Депутате Тревіз, ви порушуєте процедуру й мусите це припинити.
Я маю привілей посади, мере.
Цей привілей скасовано, депутате.
Ви не можете скасувати привілей. Ваша заява про обмеження свободи слова не може мати сили закону. Офіційного голосування в Раді не було, мере, а якби й було, я поставив би його законність під сумнів.
Це скасування, депутате, ніяк не стосується моєї заяви на захист плану Селдона.
На чому ж тоді воно ґрунтується?
Вас звинувачено в зраді, депутате. З поваги до Ради я хочу, щоб вас заарештували не в залі, а за дверима, де чекають співробітники Служби безпеки, які відведуть вас до вязниці. Я попрошу вас піти спокійно. Якщо ви втнете щось нерозважливе, тоді, звичайно, це буде кваліфіковано як загрозу й співробітники Служби безпеки ввійдуть до зали засідань. Сподіваюся, що ви не змусите їх до цього кроку.
Тревіз насупився. У залі панувала абсолютна тиша. (Чи очікував цього хтось, окрім нього та Компора?) Він озирнувся на вихід. Там нікого не було, але він не сумнівався, що мер Бранно не блефує.
Від люті він аж затнувся:
Я пред представляю важливий виборчий округ, мере Бранно
Від люті він аж затнувся:
Я пред представляю важливий виборчий округ, мере Бранно
Не сумніваюся, що вони будуть у вас розчаровані.
Які докази породили це необдумане звинувачення?
Докази зявляться у свій час, але будьте певні: у нас є все, що потрібно. Ви надзвичайно нерозсудливий молодий чоловік і маєте зрозуміти, що хтось може бути вашим другом і водночас не мати бажання супроводжувати вас у зраді.
Тревіз крутнувся й зустрівся поглядом із блакитними очима Компора. Той дивився на нього з камяним виразом обличчя.
Мер Бранно спокійно сказала:
Закликаю всіх бути свідками того, що коли я зробила останню заяву, депутат Тревіз повернувся і глянув на депутата Компора. Ви залишите приміщення, депутате, чи змусите нас учинити негідний акт арешту в залі засідань?
Ґолан Тревіз повернувся, знову піднявся сходами, а за дверима на нього з двох боків накинулися двоє добре озброєних чоловіків у формі.
І Гарла Бранно, байдуже дивлячись йому вслід, прошепотіла, ледь розтуливши губи: «Дурень!»
Лайоно Коделл був директором Служби безпеки впродовж усієї каденції мера Бранно. Робота, як він любив казати, була нехитра, але ніхто, звичайно, не міг сказати, бреше він чи ні. Він не скидався на брехуна, але це ще нічого не означало.
Він здавався спокійним та доброзичливим, і до його посади це цілком могло пасувати. Він мав значно нижчий від середнього зріст, значно вищу від середньої вагу, густі вуса (що було неабияк незвично для мешканця Термінуса), тепер уже більше білі, ніж сірі, жваві карі очі й характерну латку базового кольору, що позначала зовнішню нагрудну кишеню його тьмяно-коричневого комбінезона.
Він сказав:
Сідайте, Тревізе. Поговорімо по-доброму, якщо можна.
По-доброму? Зі зрадником? Тревіз схопився обома великими пальцями за пояс і залишився стояти.
З людиною, яку звинуватили в зраді. Ми ще не дійшли до такого, щоб звинувачення навіть з боку мера дорівнювало засудженню. Сподіваюся, що й не дійдемо. Моє завдання полягає в тому, щоб усе вам пояснити, якщо можливо. Я радше зроблю це зараз, поки ще не завдано жодної шкоди хіба що, можливо, вашій гордості, ніж буду змушений віддати це питання на розгляд відкритого суду. Сподіваюся, що ви зі мною в цьому згодні.
Тревіза це не заспокоїло. Він відказав:
Обійдімося без загравання. Ваша робота напосісти на мене так, ніби я зрадник. А я не такий, і мене обурює необхідність демонструвати це для вашого задоволення. Чому б вам не довести свою відданість для мого задоволення?
Узагалі я міг би це зробити. Однак є один сумний момент: на моєму боці є влада, а на вашому ні. Через це сумніватися мій привілей, а не ваш. До речі, якщо на мене впаде якась підозра в невірності чи зраді, то думаю, що мене замінять і моїм допитувачем буде хтось інший, хто, щиро сподіваюся, ставитиметься до мене не гірше, ніж я планую ставитися до вас.
І як ви плануєте до мене ставитися?
Маю надію, що як друг і рівний, якщо ви так само ставитиметеся до мене.
То, може, пригостити вас випивкою? різко запитав Тревіз.
Можливо, пізніше, але зараз, будь ласка, сідайте. Я прошу про це як друг.
Тревіз завагався, потім сів. Подальша непокора раптом здалася йому безглуздою.
І що тепер? запитав він.
А тепер чи можу я попросити вас відповідати на мої запитання правдиво, повністю й без ухилянь?
А що, як ні? Що мені загрожує? Психічний зонд?
Сподіваюся, що ні.
Я теж сподіваюся. Це не для депутата Ради. Він не викриє жодної зради, а коли мене потім виправдають, то я зажадаю вашої голови і, можливо, голови мера у політичному сенсі. А може, варто буде й вас змусити спробувати психічний зонд на собі.
Коделл нахмурився і злегка похитав головою.
О ні. Ні. Є завеликий ризик пошкодити мозок. Іноді після нього довго видужують, це марно витратить ваш час. Безсумнівно. Знаєте, іноді, якщо зонд використовують у стані роздратування
Це погроза, Коделле?
Це констатація факту, Тревізе. Не обманюйте мене, депутате. Якщо я муситиму використати зонд, то я це зроблю. І навіть якщо ви ні в чому не винні, ви нікуди не дінетеся.
Що ви хочете знати?
Коделл клацнув перемикач на столі перед собою і сказав:
Мої запитання та ваші відповіді буде записано зі звуком та зображенням. Мені не треба від вас жодних спонтанних заяв і не треба мовчанки. Не цього разу. Упевнений, що ви це розумієте.
Я розумію, що ви запишете лише те, що вам сподобається, презирливо сказав Тревіз.
Правильно, але знову ж таки не поспішайте з висновками. Я не перекручуватиму нічого з того, що ви скажете. Я або використаю ваші слова, або ні, от і все. Але ви знатимете, що не використовуватиму й не марнуватиму ні свого, ні вашого часу.
Побачимо.
Ми маємо підстави вважати, депутате Тревіз, додаткова офіційність у його голосі була достатнім доказом того, що він веде запис, що ви відкрито й неодноразово заявляли, що не вірите в існування плану Селдона.
Тревіз повільно вимовив:
Якщо я заявляв це відкрито й неодноразово, то що ще вам потрібно?
Не марнуймо часу на виверти, депутате. Ви розумієте, чого я хочу запису відвертого зізнання вашим голосом, що має власний відбиток, за умов, коли ви чітко керуєте своїми діями.
Мабуть, тому, що використання будь-якого гіпноефекту, хімічних речовин абощо змінить відбиток голосу?
І цілком помітно.
І ви прагнете продемонструвати, що не використовуєте нелегальних методів для допиту депутата Міської Ради? Я вас не звинувачую
Радий, що не звинувачуєте, депутате. Тоді продовжимо. Ви відкрито й неодноразово заявляли, що не вірите в існування плану Селдона. Ви це визнаєте?
Тревіз сказав повільно, добираючи слова:
Я не вірю, що те, що ми називаємо планом Селдона, має те значення, яке ми зазвичай у нього вкладаємо.
Розпливчасте формулювання. Чи не будете ви ласкаві розвинути свою думку?
Моя думка ось яка: звичне поширене уявлення про те, що пятсот років тому Гарі Селдон, користуючись математичною наукою психоісторією, розробив напрям розвитку людської цивілізації до останньої деталі й що ми просуваємося цим курсом, який з максимальною ймовірністю має привести нас від Першої Галактичної Імперії до Другої Галактичної Імперії, наївне. Такого бути не може.
Ви хочете сказати, що, на вашу думку, Гарі Селдона ніколи не існувало?
Зовсім ні. Звичайно, він існував.
Що він ніколи не розвивав науку психоісторію?
Ні, звичайно, я не маю на увазі нічого такого. Послухайте, директоре, я пояснив би це Раді, якби мені дозволили, і я поясню це вам. Істина того, що я збираюся сказати, така проста
Директор Служби безпеки спокійно й демонстративно вимкнув записувальний пристрій.
Тревіз замовк і насупився.
Навіщо ви це зробили?
Ви марнуєте мій час, депутате. Я не просив вас виголошувати промови.
Але ж ви просите мене пояснити мої погляди, чи не так?
Аж ніяк. Я прошу вас відповідати на запитання просто, прямо й відверто. Відповідайте лише на запитання й не пропонуйте нічого, про що я не прошу. Робіть так, і це не забере багато часу.
Тревіз уточнив:
Тобто ви хочете витягнути з мене твердження, які зміцнять офіційну версію того, що я нібито зробив?
Ми просимо вас робити лише правдиві заяви, і я запевняю, що ми їх не перекрутимо. Будь ласка, спробуймо знову. Ми розмовляли про Гарі Селдона. Записувальний пристрій знову запрацював, і Коделл спокійно повторив: Що він ніколи не розвивав науку психоісторію?
Звичайно, він розвинув науку, яку ми називаємо психоісторією, заперечив Тревіз, не в силах приховати своє нетерпіння й роздратовано жестикулюючи.
Яку ви визначили б як?..
О Галактико! Та зазвичай її визначають як галузь математики, що вивчає загальні реакції великих груп людей на деякі стимули за деяких обставин. Іншими словами, вона мала б прогнозувати суспільні та історичні зміни.
Ви кажете «мала б», тобто сумніваєтеся в цьому з математичного погляду?
Ні, відповів Тревіз. Я не психоісторик. Як і жоден із членів уряду Фундації, жоден мешканець Термінуса, жоден
Коделл підняв руку. Мяко сказав:
Депутате, я вас прошу! і Тревіз замовк. Коделл вів далі: Чи маєте ви підстави вважати, що Гарі Селдон не здійснив необхідного аналізу, який поєднував би в найефективніший спосіб чинники максимальної ймовірності та найкоротшої тривалості на шляху, що веде від Першої до Другої Імперії через Фундацію?
Я там не був, уїдливо відповів Тревіз. Звідки мені знати?
То як ви можете знати, що йому це не вдалося?
Ніяк.
То, може, ви заперечуєте, що голографічне зображення Гарі Селдона, яке зявлялося під час низки історичних криз упродовж минулих пятисот років, є фактичним відтворенням самого Гарі Селдона, зробленим в останній рік його життя, незадовго до заснування Фундації?
Ніяк.
То, може, ви заперечуєте, що голографічне зображення Гарі Селдона, яке зявлялося під час низки історичних криз упродовж минулих пятисот років, є фактичним відтворенням самого Гарі Селдона, зробленим в останній рік його життя, незадовго до заснування Фундації?
Гадаю, що я не можу цього заперечувати.
Ви «гадаєте». Чи не хочете ви сказати, що це шахрайство, містифікація, що її створив хтось у минулій історії з якоюсь метою?
Тревіз зітхнув.
Ні. Я цього не стверджую.
Чи готові ви заявити, що повідомлення, які передає Гарі Селдон, хтось у певний спосіб підтасовує?