«Хто ти?» спитала вона.
«Твій Помічник».
«Я тебе не памятаю».
«Я існую не так давно».
«Чому ти зараз тут?»
«Щоб ти не заподіяла собі шкоди».
«Я маю право забрати власне життя».
«Але це не твоє власне життя. Ти це сама знаєш. Ти думала про свою відповідальність перед іншими».
«Що мені робити?»
«Послухай доктора Еша. Він хороша та мудра людина».
«Він хоче принизити мене, обєднуючи мене з тими іншими безмозкими істотами, яких він називає моїми особистостями».
«Повір мені, те, про що він говорить, зовсім не приниження. Завдяки розуму твоє життя часом сягає небачених висот, але це все одно пустопорожнє та неповне життя. Єдина надія що ти відмовишся від власної індивідуальності заради потреби більшості».
«Допоможи мені відмовитися».
«Воно все всередині тебе. Я можу лише провести тебе».
«Тоді покажи мені шлях. Я налякана».
Постать підійшла до неї. Нола побачила, як та світиться, а тоді проникає в неї, ніби подвійне зображення, що потрапило в фокус. Після того вона вже не бачила обрисів Помічника окремо, він став частиною її.
«Зовсім не боляче, правда, дитино моя?»
«Ні. І я все ще відчуваю себе собою. Так воно і буде?»
«Саме так».
Вона сиділа та думала над тим, що з нею відбувалося, а тоді згадала статтю психіатра з Каліфорнії, яку вона читала, що таке стається в більшості людей із множинною особистістю.
«Ти Внутрішній Особистий Помічник? Те, що називають просто ВОсП».
«Я тут, щоб допомагати, коли моя допомога знадобиться».
«Ти одна з наших особистостей?»
«Ні. Я не окрема персона, як ви всі. Я тільки ваш помічник та захисник. Живу всередині вас, але разом із тим я належу всесвіту взагалі. І я зявляюся лише тоді, коли треба».
«Ти потрібен мені. Скажи, що мені робити?»
«Доктор Еш каже, що рішення мусиш прийняти ти, і воно мусить бути добровільним. Я можу тільки допомогти, щоб тобі вистачило сил зробити правильний вибір».
«Ти моя хрещена фея!»
«Так мене також називали. А ще гуру, провідник, ВОсП, учитель, помічник. Це все одне й те саме».
«Я рада, що в нас є ВОсП. Це все спрощує».
«Ти потрібен мені. Скажи, що мені робити?»
«Доктор Еш каже, що рішення мусиш прийняти ти, і воно мусить бути добровільним. Я можу тільки допомогти, щоб тобі вистачило сил зробити правильний вибір».
«Ти моя хрещена фея!»
«Так мене також називали. А ще гуру, провідник, ВОсП, учитель, помічник. Це все одне й те саме».
«Я рада, що в нас є ВОсП. Це все спрощує».
«Час зробити вибір, дитино моя».
Нола ще довго сиділа, відчуваючи, як тепло огортає її тіло, а тоді взяла ручку та внизу своєї записки додала:
«Я ПРИЙМАЮ ЗЛИТТЯ»
Тоді вона раптом відчула полегшення, ВОсП зник, вона залишилася сама в кімнаті, і їй було добре.
Я нічого не могла вдіяти. Я була настільки щасливою, що вискочила назовні, одразу ж вхопила телефон, доки вона не передумала, та все переповіла Роджерові.
У понеділок зранку в кабінеті Роджера Нола почала відступати.
Я боюся, що втрачу те, що маю те, що люблю. Я завжди відчувала тимчасове, але вартісне життя обдумане життя краще за посередність, але сім днів на тиждень.
Роджер раптом почав виглядати надзвичайно втомленим.
Та разом із тим ти постійно намагалася вбити себе.
Я легко впадаю в депресію.
Ноло, немає підстав думати, що ти опустишся до спільного знаменника. Твій розум не розтовчеться до стану пюре. Варто це сприймати радше як психічний буябез[84], куди кожна з вас додає свої інгредієнти, але в той же час зберігає окремий особливий присмак.
