Від тієї миті все в моїх снах стало набагато більш реалістичним. Дуже складно було й далі триматися думки, що я сплю та бачу сон. До цієї складності я мусив додати впевненість, що своїм дотиком розвідник установив енергетичний звязок зі мною. Я знав, чого він хоче від мене, тільки-но він чи то шарпнув, чи то штурхнув мене.
Першим кроком він штовхнув мене крізь велетенську печеру чи отвір у фізичній масі, яку я бачив перед собою. Щойно опинившись у цій масі, я усвідомив, що всередині вона так само однорідно шпариста, як і зовні, але значно мякіша на вигляд, наче грубість її була відшліфована. Те, що було переді мною, являло собою структуру, на вигляд чимось подібну до розширеної схеми вулика. Тут були безмежні геометричної форми тунелі, що розходилися в усіх напрямках. Деякі прямували нагору чи вниз або ліворуч чи праворуч від мене вони були під кутом один до одного, або ж підіймалися чи опускалися під крутим чи мяким нахилом.
Світло було дуже тьмяне, і все ж усе було ідеально видно. Тунелі здавалися живими й свідомими, вони шкварчали. Я приголомшено дивився на них і був ошелешений усвідомленням того, що бачу. Це були енергопроводи. І щойно я це усвідомив, голос посланця снів проревів у моїх вухах так гучно, що я не зрозумів, що він каже.
Тихіше, крикнув я з незвичною нетерплячістю й збагнув, що коли говорю, то блокую собі вигляд тунелів і входжу до вакууму, де можу тільки чути.
Тихіше, крикнув я з незвичною нетерплячістю й збагнув, що коли говорю, то блокую собі вигляд тунелів і входжу до вакууму, де можу тільки чути.
Посланець збавив тон і сказав:
Ти всередині неорганічної істоти. Обери тунель і можеш навіть жити в ньому.
Голос змовкнув на мить, а тоді додав:
Тобто якщо ти цього хочеш.
Я не міг зібратися з силами, аби щось сказати. Боявся, що будь-яка моя заява може бути потрактована протилежно до того, що я мав на увазі.
На тебе чекають безмежні переваги, продовжував голос посланця. Ти можеш жити в стількох тунелях, у скількох захочеш. І кожен з них навчить тебе чогось іншого. Так жили маги прадавніх часів і навчалися дивовижних речей.
Без жодного відчуття я усвідомив, що розвідник штовхає мене в спину. Виявляється, він хотів, щоб я рухався вперед. Я обрав тунель одразу праворуч від себе. Щойно я там опинився, як щось дало мені знати, що я не йду тунелем я ширяю ним, лечу. Я був згустком енергії, нічим не відрізняючись від розвідника.
Голос посланця знов залунав у моїх вухах.
Так, ти лише згусток енергії, сказав він. Його надмірне звучання принесло мені неабияке полегшення. І ти пливеш усередині неорганічної істоти, продовжував він. Розвідник хоче, щоб у цьому світі ти пересувався в такий спосіб. Коли він торкнувся тебе, це змінило тебе назавжди. Тепер ти практично один з нас. Якщо хочеш залишитися тут, просто вислови свій намір вголос.
Посланець припинив розмову, і переді мною знову проступив жолоб. Та коли він заговорив далі, щось вирівнялося: я не втратив з-перед очей того світу, та все одно чув голос посланця.
Все, що знали прадавні маги про сновидіння, вони вивчили, перебуваючи тут, серед нас, сказав він.
Я хотів був спитати, чи вони вивчили все, що знали, просто живучи всередині цих тунелів, але не встиг я вимовити своє питання, як посланець уже відповів на нього:
Так, вони навчилися всього, просто живучи всередині неорганічних істот, сказав він. Щоб жити в них, усе, що мали зробити маги минулого це заявити, що вони цього хочуть, зовсім як тобі, щоб дістатися сюди, досить було заявити про свій намір голосно та чітко.
Розвідник штовхнув мене, даючи сигнал продовжувати рух. Я вагався, але сила поштовху була такої сили, що я кулею пролетів крізь нескінченний жолоб. Нарешті я зупинився, тому що зупинився розвідник. На мить ми зависли в повітрі, потім впали у вертикальний тунель. Я не відчув різкої зміни напрямку. Якщо вірити моєму сприйняттю, я досі рухався начебто паралельно землі.
Ми багаторазово змінювали напрямок з тим самим ефектом для мого сприйняття. Я почав формулювати думку про свою нездатність відчувати рухаюся я вгору чи вниз, коли почув голос посланця.
Гадаю, тобі стане набагато зручніше, якщо повзти, а не летіти, сказав він. Можеш також рухатися, як павук чи як муха, прямо вгору чи вниз або ж шкереберть.
Я миттєво заспокоївся. Наче я був пухнастим і раптом набув трохи ваги, яка приземлила мене. Я не відчував стінок тунелю, але посланець мав рацію: повзти було зручніше.
У цьому місці ти не мусиш бути прикутим до землі гравітацією, казав він. Звісно, я був здатен усвідомити це й сам. І дихати тобі не треба, продовжував голос. І, суто для зручності, ти можеш зберегти свій зір і бачити, як бачиш у своєму світі.
Здавалося, посланець вирішує, чи треба щось додати. Він чхнув, зовсім як людина, коли прочищає горло, і сказав:
Зір ніколи не страждає; отож сновидець завжди говорить про свої сни у тій формі, у якій бачить.
Розвідник підштовхнув мене в тунель праворуч від мене. Він був дещо темніший за інші. На якомусь абсурдному рівні він здався мені більш затишним за решту, більш дружнім чи навіть знайомим. На думку спало, що я як цей тунель, або ж цей тунель як я.
Ви двоє зустрічалися раніше, промовив голос посланця.
Перепрошую, відгукнувся я. Я зрозумів, що він сказав, але це твердження було незбагненним.
Ви двоє боролися, і через це тепер є носіями енергії одне одного.
Мені здалося, що в голосі посланця прорізалася нота зловтіхи чи навіть сарказму.
Ні, це не сарказм, відповів посланець. Я радий, що ти маєш родичів тут, серед нас.
Що ти маєш на увазі під родичами? спитав я.
Спільна енергія утворює спорідненість, відповів він. Енергія як кров.
Я не здатен був промовити щось іще. Я ясно відчував напад страху.
Страх це дещо відсутнє в нашому світі, сказав посланець. І це єдине твердження, яке не було правдою.
На цьому моє сновидіння скінчилося. Я був настільки шокований яскравістю всього баченого й разючою ясністю та цілісністю тверджень посланця, що не міг дочекатися, коли розповім про все дону Хуану. Мене здивувало й стривожило, що він не захотів чути мій звіт. Він цього не казав, але я мав враження, що він вважає все це вигадкою моєї поблажливої особистості.
Чому ви так поводитесь зі мною? спитав я. Ви мною незадоволені?
Ні. Я не незадоволений тобою, сказав він. Проблема в тому, що я не можу обговорювати цю частину твоїх сновидінь. У цьому випадку ти цілковито сам по собі. Я казав тобі, що неорганічні істоти справжні. Зараз ти відкриваєш для себе, наскільки вони справжні. Але те, що ти робиш із цим відкриттям твоя справа і тільки твоя. Колись ти зрозумієш причину, через яку я тримався осторонь.
Але хіба нема нічого, що ви можете розповісти мені про цей сон? наполягав я.
Можу лише сказати, то що це був не сон. Це була подорож у невідоме. Необхідна подорож, мушу додати, і надзвичайно особиста.
Потім він змінив тему й почав говорити про інші аспекти своєї науки. Відтоді, попри мій страх і неохоту дона Хуана давати мені поради, я зробився регулярним мандрівником уві сні до того шпаристого світу. Я одразу ж виявив: що більше я здатен дослідити подробиці моїх снів, то з більшою легкістю можу виокремити розвідників. Якщо я обирав визнавати розвідників чужоземною енергією, вони на деякий час залишалися в моєму полі сприйняття. Тепер, якщо я обирав перетворювати розвідників на квазіміські обєкти, ті залишалися навіть довше, хаотично змінюючи форму. Але якщо я слідував за ними, розкриваючи вголос свій намір піти з ними, розвідники дійсно переносили мою увагу сновидіння до світу за межами моєї звичної уяви. Дон Хуан якось казав, що неорганічні істоти завжди налаштовані повчати. Але не розповів, що вони налаштовані навчати сновидінь. Він стверджував, що посланець снів, оскільки це голос, є ідеальним містком між тим світом і нашим. Я зясував, що посланець снів є голосом не лише вчителя, але й найспритнішого продавця. У слушний час і за слушної нагоди він знову й знову твердив про переваги цього світу. І все ж він також навчив мене неоціненних речей щодо сновидінь. Слухаючи те, що він каже, я розумів схильність прадавніх магів до конкретних практик.
Для ідеального сновидіння перше, що ти маєш зробити це припинити свій внутрішній діалог, сказав він мені одного разу. Для досягнення найкращих результатів у цьому вклади між пальців дво- чи тридюймові кварцові кристали або пару гладких, тонких річкових камінців. Злегка зігни пальці й затисни ними кристали чи камінці.
Посланець казав, що металеві стержні, якщо завбільшки й завширшки з пальці, так само ефективні. Процедура полягала в стисканні принаймні трьох тонких предметів між пальцями обох рук і створенні майже болісного тиску на руки. Цей тиск мав дивну властивість вимикати внутрішній діалог. Посланець висловлював прихильність до кварцових кристалів мовляв, вони дають найкращий результат, хоча для практики підійде будь-що.
Засинання в мить повної тиші гарантує ідеальне входження до сновидіння, казав голос посланця, а ще воно гарантує підсилення уваги сновидіння.
Сновидцям варто носити золотий перстень, іншим разом казав мені посланець, бажано підігнаний трохи затісно.
Посланець пояснив, що такий перстень слугує містком, щоб виринати зі сну у повсякденний світ, або ж занурюватися з усвідомлення повсякденного світу до сфери неорганічних істот.
Як працює цей місток? спитав я. Я ще не зрозумів, про що йде мова.
Місток наводиться через контакт пальців із перснем, сказав посланець. Якщо сновидець приходить у мій світ із перснем на пальці, то він притягує енергію мого світу та втримує її; а коли потрібно, ця енергія перенесе сновидця назад до його світу, позаяк перстень вивільнить її в пальці сновидця. Так само добре тиск персня на палець слугує, щоб забезпечити повернення сновидця до його світу. Це дає йому стабільне, знайоме відчуття навколо пальця.
Під час чергового сеансу сновидінь посланець сказав, що наша шкіра ідеальний орган для переведення енергетичних хвиль з режиму повсякденного світу до режиму неорганічних істот і навпаки. Він рекомендував мені тримати шкіру в холоді й вільною від пігментів і мазей. Також він порадив сновидцям носити тісний пасок, головну повязку або намисто, щоб створювати точку тиску, яка слугуватиме центром енергетичного образу на шкірі. Посланець пояснив, що шкіра автоматично відстежує енергію, і щоб змусити шкіру не лише відстежувати, але й переводити енергію з одного режиму в інший, ми маємо висловити свій намір вголос уві сні.