Ой, панунцю, каже баба, я би-м ся хтіла розігріти коло того вогнику трошки.
Він дозволив, а вона прийшла до вогню та й стала руки гріти. Коли сон його знов зморив. Баба дивиться, чи панич добре заснув, витягає прутика та й пац! Коника прутиком коник каменем став; другий раз пац! песика прутиком песик каменем став; третій раз пац! панича прутиком тай панич каменем став.
Ото ся діяло зі старшим братом.
Коли молодший приїхав на роздоріжжя і побачив ножик заіржавлений, то дуже сумував.
Гей, каже, Боже, Боже, нема мого брата на світі! Повертає він коника на ту саму дорогу, котрою брат поїхав.
Приїжджає до того самого міста. Заїхав до того самого господаря, в якого його брат був, і питає:
Чи не було такого і такого у вашому місті?
А господар йому розказує:
Був такий і такий панич, то і то зробив і з цісаревою дочкою шлюб узяв.
Молодший брат поїхав до дідинця цісаревої дочки. От жінка брата вийшла навпроти нього з великою радістю і його питає:
Де ж ти так довго був на полюванні?
Вона не знала, що то є лиш брат її чоловіка.
Повела його в покої, прийняла, як належить, а він її випитав, де то брат його поїхав на полювання. Пішли вони вночі спати взяв він свою рушницю, положив посередині. Опівночі встав, дивиться у вікно: вогонь горить.
Моя жоно кохана, що то за вогонь горить?
Ой, вогонь як вогонь. Ти вже тамтого разу дивився, то потім тебе пару днів не було.
Переночували вони, поснідали, збирається він на полювання. Вона ж його просить:
Мій мужу коханий, не їдь на те полювання!
Але не послухав він, зібрався, пішов до лісу. їде, їде та й заблудив. Треба також ночувати в лісі. Зірвалася буря-нещастя, дощ. Змок панич та шукає чого-небудь сухого, щоб вогонь розпалити. Розпалив той вогонь, сів, зігрівся, і захотілось йому спати. Але почав собака брехати, дивиться він: баба йде і проситься до вогню:
Панунцю, може б, я приступила до твого вогню і розігрілася, бо-м змерзла дуже.
А він промовив до неї:
Вільно, вільно прийти, розігрітися.
Почувши то, баба прийшла, сіла коло вогню, та йому вже не спиться. Закрив очі, а сам уважає, що баба буде робити. Баба витягає прутика та пац! коника по голові: коник відразу каменем став. Хотіла песика, а він її за руку.
А де, каже, мій брат? А де мого брата кінь? А де мій кінь?
Став панич ту бабу бити. Вона ся просить:
Панунцю, буде, буде зараз твій брат і твій кінь.
Взяла баба води котроїсь та й почала кропити камені.
Панич б'є її, не перестає. Встав його кінь, брата кінь, брата пес, а брата нема. Він її ще гірше б'є.
Де мій брат?
Аж встав його брат. Каже до нього:
Як я, брате, солодко спав!
Чи ти спав, брате? Ти каменем лежав.
Стали вони вдвох бабу бити.
Йди, бери води, кропи ту гору!
Набрала баба води, кропить гору. Як почали люди робитися з каміння, аж поки не стало гори, зробилося рівне поле. Дякують усі люди братам, а ті думають:
Що нам з тою бабою робити? Треба її забити.
Як забили ту бабу, посідали собі, і молодший брат усе розказує старшому. Дійшов до того, як він з його жінкою спати ліг. Не вислухав старший брат свого брата (що він рушницю поклав між ними), вихопив шаблю і стяв молодшому голову. Почали кінь і пес молодшого брата плакати над ним, а старший брат поїхав додому. Під'їжджає до свого дідинця, варта почала кричати, що принц йде. Жінка як почула, що чоловік йде, вийшла назустріч і з великою радістю його привітала. Пішли в покої, разом переднювали, заходить вже ніч. Повісив пан свою фузею на гвіздок. А жінка питає його:
Скажи мені, чоловіче, що то є, що ти на першу ніч повісив фузею на стіні, на другу ніч положив між нами, а на третю знов повісив на стіні.