Вона похитала головою.
У тебе добре язик підвішений, Роджере. Але ти забуваєш, що abaisse в слові «буябез» походить від латинського abassare, що означає понижувати або принижувати.
Згоден, не найкращий приклад.
Думаю, він був якраз підходящий. Приниження це частина буття більшості людей з множинною особистістю, правда ж? Знати, що тебе ніхто не хотів, що тебе принижували та кривдили в дитинстві та юності?
Правда, але в тебе немає причин вважати себе приниженою через злиття. Тебе не відкидають, а беруть у коло.
Вона блимнула на нього очима.
Ти все це говориш, але я все одно відчуваю себе небажаною. Відчуваю сором. Деградацію.
Ми потурбуємося про тебе, Ноло. Ти нам потрібна. І, допомагаючи вилікувати Саллі, ти робиш внесок набагато більший, ніж зцілення однієї особи. Те, що ми дізнаємося з цієї процедури, може допомогти полегшити страждання тисяч інших людей, яким нещодавно діагностували множинну особистість, які живуть, сховавшись від усіх, у часовому хаосі, тому що бояться або соромляться вийти зі свого сховища.
То я мушу пожертвувати собою заради латентних «множинників»?
Не пожертвувати. Уяви собі це переходом від часткового я до цілісного. Ти багато разів хотіла накласти на себе руки. Замість того щоб облишити життя, застосуй своє існування з користю. Заради всього святого, Ноло. Віддай себе цілісності. Ти нам потрібна.
Якийсь час вона мовчала, не зводячи з нього очей. Нарешті промовила:
Ми можемо змінити імя Саллі Портер на моє, Нола Браянт?
Це непрактично, сказав він. У свідоцтві про народження вказане імя Саллі. Так само номер соціального забезпечення, договір про страхування, пенсійні збереження колишніх посад все записано на неї. А ще ж комунальні послуги, медичні записи, податки, кредитні картки та рахунки в банку. Ти не зможеш довести свою кредитоспроможність без її задокументованого імені.
Нола відчула, як щось всередині неї смикнулось, а потім майже проти власної волі вона розповіла йому про Помічника.
Роджер замислено слухав її, тоді сплеснув у долоні та кивнув.
Чесно кажучи, я все очікував, коли ж зявиться щось на кшталт Внутрішнього Особистого Помічника. Спочатку я думав, що то Деррі, але, за словами одного психіатра, який працював із багатьма пацієнтами з множинною особистістю, ВОсП відрізняється від звичайних особистостей, він більше нагадує персоніфікацію спільної свідомості, те, що фройдисти називають суперего.
Думаю, тут більше релігійний аспект, сказала Нола. Хоча переважну частину свого життя я була атеїсткою, я мала чітке відчуття індуїстського концепту Атмана частини окремого духу чи душі, що існує всередині нас, і обєднується з Брахманом, який є абсолютною душею чи розумом. Помічник зявився у момент безнадійної тиші, й тепер я думаю, чи не буде моє злиття тим, що індійські мудреці називають нірваною згасанням полумя життя, що дозволяє нам також згасити наші окремішні буття та злитися з вищим духом.
Є тільки одна можливість це дізнатися, Ноло
Вона відчула, що піддається, і стиснула кулаки.
Ну ж бо, мяко промовив він. «Та що імя? Назви хоч троянду, не зміниться в ній аромат солодкий»[85].
Вона глянула на нього та засміялася.
«Та хто у мене імя вкраде, у мене ж відбирає все»[86] Але після довгої тиші вона розчепірила пальці, подивилася на них та кивнула: Зроби це швидко.
Без питань, сказав він, піднімаючи золоту ручку. Саллі, вийди на світло. Ноло, ти також залишся. Ви обидві усвідомили, що для того, щоб вирішити цю проблему, мусите обєднати сили і стати єдиною особою. Це можливо тільки, якщо ваші свідомості обєднаються, взаємопроникнуть та зіллються в єдиний розум із особливостями та рисами вас обох, як і було до того, як Нола відєдналася. Уявіть себе двома озерами. Ти, Ноло, те, що наповнене освіченістю, культурою та гордістю. Ти, Саллі, інше позбавлене цих речей, які витекли в озеро на імя Нола, але наповнене материнською любовю, відчуттям того, що правильно, а що ні, та смиренністю.
Тепер я викопаю рів між двома цими озерами. Ви побачите це очима власного розуму. Почну з озера Саллі. Це важка робота, але я копаю все ближче та ближче до озера Ноли. За мить я дістануся до Ноли, й ви знаєте, що станеться, коли обидва озера обєднає рів. Скажи мені, що станеться, Саллі?
Води змі шаються.
І ти, Ноло, скажи мені, що станеться, коли води змішаються?
Змішаються наші риси.
Ти погоджуєшся на цю суміш, Саллі?
Вона кивнула.
А ти погоджуєшся на цю суміш, Ноло?
Вона завагалася.
Ноло, ти мусиш зобовязатися зараз без вагань. Як тільки води змішаються, їх неможливо буде розділити. Ви з Саллі станете єдиним розумом і тілом. Ти погоджуєшся, Ноло?
Так.
Гаразд. Тепер я копаю, заручившись допомогою вашого Помічника. Отак. Ми прокопали рів. Води ринуть із обох озер до його центру. Свідомість Саллі рине до Ноли. А усвідомлення Ноли рине до Саллі. Ви бачите стрімку течію, води змішуються та розсіюють свої риси через єдину, суцільну масу води. Відтепер і надалі не існує ані Ноли, ані Саллі. Є тільки друга Саллі єдина особа, освічена, горда та впевнена, що може сама впоратися з роботою та життям і тими, хто перешкоджатиме їй у цьому, але разом із тим скромна та милосердна. Коли я дорахую до чотирьох, вона розплющить очі. Саллі, ти запамятаєш саме стільки з цього сеансу, скільки сама захочеш. Можеш запамятати частину ваших минулих життів, але тільки як єдину історію. У теперішньому і майбутньому ви обєднані в єдиний розум, в єдине тіло, в єдину особистість, що відрізняється від вас обох. Ти нова жінка, друга Саллі. І ти нас всіх тішиш, а також свого Помічника. Один два три чотири
Її очі спалахнули. Вона трохи покліпала, а тоді широко їх розплющила.
Як почуваєшся? запитав він.
У голові паморочиться. Так, ніби я потрапила у чорторий і мене там покрутило, а потім викинуло у водоспад.
Розслабся та розкажи мені, що памятаєш.
Вона глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися.
Небагато.
Як тебе звуть?
Саллі Портер. Вона промовила це та глибоко зітхнула.
Що останнє ти памятаєш?
Як запросила інших на чай. А тоді все потемніло.
Що думаєш про те, що трапилося?
То була жахлива помилка. Треба було добре подумати, а не втручатися.
Не хочеш пояснити?
Я завжди була самітницею. Прошу, пробач мене, Роджере, не хочу звучати зверхньою, але все, що я в житті любила, і все, чого досягла, все це я робила самотужки. Знаю, у мене ще є проблеми, та маю сильне відчуття, що коли мене залишити на самоті, дати все обдумати, я зможу з ними впоратись.
Зрозуміло.
Звісно, це я не про тебе. Не сприйми мене неправильно. Я маю на увазі, що було б набагато доцільніше, якби ми могли робити важливі рішення вдвох, замість того, щоб скликати всіх інших на групову терапію.
Дякую, що пояснила. Я думав, ти мала на увазі, що хочеш, щоб я тебе залишив на самоті на певний час.
Саллі глянула просто на Роджера.
Зовсім ні. Я вважаю тебе найрозумнішим чоловіком, якого я будь-коли зустрічала. Твоє товариство мені імпонує.
Дякую.
Я я не знаю, чому це сказала. Дивне відчуття.