Мені дуже прикро, що моя леді-мати захопила вас у полон.
Багато кому нині прикро через це, відгукнувся Тиріон, а коли я закінчу, комусь буде ще прикріше... однак дякую вам за співчуття. Джофрі, де мені шукати твою матір?
Вона на раді, відповів король. Ваш брат Джеймі раз у раз програє битви, сказав він і кинув на Сансу сердитий погляд, так наче це була її провина. Його захопили Старки, отож ми втратили Річкорин, а тепер от її дурнуватий брат проголосив себе королем.
Карлик криво посміхнувся.
Останнім часом багато хто проголошує себе королем.
Джоф не знав, як це зрозуміти, однак вигляд він мав підозріливий і кислий.
Так. Що ж. Я радий, що ти не помер, дядьку. Ти привіз мені подарунок на іменини?
Атож. Свою голову.
Ліпше б ти привіз голову Роба Старка, мовив Джоф, кинувши лукавий погляд на Сансу. Томене, Мірселло, ходімо.
Сандор Кліган на мить затримався.
Тримали б ви ліпше язика на припоні, коротуне, зронив він, перш ніж рушити за своїм сюзереном.
Санса лишилася з карликом і його чудовиськами. Вона силкувалася вигадати, що б іще сказати.
Ви поранили руку, нарешті спромоглася вона.
Один з ваших північан приклав мене моргенштерном у битві на Зеленому Зубці. Але я врятувався, звалившись із коня, поглянув він їй в обличчя, і його усмішка помякшала. Ти така зажурена, бо сумуєш за батьком?
Мій батько був зрадником, миттю мовила Санса. Цей рефлекс у неї виробився дуже швидко. І мати, і брат теж зрадники. А я віддана моєму любому Джофрі.
Понад усякий сумнів. Віддана, як олениця, оточена вовками.
Левами, не подумавши, прошепотіла вона. І нервово роззирнулася, але нікого поряд не було, щоб це почути.
Ланістер потягнувся, узяв її за руку й потиснув.
Я зовсім маленький лев, дитино, і я присягаюся: тебе я не скривджу, мовив він і уклонився. А тепер перепрошую. У мене нагальна справа до королеви й ради.
Санса дивилася, як він іде геть, з кожним кроком важко перевалюючись із боку на бік, наче гротескна потвора. «Розмовляє він лагідніше, ніж Джофрі, думала вона, але й королева лагідно до мене говорила. Він усе одно Ланістер, брат королеви й дядько Джофа, тож ніякий він не друг». Колись вона всім серцем любила Джофрі, захоплювалася його матірю-королевою й довіряла їй. А вони відплатили їй за любов і довіру батьковою головою. Санса більше не повторить такої помилки.
Тиріон
У білосніжному вбранні королівської варти сер Мандон Мур схожий був на труп у савані.
Її світлість лишила твердий наказ: засідання ради не можна переривати.
Перерва буде зовсім невеличка, витягнув Тиріон пергамент з рукава. У мене лист від її батька, лорда Тайвіна Ланістера, правиці короля. Ось його печатка.
Її світлість не хоче, щоб її турбували, повільно повторив сер Мандон, так наче Тиріон тупак, який не розчув з першого разу.
Колись Джеймі сказав йому, що Мур найнебезпечніший з усієї королівської варти, окрім хіба самого Джеймі, оскільки на його обличчі ніколи не прочитаєш підказки, що він утне наступної миті. А Тиріон від підказки б не відмовився. Якщо дійде до бійки, Брон з Тиметом, швидше за все, впораються з лицарем, але навряд чи варто починати свою службу, зарубавши одного з захисників Джофрі. Та якщо Тиріон дозволить цьому чоловіку не пустити його, як же його авторитет? Отож він силувано посміхнувся.
Пане Мандоне, ви ще не знайомі з моїми товаришами. Це Тимет, син Тимета, червона рука клану обпечених. А це Брон. Може, ви пригадуєте сера Вардиса Ігена, капітана замкової варти лорда Арина?
Так, я його знаю, озвався сер Мандон. Очі в нього були світло-сірі, на диво порожні й неживі.
Знали, виправив Брон з легенькою посмішкою.
Знали, виправив Брон з легенькою посмішкою.
Сер Мандон не зволив відреагувати.
Хай там як, безтурботно мовив Тиріон, але мені справді потрібно побачитися з сестрою й передати листа, сер. Будьте такі ласкаві, відчиніть нам двері.
Білий лицар не відповів. Тиріон уже готовий був пробиватися повз сера Мандона, коли той знагла відійшов убік.
Ви можете увійти. А вони ні.
«Маленька перемога, подумав Тиріон, але приємна». Перший іспит він склав. Почуваючись мало не велетнем, Тиріон Ланістер штовхнув плечем двері. Пятеро членів малої ради раптово обірвали обговорення.
Ти, зронила сестриця Серсі тоном, у якому в однакових пропорціях змішалися недовіра й відраза.
Тепер зрозуміло, у кого Джофрі вчився манер.
Тиріон призупинився, милуючись парою валірійських сфінксів на варті при дверях, щоб далі рушити з недбалою впевненістю. Серсі здатна занюхати слабкість, як собаки страх.
Що ти тут робиш?
Сестрині чарівні зелені очі втупилися в нього без натяку на приязнь.
Привіз тобі листа від лорда-батька, лінькувато рушив він до столу й поклав на нього туго скручений пергамент.
Підхопивши листа, євнух Вейрис покрутив його в делікатних напудрених долонях.
Як мило з боку лорда Тайвіна! А віск на печатці такої приємної золотавої барви! Вейрис придивився до печатки. Дуже схожа на справжню.
Звісно, вона справжня, вихопила Серсі листа в нього з рук. Зламавши печатку, вона розгорнула пергамент.
Тиріон спостерігав за нею під час читання. Сестра сиділа в королівському кріслі (він так зрозумів, що Джофрі нечасто робив над собою зусилля та зявлявся на зібраннях ради не частіше за Роберта), тож Тиріон видерся на крісло правиці. І це було навіть доречно.
Що за дурниці, нарешті мовила королева. Лорд-батько посилає мого брата, щоб той посів його місце в раді. Просить нас прийняти Тиріона як правицю короля, поки він сам не зможе до нас приєднатися.
Великий мейстер Пайсел погладив шовковисту білу бороду й вайлувато кивнув.
Думаю, час привітати гостя.
Слушна думка, мовив Джанос Слінт, лисань з подвійним підборіддям, схожий на жабу надуту жабу, яка зі шкіри пнеться. Ви нам дуже потрібні, мілорде. Всюди заворушення, і цей зловісний знак у небі, і колотнеча на вулицях міста...
І чия ж це провина, лорде Джаносе? мов батогом хльоснула Серсі. Забезпеченням порядку займаються ваші золоті плащі. Що ж до тебе, Тиріоне, ти більше прислужився б нам на полі бою.
О ні, розсміявся він, досить з мене поля бою, дякую. У кріслі я сиджу краще, ніж на коні, й ліпше вже я триматиму в руці кубок вина, ніж бойовий топір. А що ж до гуркоту барабанів, блиску обладунків на сонці, іржання й гарцювання величних дестрієрів... Ну, від барабанів у мене голова боліла, на сонці я в тих обладунках смажився, як гуска на святі врожаю, а ці величні дестрієри загидили все довкруж. Ні, я не скаржуся. Якщо порівнювати з гостинністю Видолу Аринів, то я просто обожнюю барабани, кізяки й кусючих мух.
Гарно сказано, Ланістере, засміявся Мізинчик. Ось чоловік мені до серця!
Тиріон посміхнувся, пригадавши такий собі кинджал клинок з валірійської криці з руківям з драконової кістки. «Слід буде про це побалакати, і то чимшвидше». Цікаво було, чи лорда Пітира ця розмова теж потішить.
Прошу, звернувся він до присутніх, дозволити мені прислужитися, наскільки це мені до снаги.
Серсі знову перечитала листа.
Скільки вояків ти привіз із собою?
Кількасот. Переважно це мої люди. Батькові геть не хотілося розлучатися з власними. Зрештою, він же воює.
Яка користь буде від твоїх кількох сотень, якщо на місто виступить Ренлі, або якщо Станіс відпливе з Драконстону? Я просила про військо, а батько посилає мені карлика. За погодженням ради правицю призначає король. Джофрі призначив нашого лорда-батька.
А наш лорд-батько призначив мене.
Він не має права. Принаймні без згоди Джофрі.
Хочеш посперечатися з лордом Тайвіном він зі своїм військом у Гаренхолі, увічливо зронив Тиріон. Мілорди, ви не дозволите мені перемовитися з сестрою наодинці?
Вейрис ковзнув з крісла, як завше, вкрадливо посміхаючись.
Як мріяли ви, мабуть, знов почути солодкий голос любої сестри! Мілорди, будь ласка, лишімо їх на кілька хвилин на самоті. А печалі нашого розтривоженого королівства зачекають.
Джанос Слінт підвівся нерішуче, великий мейстер Пайсел вайлувато, однак вони таки підвелися. Лишився Мізинчик.
Мені розпорядитися стюарду, щоб приготував вам покої у Мейгоровій тверджі?
Щиро дякую, лорде Пітире, але я займу колишні покої лорда Старка у Вежі правиці.
Ви хоробріший за мене, Ланістере, розсміявся Мізинчик. Ви хіба не знаєте, яка доля спіткала обох правиць?
Обох? Якщо вже хочете мене налякати, чому не скажете «чотирьох»?
Чотирьох? звів брову Мізинчик. Невже перед лордом Арином хтось із правиць у тій Вежі теж закінчив сумно?
Останній правиця Ейриса Таргарієна був убитий під час сплюндрування Королівського Причалу, хоча, боюся, він навіть не встиг облаштуватись у Вежі. Правицею він побув заледве два тижні. А правицю перед ним спалили на вогні. А ще двоє перед ними померли без мідяка в кишені у вигнанні, вважаючи, що їм страшенно пощастило. Думаю, мій лорд-батько останній правиця, який виїхав з Королівського Причалу, зберігши і імя, і маєтності, і всі частини тіла.
Неймовірно, сказав Мізинчик. І тому я тим більше волів би, щоб мені постелили в підземеллях.
«Може, твоє бажання і справдиться», подумав Тиріон, але вголос сказав:
Відвага й дурість рідні сестри, принаймні так кажуть. Хай яке прокляття висить над Вежею правиці, сподіваюся, я такий крихітний, що мене воно не помітить.
Джанос Слінт розсміявся, а Мізинчик усміхнувся; великий мейстер Пайсел, не втрачаючи серйозності, уклонився й рушив за ними до дверей.
Маю надію, батько послав тебе в таку далеч не для того, щоб ти замучив нас уроками історії, зронила сестра, коли вони лишилися самі.
Як мріяв я знов почути твій солодкий голос, зітхнув Тиріон.
Як мрію я вирвати тому євнуху язик розпеченими кліщами, озвалася Серсі. Батько що з глузду зїхав? Чи ти підробив листа?
Вона знов його перечитала, дедалі більше дратуючись.
З якого дива він навязав мені тебе? Я хотіла, щоб приїхав він сам! зібгала вона лист лорда Тайвіна в кулаці. Я регентша при Джофрі, і я послала йому королівське веління!
А він тебе проігнорував, зауважив Тиріон. Знаєш, у нього доволі велике військо, він собі може це дозволити. Та й він не перший. Хіба ні?
Серсі стиснула вуста. Тиріон бачив, як у неї червоніють щоки.
Якщо я оголошу листа підробкою і звелю кинути тебе в підземелля, цього веління ніхто не проігнорує, запевняю тебе.
Тиріон знав: він ступив на тонкий лід. Один невірний крок і він провалиться.
Ніхто, любязно погодився він, а тим паче батько. Той, у якого військо. Але навіщо тобі кидати мене в підземелля, люба сестро, якщо я здолав такий неблизький шлях, щоб допомогти тобі?