Ізабель Скоєн поклала руку на плече Ули і потягнулася до неї щокою, так що Улі нічого не лишалося, як прикласти свою щоку до щоки Ізабель. Маленьке свято? Та на ньому було тридцять двоє запрошених!
Пробач, що мені довелося рано піти.
Ула пам'ятала, що Ізабель добре набралася того разу. І що поки вона сама обслуговувала гостей, високий красивий міський радник на якийсь час віддалився разом з Мікаелем на терасу. І що Ула на мить відчула укол ревнощів.
Нічого страшного. Те, що ти змогла прийти, для нас велика честь, Ізабель.
Ула сподівалася, що її посмішка не здасться такою натягнутою, як була насправді.
Член міської ради, відповідальна за соціальну політику, подивилася на неї згори вниз поглядом, що вивчав. Неначе щось шукала. Наприклад, відповідь на питання, що ще не прозвучало: «Що ти тут робиш, подружко?»
Ула вирішила розповісти їй правду. Її ж вона розповість сьогодні увечері Мікаелю.
Мені час іти, заявила Ізабель, не роблячи ані найменшого руху і не зводячи погляду з Ули.
Так, у тебе, звичайно, набагато більше справ, ніж у мене, вимовила Ула і з роздратуванням помітила, що знову видала той безглуздий короткий смішок, якого вирішила всіляко уникати.
Ізабель, як і раніше, дивилася на неї, й Улі несподівано здалося, що ця стороння жінка хоче змусити її відповісти на непоставлене питання: «Що ти, дружина начальника поліції, робиш у холі Гранд-готелю»? Господи, невже вона подумала, що Ула зустрічається тут із коханцем? Невже вона через це поводиться так стримано? Ула відчула, що посмішка її перестала бути натягнутою, що зараз вона посміхається так, як робить завжди, коли хоче посміхнутися. Вона знала, що ще до того, як розсміятися, вона почала посміхатися очима. До того, як розсміятися прямо в обличчя Ізабель Скоєн. Але навіщо їй так чинити? Найдивовижнішим було те, що їй здалося, ніби Ізабель теж зараз розсміється.
Сподіваюся, ми скоро знову побачимося, дорогенька, сказала Ізабель, потискуючи руку Ули своїми довгими сильними пальцями.
Потім вона розвернулася і попливла через готельний хол до виходу, де один зі швейцарів поспішив допомогти їй вийти на вулицю. Ула встигла помітити, що, перш ніж покинути готель, Ізабель дістала мобільний телефон і набрала номер.
Мікаель стояв біля ліфта, розташованого за кілька великих кроків від номера саамської дами. Він подивився на годинник. Минуло всього три-чотири хвилини, але цього мало бути досить; у будь-якому разі найголовніше щоб їх не побачили разом. Номер завжди знімала Ізабель. Вона приходила за десять хвилин до нього, лягала в ліжко і чекала. Їй так подобалося. А йому так подобалося?
На щастя, від «Гранд-готелю» до міської ради, де на нього вже чекав голова, швидким кроком іти всього три хвилини.
Двері ліфта відчинилися, Мікаель увійшов досередини і натиснув на кнопку з цифрою «один». Ліфт поїхав і майже тут же зупинився. Двері відчинилися.
Guten Tag.[12]
Німецькі туристи. Літня пара. Старий фотоапарат у коричневому шкіряному футлярі. Мікаель відчув, що посміхається і взагалі перебуває у чудовому настрої. Він посунувся. Ізабель таки мала рацію: йому дійсно стало краще після смерті пацієнта. Він відчув, як з довгого волосся на потилиці впала на шию крапля води, як вона покотилася вниз і намочила комір сорочки. Ула сказала, що для нової посади йому не заважає підстригтися коротше, але навіщо? Хіба той факт, що він молодо виглядає, не підкреслює зайвий раз головне? Те, що він, Мікаель Бельман, наймолодший в історії Осло начальник поліції.
Пара із занепокоєнням дивилася на кнопки ліфта. Їх хвилювала давня проблема: цифра «один» означає поверх, розташований на одному рівні з вулицею, чи поверх над ним? Як прийнято тут у них, в Норвегії?
Its the ground floor,[13] пояснив їм англійською Мікаель і натиснув на кнопку зачинення дверей.
Danke,[14] зрозуміла його жінка.
Чоловік заплющив очі і став шумно вдихати і видихати повітря. «Як у підводному човні», подумав Мікаель.
Вони в тиші занурювалися в надра будівлі.
Коли двері відчинилися і вони вийшли в хол, по ногах Мікаеля пробігло тремтіння. Це завібрував телефон, який у ліфті знаходився поза мережею. Він дістав апарат і побачив, що пропустив дзвінок від Ізабель. Він уже зібрався передзвонити їй, як раптом його знову струснуло тремтіння. Він отримав смс-повідомлення:
«Привіталася з твоєю дружиною в холі готелю».
Мікаель різко зупинився й огледівся. Надто пізно.
Прямо перед ним у кріслі сиділа Ула. Така гарна. Вона виглядала навіть краще, ніж завжди. Красуня застигла в кріслі.
Привіт, люба, випалив він і сам помітив, як непевно прозвучали його слова.
І прочитав по її обличчю, як фальшиво вони прозвучали.
У її погляді, прикованому до нього, ще були помітні сліди замішання, яке ось-ось зміниться чимось іншим. Мозок Мікаеля Бельмана працював на повну потужність. Збирав і обробляв інформацію, шукав зв'язку, робив висновки. Він знав, що йому нелегко буде пояснити, чому в нього вологе волосся. І що вона бачила Ізабель, що її мозок, зовсім як його власний, блискавично обробляє інформацію. Адже людський мозок так улаштований. Він невблаганно логічний, коли маленькі шматочки інформації несподівано складаються в одну загальну картину. І він побачив, як щось інше прийшло на зміну замішанню. Здогадалась. Ула опустила очі, отож, коли він підійшов і постав перед нею, її погляд уперся йому в живіт.
Мікаель ледве упізнав її голос, коли вона прошепотіла:
Ти отримав її смс надто пізно.
Катрина повернула ключ у замку і потягла двері на себе, але ті не відчинилися.
Гуннар Хаген підійшов і рвонув їх.
Вологий жар і запах затхлості ударили в ніс пяти людям, що стояли біля дверей.
Тут, сказав Гуннар Хаген. Ми нічого не чіпали з моменту останнього використання.
Катрина увійшла першою і натиснула вимикач.
Ласкаво просимо в регіональне управління Бергена в Осло, збентежено вимовила вона.
Беата Льонн переступила через поріг:
Значить, ми ховатимемося тут.
Холодне блакитне світло люмінесцентної лампи освітлювало квадратну бетонну кімнату з сіро-синім лінолеумом на підлозі і голими стінами. У кімнаті без вікон стояли три столи із стільцями, на кожному із столів знаходився компютер. На одному із столів були також кавоварка з підпалинами і велика пляшка води.
У нас буде кабінет у підвалі Поліцейського управління? з недовірою вимовив Столе Еуне.
Формально ви знаходитеся на території слідчого ізолятора Осло, сказав Гуннар Хаген. Цей підземний хід проходить під парком. Якщо піднятися по залізних сходах за дверима, ви опинитеся в приймальній ізолятора.
У відповідь прозвучали перші звуки «Рапсодії в стилі блюз» Гершвіна. Хаген вийняв телефон. Катрина заглянула йому через плече і побачила, що на дисплеї висвітлилося імя Антона Міттета. Хаген натиснув кнопку «Відбій» і сховав телефон у кишеню.
У відповідь прозвучали перші звуки «Рапсодії в стилі блюз» Гершвіна. Хаген вийняв телефон. Катрина заглянула йому через плече і побачила, що на дисплеї висвітлилося імя Антона Міттета. Хаген натиснув кнопку «Відбій» і сховав телефон у кишеню.
