Портрет Доріана Ґрея [збірник] - Оскар Уайльд 8 стр.


 Тоді чого ж ти не хочеш виставляти його портрета?  спитав лорд Генрі.

 Та того, що в цьому портреті мимоволі відбилося моє ну, сказати б, мистецьке обожнення образу Доріана. Певна річ, він нічого цього не знає і не знатиме я зовсім не кваплюся говорити йому про це. Але люди могли б угадати правду, а я не збираюсь оголювати душу перед їхніми хтивими очима. Я ніколи не покладу своє серце їм під мікроскоп. Ось так, Гаррі, занадто багато вклав я своєї душі в цей портрет, занадто багато

 Поети не такі дразливі, як ти. Вони знають корисність пристрастей для друку. У наш час розбите серце витримує безліч видань.

 Я їх зневажаю за це!  вигукнув Голворд.  Митець повинен творити прекрасне, але не повинен у нього нічого вкладати із свого власного життя. У нашу добу люди тлумачать мистецтво, як різновид автобіографії. Ми втратили абстрактне почуття краси. Колись я покажу світові, в чому воно полягає, і хоча б задля цього світ ніколи не побачить мого портрета Доріана Ґрея.

 Гадаю, що ти помиляєшся, Безіле, але не хочу сперечатись. Суперечки лише для недолугих умів Скажи-но, а Доріан Ґрей дуже любить тебе?

Художник задумався.

 Я йому подобаюся,  відповів він після паузи.  Так, я йому подобаюся. Звичайно, я його безбожно улещую. Мені це чомусь приємно навіть коли я кажу йому такі речі, за які пізніше шкодуватиму. І він здебільшого дуже лагідний зі мною ми сидимо вдвох цілі години у мене в студії, розмовляємо про тисячі речей. Однак часом він буває страшенно бездумний і, здається, навіть з радістю завдає мені болю. В такі моменти я відчуваю, що моя душа для нього це наче квітка в петельці, наче маленька оздоба, що тішить його марнославність один лише літній день

КОНЕЦ ОЗНАКОМИТЕЛЬНОГО ОТРЫВКА

 Гадаю, що ти помиляєшся, Безіле, але не хочу сперечатись. Суперечки лише для недолугих умів Скажи-но, а Доріан Ґрей дуже любить тебе?

Художник задумався.

 Я йому подобаюся,  відповів він після паузи.  Так, я йому подобаюся. Звичайно, я його безбожно улещую. Мені це чомусь приємно навіть коли я кажу йому такі речі, за які пізніше шкодуватиму. І він здебільшого дуже лагідний зі мною ми сидимо вдвох цілі години у мене в студії, розмовляємо про тисячі речей. Однак часом він буває страшенно бездумний і, здається, навіть з радістю завдає мені болю. В такі моменти я відчуваю, що моя душа для нього це наче квітка в петельці, наче маленька оздоба, що тішить його марнославність один лише літній день

 Дні влітку довгі, упівголоса промовив лорд Генрі. Мабуть, він тобі обридне раніше, ніж ти йому. Хоч як жаль, але це так: Геній живе довше від Краси. Ось чому ми всі ладні на будь-які жертви, аби збагатити свій розум. В шаленій боротьбі за існування ми прагнемо бодай щось мати тривке й постійне і тому хапаємось натовкувати собі голови мотлохом різних фактів у марній надії втримати своє місце в житті. Високоосвічена людина ось сучасний ідеал. А голова такої всебічно освіченої людини це якийсь жах. Це наче крамниця лахмітника, ущерть напхана допотопним дрантям і порохом, де всеоцінюється понад свою істинну вартість Справді, Безіле, я думаю, що він тобі обридне раніше, ніж ти йому. Одного чудового дня ти глянеш на свого друга і він здасться тобі трохи негармонійним, або ти не вподобаєш відтінку його шкіри, або ще чогось. В душі ти гірко дорікатимеш йому, і на повному серйозі подумаєш, що він повівся зле з тобою. В наступні його відвідини ти будеш уже зовсім холодний і байдужий. Дуже шкода, що все це станеться, бо воно змінить тебе. Те, що ти розповів мені, чистісінький роман, мистецький роман, так би мовити. А найгірше в усякому романі що після нього людина стає зовсім неромантичною.

 Не кажи так, Гаррі. Доки мого життя, образ Доріана Ґрея пануватиме наді мною. Ти не можеш відчути того, що я відчуваю,  ти занадто мінливий.

 Е, любий Безіле, якраз через це я й можу тебе зрозуміти! Ті, що зберігають вірність у любові, знають тільки тривіальний її бік; невірні ось хто пізнає любовні трагедії.

Черкнувши сірником по витонченій срібній коробці, лорд Генрі запалив цигарку. Вигляд при цьому він мав такий, ніби в його фразі вмістилася мало не вся життєва мудрість.

Між зеленим, наче лакованим листям плюща з цвірінькотом шерхотіли горобці. Сірі тіні від хмар, мов ластівки, одна за одною пропливали по траві Як гарно було в садку! І які захопливі були почуття інших людей! Куди більш захопливі, ніж їхні думки, здавалося лордові Генрі. Твоя власна душа і пристрасті твоїх друзів саме це надавало приваби життю. Він малював собі з потайною втіхою той нудний полуденок, що пропустив, залишаючись у Безіла Голворда. Там, у своєї тітки, він неодмінно здибав би лорда Ґудбоді і всі розмови точилися б навколо потреби дешевих їдалень та зразкових нічліжних будинків Кожен клас полюбляє проповідувати важливість чеснот, непотрібних йому самому. Багаті охоче розводяться про значення ощадності, а нероби красномовно обстоюють гідність праці. Як чудово, що він уник цієї бридоти!

Коли він подумав про тітку, щось ніби спливло йому в памяті. Він обернувся до Голворда:

 Любий мій, я оце пригадав

 Що пригадав, Гаррі?

 Де я чув імя Доріана Ґрея.

 А де саме?  запитав художник, злегка спохмурнівши.

 Ну, не дивись так сердито, Безіле. Це було у моєї тітоньки, леді Еґати. Вона розповідала мені, що знайшла пречудового юнака, котрий обіцявся допомагати їй у благодійництві в Іст-Енді,[11] і що звуть його Доріан Ґрей. Щоправда, вона ані півсловом не натякнула на його вроду. Жінки, в усякому разі жінки лагідної вдачі, не вміють оцінити привабливої зовнішності. Вона сказала, що він дуже серйозний, що в нього прегарна душа. Я зразу уявив собі такого добродія в окулярах, з прилизаним волоссям і таранкуватою парсуною, як він важко ступає дебелими ногами Шкода, що я тоді не знав про вашу дружбу.

 А я дуже радий, що ти не знав цього, Гаррі.

 Чому ж?

 Я не хочу, щоб ти зустрівся з ним.

 Не хочеш, щоб я зустрівся з ним?

 Ні, не хочу.

 Містер Доріан Ґрей у робітні, сер,  доповів служник, зявляючись у садку.

КОНЕЦ ОЗНАКОМИТЕЛЬНОГО ОТРЫВКА

 Ні, не хочу.

 Містер Доріан Ґрей у робітні, сер,  доповів служник, зявляючись у садку.

 Тепер тобі хоч-не-хоч доведеться познайомити нас,  засміявся лорд Генрі.

Голворд обернувся до служника, що стояв, мружачись від сонця.

 Попросіть містера Ґрея зачекати, Паркере. Я буду за кілька хвилин.

Служник уклонивсь і пішов. Тоді художник подивився на лорда Генрі.

 Доріан Ґрей мій найдорожчий друг. Твоя тітонька мала цілковиту рацію душа в нього чиста й прекрасна. Не зіпсуй його, Гаррі. Не намагайся впливати на нього. Твій вплив мав би згубні наслідки. Світ широкий, і в ньому багато чарівних людей. Тож не забирай від мене цієї єдиної людини, що надає принади моєму мистецтву. Моє майбутнє, як митця, залежить від нього. Памятай, Гаррі, я покладаюся на тебе.

Він говорив дуже повільно, слова пробивались немовби проти його волі.

 Що за дурниці ти торочиш!  з усміхом перепинив Голворда лорд Генрі і, взявши його під руку, трохи не силою повів до будинку.

