Вони лежали, вражені і невпевнені, в довготривалому мовчанні. Згодом Ізабель почала обдумувати те, що відбулося. Жінка піддалася, але не у пасивному сенсі вона хотіла зробити йому цей подарунок. Насправді вона прагнула продовження. На якусь мить ця думка налякала її. Ізабель уявила їх удвох на початку якогось спуску, кінця якого вона не уявляла.
Що ми наробили? промовила вона.
Він сів на ліжку й обійняв її.
Ми зробили те, що повинні були, Стівен шалено на неї подивився. Моя мила Ізабель, зрозумій це.
Вона мовчки хитнула головою. Він хлопчисько. Милий хлопчисько. І тепер він завжди буде поряд.
Стівен, вона вперше назвала його імя чарівною іноземною вимовою.
Ізабель, відповів він, і його обличчя освітила посмішка.
Вона притисла його до себе, а в кутиках її очей збиралися сльозинки.
Ти прекрасна, сказав Стівен. Я не знаю, як буду дивитися на тебе відтепер. Я видам нас. Ми будемо сидіти за вечерею а я буду думати про те, що ми робили тут. І буду уявляти тебе такою, яка ти зараз, він ніжно провів рукою по її плечу і притис тильну сторону долоні до її щоки.
Не видасиш. І я не видам. Ти повинен бути сильним, адже ти кохаєш мене, у спокійному погляді Стівена вона не побачила страху.
Його руки ніжно гладили її груди, і вона втратила концентрацію. Вони проговорили лише хвилину, але те, що вони встигли одне одному сказати і що це означало для них, втомило її думки. Непереборне бажання захоплювало її тіло щоразу сильніше, супроводжуючи його руку, котра торкалася тих ніжних частин її тіла, які мало хто має право бачити. Її дихання збилося, і вона відчула, як зісковзує знову кудись у безодню, яка не матиме краю, але цього разу за власним бажанням.
Того вечора Азер мав навдивовижу гарний настрій. Меро схилявся до того, щоби пристати на його нові пропозиції щодо зарплатні робітникам. Страйк поширився серед фарбувальників, але було малоймовірно, що він зачепить інші частини галузі. Його друг Берар, котрий не заходив вже майже тиждень, пообіцяв навідатися разом із дружиною та тещею для гри в карти після вечері. Азер розпорядився, щоб Маргарита принесла дві пляшки бургундського червоного з льоху. Він зауважив, що мадам Азер чудово виглядає, та поцікавився, як минув день Лізетти.
Я гуляла у саду, почала вона, і потрапила туди, де наш сад зовсім заріс та стикується із іншими. Я сіла під деревом та, мабуть, трохи задрімала. І мені наснився дуже дивний сон.
Що ж тобі наснилося? Азер почав забивати трубку тютюном.
Я не можу розповісти, хихикнула вона.
Батько не став наполягати і, схоже, розчарував її цим.
Тим часом Азер звернувся до дружини:
А як ти провела день? Якісь важливі справи у місті?
Та ні, нічого особливого, відповіла Ізабель. Поговорили із хлопчиком з мясної крамниці вони знов надіслали не ті біфштекси, котрі я замовляла. Мадам Боне знову скаржилася на роботу, яку їй доручають. А після обіду я читала.
Щось навчальне чи роман?
Та нісенітницю купила якось у книжковій крамниці.
Азер поблажливо усміхнувся і хитнув головою від несерйозності смаків своєї дружини. Він, як видавалось, читав виключно твори великих філософів і тільки мовою оригіналу, хоча, вочевидь, такі серйозні розумові операції він мусив проводити на самоті. Після вечері ж Азер незмінно поринав у вечірню газету.
Почулися кроки на сходах, і погляд Ізабель мелькнув вгору з дивану, де вона сиділа з післяобіднім шиттям. У дверях зявився Стівен. Він коротко потис руку Азера і повернувся до Ізабель з привітанням. Її дихання пришвидшилось, коли вона побачила суворе та спокійне обличчя. Він повністю контролював свої емоції.
Ізабель помітила, що за вечерею Стівен жодного разу до неї не звернувся і майже не дивився в її бік. Коли ж вони зустрічалися поглядами, вона бачила лише байдужість а може, й ворожість у його очах.
Маргарита знов і знов приносила страви, а господар дому, все ще у доброму гуморі, розповідав, що збирається запросити Берара на рибну ловлю на увесь день. Вони поїздом поїдуть до Альбера, а там можна узяти двоколку із поні і поїхати на пікнік у одне із сіл десь за річкою Анкр.
Грегуара дуже захопив цей план:
А можна мені власну вудку? У Гюго та Едуарда вже є! Чому мені не можна?
Ізабель його заспокоїла:
Я думаю, що ми знайдемо тобі вудку.
Грегуара дуже захопив цей план:
А можна мені власну вудку? У Гюго та Едуарда вже є! Чому мені не можна?
Ізабель його заспокоїла:
Я думаю, що ми знайдемо тобі вудку.
А ви рибалите, месьє? запитав Азер.
Бувало, у дитинстві. На червяків або шматочки хліба. Я годинами сидів біля ставку у садах поблизу великої садиби недалеко від мого дому. Ми з хлопцями з села ходили туди разом розповідали один одному усілякі історії та таке інше. Подейкували, що колись там упіймали здоровенного коропа. Батько одного з хлопців його бачив ба навіть майже упіймав. Принаймні він так розказував. Там, звичайно, була велика риба ми іноді ловили. Проблема була лише в тому, що нас гнали звідти, бо це була приватна власність.
Ізабель здивовано слухала цю розповідь. Це, мабуть, була найдовша його промова до Азера за весь час, поки він живу будинку. Крім коротких розповідей сьогодні за обідом, він уперше заговорив про щось настільки інтимне про своє дитинство. Чим більше він говорив, тим, здавалося, більше йому подобалася розмова. Стівен увесь час дивився на Азера, і останньому довелося чекати завершення, щоб узятися за телятину на своїй виделці.
Стівен продовжував:
Коли ж я пішов до школи, стало не до риболовлі. Та й не думаю, що у мене б вистачило терпіння. Рибальство більше цікавить хлопців, яким цілими днями нічого робити, але разом, принаймні, вони діляться тими речами, які відкривають для себе про світ.
Я буду радий запросити вас поїхати з нами, відповів Азер, кладучи телятину до рота.
Це дуже любязно з вашого боку, але мені здається, що я вже й без того зловживаю гостинністю вашої родини.
Ми мусите поїхати. У Тьєпвалі чудово готують чай на англійський манер.
Не обовязково вирішувати зараз, втрутилась Ізабель. Хочете ще телятини, месьє?
Ізабель ним пишалася. Стівен вишукано розмовляв французькою, був ввічливим, навіть розказав щось про себе. Їй хотілося, щоб усі знали, що він належить їй, щоб промені схвалення його падали і на неї. Ізабель відчула біль втрати, коли зрозуміла, наскільки вона далеко від цього. Її вибір, її гордість це Азер. У затінку слави цього чоловіка вона має жити. Ізабель задумалась, скільки ще вона зможе підтримувати фальшивість свого становища. Мабуть, попри їхні зі Стівеном намагання неможливо заперечувати правду на такому рівні. Драматичність ситуації з обманом лякала її, але й приємно збуджувала а особливо враховуючи те, що вона розділяла цей обман зі Стівеном.
Вони покинули червону кімнату о пятій і відтоді ще не перемовилися між собою жодним словом. Ізабель не знала, що коїлося у нього в голові. Може, він вже й шкодував, а може, він отримав бажане і для нього це втратило будь-яке значення.
Незважаючи на щастя та страх, котрі охоплювали її після виходу з червоної кімнати, необхідно було мислити практично. Треба було вдягтися і приховати розірване місце на блузі, а постільну білизну непомітно віднести до пральні. Потім слід було іще раз перевірити, чи не залишилось якихось ознак адюльтеру.
Вже у своїй ванній кімнаті вона роздяглася. Усі домашні знали, що вона приймає ванну двічі на день, і зараз підійшов час. Блузу неможливо було зашити вирішила швидко її позбутися. Її стегна були трохи липкими від сімені Стівена, котре згодом витекло з неї. Шовкова білизна кольору слонової кістки її привезла мати з Парижа, з Ріволі, як весільний подарунок забруднилася. Вона знайшла більше слідів Стівена у себе проміж ніг і ретельно їх відмила.
Головною проблемою залишалася постільна білизна. Маргарита дуже уважно слідкувала за цим і завжди знала, у якій кімнаті і коли треба її перестеляти, навіть попри те, що це зазвичай робила мадам Боне. Мабуть, їй таки доведеться довіритися одній із них. Вона вирішила відпустити Маргариту після обіду і самостійно випрати, попрасувати і змінити постіль, перш ніж хто-небудь зайде у червону кімнату. Червоне покривало вона вирішила викинути воно вже їй добряче набридло. Така імпульсивність дратувала чоловіка, але на його думку була властива її поведінці. Плями та фізичні нагадування про сьогоднішній день не викликали у неї огиди навіть сліди власної крові. Жанна навчила її не соромитися, і все те говорило їй швидше про інтимність, яку вони удвох розділили.
Маргарита пішла відчинити двері Берарам. Азер запропонував продовжити вечір у вітальні, або навіть у одній із маленьких кімнат на першому поверсі, куди Маргарита іноді подавала каву, морозиво та тістечка, але Берар був до нудоти тактовний:
Маргарита пішла відчинити двері Берарам. Азер запропонував продовжити вечір у вітальні, або навіть у одній із маленьких кімнат на першому поверсі, куди Маргарита іноді подавала каву, морозиво та тістечка, але Берар був до нудоти тактовний:
Немає ніякої необхідності переривати такий чудовий сімейний вечір. Я просто сяду ось тут на стілець, якщо малий Грегуар буде настільки ласкавий... Ось так, дякую. А ви, мадам Азер, можете сісти ось тут, зліва.
Вам буде зручніше, якщо я...
І так ми не будемо почуватися, наче завдали вам клопоту. Тітка Ельза погодиться до нас приєднатися тільки тоді, коли ми просто по-сусідськи до вас завітаємо а не як особливі гості.
Берар вмостився на стільці, де сиділа Лізетта, вона з дозволу мачухи разом із братом пішла спати, поцілувавши на ніч батька. Хоча вранці дівчина насолоджувалася своєю дорослістю, з нею дотепер іноді поводилися, як із дитиною. Стівен їй позаздрив. Він міг би і сам піти та залишити дві родини на самоті швидше за все, усі б цьому зраділи. Але коли він дивився на Ізабель, йому хотілося залишитися. Стівен не відчував особливої нестерпності щодо їхнього з Ізабель становища: сьогодні все докорінно змінилося, і згодом соціальні обставини теж зміняться, відображаючи нову реальність.
А ви, мадам, чули того вашого фантомного піаніста з його незабутньою мелодією іще раз? Берар своєю головою із червоним обличчям та густим сивим волоссям спирався на праву руку, котра ліктем стояла на столі, і дивився на Ізабель. Він не питав це серйозно, він швидше налаштовував оркестр перед концертом.
Ні, після нашої з вами останньої зустрічі я більше не проходила повз той будинок.
А-га, то ви хочете зберегти цю мелодію, наче цінний спогад. Я розумію. Тому ви, мабуть, вибрали інший шлях для своїх прогулянок.