Аж тоді він розмислив, що його брат нічого злого не зробив. Зачав він їхати до свого брата, подивитися на него. Приїздить, бачить стоять пес і кінь по коліна у сльозах і плачуть над ним. Жаль ему ся зробило брата свого, поїхав шукати тую криницю, звідки баба-чарівниця воду брала, як людей кропила. Знайшов, набрав живущої та цілющої води і поїхав назад до брата. Змастив його тою водою ожив він. Обнялися брати і поїхали обидвоє до дідинця. Жінка вибігла до них, та не могла пізнати свого чоловіка і почала плакати.
Озвався старший брат до неї:
Я є твій муж, а ти моя жона, а то є мій брат.
От взяли вони брата в гостину. Молодший брат питається:
Мій брате коханий, може, я би коло вас ся лишив? Може, ту є де місце? Питайся своєї жінки.
І він свеї жінки випитався.
А вона каже:
Є ще одна моя сестра. Якби її дістати, то би ще твій брат отримав половину маєтку від мого батька.
Каже старший брат до меншого:
Я вночі її ліпше випитаю, а ти, брате, слухай під ліжком. Вночі старший брат говорить зі своєю жінкою, тамтой, другий, слухає.
Мою сестру, каже жінка, відікрали злі духи, і вона їм ся належить. От яким би способом твій брат дістався до неї, бо вона є в степах, в горах: я маю таке яблуко, що як ся поко-те, то най буде море, най буде рівнота, а воно заведе го до моєї середущої сестри. Вона порадить, чи він зможе, чи ні дістати тамту мою сестру.
От прийшов менший брат до теї сестри.
І не виділа-м, і не бачила-м, чоловіче, каже вона, прісної душі, коли ти ся з'явив. Де ж я тебе сховаю, як чоловік прийде?
Отже, встромила вона його під ліжко.
Прилітає її чоловік, злий дух (один з чотирьох чи п'яти духів, котрі разом літали) і каже:
Десь то прісна душа смердить!
От вона там йому бомки б'є:
Що ти, каже, прісна душа! Ти по світі налітавсі, ти того сі нанюхав, то тобі сі так придає.
Всмажила вона йому яйце, він з'їв, ліг спати. Тоді вона написала листа до своєї молодшої сестри і дала тому братові, і ще дала йому яблуко.
Їдь за тим яблуком, то воно заведе тебе там, де ти маєш бути, бо я, каже, тобі не поможу.
Яблуко те привело його до наймолодшої сестри. Вона здуміла:
Де ти, чоловіче, ту сі взяв? Вже тілько-тілько літ не виділа-м чоловіка, йно тебе.
Перечитала вона лист.
Де я тебе, чоловіче, подію, як прилетить мій чоловік?
І та знов сховала його під ліжко.
Прилітає її чоловік.
Десь тут, каже, прісна душа чути.
От, фурт вона йому знов баки забиває, що:
Ти налітався по світі, нанюхався того смороду, і тобі так ся придає.
Дала йому снідання, і той пішов спати. Тоди вона допіру каже:
Чоловіче, на тобі коня мого і лист: поїдеш туди, де ся хочеш дістати, але перше ще поснідай.
Як він поснідав, дала йому залізну палку.
Підіймай, говорить, чи підіймеш?
Той за ту палку: ані поворохати. Дала вона йому напитися той як узяв за ту палку, то так вигинає, як прутом: такий вже здоровий.
Як той кінь знесе, каже, вгору аж під хмари, то ти ніц не роби, йно тею палкою в лоб смали.
Як той кінь знесе, каже, вгору аж під хмари, то ти ніц не роби, йно тею палкою в лоб смали.
Сів він на коня, а той поніс його аж під хмари. Став брат його у лоб бити, то став той кінь там, де мав стати. Вийшла наймолодша сестра. Брат дав їй лист, а коня казав завести до стайні. Вона перечитала лист та й каже:
Де я тебе, чоловіче, скрию?
Та четверта сестра наготовила все для свого чоловіка, а того всадила, вибачайте, під спідницю.
От як він прилетів з повітря, зо світа (бо він гонив, звичайно, так, як злий дух) та занюхав.
Десь тут, каже, прісна душа смердить.
Ти по світі налітався, повітря нанюхався, то тобі ся так придає.
Дала вона йому поснідати, і зморив його сон. Каже до неї:
Поськай мене трохи.
Як зачала вона ськати, то питається:
Мій мужу коханий, мені ся у сні приснило: де ти своє здоров'я тримаєш?
А він ся розізлостив:
Глупа бабо, ти мене ся хочеш допитати? Я своє здоров'я тримаю у порозі.
То жінка як зачала той поріг мити, воскувати, шанувати, бо ж то його здоров'я, аж злому духу жалко ся зробило, що жінка коло того порога працює-бідує:
Та де би я, дурна бабо, своє здоров'я тримав у порозі! Вона ся з того дуже засумувала:
Ти мені, мужу, не кажеш правди.
Він собі, роздумавши, що жінка така сумлінна, коли вона той поріг миє і шкрябає так шанує, може, вона його здоров'я буде шанувати, та й каже до неї:
Моя жоно кохана, я тобі скажу правду, де я своє здоров'я тримаю. Там у полі стоїть груша, а в тій груші є вулик, а в тому вулику є качка, а в тій качці є яйце.
Якби хто ту качку добув, а з неї яйце добув, то би вже було по його здоров'ю. Тепер він жінці правду сказав. То вона його приспала, а сама пішла до мандрівника того, брата меншого і каже:
На тобі сокирку, іди до груші, вирубай з неї вулик і з того вулика добудь качку, ту качку розпори і яйце добудь.
Пішов брат та й роздобув те яйце і поклав на долоню.
А злому духу ся приснило:
Вставай, небоже, вже по твоїм здоров'ю!
Зірвався він, зачав летіти, а брат дуже злякався, коли побачив, як злий дух летить до нього, що те яйце вилетіло йому з рук, розбилось і смолою ся розілляло.
Пішов брат до його покоїв. Набрали вони грошей досить, сіли на коня і поїхали до теї сестри, що коня дала. Сестра їх далі спровадила на дорогу:
їдьте собі до мого тата. Як будете їхати через дорогу, будуть ковалі у кузні кавалок заліза бити, а ти будеш їх питати:
Нащо ви маєте бити те залізо продайте мені!
І кілько вони схотять за нього, то ти щоб дав.
А то ту голову били диявольську, що дав ся ошукати.
От він собі приїхав аж до того царя, де його брат був. Цар дуже ся зрадував, що той панич його дочку добув звідтам. Справив йому весілля і віддав другу половину маєтку, а сам ся зістав при зятях.
А з ковалями йно тільки те, що вони те залізо продали.
Царівна-чарівниця і вдячні звірі
Був король і мав три дочки, і ті дочки були великі вже. Коли вони йшли купатися, то робилися гусками й летіли до ставу, бо то вони були злі духи. А був такий їден молодий хлопець, котрий хтів теї найстаршої шмаття забрати.
Одного разу, коли вони прилетіли до ставу, стріпнулися, і те пір'я з них ся повсипало, і з того зробилися сукні, шмаття. А той хлопець сидів за корчем і дивився, котре шмаття тої старшої. Як вони повлізали в воду купатися, виліз він з-за того корча і теї найстаршої шмаття взяв. Коли вони викупалися, повилізали з води, їх дві вбралося, молодша і середуща, а найстаршої не було шмаття. Тоди вона зачала плакати, і той хлопець почув, прийшов до неї і каже:
Як ти за мене підеш, то я тобі шмаття те віддам.
І вона йому відказала:
Піду, але віддай мені шмаття.
Хлопець віддав їй шмаття, і та зробилася гускою і втікла до свого дому. А він зачав наглядці йти за нею, де вона полетіла, і зайшов до її дому. Прийшов до неї і каже: