінюєте суть своіх слів.
Замовк. Ліда глянула на гостя приголомшено.
І коли Москві така кара? спитала.
Так от Оговтаюся трохи. Спробую полагодити нейтралізатор, виберу зручний час
Зачекайте! Знаєте А хочете, я ваш чубчик підстрижу? Та так, що вас ніхто з нашими огидними зеленими чоловічками не переплутає. Давайте! Я вмію такого оселедця вистригати ваші там, на Лінгві, помруть од заздрощів!
Прибулець кліпнув небесно-синіми очима, помацав біляве волосся на тімячку.
Така ви ласкава, пані сказав серйозно. Як вам відмовити?
Ще ніколи Ліда не стригла так натхненно і збуджено. У перукарському кріслі сиділа іншопланетна зелена істота. Уважно стежила за рухами Лідиних рук, шепотіла здивовано:
Яка приємність Яка надзвичайна приємність Чим вам віддячити, люба пані? спитала, коли на зелене чоло красивим пасмом ліг білявий оселедець.
Не забирайте в Москви літеру, сказала Ліда. Ну нащо їх гробити? Шкода. Розповзеться та Моква, як пліснява Кому радість? Хай вже краще своє болото висушують. Під сонцем. Вітром.
А що я скажу керівництву? спитав прибулець.
Що ваші там на Лінгві недостатньо вивчили проблему. А ви прибули Зустрілися з обізнаною людиною. І вона вам пояснила на місці: ще є шанс врятувати літеру.
Навряд чи такий аргумент справить враження на мого шефа.
Тоді на нас тяжкі часи чекають, засмутилася перукарка. Бо Моква точно і надалі штампуватиме зелених чоловічків!
Так тих тварюк, що нашим незаплямованим іменем на Землі назвалися, у Москві вигадали? спитав зелений чоловічок.
Ліда кивнула.
Зважте, пане Лінгвіст! Це вам не проста тітка каже, а абсолютно особлива людина. Я би розповіла про свій талант, та вам, певно, час. Давайте вже так: я вашого оселедця ще туалетною водичкою побризкаю, і ви вже летіть собі з Богом. А літеру С Москві поки лиште. Під мою відповідальність. Домовилися?
Зелений прибулець кумедно кліпнув небесно-синіми очима.
Не можу вам відмовити, пані, торкнувся Лідиної руки. Відкрию секрет наостанок: немає в вас нічого особливого. Ви звичайна людина. І це прекрасно.
Ліда зиркнула на іншопланетну істоту розгублено.
Значить, від мене нічого не залежить?
Навпаки. Тільки звичайні шляхи торують.
А особливі?
Особливих немає. В принципі. Є звичайні, які забули, що вони такі ж, як інші. Повірте: ми, зелені чоловічки, на тому чудово розуміємося, поправив жилет із кнопочками-ричажками-перемикачами. Прощавайте
Цьомнув Лідину руку і вмить розтанув, ніби його ніколи й не було. Навіть кнопки чи ричажка якого з жилета не лишив, щоби Ліді доказ був не бреше, на власні очі іншопланетне створіння бачила. Зачіску патріотичну йому забабахала, по ходу діла Москву врятувала І після того вона не особлива?! Не лакмус для всієї країни? Помилився прибулець.
А що з нього взяти? Молодий, зелений! всілася у крісло, понюхала руку в тому місці, де її поцілувала невідома істота. Туалетна вода констатувала замислено.
Наштовхнулася оком на новенькі чоловічі труси в пакетику. Засумувала. Може, дарма часу волю дала? Щоби плив собі, щодня Сашкові нагадував Ліда чекає. Чекатиме аж доти, доки чоловік сам не усвідомить: дурню утнув, час до сімї повертатися. Щоби ревнував отам у приймах, біля підлої Раїси, Ліду до всіх і кожного клієнта у перукарні, бо задля того і пішла до чоловічої, щоби Сашкові дошкулити. Може, інакше треба? Не тонути у власних гордощах. Зранку прийти до воріт АТП, де Сашко в ремонтному цеху за майстра, глянути йому в очі, сказати: «Ходімо додому, любий». Бачила ж його очі, коли удвох Даринку на Майдані шукали: такі хворі Такі винуваті, спантеличені
Мамо Спиш? Доньчин голос за спиною. Увірвалася до тихої перукарні разом з вітром, радістю, весняними пахощами.
Дарко Таке тобі зараз розповім
Спочатку я! Дарина підійшла до крісла, обійняла матір за шию, дивилася на її відображення у дзеркалі.
Що вже сталося? насторожилася Ліда. Доньчині руки геть. Підхопилася. Дитині в очі.
Матусю Я заміж вийшла, сказала Дарина.
Ліда пополотніла:
Коли?
Тільки-но
Ліда як стояла так сіла. Дивилася повз доньку на білозубу Мерилін.
Мамо
А де воно щастя твоє? прошепотіла Ліда.
Стас до своїх поїхав. Повідомити А я до тебе. Тато знає вже. Сказав «Щастя тобі, доню». А ти
А весілля?
Ми без церемоній. Розписалися В джинсах
Підеш з дому? гірко спитала Ліда.
Квартиру винайняли Стас працює Я підробляю. Нормально
Чого ж мені нічого не казала?
Ми самі годину тому рішення прийняли. У Стаса в загсі знайома. Допомогла.
Швидкі
Вже рік разом, мамо!
Ліда не відповіла. У перукарні зависла важка, як театральна завіса, тиша. Ліда повільно підвелася, дістала з полиці пакетик із новенькими чоловічими трусами. Простягнула Дарині.
Ось, доню.
Труси?
Подаруй Стасові. Наші жінки завжди купують своїм чоловікам труси і шкарпетки. Без того не буде сімї. Замовкла, усміхнулась зачудовано. Бач, яка в мене дивовижна інтуїція. Недарма труси купила. Відчувала саме сьогодні згодяться А деякі дивні істоти ще сумнів мають у тому, що я така особлива Лакмус.
Дарина обійняла матір, пригорнула її до себе, як дитину.
Така ти в мене найкраща! От побачиш недовго тобі самій у квартирі сумувати. Тато повернеться
То і зеленому чоловічку зрозуміло, відказала Ліда. Нам же Крим якось повертати треба.
Макс Кідрук
Я полечу!
1
Неправда! Вісімнадцятирічний Стьопа від досади кусав тонкі, посірілі від нервової напруги губи. Не взяли, бо зависокий!
Тебе не взяли, бо ти тупий! глумливо мружачи затуманене катарактою око, підсміювався Ярило Ігнатович.
Ні для кого в Бабариках не було таємницею, що на цибатому Стьопі льотчики в родині Ревунів закінчаться.
Ви не розумієте Часто моргаючи, Стьопа намагався придумати вагомішу причину, чому слідом за Національним авіаційним університетом йому відмовили в Кіровоградській льотній академії, однак відлуння насмішкуватого «бо ти тупий», неначе кислота, розїдало всі путні думки, і сухий язик далі молов нісенітниці: Просто кабіна винищувача замала для ну для моїх габаритів, ноги н н не поміщаються, а на комерційного треба гроші, багато грошей Згадавши офіційний прейскурант, хлопець скривився і похнюплено схилив голову. Того літа за повний чотирирічний курс навчання на пілота комерційних авіаліній у Кіровоградській льотній академії просили шістдесят тисяч баксів.