Берар пив бренді й ощасливлено посміхався.
Так ось воно як в Англії теж тепер є поїзди.
Розмова повністю залежала від Берара він узяв собі роль провідника: привносив у розмову різні думки і підсумовував на останок їх вклад.
У Англії ви їсте мясо на сніданок щодня, чи не так?
Думаю, що так, відповів Стівен.
Тільки уявіть, мадам Азер, щодня на сніданок смажене мясо! Берар втягував господиню у розмову. Проте жінка не схилялася до участі в ній і лише пробурмотіла щось про потребу відчинити вікно.
Мабуть, колись і ми так будемо снідати, так, Рене?
Навряд чи, навряд чи... Хіба що у нас будуть такі ж тумани, як у Лондоні.
І дощ! Берар засміявся. У Лондоні дощить пять днів із шести, мабуть, він знову подивився на Стівена.
Минулого року я читав у газеті, що в Лондоні випало менше дощу, ніж у Парижі, так що...
Пять днів із шести! сяяв посмішкою Берар. Ви тільки уявіть!
Папа теж терпіти не може дощу, сказала Стівенові мадам Берар.
А як ви провели цей чудовий весняний день, любязна мадам? Берар знов спробував запросити господиню до бесіди. Цього разу йому вдалося, і мадам Азер з ввічливості або, може, тема була їй цікава звернулась до нього.
Зранку в мене були справи в місті. Так ось, біля собору в якомусь будинку відчинили вікно, і я почула, як хтось грає на піаніно, голос мадам Азер лився низький та спокійний. Якийсь час вона описувала те, що почула. То було просто чудово. Я хотіла зупинитися, увійти в дім і запитати у виконавця назву композиції.
Месьє і мадам Берар були шоковані. Вони явно не чекали такої розповіді. Азер, заспокійливим тоном людини, звиклої до різних дивацтв, запитав:
І що то була за композиція, люба?
Не знаю. Я такого ніколи не чула. Може, Бетховен або Шопен...
Не думаю, що ви би не впізнали композицію Бетховена, мадам, галантно промовив Берар. Це, мабуть, була якась народна мелодія. Точно вам кажу.
Та річ не була схожа на народні мелодії, сумнівалась мадам Азер.
Я терпіти не можу цей фольклор, який тепер усюди грають, продовжував Берар. У часи моєї молодості було інакше. Й усе тоді було інакше. Він з кривою усмішкою пригадав своє минуле. Дайте мені справжню мелодію, написану якимось із наших великих композиторів! Будь-яку пісню Шуберта чи ноктюрн Шопена річ, яка підіймає волосся дибки! Музика потрібна для того, щоб вивільнити емоції, які ми зазвичай тримаємо глибоко у душі. Великі композитори минулого вміли так творити, натомість сьогоднішні музиканти задоволені й чотирма нотами, які можна продати на шматочку паперу на перехресті. Геніям же визнання так просто не дається, моя люба мадам Азер!
Стівен спостерігав, як мадам Азер повільно повертає голову і зустрічається поглядом з Бераром. Він бачив, наскільки її очі широко розплющені, зосереджені на його усміхненому обличчі, всіяному застиглими маленькими крапельками поту, викликаними нерухомістю повітря в їдальні. Як, думав він, може бути вона матірю тих двох дітей, що сиділи з ними за обідом?
Я все-таки вважаю, що потрібно відчинити вікно, сказала вона холодно і підвелася під шурхіт шовкової спідниці.
А ви теж меломан, Азере? звернувся Берар до господаря. Дуже добре, коли в будинку, де ростуть діти, є музика. Мадам Берар та я ми завжди заохочуємо наших дітей співати.
Під буботіння Берара думки Стівена кудись помчали. Було щось величне у тому, як мадам Азер обірвала потік абсурду цього чоловіка. І, хоча він був типовим задавакою з маленького міста, вочевидь, звик до того, що все має йти так, як йому заманеться.
Я отримав справжнє задоволення від вечорів у концертному залі, скромно зауважив Азер. Але не певен, що у звязку з цим можу називати себе меломаном. Я просто...
Нісенітниці. Музика це найдемократичніша форма мистецтва. Не потрібні гроші, щоб купувати її. Не потрібна освіта, щоб вивчати її. Все, що необхідно, це пара ось таких, Берар вхопився за свої великі рожеві вуха, вух. Це дар Божий, отриманий від народження. Не соромтеся своїх уподобань, Азере. Зламайте вашу несправжню соромязливість вона приводить лише до перемоги недостойного смаку.
Берар відкинувся на спинку стільця і кинув оком у тепер відчинене вікно. Здавалось, що протяг заважав йому насолоджуватися сентенцією, авторство якої він собі приписав.
Але вибачте мені, Рене, що я вас перебив.
Азер був зайнятий своєю чорною вересовою трубкою, куди він якраз забивав пальцями тютюн, гучно перевіряючи тягу. Покінчивши з підготовкою трубки, він із задоволенням чиркнув сірником і його лиса голова на мить сховалась у синюватих кільцях диму. Тиша, котра запанувала, перш ніж Азер відповів своєму другові, дозволила їм почути пташиний спів у саду.
Патріотичні пісні, відповів Азер зрештою. Дуже їх люблю. Коли грає оркестр і тисяча голосів співають Марсельєзу як співала армія, коли відправлялась на битву з Пруссією. О, що то був за день, напевне!
Вибачте мені, але я хотів би зауважити, сказав Берар, що це приклад використання музики для якоїсь цілі для підняття бойового духу у серцях солдатів. А коли в музику вкладаюсь якийсь практичний зміст, вона втрачає свою чистоту. Я правильно кажу, мадам Азер?
Я смію вважати, що це слушно, месьє. А що думає месьє Рейзфорд?
Стівен підняв очі на мадам Азер, зненацька захоплений тим, що вона вперше за вечір звернула на нього увагу.
У мене немає думок щодо цієї теми, мадам, відповів він, заспокоївшись. Але я думаю, що, коли пісня може доторкнутися до серця, вона заслуговує на повагу.
Берар раптово простягнув руку:
Трошки бренді, якщо ваша ласка, Азере. Дякую. Так ось. Я збираюся дещо зробити, через що можу пошитися в дурні у ваших очах.
Мадам Берар скептично розсміялася.
Я збираюся заспівати. І немає сенсу мене відмовляти. Я виконаю пісню, яку співали тоді, коли я був малим хлопчиком. А то було дуже і дуже багато років тому, можете не сумніватися.
Більше за його рішення присутніх здивувало те, як швидко він перейшов до заявленої справи і почав співати. Ще секунду вони формально розмовляли за вечерею, а ось вже їх перетворили на слухачів Берара, котрий нахилився уперед на стільці, сперся ліктями на стіл і співав мелодійним баритоном.
Він зафіксував погляд на мадам Азер, яка сиділа напроти. Вона ж не витримувала цього і дивилась у свою тарілку. Проте її дискомфорт ніяк не впливав на Берара. Азер знову зайнявся своєю трубкою, а Стівен уважно вивчав стіну над головою Берара. Мадам Берар світилася гордістю за свого чоловіка, який зробив господині вечора такий подарунок свій спів. Мадам Азер червоніла і звивалася на своєму стільці під пронизливим поглядом співака.
Намагаючись емоційно підкреслити найбільш зворушливу частину пісні, Берар повернув голову, і його друге підборіддя захиталося. Він виконував сентиментальну баладу про різні періоди у житті чоловіка. Приспів звучав так: «Але тоді був я малий і листя було зелене, / А зараз поля скошено і маленький човник поплив».
Після кожного приспіву Берар робив драматичну паузу, і Стівен кидав на нього оком, намагаючись зрозуміти, чи це вже кінець. На якусь мить у теплій їдальні зависала тиша, але після чергового глибоко вдиху починався наступний куплет.
Одного дня молодики поверталися з війни. Поля рясні стояли, і кохані їх чекали, голова Берара трохи оберталася, він все більше захоплювався співом, і його голос ставав все гучнішим, але його налиті кровю очі не сходили з мадам Азер нахили голови тільки змінювали вісь його погляду. Вона зібрала усю свою силу волі, щоби спокійно зносити його увагу.
Одного дня молодики поверталися з війни. Поля рясні стояли, і кохані їх чекали, голова Берара трохи оберталася, він все більше захоплювався співом, і його голос ставав все гучнішим, але його налиті кровю очі не сходили з мадам Азер нахили голови тільки змінювали вісь його погляду. Вона зібрала усю свою силу волі, щоби спокійно зносити його увагу.
І маленький чо-о-овник попли-и-и-ив... Ось і все, раптово закінчив пісню Берар. Я ж вам казав, що я тільки зганьблю себе.
Усі присутні почали протестувати і запевняти, що пісня виконана просто чудово.
У папа неймовірний голос, сказала мадам Берар, червона від гордощів.
Мадам Азер теж розчервонілась, але з іншої причини. Азер розпливався у фальшивій радості, а у Стівена крапля поту скотилася за комір. Один тільки Берар, здавалося, не відчував збентеження.
Азере, може, зіграємо у карти? Яку гру ви хочете?
Вибач, Рене, подала голос мадам Азер. У мене раптово розболілася голова, я краще піду спати. Може, месьє Рейзфорд зіграє з вами замість мене.
Стівен встав, коли мадам Азер підвелася. Берари почали стурбовано розпитувати мадам Азер, але та, посміхаючись, запевнила усіх, що з нею все гаразд. Берар вклонився до її руки, а мадам Берар залишила поцілунок на досі червоній щоці мадам Азер. Коли вона повернулась до дверей, Стівен, поки її, раптом така поважна, фігура зникла в холі у супроводі шурхоту криваво-червоної спідниці, помітив у неї на передпліччі декілька веснянок.
Давайте перейдемо до вітальні, запросив Азер. Месьє, я сподіваюся, що ви візьмете участь у нашій грі.
Так, звичайно, погодився Стівен, витискаючи із себе посмішку.
Нещасна мадам Азер, промовила мадам Берар, коли вони сідали до стола для гри в карти. Я сподіваюся, що вона не застудилася.
Азер засміявся:
Ні-ні, це все нервове. Не переймайтесь.
Вона така тендітна істота, пробурмотів Берар. Ви хороша пара, Азере.
Як би там не було, а головний біль може спричинити гарячку, продовжувала мадам Берар.
Мадам, почав Азер, я можу вас запевнити, що в Ізабель немає ніякої гарячки. У цієї жінки такий темперамент. У неї часто буває головний біль та інші незначні негаразди. Це нічого не означає. Повірте мені, я добре її знаю і вже звик до її невеличких слабкостей.
Він подивився поглядом співучасника на Берара, який посміхався.
Вам пощастило, що у вас така міцна статура.
У неї завжди бував головний біль? мадам Берар все не заспокоювалась. Губи Азера витягнулись у струну.
Це невелика ціна, яку доводиться платити. Ваш хід, месьє.
Що? Стівен подивився у свої карти. Вибачте, я відволікся, він дивився на посмішку Азера і намагався вгадати, що ж вона означає.
Берар продовжив розмовляти з Азером про страйк, швидко по черзі викладаючи карти на стіл. Стівен намагався сконцентруватися на грі і підтримувати якусь розмову з мадам Берар. Вона приділяла мало уваги його намаганням, але щоразу, коли її чоловік до неї звертався, її обличчя сяяло.