Розділ II

Увійшовши, вони побачили Доріана Ґрея. Він сидів за роялем, спиною до них, і гортав сторінки «Лісових сцен» Шумана.[12]

 Та це ж чудові речі, Безіле!  вигукнув Доріан.  Ви повинні позичити мені ці ноти, я хочу їх вивчити!

 Це цілком залежить від того, як ви сьогодні позуватимете, Доріане.

 Ой, як мені воно набридло! Я вже й портретові своєму не радий,  з вередливою міною відповів юнак, повертаючись на дзиґлику. Завваживши незнайомого, він ледь почервонів і схопився на ноги.  Перепрошую, Безіле, я не знав, що ви не самі.

 Знайомтесь, Доріане,  це мій давній друг, ще з Оксфорду. Я тільки-но говорив йому, як добре ви позуєте, а ви взяли та й зіпсували все.

 Але ви не зіпсували мого задоволення від зустрічі з вами, містере Ґрей,  сказав лорд Генрі, виступивши наперед і простягаючи Доріанові руку.  Моя тітонька часто згадує про вас. Ви один з її улюбленців і, боюся, також одна з її жертв.

 Я тепер у чорному списку леді Еґати промовив Доріан з виглядом жартівливої покути.  Я обіцяв поїхати з нею минулого вівторка до клубу у Вайтчепелі і, далебі, забув про це. Ми збиралися там грати в чотири руки,  здається, аж цілих три дуети Тепер не знаю, що вона й скаже мені. Я вже й заходити до неї побоююсь.

 О, я вас помирю з моєю тітонькою. Вона вельми прихильна до вас. А ваша відсутність на концерті то я не думаю, щоб мала яке значення. Публіка, певно, вважала, що грало двоє. Коли тітонька Еґата сідає за рояль, вона зчиняє гамір на рівні двох душ.

 Їй було б дуже прикро почути таку думку про себе, та й мені не дуже приємно,  засміявся Доріан.

Лорд Генрі подивився на нього. Так, безперечно, цей юнак з ніжними обрисами ясно-червоних уст, чистими блакитними очима й злотистими кучерями був надзвичайно вродливий. Його обличчя чимось таким одразу викликало довіру. З нього промовляла вся щирість юності, вся чистота юнацького запалу. Бачилось життєвий бруд ще не позначив його своїм тавром. Чи ж дивина, що Безіл обожнював Доріана!

 Ви занадто чарівні, щоб віддаватися філантропії, містере Ґрей, занадто чарівні.

Лорд Генрі вмостився на дивані й розкрив портсигар.

Художник тим часом заклопотано змішував фарби і готував пензлі. Почувши останнє зауваження лорда Генрі, він глянув на нього, хвильку повагався, а тоді сказав:

 Гаррі, я хотів би сьогодні закінчити портрет Ти не образишся, коли я попрошу тебе піти?

Лорд Генрі усміхнено подивився на Доріана Ґрея.

 Піти мені, містере Ґрей?

 О ні, будь ласка, залишіться, лорде Генрі. Я бачу, Безіл сьогодні знов насумрений, а я не можу терпіти, коли він такий. Крім того, мені б хотілося, щоб ви пояснили, чому я не повинен віддаватися філантропії.

 Не знаю, чи варто це пояснювати, містере Ґрей. Це така нудотна матерія, що про неї треба було б говорити серйозно Але я певно вже не піду, як ви просите. Ти ж не заперечуватимеш, Безіле? Адже ти сам казав мені, що тобі подобається, коли твій позувач має з ким погомоніти на сеансі.

Голворд закусив губу.

 Якщо Доріан бажає, ти, звичайно, повинен залишитись. Доріанові примхи закон для всіх, окрім нього самого.

Лорд Генрі взяв капелюха й рукавички.

 Хоч ти й дуже наполягаєш, Безіле, але, на жаль, я таки мушу йти. У мене призначено зустріч з одним чоловіком у ресторані «Орлеанс». До побачення, містере Ґрей. При нагоді завітайте до мене на Керзон-стріт. О пятій годині я майже завжди вдома. Тільки сповістіть завчасу я б шкодував, якби ми розминулись.

Назад Дальше