Зараз у нас будуть збори слідчої групи, тому лишаю вас самих, сказав він.
Хагена пішов, а четверо, що залишилися, деякий час стояли і дивилися одне на одного.
Спекотно тут, заговорила Катрина, розстібаючи пальто. Але батарей не видно.
Та просто за стіною знаходяться котли центрального опалювання усієї тюрми, розсміявся Бйорн Гольм, поклавши замшеву куртку на спинку стільця. Ми називали цей кабінет Котельною.
Ти вже бував тут раніше? Еуне ослабив метелик.
Звичайно. Тоді наша група була ще меншою, він кивнув на столи: Троє нас було, як бачите. І все одно розкрили справу, аякже. Але тоді шефом був Харрі, він подивився на Катрину. Тобто я не це мав на увазі
Усе нормально, Бйорне, відповіла Катрина. Я не Харрі, і я тут не шеф. Добре, якщо формально ви звітуватимете мені, щоб у Хагена були розвязані руки. Але мені й себе організувати непросто. За головну у нас Беата. У неї і стаж добрячий, і досвід керівництва є.
Всі подивилися на Беату. Та знизала плечима:
Якщо усі цього хочуть, я можу здійснювати керівництво тією мірою, якою це буде необхідно.
Це буде необхідно, сказала Катрина.
Еуне і Бйорн кивнули.
Добре, промовила Беата. Давайте почнемо. Мобільні у нас працюють. Інтернет маємо. У нас є кавові чашки. Вона підняла білий кухоль, що стояв за кавоваркою, і прочитала напис тушшю: Хенк Вільямс?[15]
Це моя, відгукнувся Бйорн.
Вона підняла наступну:
Джон Фанте?[16]
Це Харрі.
Гаразд, тоді розподілимо завдання, сказала Беата, опускаючи кухоль. Катрино?
Я стежу за Інтернетом. Як і раніше, немає жодних ознак існування Валентина Єртсена чи Юдаса Юхансена. Для того, щоб сховатися від електронного ока, потрібно проявити немало кмітливості. Це підтверджує версію: з вязниці втік точно не Юдас Юхансен. Він знає, що його затримання не стане першочерговим завданням поліції, і навряд чи став би обмежувати свою свободу, повністю пішовши в підпілля, тільки заради того, щоб не досиджувати два місяці свого терміну. Валентину, звичайно, є що втрачати. У будь-якому випадку, якщо один із них живий і якщо він зробить щонайменший порух в інформаційному полі, я його вистежу.
Добре. А ти, Бйорне?
Я вивчаю звіти про усі справи, в яких були замішані Валентин і Юдас, шукаю звязки з Тріванном або Марідаленом. Людей, які випливають у кількох справах, технічні докази, які ми залишили без уваги. Я почав складати список тих, хто їх знав і може допомогти нам у пошуках. Ті, з ким я встиг перекинутися парою слів, охоче говорять про Юдаса Юхансена. А ось про Валентина Єртсена
Вони бояться?
Бйорн кивнув у відповідь.
Столе?
Я теж переглядаю справи Валентина і Юдаса, але для того, щоб скласти психологічні портрети кожного з них. Я також викладу свою думку щодо того, чи може кожен з них бути серійним убивцею.
У кімнаті миттєво стало тихо. Уперше цей термін був вимовлений вголос.
У даному контексті серійний вбивця це усього лише технічний, загальний термін, а не діагноз, поспішив додати Столе Еуне. Це визначення особи, яка вбила більше одної людини і, ймовірно, може вбити ще. Зрозуміло?
Так, сказала Беата. Я ж прогляну фотографії і записи усіх камер стеження з районів поблизу місць скоювання злочинів: з бензоколонок, з цілодобових магазинів, з фіксаторів швидкісного режиму. Я вже подивилася ряд записів щодо вбивств поліцейських, але ще не все. А потім усе те ж саме по давніх злочинах.
Роботи до біса, сказала Катрина.
Авжеж, підтвердила Беата.