Я бачу, зневажливо сказала вона, ти справді чаклун, певного сорту. Підведися на ноги, собако, не намагайся там сісти, наче ти говориш із рівними собі. Як ти навчився магії? Ти не маєш у собі царської крові, я готова заприсягнутися.
Ну Можливо, не в строгому розумінні, пробелькотів дядько Ендру. Кров у мене не зовсім царська, мем. Проте Кеттерлі дуже давній рід. Стародавній рід із Дорсетширу, мем.
Гаразд, сказала Відьма. Я бачу, хто ти такий. Ти малий дрібний чаклун, який працює за правилами й по книжках. У твоїй крові й твоєму серці немає справжньої магії. У моєму світі кінець таким чаклунам, як ти, настав ще тисячу років тому. Але тут я дозволю тобі бути моїм слугою.
Я буду дуже щасливий Радий прислужитися вам у будь-який спосіб Для мене це буде велика втіха, запевняю вас.
Гаразд, гаразд Ти балакаєш надто багато Послухай, яким буде твоє перше завдання. Я бачу, ми перебуваємо у великому місті. Негайно здобудь для мене колісницю, або летючий килим, або добре навченого дракона, чи які там засоби пересування надають персонам царського або шляхетного походження у вашій країні. Відвезеш мене до тих місць, де я знайду одяг, коштовне каміння й рабів, які відповідатимуть моєму рангу. Завтра я почну завоювання вашого світу.
Я Я піду й негайно замовлю кеб, видушив із себе дядько Ендру.
Стій, сказала Відьма, коли він дійшов до дверей. Навіть не думай зрадити мене. Мої очі бачать крізь стіни й у головах людей. Вони спостерігатимуть за тобою, хоч би куди ти пішов. На перший сигнал непокори я нашлю на тебе такі чари, що все, на що ти сядеш або до чого доторкнешся, перетвориться на розпечене залізо, а коли ти ляжеш у ліжко, на твої ноги наваляться невидимі брили льоду. А тепер іди.
Старий вийшов; він був схожий на собаку з підібганим хвостом. Діти боялися, що Ядіс скаже їм про те, що відбувалося з нею в лісі. Проте, як виявилося, вона ніколи про це не згадувала ані тоді, ані згодом. Я думаю (і так само думав Діґорі), що її розум не міг пригадати того спокійного місця, і хоч би як часто ви переправляли її туди й хоч би як надовго залишали її там, вона нічого про це не знала б. Тепер, коли вона залишилася на самоті з дітьми, вона не звертала на них жодної уваги. Така манера була характерна для неї. У Чарні вона не звертала уваги на Поллі (до самого кінця), бо Діґорі був тим, кого вона мала намір використати. Тепер, коли вона мала дядька Ендру, то перестала помічати Діґорі. Я думаю, всі відьми є такими. Вони не цікавляться ані речами, ані людьми, якщо не можуть використати їх; вони жахливо практичні. Тому в кімнаті протягом хвилини чи двох панувала мовчанка. Але з того, як Ядіс тупала ногою по підлозі, було видно, що її опановує нетерплячка.
Тоді вона сказала, ніби звертаючись до самої себе:
Що робить той старий йолоп? Треба було мені взяти батіг. І покинула кімнату в пошуках дядька Ендру, не обдарувавши дітей жодним поглядом.
Ох! зітхнула з полегкістю Поллі. А тепер мені час додому. Уже дуже пізно. Сподіваюся, батьки мене ждуть.
Гаразд, іди, але повертайся, як тільки зможеш. Це просто жах, що ми маємо її тут. Ми повинні вигадати якийсь план.
Нехай тепер твій дядько його вигадує, сказала Поллі. Це він заварив усю цю кашу з магією.
Але ж ти повернешся, правда ж, повернешся? Нехай воно все западеться, але ти ж не покинеш мене самого в такій халепі, як ця?
Я піду додому через тунель, досить холодно промовила Поллі. Так буде найшвидше. Але якщо ти хочеш, щоб я повернулася, то не ліпше було б, якби ти попросив у мене пробачення?
Попросив у тебе пробачення? вигукнув Діґорі. Ну хіба не дівчача логіка? А що я такого вчинив?
О, нічого, звичайно, саркастично відповіла Поллі. Лише мало не викрутив мені руку в тій кімнаті з восковими постатями, як боягузливий хуліган. Лише вдарив молотком по дзвону, як тупий йолоп. Лише обернувся до неї спиною в лісі, тож вона встигла схопити тебе, перш ніж ми стрибнули в наше озеро. Це, мабуть, і все.
Он як, сказав Діґорі, вельми здивований. Ну, гаразд, я прошу в тебе пробачення. І я справді почуваюся винним у тому, що сталося в кімнаті з восковими фігурами. Ось я й попросив у тебе пробачення. А тепер будь порядною дівчиною й повернися. Бо я буду в глибокій ямі, якщо ти не повернешся.
Я не бачу, що може трапитися з тобою. Це ж містер Кеттерлі збирається сісти на розпеченого стільця або лягти у крижане ліжко, хіба ні?
Я думаю не про те, сказав Діґорі. Я стурбований за матір. А що, як це створіння зайде в її кімнату? Воно може налякати її до смерті.
А й справді, стурбувалася Поллі. Гаразд. Ми укладемо мир. Я повернуся, якщо зможу.
І вона проповзла крізь маленькі двері в тунель. Це темне місце серед голих балок, яке здавалося їм таким загадковим і таємничим лише кілька годин тому, тепер було спокійним і наповненим домашнім затишком.
Але ми мусимо повернутися до дядька Ендру. Його бідолашне старе серце мало не вискакувало з грудей, коли він, спотикаючись, спускався сходами, які вели на горище, знову й знову обтираючи лоба хусточкою. Коли він дійшов до своєї спальні, яка була поверхом нижче, то зазирнув досередини. І насамперед дістав із гардероба пляшку й склянку, які завжди ховав там, де тітка Летті їх знайшла б. Він налив собі повну склянку якогось несмачного питва й випив одним ковтком. Потім набрав повні груди повітря.
Слово честі, сказав він собі. Я геть приголомшений. Яка несподіванка. І це в моєму віці!
Він налив собі другу склянку, випив її також і став перевдягатися. Ви ніколи не бачили такого одягу, але я його памятаю. Він надів дуже високий, блискучий і твердий комір, такий, що примушував вас тримати підборіддя вгору, білу камізельку з малюнком і надів через лоба ланцюжок свого золотого годинника. Одягнув найкращий сурдут, який зберігав для весіль і похоронів. Дістав найкращого капелюха й почистив його. На туалетному столику в нього стояв вазон із квітами (поставлений туди тіткою Летті). Він узяв одну квітку й устромив у петельку сурдута. Узяв чисту хусточку (дуже гарну, таких сьогодні не купити) з маленької шухляди під праву руку й капнув на неї кілька крапель парфумів. Узяв монокль із чорною стрічкою і вставив його в око. Потім подивився на себе в дзеркало.
Дітям притаманний один різновид дурості, як ви знаєте, а дорослим інший. У ту мить дядько Ендру починав дуріти в дуже дорослий спосіб. Тепер, коли Відьма не перебувала в одній кімнаті з ним, він швидко забув, як вона його налякала, і чимраз більше думав про її незвичайну красу. Він повторював собі: «Демонічно гарна жінка, демонічно вродлива. Створіння надзвичайної краси». Він так само примудрився забути, що це діти привели до нього це «надзвичайне створіння»: він мав таке відчуття, ніби це він своєю магією викликав її з невідомих світів.
«Хай там як, хлопче, сказав він сам до себе, дивлячись у дзеркало, а ти по-диявольському добре зберігся для свого віку. Чоловік витончений і бездоганний».
Ви бачите, що цей старий пришелепок справді уявляв собі, що Відьма закохається в нього. Цьому, либонь, посприяли два ковтки спиртного і його найкращий одяг. Але хай там як, а він був пихатим, як павич: саме тому він і прихилився до магії.
Він відімкнув двері, спустився сходами вниз, послав покоївку найняти кеб (у ті часи кожен мав багато слуг) і зазирнув до вітальні. Там, як він і сподівався, він знайшов тітку Летті. Вона була заклопотана пильним ділом лагодила матрац. Він лежав на підлозі біля вікна, а вона стояла на ньому навколішки.
Моя люба Летиціє, сказав дядько Ендру, мені треба е е вийти. Позич мені пять фунтів або десь так, я маю зустрітися з гарною дівчиною.
Ні, любий Ендру, сказала тітка Летті рішучим спокійним голосом, не підводячи голови від своєї праці. Я тисячу разів повторювала, що не позичатиму тобі грошей.
Не будь такою впертою, моя люба, сказав дядько Ендру. Це дуже важливо. Ти поставиш мене в по-диявольському незручне становище, якщо не виконаєш моє прохання.
Ендру, сказала тітка Летті, дивлячись йому в обличчя, мене дивує, що тобі не соромно просити в мене гроші.
За цими словами існувала тривала й нудна історія, як то часто буває в дорослих людей. Вам треба знати про неї тільки те, що дядько Ендру, нібито «залагоджуючи всілякі справи дорогої Летті», а насправді нічого не роблячи, витрачав великі гроші на бренді й сигари (а тітці Летті доводилося знову й знову сплачувати його рахунки) і зробив її набагато біднішою, аніж вона була тридцять років тому.
Моя люба дівчино, сказав дядько Ендру, ти нічого не розумієш. Сьогодні я муситиму зробити цілком несподівані витрати. Мені треба трохи розважитися. Не будь упертою, дай мені гроші.
І кого ти збираєшся розважати, Ендру? запитала тітка Летті.
Щойно до мене прибув надзвичайно важливий гість.
Не мели дурниць, сказала тітка Летті. Протягом останньої години у двері не було жодного дзвінка.
Цієї миті двері несподівано широко відчинилися. Тітка Летті обернулася й з подивом побачила, що у дверях стоїть величезна жінка, розкішно вдягнена, з голими руками, а її очі метали блискавки. То була Відьма.
Розділ 7
Що сталося біля дверей
Ниций рабе, скільки я муситиму чекати свою колісницю? громовим голосом запитала Відьма.
Дядько Ендру зіщулився й відступив від неї. Тепер, коли вона постала перед ним, усі дурні думки, що обступили його, коли він дивився на себе в дзеркало, покинули його. Але тітка Летті підвелася з колін і вийшла на середину кімнати.
І хто ця молода особа, Ендру, можна мені запитати? промовила тітка Летті крижаним голосом.
Визначна гостя дуже важлива ос-соба, промурмотів він, затинаючись.
Нісенітниця! заявила тітка Летті, а тоді провадила, обернувшись до Відьми: Негайно забирайся з мого дому, безсоромна хвойдо, а то я викличу поліцію.
Визначна гостя дуже важлива ос-соба, промурмотів він, затинаючись.
Нісенітниця! заявила тітка Летті, а тоді провадила, обернувшись до Відьми: Негайно забирайся з мого дому, безсоромна хвойдо, а то я викличу поліцію.
Вона думала, що Відьма прийшла з якогось цирку, і їй дуже не сподобалися її голі руки.
Хто ця жінка? запитала Ядіс. На коліна, нікчемний рабе, поки я тебе не вдарила.
Мені не треба лайки в моєму домі, жінко, попередила тітка Летті.
Несподівано, як здалося дядькові Ендру, цариця випросталася і стала ще вищою. Вогонь бризнув із її очей: вона простягла руку тим самим жестом і з тими самими грізними й жахливими словами, якими вона недавно перетворила ворота Чарну на порох. Але нічого не відбулося, крім того що тітка Летті, подумавши, що ті жахливі слова були сказані незвичайною англійською мовою, зауважила: