Як і в Діани Стерлінґ, сказав Мур.
Так. Як у Діани Стерлінґ. Але є й певні відмінності.
Які?
У Діани Стерлінґ місцями була рвана рана, що може свідчити про вагання або невпевненість убивці. Тут такого немає. Бачите, як рівно розрізана шкіра? Жодних обривів. Він упевнено робив свою справу. Тірні і Мур зустрілися поглядами. Наш убивця вчиться. Він покращив свою техніку.
Якщо це той самий злочинець, зауважила Ріццолі.
Тут є ще й інші збіги. Бачите загнутий край рани? Це означає, що різали справа наліво. Як і в Стерлінґ. Лезо, яке використовували для розрізу, гостре, без зубців. Як і те, яким убили Стерлінґ.
Скальпель?
Схоже на те. Рівний розріз вказує на те, що лезо не сіпалося. Або жертва знепритомніла, або ж її міцно звязали і вона не могла рухатись, не могла вириватися. Вона не могла завадити лезу, воно плавно рухалося по прямій.
Баррі Фрост виглядав так, ніби його зараз знудить.
Ой. Боже. Будь ласка, скажіть, що вона вже була мертва, коли він робив це.
Боюсь, що це не посмертна рана. Понад хірургічною маскою виднілися тільки зелені очі лікаря Тірні, і вони горіли люттю.
Перед смертю в неї була кровотеча? запитав Мур.
Внутрішня кровотеча в черевній порожнині. А це означає, що на той час її серце ще працювало. Вона була ще жива, коли відбувалася ця процедура.
Мур глянув на посмуговані синцями запястя. Схожі синці вкривали її щиколотки, а на стегнах смужка маленьких підшкірних крововиливів. Елена Ортіз намагалася вирватися зі своїх пут.
Є й інші докази того, що під час розрізу вона ще була жива, сказав Тірні. Запхайте руку в її рану, Томасе. Гадаю, ви вже знаєте, що знайдете всередині.
Мур неохоче просунув руку в черевну порожнину. Тіло було холодне, крижане від кількох годин лежання в холодильнику. Це нагадувало йому відчуття, коли він запихав руку всередину тушки індички, намагаючись витягти звідти тельбухи. Він занурив руку по запястя і почав обмацувати стінки рани. Це було грубе втручання до найінтимнішої частини жіночого тіла. Він намагався не дивитися на обличчя Елени Ортіз. Лише так він міг зберігати спокій і зосередитися на суто технічному аспекті того, що сталося з її тілом.
Немає матки. Мур подивився на Тірні.
Патологоанатом кивнув.
Її вирізали.
Мур вийняв руку і пильно глянув на рану, роззявивши рота від здивування. Тепер Ріццолі запхала всередину свою руку, намагаючись дослідити рану своїми короткими пальцями.
Немає матки. Мур подивився на Тірні.
Патологоанатом кивнув.
Її вирізали.
Мур вийняв руку і пильно глянув на рану, роззявивши рота від здивування. Тепер Ріццолі запхала всередину свою руку, намагаючись дослідити рану своїми короткими пальцями.
Більше нічого не вирізали? запитала вона.
Тільки матку, сказав Тірні. Сечовий міхур і кишечник він не чіпав.
А що це таке я намацала? Твердий вузлик, з лівого боку, сказала вона.
Це шов. Він зробив його для того, щоб зчепити кровоносні судини.
Ріццолі підняла на нього очі, приголомшена.
Тобто, це хірургічний шов?
Звичайний кетгут 2/0, припустив Мур і глянув на Тірні, чекаючи його підтвердження.
Тірні кивнув.
Точно такий шов ми знайшли і в Діани Стерлінґ.
Кетгут 2/0? слабким голосом запитав Фрост. Він відійшов від столу і стояв у кутку, готовий щомиті кинутися до умивальника. Це що, назва якогось бренду?
Ні, це не назва бренду, відказав Тірні. Кетгут це вид хірургічної нитки, виготовленої з кишок корів або овець.
Тоді чого вона називається кетгут? запитала Ріццолі.
Ця назва сягає ще часів Середньовіччя. Тоді з кишок тварин робили струни для музичних інструментів. Це слово вигадали тодішні музи́ки. У хірургії такі нитки використовують для зшивання глибоких шарів сполучної тканини. З часом вони розсмоктуються в організмі.
А де він міг узяти цей кетгут? Ріццолі глянула на Мура. Ви знайшли джерело його походження у справі Стерлінґ?
Майже неможливо визначити конкретне джерело, сказав Мур. Кетгут виробляють десятки компаній, більшість з яких в Азії. Його досі використовують у багатьох закордонних лікарнях.
Лише в закордонних?
Зараз є кращі матеріали, зауважив Тірні. Кетгут не такий міцний і довговічний, як синтетичні нитки. Сумніваюся, що в США є багато лікарів, які досі ним користуються.
Навіщо вбивця взагалі зробив той шов?
Щоб кров не заважала його огляду. Щоб якийсь час стримувати кровотечу і бачити, що він робить. Наш злочинець дуже охайний.
Ріццолі вийняла руку з рани. На її рукавичці залишився невеличкий згусток крові, схожий на червону намистинку.
Що він уміє? Ми маємо справу з лікарем? Чи з мясником?
Очевидно, що він знає анатомію, відповів Тірні. Я впевнений, що він робив таке й раніше.
Мур на крок відійшов від столу, відганяючи думки про те, які страждання довелося пережити Елені Ортіз, але ніяк не міг опанувати себе. Її понівечене тіло лежало перед ним із широко розплющеними очима.
На металевій таці забряжчали інструменти, і він рвучко обернувся. Працівник моргу підкотив візок до лікаря Тірні, який готувався зробити Y-подібний розріз. Тепер ще й працівник моргу схилився над столом, щоб зазирнути в рану.
А що далі? запитав він. Він видалив матку, і що він з нею робить?
Цього ми не знаємо, відказав Тірні. Органів ніколи не знаходили.
2
Мур стояв на тротуарі посеред одного з кварталів Південного району там, де загинула Елена Ортіз. Колись на тутешніх вуличках тулилися невеликі понурі будинки, у яких можна було винайняти квартиру, занедбаний бідний райончик, відмежований залізничною колією від заможнішої і престижнішої північної частини Бостона. Але місто, яке росте, нагадує ненажерливе чудовисько, яке постійно шукає нові землі, і залізничні колії не можуть стати йому на заваді. Нові покоління бостонців відкрили для себе південну частину міста, і поступово старі будиночки перетворювалися на великі багатоповерхівки.
Елена Ортіз жила в одній із них. Хоча вид із її квартири на другому поверсі був не дуже мальовничим її вікна виходили на пральню через дорогу, цей будинок міг похвалитися досить рідкісними для Бостона вигодами, як-от стоянкою на сусідній вулиці.
Мур пройшовся вуличкою, оглядаючи вікна горішніх квартир, і замислився, хто цієї миті міг дивитися на нього згори. За скляними очима вікон нічого не рухалося. Мешканців будинку, чиї вікна виходили на цю вуличку, вже опитали, та від жодного з них поліція не отримала корисної інформації.
Він зупинився під вікном ванної кімнати Елени Ортіз і глянув на драбину пожежного виходу, прикріплену біля нього. Драбину було складено і зафіксовано засувом. Тієї ночі, коли померла Елена Ортіз, авто одного з мешканців будинку стояло якраз під драбиною. Пізніше на даху автівки знайшли слід від взуття сорок другого розміру. Убивця використав авто як підставку, щоб дістатися до драбини.
Він зупинився під вікном ванної кімнати Елени Ортіз і глянув на драбину пожежного виходу, прикріплену біля нього. Драбину було складено і зафіксовано засувом. Тієї ночі, коли померла Елена Ортіз, авто одного з мешканців будинку стояло якраз під драбиною. Пізніше на даху автівки знайшли слід від взуття сорок другого розміру. Убивця використав авто як підставку, щоб дістатися до драбини.
Він бачив, що вікно ванної було зачинене. Однак тієї ночі, коли жінка зустріла свою смерть, вікно було відчинене.
Мур облишив огляд вулички, повернувся до парадних дверей і ввійшов до будинку.
На дверях до квартири Елени Ортіз була натягнута огороджувальна стрічка. Він взявся за клямку і замастив руки чорним, як сажа, порошком для зняття відбитків пальців. Переступив поріг і відірвана стрічка сповзла йому на плече.
Вітальня була такою ж, як під час його попереднього візиту разом з Ріццолі. То був не вельми приємний візит, просякнутий атмосферою суперництва. Ріццолі було призначено головним детективом у розслідуванні справи Ортіз, і вона побоювалася, що хтось може зазіхати на її повноваження, особливо старший за віком полісмен-чоловік. Хоча зараз вони працювали в одній команді, яка нещодавно розширилася до пяти детективів, Мур почувався так, ніби незаконно вдерся на її територію, тому поводився дуже обережно, намагаючись усі свої пропозиції висловлювати в якомога дипломатичнішій формі. Він не хотів устрявати в боротьбу характерів, але скидалося на те, що її не оминути. Учора він пробував зосередитися на сцені злочину, однак ворожість колеги щоразу його відволікала.
Лише зараз, на самоті, він міг зосередити всю свою увагу на квартирі, у якій убили Елену Ортіз. У вітальні він помітив розмаїті меблі, розставлені навколо плетеного журнального столика. Компютер на столі в кутку. Бежевий килим з узором виноградної лози і рожевих квітів. За словами Ріццолі, від моменту вбивства ніхто не чіпав цих меблів. За вікном гаснули останні промені сонця, але він не вмикав світло. Якийсь час він стояв на місці, навіть не рухав головою, і чекав, доки в кімнаті запанує цілковита тиша. Він уперше прийшов сюди сам, і вперше його не відволікали чужі голоси й обличчя живих людей. Він уявляв, як молекули повітря, які він розворушив своїм приходом, сповільнюються і завмирають. Він хотів, щоб кімната озвалася до нього.
Він нічого не відчув. Ніякого зловісного запаху, ані тремтіння від болісного жаху.
Убивця проник сюди не через двері. І не розгулював квартирою, оглядаючи створене власними руками царство смерті. Весь свій час, усю свою увагу він зосередив на спальні.
Мур повільно минув невеличку кухню і вийшов до коридору. Він відчув, як волосся стає дибки. Зупинився перед першими дверима й зазирнув до ванної кімнати. Увімкнув світло.
«У четвер уночі було спекотно. Так спекотно, що по всьому місту люди залишили вікна відчиненими, аби впіймати кожен подих свіжого вітру. Ти присів біля пожежної драбини, стікаючи потом у своїй темній одежі, і розглядаєш ванну крізь вікно. Не чутно ні звуку. Жінка спить у своїй спальні. Їй рано вставати на роботу у квітковій крамниці, і цієї пори її сон переходить у найглибшу, майже непробудну фазу.
Вона не чує, як ти шкряботиш шпателем, відчіпляючи москітну сітку».
Мур глянув на шпалери з малесенькими бутонами червоних троянд. Жіночий візерунок, чоловік ніколи б не обрав такого. Це була жіноча ванна, в усіх сенсах від шампуню з ароматом полуниці і пачки тампонів під умивальником, до шафки, заставленої різною косметикою. Схоже, вона полюбляла блакитні тіні для повік.