«Я знаю, що мені потрібна допомога. Навіть якщо я ніколи не зможу стати частиною суспільства і зробити свій внесок у його розвиток, я все одно маю право на допомогу».
Доктор Корнелія Вілбур, відомий спеціаліст із синдрому множинної особистості, яка працювала з Мілліганом, каже, що він не отримує лікування з моменту свого відїзду з Афінського центру 4 жовтня Вілбур також повідомила нам, що доктор Лінднер діагностував у Міллігана психоз і шизофренію Вона називає клініку в Лімі «пекельною дірою» і заявляє, що Мілліган не зможе отримати відповідної допомоги, аж поки політики не припинять використовувати його імя задля досягнення власних цілей і не повернуть його назад у Афіни.
«Я знаю, що скоїв ці злочини, каже Мілліган, і мені дуже шкода. Мені доводиться жити з цією виною. І я навіть не впевнений, одужаю я коли-небуть чи згнію тут і помру?..»
рейджен страшенно розгнівався через те, що аллен публічно визнав себе винним у злочинах, але артур каже, що стаття вийшла дуже хорошою. аллену ж не сподобалися вибрані цитати: «Складається враження, що я якийсь рохля! Самі лише соплі та жаль до себе!» Біллі-М стаття сподобалася він сам сказав би щось подібне, аби вмів говорити, як аллен, і набрався сміливості.
Працівники Ліми й Департаменту психічного здоровя просто оскаженіли.
Після публікації статті Сьюзан запропонували роботу в «Колумбус Сітізен-Джорнал», коли вона закінчить навчання. До Міллігана безуспішно намагалися прорватися безліч журналістів, а у неї тепер є вільний доступ до нього майже будь-коли Біллі навіть сам час від часу телефонував їй, аби щось розповісти.
(2)
Біллі-М стояв посеред кімнати з газетними вирізками, які знайшов на ліжку, та думав, звідки вони тут узялися. Раптом у двері коротко постукали. Він підняв голову й побачив Боббі, а за ним Річарда з двома піщанками[5] в клітці.
Нумо, розкажи йому, вмовляв його Боббі.
Річард відскочив назад і замотав головою. Боббі почав за нього:
У Річарда слухання через кілька днів, і піщанок скоро забере соціальний працівник їх віддадуть у зоомагазин. Так завжди роблять, коли тебе кілька днів немає в лікарні. Річ у тому, що назад тобі їх не віддадуть, бо ти заново стаєш у чергу на отримання тварин, і тобі не дають вибирати. У мене вже і так чотири я не можу їх узяти, бо якщо дізнаються, що в мене більше тварин, ніж заведено, заберуть усіх. Річард каже, що довіряє тобі і що ти годуватимеш їх і говоритимеш з ними, і в них не розвинуться комплекси.
Біллі-М здивувало таке відповідальне ставлення до психічного стану тваринок, але він відчув, що для Річарда це справді важливо.
Звісно. Опікатиму їх за будь-яких умов. І годуватиму, й прибиратиму.
Річард указав на більшого ховраха:
Це Зигмунд, а інший Фройд. Зигмунд завжди відповідає, коли до нього говориш. Дивися. Зигмунде, знайомся, це Біллі.
Гризун став на задні лапки і пискнув. Біллі-М був шокований. Господи, він наче й справді відповідав Річардові! Хлопець дістав їх із клітки та посадив Біллі-М на плече.
Дозволь їм з тобою познайомитися. Їм треба понюхати. Вони не кусаються.
Піщанки почали повзати по плечах та шиї і навіть обнюхали вуха. Зрештою Зигмунд виліз з-під волосся на плече та пискнув, вочевидь, вдоволений оглядом. Фройд реагував більш стримано. Смішно, звичайно, але все наче так реально
Річард на прощання почухав обох:
Ну що ж, поводьтеся добре. Я до вас завтра зайду.
Боббі потягнув його до дверей:
Ну ходімо вже, не хвилюйся. Біллі про них подбає.
(3)
Дні були схожими один на інший, і життя в Лімі стало болісно монотонним. Напередодні судового слухання Річарда ранок був так само нудним, як і будь-який інший. Ґейб робив двадцять четверте відтискання на одній руці. Річард сидів у нього на плечах, наче ковбой. Боббі влаштувався на підлозі перед ними. аллен у кріслі читав «Ньюзвік» дворічної давності.
Раптом Боббі підвів очі й радісно прошепотів:
Слухай, лосю, там же наш шмурдяк вже має бути готовий.
То коли напємося? запитав Ґейб, не припиняючи відтискань.
Думаю, треба забрати пляшку зі схованки до того, як прийде друга зміна. Сховаємо у чиїйсь кімнаті, а після вечері випємо, запропонував аллен. До вечері краще не пити, бо нас викриють, якщо ми пяні підемо до їдальні туди ж від кола аж 2813 футів[6] іти.
Звідки знаєш так точно?
Я рахую кроки, щоб не зїхати з глузду. Гарантую, після того шмурдяка ви й половину такої відстані рівно не пройдете.
Ґейб зупинився, почекав, поки Річард з нього злізе, і сів.
Ти що, справді так думаєш? Там не так уже й багато випивки. Не може ж вона бути такою міцною!
Ґейб був тихим, скоріше актором другого плану, аніж лідером, і ніхто не вбачав у ньому загрози. Але якщо його розізлити його сила приголомшує. Він вбив чоловіка одним ударом розбив скло авто його обличчям після того, як той усадив дві кулі Ґейбу в живіт. Ніхто навіть не запитав, чому в нього стріляли. Із вязниці у Ліму Ґейба привезли в броньованому фургоні, бо менш міцний транспорт не викликав довіри у його особовій справі є запис, що у гніві він відірвав від легкового авто двері.
Я можу випити те все та ще трохи і навіть спотикатися не буду.
Раніше ти пив спиртне з магазину. «Джек Деніелз», «Блек Велвет», «Саузерн Комфорт». На смак воно може й міцне, але насправді там лише від 12 до 80 пруфів[7] з двохсот. А шмурдяк, що ми робили у Лебанонській вязниці, був від 120 до 160. Він міцний, як блискавка, просто роблять його не з зерна, а з фруктів. Таким можна машину заправляти!
До них почало доходити, про що він каже.
Чудово! Чудово! Ну, зробімо це! Боббі ляснув Ґейба по руці.
Вони дочекалися зміни наглядачів усі вийшли з відділення, та підійшли до їхньої клітки в кутку, намагаючись вести себе природно. аллен стояв на варті, а Ґейб схопив Боббі за ремінь і наче пушинку підняв до стелі.
Пластикову пляшку віддали Ґейбу, бо охорона й наглядачі звикли, що він постійно ходить зі схожим бідоном із чаєм. Він відніс спиртне у свою кімнату та став з іншими у чергу на кухню.
Після вечері чотири змовники зібрались у кімнаті Ґейба. Боббі дістав картонний пакет з-під йогурта та розірвану футболку.
Так, спочатку треба процідити мякоть, пояснив аллен.
Він проколов дірку в дні пакета, закрив її тканиною зсередини й почав крізь саморобний фільтр переливати напій у другу пляшку з-під молока.
Тепер краще відійдіть, бо запах може і з ніг збити. А коли покуштуєте зрозумієте, чому його ще називають гнилим трунком. Хоча якщо смак напою не викличе огиди, то і мякоть можна зїсти.
А н-н-навіщо її їсти, якщо вона бридка на смак? Річард кинув на нього спантеличений погляд.
Для того, для чого ми й пємо, усміхнувся аллен.
А н-н-навіщо її їсти, якщо вона бридка на смак? Річард кинув на нього спантеличений погляд.
Для того, для чого ми й пємо, усміхнувся аллен.
Вийшов майже галон[8] випивки, і вони вирішили якомога швидше все випити й знищити докази. Боббі визирнув за двері, перевіряючи, чи все безпечно. аллен налив трохи у велику склянку з емблемою «Кока-Кола» та скуштував. На смак як бензин з кислотою з акумулятора: рідина прошкреблась униз горлом, опалила серце й каменем впала кудись крізь шлунок. Треба було сказати іншим, що це справжня мука, але він вичавив:
Просто чудово!
Боббі запитально глянув на Річарда, і той відповів:
Я зм-м-можу, н-н-нормально.
Шмурдяк випили швидко.
Після того як вони разом швиденько прибрали всі докази, хвилин двадцять у кімнаті було тихо окрім звуків радіо. В аллена було таке враження, наче все тіло заціпило. Звуки сприймалися спотворено. У голові паморочилося. Накочувалася депресія. Рівночасно неймовірним чином він почувався щасливим, хоч і дезорієнтованим. Річард невдовзі заснув під ліжком Ґейба. Боббі ледь не впав з унітазу й оголосив, що його тіло померло десять хвилин тому. Лише Ґейб та аллен лишилися достатньо у свідомості, щоб раптом зрозуміти, що вони не продумали.
Господи, які ми ідіоти! вигукнув аллен. Річарду й Боббі треба пройти через коло, щоб повернутися до кімнат! Є ідеї?
Ґейб важко піднявся на ноги й почухав свою біляву голову.
Іди до кола й попроси у наглядача голку і нитку. Йому доведеться піти у медпункт вони тримають голки у шафці під замком. Тим часом я їх пронесу. Головне не дихай. І не спотикайся.
Судячи з усього, органи чуття аллена працювали не так добре, як у Ґейба, але він знав, що велетень все одно був теж пяний. Він спробував зібрати думки докупи та обдумати план дій.
Ну, а якщо він запитає, навіщо мені голка?
Скажеш, що порвав сорочку й хочеш зашити.
аллен потрусив головою, щоб мислити чіткіше:
Я ж не рвав сорочки.
Ґейб нетерпляче насупився та одним рухом відірвав кишеню від сорочки аллена.
Рвав, простягнув йому кишеню.
аллен зробив, як сказав Ґейб. Щойно наглядач пішов у кімнату медсестри шукати голку, Ґейб пробіг через коло, несучи Боббі під правою рукою і Річарда під лівою. аллен з полегшенням пішов до себе, обережно ставлячи одну ногу перед іншою. У кімнаті він заснув, перш ніж голова встигла торкнутися подушки.
(4)
Наступного ранку в аллена було таке відчуття, наче його мозок перетворився на прес-папє, яке засунули в баскетбольний мяч. Носові пазухи розпікало, натякаючи на те, що розплющити очі буде боляче. У темряві власної свідомості він побачив себе самого у світлі на сцені реальності. Як же дивно, що сам аллен ніколи не бачив сцени, аж поки артур не пояснив їм, що поговорити з кимось поза межами родини чи опинитися в реальному світі можна, лише стоячи на сцені. Зараз він бачив її абсолютно чітко. І бачив, як сам він стоїть, наче комік перед глядачами, а інші ховаються за кулісами чи поруч у темряві. Він хотів вклонитися й залишити сцену, але прожектор переміщувався за ним, утримуючи його вязнем променю світла.
До аллена дійшло, що артур і рейджен хочуть, щоб він сам переніс похмілля й тому не пустять нікого на сцену. Йому доведеться самостійно відповідати за наслідки своїх дій.
Любиш кататися люби й санчата возити, англійська вимова артура зійшла з його губ і луною повисла в кімнаті.
аллен спробував встати. У роті пересохло, а суглоби задеревяніли. Напитися до синіх чортів уночі та встати о 5:30 просто тортури. Нарешті він примусив себе виповзти з кімнати й дійти до фонтанчика з водою. Випив він, мабуть, з галон. Здавалося, під очима повісили мішки з піском.