Віктор Берестенко, Рем Симоненко
Тарас Шевченко та його доба. Том 1
ВСТУП
Тарас Григорович Шевченко найвеличніша постать в історії українського народу. Багатющою є його натхненна, світового значення літературна спадщина. Й сьогодні не може не вражати велич його творчості, його небуденна, самовіддана й непоборна революційна діяльність, що становила приклад для кращих представників усіх народів Росії в боротьбі проти соціального й національного гноблення царизму.
Усього себе віддала кращій долі трудящих, їх світлому майбутньому ця героїчна, щира й прекрасна людина. Навіки залишиться геніальний поет та незламний революціонер у народній памяті.
Однак упродовж жертовного подвижницького життя поета та й після його смерті одверті й приховані його вороги свідомо применшували, перекручували значення його творчості в справедливій історичній боротьбі свого народу за щастя. Постать Шевченка незмінно опиняється в центрі гострої й непримиренної полеміки між політиками, публіцистами й ученими протягом майже двох з половиною століть. Весною наступного року Україна й світова громадськість відзначатимуть двохсотліття з дня народження славетного сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Весь народ гаряче підтримує ініціативу Президента України Віктора Федоровича Януковича проголошення 2014 року Шевченківським роком.
Напередодні цього урочистого свята буде доречно згадати, що життєвий подвиг поета завжди спонукає українців до праці й борні в імя торжества народної справи й свободи. Віддаємо також справедливий пошанівок цінним дослідженням багатющого грона шевченкознавців, художнім творам письменників, присвяченим життю та багатогранній творчій діяльності Тараса Григоровича. Цей творчій доробок було здійснено в останній, переможний рік Великої Вітчизняної війни, коли було розчавлено гітлерівський фашизм.
Кілька попередніх авторських зауважень
У пропонованій праці перевага надається, передовсім, ретельно перевіреним документам, що збереглися, автентичним спогадам сучасників друзів і соратників Т. Г. Шевченка, які близько знали поета та плідно контактували з ним, окрім того, найбільш вартісним науковим дослідженням, що базуються на старанному й обєктивному відборі фактів, ґрунтовному й неупередженому їх висвітленні.
Потреба й переваги документально-хрестоматійного висвітлення історичних подій
Що ж до самого документально-хрестоматійного підходу, мусимо із жалем констатувати: в останні роки в світі, і в Україні зокрема спостерігається падіння інтересу до пізнання своєї історії, особливо важливих проблем історичного розвитку Батьківщини. Йдеться, передовсім, про падіння зацікавленості минулим значної частини молоді, з якою повязано багато сподівань суспільства на краще майбутнє рідної країни, натхненну творчу працю на її благо. Звідси необхідність усіляко сприяти активізації інтересу передусім молоді до глибшого пізнання минулого, зокрема, з життя та діяльності кращих представників Батьківщини, її народу. Отже, є потреба саме у документально-хрестоматійному виданні, яке б могло запропонувати викладачам, студентам, зацікавленим читачам багатий матеріал з Шевченкіани. Аж ніяк не можна применшувати значення дбайливого й неупередженого використання автентичних свідчень історії документів, породжених минулими епохами. Адже саме вони висвітлюють неприкрашену, інколи сувору правду про перебіг історичних подій, доносячи її до сьогодення. Правда надійна зброя, що переконливо й незаперечно спростовує вигадки й довільні твердження, які найчастіше поширюються в перехідні періоди історичного розвитку.
Звідси ретельне, майже дослівне цитування різних документів1, що дозволяє в ході зіставлення матеріалів виявити суттєві й колоритні особливості різних епох.
Додамо ще одне зауваження. Як відомо, вимова і відповідно правопис окремих українських слів та їх написання у позаминулому сторіччі дещо відрізняються від сучасних. Однак нехай це не бентежить читачів, адже зміст думок та ідей діячів минулого від цього не змінюється.
Нарешті, є ще одна вагома підстава. Якщо зайти нині в книгарню й запитати, чи є на полицях твори про життя й діяльність Шевченка, відповідь одна: окремі його вірші та поеми є, а от літератури про нього бракує.
Додамо, що навіть сьогодні, коли неухильно наближається памятна дата 200-річчя від дня народження Шевченка, на превеликий жаль, неможливо використати для ознайомлення широкого загалу читачів хоча б із послідовною фактографічною розповіддю про життя, діяльність, творчість поета, зокрема, із минулими і новими сучасними дослідженнями, присвяченими Шевченкові. Отже, висвітлити означені теми значною мірою обєктивно можна за допомогою первинних свідчень, що показують сприйняття поета тодішньою владою та його сучасниками, і зрозуміло через його власні думки, прагнення й творчі здобутки.
Голова Українського фонду культури поет-академік Борис Ілліч Олійник закликає брати корисне з минулого
Надзвичайний інтерес і повагу викликало в суспільстві недавнє інтервю широко знаного й шанованого поета-академіка Бориса Ілліча Олійника, який предметно та глибоко торкнувся проблем розвитку культури.
Як би ви оцінили культурну дійсність у часи УРСР? Що ми могли б узяти з неї корисного? Зокрема, у форматі стосунків держава культура.
Ну, бачите, там була Держава. У нас же зараз нема її у тому класичному розумінні жанру. Бо держава це літак, на фюзеляжі якого записано: що за чим, хто за ким, себто ієрархія відповідальності. З другого боку виробнича, партійна відповідальність. Ні того, ні того немає. Ви не можете знайти крайнього, хто за що відповідає Вас можуть обєгорити, вам можуть прибрехати, і ви ж не знаєте, скільки в кого є статків за рубежем, на який вони моляться У ті часи ми сповідували принцип: один за всіх всі за одного. Принцип же капіталізму один проти всіх! Ми не готові були одразу перейти на це
А ті «жучки» вони при всіх владах існують Для них головний принцип: ubi bene, ibi patria «де добре, там і вітчизна». Отож ми до цього не готові, тому зараз і борсаємося туди-сюди. Хто нами править, я вже писав про це, подивіться на місцеві влади Ви там багато знайдете українців?
А минуле в культурному аспекті? Тобто були колись тиражі, вечори, те ж Бюро пропаганди художньої літератури при Спілці. Те, що згинуло, на жаль
Був такий принцип: щоб не «гавкали» з-за рубежа 60 на 40. 60 % українських книг, 40 % інших. Уявляєте? А зараз на книжкових розвалах ви хоч 10 відсотків знайдете? Ви памятаєте, які тиражі були, яка система книгорозповсюдження? Її по суті розвалили. Ну що там тепер по 200 примірників, 1000, 1500 це вже великий тираж!.. Держава піклувалася про своє реноме принаймні. Так, була цензура. З перехльостом Зараз звернемо увагу на ще більш прикрий випадок. Посмертно книгу талановитого запорізького шевченко знавця Ващука2 вдалося видати у Запоріжжі ще мізернішим тиражем у 100 екземплярів.
Але ж зараз крайність інша
Так. Вас не надрукують і зараз без «цензури» якщо ви йдете не в той бік, куди правлять можновладці
А Шевченка якими тиражами видавали! Не було року без видання «Кобзаря»
Тому що держава, борючись за своє реноме, водночас підтягала культуру до вищого рівня. Спілки творчі грали свою роль, особливу роль. Ну, наприклад, я міг захистити тих сім чоловік, яких хотіли замкнути
Відомо, що ви активно стежите за сучасним літературним процесом. Чи бачите в ньому обнадійливі тенденції?
Нормальний іде процес. Єдине, що звичайно, компютеризація і тому насторожує скоропис. Поезію, я думаю, треба писати все-таки не на компютері, тому що має прийти якийсь момент натхнення. Ми ж і досі не визначили, що таке натхнення. Разом з Іваном Яковичем Франком Не визначили! Якщо його переводити у дозування «по екрану», тоді це вже не поезія від серця, а ремесло елементарне. Я вам зараз можу заримувати будь-що. Але ж це не означає, що я гарний поет. А оскільки не вистачає таланту, то я додаю матюки. І не ставлю ком, бо не знаю, де їх ставити
Але процес таки нормально йде. Є прекрасні поети. Вибуховості, правда, немає тієї, що в шестидесятих роках. Там зрозуміло. Переломна епоха. Вона завжди дає рівень! Але й сучасний рівень, якщо брати по вершинах, пристойний. І я не бурчу на тих поетів, а на ремісників бурчу3.
Домогтися «правди і тільки правди» про життя й творчість Тараса Григоровича Шевченка
Як же читачам, особливо юнацького віку, дізнатись лише вивіреної наукової правди про видатного українця Тараса Григоровича Шевченка? Безперечно, більше має щастити студентам гуманітарних факультетів, де викладачі за вимогами програми мають ґрунтовно розповідати про поета. На жаль, там прикрі прогалини.
Отже, всебічне знайомство з документальними свідченнями дозволить краще зрозуміти епоху, в яку жив і творив геніальний український поет. У пропонованій праці цитовані матеріали подаються мовою оригіналу. Це зроблено для того, щоб свідчення авторів не давали змоги для їх довільного сприйняття й трактування.
Автори подеколи цитували різних сучасників і дослідників, що зверталися до одних і тих самих подій у житті Тараса Григоровича Шевченка, або цитували ті самі місця його поетичних творів. Адже йдеться про документально-хрестоматійний підхід.
Знайомство з різними думками про той або інший ракурс подій, які траплялися у буремному житті Т. Г. Шевченка, ті чи інші цитати з його безсмертних творів збагатять наше уявлення про них, їх розуміння.
ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО ТА НАША ДОБА
У науковому дослідженні Інституту мови і літератури Академії наук Української РСР у «Нарисові української літератури», що побачив світ доленосного 1945 року, яке, на нашу думку, можна вважати класичним, читаємо: «1843 року в Петербурзі вийшла з світу невеличка книжка під назвою «Кобзар», що відкрила нову сторінку не тільки в українській літературі, а й поклала початок справді народній, революційно-демократичній літературі всіх словянських народів. Автором її був геніальний український поет Тарас Шевченко. Шевченко епохальне явище не лише художньої літератури. Своєю революційно-демократичною діяльністю він виходить далеко за межі літератури, мистецтва, культури. Шевченко видатний, великий, геніальний поет, прозаїк, драматург, майстер пензля, але разом з тим Шевченко політична постать у нашій історії, перший революційний демократ на Україні і в Росії. У революційних прагненнях він іде далі своїх сучасниківдемократів Бєлінського і Гоголя, і тільки пізніше знаходить собі спільників і однодумців Добролюбова і Чернишевського.