На тому рівні, де ми перебували, здавалося, що є спільність між розміром тіньових істот і моїм.
Можливо, тому, що, на мій погляд, вони були з моє енергетичне тіло, я почувався майже затишно серед них. Роздивившись їх, я дійшов висновку, що взагалі не проти їхньої присутності. Вони були безособові, холодні, відсторонені, і мені це глибоко сподобалося. На мить я замислився, чи моя антипатія до них мить тому й прихильність зараз були природним наслідком сновидіння, чи продуктом якогось енергетичного впливу, що чинили на мене ті істоти.
Вони наймиліші, сказав я посланцеві в ту саму мить, коли мене переповнила хвиля глибокої дружності й навіть приязні до них.
Не встиг я висловитися, як темні фігури кинулися врозсип, наче гладенькі морські свинки, залишивши мене самого в напівтемряві.
Ти спроектував забагато почуття й злякав їх, сказав голос посланця. Почуття це надто важко для них, і мене це теж стосується.
Посланець майже соромязливо розсміявся.
На цьому мій сеанс сновидіння завершився. Коли я прокинувся, моєю першою реакцією було спакувати сумку до Мексики й побачитися з доном Хуаном. Однак несподіваний розвиток подій у моєму особистому житті унеможливив цю подорож, попри мої гарячкові приготування до відїзду. Тривога, спричинена цією затримкою, заразом перервала мої заняття сновидіннями. Я зупинив їх не з власної свідомої волі; я необачно зробив такий великий наголос на цьому окремому сні, бо знав: якщо не зможу дістатися до дона Хуана, то немає сенсу займатися сновидіннями далі.
Після перерви, що тривала понад півроку, мене все більше й більше інтригувало те, що сталося. Я й гадки не мав, що самі лише мої почуття зупинять мою практику. Тоді я спитав себе, чи самого бажання вистачить, щоб поновити її. Вистачило! Щойно я сформулював думку про повернення до сновидінь, мої заняття продовжилися, наче ніколи й не переривалася. Розвідник проклюнувся там, де й покинув мене, і забрав прямісінько до видіння, яке я мав протягом мого останнього сеансу.
Це світ тіней, промовив голос посланця, щойно я там опинився. Та навіть попри те, що ми тіні, ми проливаємо світло. Ми не лише рухомі, ми світло в тунелях. Ми інший різновид неорганічних істот, що існують тут. Нас три різновиди: одні як нерухомий тунель, інші як рухома тінь. Ми рухомі тіні. Тунелі дають нам енергію, а ми передаємо їхні пропозиції.
Посланець припинив розмову. Я відчув, що він провокує мене спитати про третій різновид неорганічних істот. Я відчув також, що як не спитаю, то посланець мені не скаже.
Який третій різновид неорганічних істот? спитав я.
Посланець кахикнув і всміхнувся. Мені здалося, він насолоджується тим, що його спитали.
О, це наша найпотаємніша риса, сказав він. Третій різновид розкриває себе нашим гостям, лише коли ті обирають залишитися з нами.
Чому так? спитав я.
Тому що потрібна сила-силенна енергії, щоб їх побачити, відповів посланець. І нам довелося б цю енергію забезпечити.
Я знав, що посланець каже мені правду. Також я знав, що до мене підкрадається жахлива небезпека. І все ж мною керувала необмежена цікавість. Я хотів побачити цей третій різновид.
Посланець, здається, усвідомлював мій настрій.
Хочеш побачити їх? буденно спитав він.
Посланець, здається, усвідомлював мій настрій.
Хочеш побачити їх? буденно спитав він.
Напевне, сказав я.
Усе, що ти маєш зробити це промовити вголос, що хочеш залишитися з нами, з незворушною інтонацією мовив посланець.
Але якщо я це скажу, я повинен буду лишитися, так? сказав я.
Звісно, відповів посланець тоном ультимативної переконаності. Усе, що ти скажеш вголос у цьому світі це назавжди.
Я не міг не подумати, що, якби посланець хотів обманом змусити мене лишитися, йому варто було всього-на-всього збрехати мені. Я б не помітив різниці.
Я не можу збрехати тобі, тому що брехні не існує, сказав посланець, втрутившись у мої думки. Я можу розповісти тобі лише про те, що існує. У моєму світі існує лише намір. Брехня не має за собою наміру, отож вона не має існування.
Я хотів був заперечити, що намір є навіть за брехнею, але не встиг виголосити свій довід, як посланець відповів, що за брехнею стоїть умисел, а умисел це не намір. Я не зміг утримати уваги сновидіння на аргументі, наведеному посланцем. Вона перемістилася на тіньових істот. Раптом я помітив, що вони мають вигляд гурту чи табуна дитиноподібних тварин. Голос посланця застеріг мене тримати емоції під контролем, адже раптові виплески почуттів мають властивість розсіювати їх, мов зграю пташок.
Що ти хочеш, щоб я зробив? спитав я.
Спустися до нас і спробуй штовхнути чи потягти нас, закликав мене голос посланця. Що швидше ти навчишся це робити, то швидше тобі вдасться пересувати речі у своєму світі, просто дивлячись на них.
Мій розум торговця оскаженів від передчуття. Я миттєво опинився серед них, відчайдушно намагаючись штовхати їх або тягти. Незабаром я суттєво виснажив свою енергію. Враження було, що те, що я намагаюся зробити, рівноцінне тому, щоб підняти будинок силою зубів.
Іншим враженням було, що зі зростанням моєї напруги зростає і кількість тіней. Наче вони зявлялися з-за кожного рогу, щоб подивитися на мене чи поживитися мною. Щойно мене відвідала ця думка, тіні знову кинулися врозсип.
Ми тобою не живимося, сказав посланець. Ми всі приходимо відчути твою енергію, зовсім як ти шукаєш сонця в холодний день.
Посланець закликав мене відкритися їм, відкинувши свої підозріливі думки. Я почув голос і, слухаючи, що він каже, усвідомив, що чую, відчуваю й думаю точнісінько як у моєму повсякденному світі. Я повільно обернувся, щоб роздивитися. Відштовхуючись від ясності мого сприйняття, я зробив висновок, що перебуваю в реальному світі.
Голос посланця лунав у моїх вухах. Він казав, що для мене єдина відмінність між сприйняттям мого світу та їхнього полягає в тому, що сприйняття їхнього світу починається й закінчується в одну мить, а сприйняття мого ні, адже моя свідомість вкупі зі свідомістю безмежної кількості подібних до мене істот, які своїм наміром утримують мій світ на місці, зосереджена саме на ньому. Посланець додав, що для неорганічних істот сприйняття мого світу починається й закінчується так само в одну мить, а сприйняття їхнього світу ні, оскільки безмежна кількість цих істот своїм наміром утримує на місці його.
Тієї миті картина почала розсіюватися. Я був наче водолаз, а прокидатися з того світу було як спливати на поверхню.
У наступному сеансі посланець розпочав діалог зі мною повторенням, що між рухомими тінями й статичними тунелями існують повністю скоординовані й взаємно активні стосунки. Він завершив своє твердження словами:
Ми не можемо існувати одне без одного.
Я розумію, що ти маєш на увазі, сказав я.
У голосі посланця прорізалася нотка зневаги, коли той заперечив, що я не можу зрозуміти, як це бути повязаними в такий спосіб, безмежно більший за просту залежність. Я хотів був попросити в посланця пояснення, що він хотів цим сказати, але наступної миті опинився всередині того, що можу описати лише як саму тканину тунелю. Я бачив якісь гротескно сполучені, залозоподібні виступи, що випромінювали непрозоре світло. Мені спало на думку, що це ті самі виступи, які створювали враження схожості з письмом Брайля. Зваживши, що вони були енергетичними згустками від трьох до чотирьох футів діаметром, я почав гадати про достеменний розмір цих тунелів.
Розмір тут не те саме, що розмір у твоєму світі, сказав посланець. Енергія цього світу іншого типу; її характеристики не збігаються з характеристиками енергії у твоєму світі, і все ж цей світ так само справжній, як і твій.
Далі посланець сказав, що вже розповів мені все про тіньові істоти, коли описував і пояснював виступи на стінах тунелів. Я заперечив, що чув пояснення, але не звернув на них уваги, оскільки гадав, що прямого стосунку до сновидінь вони не мають.
Тут, у цьому світі, усе безпосередньо стосується сновидінь, заявив посланець.
Я хотів обміркувати причину мого хибного судження, але мій розум спорожнів. Моя увага сновидіння слабшала. Посланець заговорив знову, і звук його голосу підбадьорив мене. Увага сновидіння суттєво пожвавилася.
Сновидіння це той транспортний засіб, що приводить сновидців до цього світу, сказав посланець, і всього, що знають маги про сновидіння, вони навчилися від нас. Наш світ сполучений з твоїм світом дверима, що звуться снами. Ми знаємо, як пройти крізь ті двері, але люди не знають. Вони мають навчитись цього.
Голос посланця продовжив пояснювати те, що вже виклав мені раніше.
Виступи на стінах тунелів це тіньові істоти, сказав він. Я один з них. Ми рухаємося всередині тунелів, їхніми стінами, заряджаючись енергією тунелів, що є нашою енергією.
Мені спало на думку, що я дійсно не здатен сприймати симбіотичні стосунки, як ті, свідком яких зараз був.
Якби ти залишився з нами, ти б точно навчився відчувати, що означає бути повязаними, як повязані ми, сказав посланець.
Здавалося, що посланець чекає на мою відповідь. Я мав відчуття, що насправді він хоче, аби я сказав, що вирішив зостатися.
Скільки тіньових істот у кожному тунелі? спитав я, щоб змінити тон розмови, і миттєво пошкодував про це, бо посланець почав надавати мені докладний звіт про число та призначення тіньових істот у кожному тунелі. Він казав, що кожен тунель має певну кількість залежних від нього істот, які виконують певні функції, повязані з потребами й очікуваннями тунелів, які їх підживлюють.
Я не хотів, аби посланець ще більше заглиблювався в деталі. Я розсудив так: що менше я знаю про тунель і тіньових істот, то для мене краще. Тільки-но я сформулював цю думку, як посланець зупинився, і моє енергетичне тіло смикнулося, наче його потягли за провід. Наступної миті я лежав, цілковито прокинувшись, у себе в ліжку.
Відтоді я більше не мав страхів, що могли перервати мої заняття. Інша думка почала керувати мною: думка, що я віднайшов ні з чим не порівнюване збудження. Щодня я не міг дочекатися, коли почнеться сновидіння і я змушу розвідника перенести мене до світу тіней. Додавало привабливості те, що мої видіння у світі тіней стали ще більш подібними до життя, ніж раніше. Судячи з субєктивних стандартів упорядкованих думок, упорядкованої візуальної та звукової інформації, упорядкованих відповідей з мого боку, мій досвід, скільки він тривав, був так само справжнім, як і будь-яка ситуація в нашому повсякденному світі. Ще ніколи я не мав чуттєвого досвіду, у якому єдиною різницею між видіннями й повсякденним світом була швидкість, із якою ці видіння припинялися. Мить тому я був у дивному реальному світі, а наступної миті у своєму ліжку.