Джинкс понишпорила між чоловічих костюмів щойно випрасуваних, які ще пахли пральних засобом відкидаючи один за другим, бо були завеликими. Але коли вона відсунула ширму, щоб увійти до приймальні ательє, то аж відскочила від здивування.
Сраний полісмен! Стоїть просто перед дверима спиною до неї. Він, мабуть, почув, як вона виламувала задні двері. Джинкс припала до підлоги за прилавком і спостерігала за його відображенням у боковому дзеркалі. В лівій руці поліцай тримав кийок, готовий застосувати його за першої ж нагоди. Не рухався. Навіть не переступав з однієї ноги на другу.
Сучий син! прошепотіла вона. Довбаний манекен! Тоді, з якоїсь причини, їй в голові сяйнуло імя Мерфі.
Джинкс відсунула манекен назад, зняла з нього куртку та приміряла. Трохи вузька в грудях. Вона знайшла стрічку сатину в шухляді та міцно привязала груди до тіла. Тоді знову вдягла куртку зверху на сукню. Одяг підійшов ідеально. Джинкс стягнула з манекена штани та пирхнула:
У тебе навіть цюцюрки нема, то якого хєра ти так вишкірився? Вона одягла штани та кашкет, ремінцем від кийка обвязала запясток та поглянула на себе в дзеркало. Чудово. Вони подумають, що Ларрі вбив коп. І хай потім шукають вітру в полі.
Джинкс вийшла крізь задні двері та перелізла через огорожу. Порпалася в землі навколо телефонного стовпа, поки не намацала пакунок, в який раніше загорнула пістолет. Джинкс витерла бруд та витягла тупоносий службовий револьвер 38-го калібру, який забрала в рябого виродка з універмагу «Гортонз».
Спочатку вона вбє Ларрі, а тоді займеться тим сраним психіатром, який збирався її прикінчити. Це можна зарахувати до статті самозахисту.
Вона засунула пістолет собі за пояс, повернулася назад тим самим шляхом через підвал та вийшла на вулицю, розмахуючи кийком. Хоча була лише девята тридцять, на Десятій авеню не було жодної душі. Але вона йшла впевнено. Ніхто не насмілиться зґвалтувати або вчинити напад на копа. У неї був кийок та пістолет для захисту.
Джинкс попрямувала на північ, перевіряючи дверцята чужих машин, але без успіху. Тоді на Ріверсайд-драйв вона побачила лисого чоловіка середнього віку в рогових окулярах, який саме сідав у свій новий «Мерседес». Зупинившись біля машини, вона постукала кийком по віконцю з боку пасажира.
Чоловік натиснув на кнопку, опустив скло.
Так, офіцере?
Джинкс показала йому пістолет.
Я не скривджу тебе, якщо не панікуватимеш. Вона відчинила двері та прослизнула в середину. Їдь звідси геть, наказала вона.
Його очі округлилися і він спробував заперечити:
Не стріляйте. Не стріляйте в мене. Ось заберіть машину. Просто дайте мені
Заводь, виродку! сказала вона, стусонувши пістолетом під його ребра.
Він увімкнув запалювання та натиснув на газ. Машина завищала, зїжджаючи з узбіччя. Він проїхав на червоне світло й вирулив, коли на них ледь не наїхав пікап. Через кілька кварталів Джинкс наказала йому проїхати однією безлюдною вулицею.
А тепер зупинися отут.
Що ви хочете зробити?
Забирайся!
Не стріляйте в мене! зойкнув він, підводячись з сидіння.
Вона торохнула дулом по його лисій голові, збивши окуляри на землю й, шпортаючись, він позадкував.
Я б не витрачала на тебе кулю, сказала вона, сідаючи за кермо. Довбані водії-мужики.
Джинкс рвонула геть у північному напрямку по Ріверсайд-драйв до Генрі Гадсон-парквей. Вона повернула на міст Джорджа Вашингтона й перетнула кордон штату Нью-Джерсі, а тоді почала то вистрибувати, то зливатися з потоком машин на магістралі, залишаючи позаду здивованих водіїв. Деякі лаялися, коли вона не давала їм їхати. Інші махали кулаками, коли вона зачіпала їхні бампери. Поїздка на швидких машинах приносила їй найбільше задоволення, ніж будь-що інше. Господи, вона б воліла виїхати цим авто на гонку на виживання, а тоді подивитися на того старого лисуна, коли йому привезуть те, що від неї залишиться. У того мудака все одно, мабуть, велика страховка.
Раптом вона усвідомила, як це необдумано, привертати увагу та ризикувати тим, що її можуть зупинити. Саме те, що зараз треба пійматися на тому, що вдаєш із себе поліцейського та маєш заряджений пістолет. Вона зїхала з магістралі та повільно попрямувала вуличками до Енґлвуду, штат Нью-Джерсі, у пошуках потрібної адреси.
Джинкс зупинилася на вулиці навпроти гидотного жовто-червоного різнорівневого будинку в стилі ранчо, з чотирма римськими колонами та копією старовинного газового ліхтаря девятнадцятого століття на газоні. Коли вона вийшла з машини та попрямувала до підїзної доріжки, то побачила жінку, що бігала туди-сюди перед великим вікном вітальні. Вона здогадалася, що це Анна. Цікаво, подумала Джинкс, він і своїй новій дружині також бреше? Той мудак заплатить за весь біль та страждання, які він завдавав жінкам. О так, ще й як заплатить. За те, що спершу вдавав, ніби кохає саме Джинкс, за те, що терпів Саллі тільки, щоб бути з нею. Тієї ночі, коли вона вийшла і дізналася, що Ларрі трахав Беллу, то спробувала вбити його, але він був надто сильним й зміг вирвати ніж у неї з руки. А тоді той обмін дружинами. Це принижувало її. Що ж, тепер він заплатить за всі її страждання.
Вона побачила, як постать чоловіка промайнула за вікном. Чорт! Якби вона підійшла на хвилинку швидше, то одразу пристрелила б його. Був повний місяць, тож Джинкс сховалася за тисовим деревом скраю газону так, що її не було видно з вулиці. Вона спостерігала крізь вікно та знову побачила Анну, а тоді й інших людей. Знову зявився Ларрі, але хтось інший затуляв його. Джинкс приготувала пістолет, підтримуючи лівою рукою. Якщо б його побачити ще хоча б разочок
Але згасло світло.
Вона вилаялася собі під ніс. За мить побачила, що загорілося світло нагорі. Заклавши пістолет назад собі за пояс, вона обдумала подальший план дій.
Джинкс дочекається, доки світло не згасне скрізь, почекає десь ще з півгодини, а тоді пролізе через котресь із нижніх вікон. Вона обережно вийде нагору та підставить щось під двері Пенні, щоб та не змогла вийти і втрутитися. Їй не хотілося кривдити Пенні. Тоді вона проникне до спальні господарів, вбє Ларрі та, звичайно ж, їй доведеться застрелити Анну. На шум, звісно ж, прибіжить Пат, тож вона також застрелить і його. Тоді втече вниз сходами до того, як Пенні зможе побачити, хто це зробив. Якщо Пенні й побачить її з вікна, то те, що вона зможе засвідчити, що з їхнього дому втік поліціянт та поїхав на чорній машині. Тоді Пенні повернеться і житиме з Саллі, а страждання та жахіття припиняться.
Світло згасло. Весь будинок сповнився темрявою, єдиним джерелом світла став штучний газовий ліхтар на газоні. Джинкс почекала ще годину, а тоді спробувала відчинити вхідні двері. Замкнуто. Вона обережно обійшла будинок та перевірила бічні двері, а потім задній вхід. Скрізь замкнено. Джинкс спробувала відчинити по черзі троє вікон, але з жодного не змогла зняти москітну сітку на зовнішніх алюмінієвих рамах. Нарешті на четвертій стіні будинку вона помітила вікно в підвал. Джинкс вгатила по рамі підбором і засувка зламалась. Піднявши вікно однією рукою, вона прослизнула в підвал. Згори почувся якийсь звук. Потім ще один. Кроки. Хтось її почув? Вона піднялася сходами в підвалі, готова вбити будь-кого, хто їй тут зустрінеться. Джинкс відчинила двері в коридор, а тоді почула, як відчинилися бічні двері гаража. Хтось заходить? Машину вона не чула. Тоді усвідомила, що то Ларрі, мабуть, кудись відїжджає.
Вона визирнула крізь вікно і під місячним сяйвом побачила тінь чоловіка, що перетинав газон. Він заліз у машину, що стояла на підїзній доріжці. Куди ж цей сучий син зібрався о такій порі? На блядки, мабуть. Вона могла спіймати його на гарячому. Джинкс вилетіла крізь задній вихід, оббігла будинок саме вчасно, щоб побачити, як він відїхав від узбіччя. Вона стрибнула в «Мерседес» та гналася за ним кілька кварталів із вимкненими фарами. Коли він повернув у напрямку моста Вашингтона, Джинкс увімкнула фари та продовжила погоню.
Через сорок пять хвилин він із Джинкс на хвості заїхав у підземний паркінг на Іст-Сайді, біля Третьої авеню. Вже, мабуть, щось запідозрив, але час та місце підходили якнайкраще, коли він саме збирався з кимось зустрітися. Мабуть, черговий сеанс обміну дружинами. Господи, як же приємно буде побачити його обличчя до того, як вона це зробить.
Джинкс знайшла порожнє місце для стоянки та стала чекати. Вона побачила, як він замикає машину та йде до ліфта. Коли він проходив повз, то розчахнула дверцята та витягла пістолет з-за пояса. Чоловік зупинився і, побачивши ствол, звів руки вгору.
Я тут живу, офіцере. У мене є документи. Я
То був не Ларрі. То був кощавий чоловік із сивим, коротко підстриженим волоссям та сивими вусами. Сучий син, вона гонилася не за тим.
Хто ти такий? Що ти робив у Ларрі вдома?
Жінка? Ви жінка-коп? Чому ви мене переслідуєте?
Джинкс приставила дуло пістолета до його скроні.
Хуєсос сраний. Або відповідатимеш швидко, або я твої мізки по стіні розмажу.
Ви не коп! Агов, леді, я добре-добре, не стріляйте. Я я був у гостях. Я директор з продаж у компанії Ларрі. Він знає, що я був у нього. Це лише якась жахлива помилка. Ви можете перепитати
Ви, довбані мудаки, все ніяк не заспокоїтеся з цим.
Вона думала, чи не пристрелити його, але їй був потрібен саме Ларрі, а постріли можуть привернути увагу когось із персоналу або охоронця, а тоді її кинуть за ґрати, і Джинкс так і не пощастить вчинити те, що вона хотіла.
Послухайте, якщо вам потрібні гроші, у мене в гаманці є приблизно сотня. Можете забрати собі. Будь ласка, тільки не
Ви, довбані мудаки, все ніяк не заспокоїтеся з цим.
Вона думала, чи не пристрелити його, але їй був потрібен саме Ларрі, а постріли можуть привернути увагу когось із персоналу або охоронця, а тоді її кинуть за ґрати, і Джинкс так і не пощастить вчинити те, що вона хотіла.
Послухайте, якщо вам потрібні гроші, у мене в гаманці є приблизно сотня. Можете забрати собі. Будь ласка, тільки не
Ствол пістолета описав широку дугу і вона вдарила ним в лице чоловіка, а тоді ще раз, тільки з іншого боку.
О Боже! закричав він, схопившись за своє скривавлене обличчя, та знепритомнів.
Джинкс залізла назад у «Мерседес» та помчала геть з паркінгу. Вона гнала до магістралі, бурмочучи собі: