Життя-буття. вірші + стихи - Ігор Голомозий

Любов  вона навіки!
Люблять навіть каліки.
Люблять багаті люди,
І бідні звід усюди.

Любов до процвітання,
Любов до вимирання.
Є  люблять пики бити,
Є  люблять боронити.

Люблять гарно поїсти,
За грати люблять сісти.
Горілку люблять пити,
Та цигарки курити.

Люблять бути при владі,
Не люблять бути в заді.
Люблять щоб керувати,
Та бідних обдирати.

Багач любить багату,
З машиною, пихату.
Бідняк біднячку любить 
Булоб куди усунуть.

Любов до кокаїну,
Любов до вазіліну.
Ще є любов до пива,
Та до презерватива.

Любов у ананіста,
У гомосексуаліста.
У лісбіянок теж любов 
Діваха дівку лиже знов.

Є люблять убивати,
Є люблять рятувати.
Люблять угору лізти,
Люблять у яму сісти.

Є люди  люблять Бога 
Таким у Рай дорога.
Люблять чорта  тривога!!!
У пекло йде дорога.

Под забором сидит псина,
Зовут её «Жучкой».
И она не виновата,
Что родилась сучкой.

Выпала судьба собаке
Этой быть бездомной.
Голодать весною, летом
И зимой холодной.

Повзрослела сучка «Жучка»,
Стала взрослой сукой 
Кабели за ней гурьбою
Повалили купой.

Сука та была дворнягой,
Не знатного рода.
Хвост потрёпанный, облезлый,
И в блохах вся морда.

Навела щенков бедняга 
Суку все ругают.
Прогоняют отовсюду,
Да ногой пинают.

Кто-то бросил кусок хлеба,
Принёс кто-то молоко 
В глазах радость засияла,
В сердце  счастье глубоко.

Перебили суке лапу,
Рёбра поломали.
Где хотела жить собака 
Отовсюду гнали.

Снег, мороз  лижит собака,
Издохла от холода.
Дохлую сосут щенята,
Пухлые от голода.

Ось і Паска, файний празник.
Мама пече булку,
Красить яйця та складає
В гарненьку шкатулку.

Напекли та наварили
Пиріжків, вареників.
Понаставали на столі
Пряників, пильмеників.

Ковбаса та оселедці,
Вино та горілка.
На столі усе стояло,
Грала ще й сопілка.

Позїзджалася рідня вся,
Ще й прийшли сусіди.
Напилися, наїлися,
Спать лягли в обіди.

Як проспались, повставали,
Пороздерли кліпи.
Та «Христос воскрес!» кричали,
Позаливши сліпи.

День гуляли, два гуляли.
А того не знавши,
Що Христос помер за грішних,
На хресті страж давши.

І сьогодні теж пиячать,
Й весело гуляють.
Та доказують, що в серці
Христа вони мають.

Хрестик висить в них на шиї,
Золотий, гарненький.
А душа пуста, та грязна,
Як сажа чорненька.

Тож пили собі й кричали,
Та й в думці не мали,
Що в цей день помер Спаситель 
Весело співали.

Мама, мамочка, матуся,
Мене народила.
Щастям, радicтю, любов`ю
Поблагословила.

Як можу сьогоднi я
Не вiддати шану,
Моїй милiй, добрiй, нiжнiй
Та терплячій мамi.

Було всяке в нас з тобою,
Ти ж мене чекала.
Коли повертавсь до дому,
Любила й прощала.

Хворий був, життям побитий,
А тобi болiло.
Серденько твоє страждало,
Та за мене млiло.

Я ж тебе не дуже слухав,
Та не дуже поважав.
Тiльки тому, що Iсуса,
Господа тодi не знав.

А тепер, коли я вирiс,
З Богом на ногах стою.
Всю любов, подяку, й шану,
Своїй мамi вiддаю.

Десь ще є така матуся,
Що сина чекає.
А вiн ходить без Iсуса,
В темрявi блукає.

Скоро прийде та година,
Дiти матерiв знайдуть.
Поцiлують сиву маму
Та до серця пригорнуть.

Моя мама сама краща,
Сама добра й нiжна.
Божая душа у неї,
Чиста, бiлоснiжна.

Хто скаже, що його мама
Мої красивiша.
У чиєi мами нiжнiсть
Та любов сильнiша.

Хоч менi уже за тридцять,
Я для неї ще дитятко.
Поцiлує, обiйме,
Мов кiшка котинятко.

А коли буває гiрко
Та проблеми в тебе є,
Твоя мама тебе втiшить,
Всю любов тобi дає.

Бережiть свою матусю,
Дорогу людину.
Коли стане не потрiбна,
Не показуй спину.

Пам`ятай, що тiльки мама,
Нiч недосипала.
А в саму скрутну годину,
В допомогу стала.

Якщо хто забув про маму,
Зараз хай до неї йде.
З покаянням, на колiна,
Мамi в ноги упаде.

Праздник, ёлка, дед Мороз
И у деда красный нос.
Дедушка шатается,
В Снегурку упирается.

А Снегурка в белой шубке,
В сексуальной мини-юбке.
Деда под руки берёт
И домой к себе ведёт.

А дед упирается
И матом ругается.
Мол: « Подарки есть в мешке,
Для детишек на горшке.

Нужно к каждому прийти
И подарки принести.
Если б я с тобой не пил,
Уж давно б всё завершил.

Ну давай ещё по «сто»,
Одевай своё пальто.
На плечо цепляй мешок,
Только бы дойти ты смог».

Уж давно 12 било,
Вся страна гулять остыла.
Утро Божье настаёт,
Дед Мороз уже не пьёт.

Ветер, вьюга и мороз,
Где же «горе дед Мороз»?
Вон в снегу кто-то лежит,
Вроде пьяный деда спит.

Точно дед, но он не спит,
Не храпит и не сопит.
Славно праздник отгулял,
Душу сатана забрал.

Вот вам ёлка и вино,
Не весёлое «кино»,
бес стаканы наполняет,
Души пьяных забирает.

Вот вам праздник, дед Мороз.
Не был синим чтоб твой нос,
Яд в стакан не наливай.
С Богом Новый Год встречай.

Гробки, поминки, панахиди.
Кому жертву приносите?
Кому горілку та харчі
На могилки ви носите?

Може для Бога жертва та,
Чи може для людини?
Хто буде пити та гулять,
Під тином хто загине?

Стоїть могила, а на ній
У чарочці горілка.
Чия могила та?  Петра,
Який помер від «білки»?

Так, від горілки він помер,
І ми це розуміємо.
Наллєм, нехай похмелиться.
Пожнемо, що посіємо.

Вже починають поминать,
Поміж могилами, столи.
Собі влили по чарочці,
І мертвим налили.

По першій  побалакали,
По другій  поминали.
По третій  поля лякали,
По пятій  сумували.

По шостій  годі сумувать,
Однак усі там будемо.
Давай по сьомій наливай,
Гили, здорові будемо.

По восьмій  заспівали,
Потім заголосили.
У деяких не стало вже
Дійти до дому сили.

А що робить? Такий обряд,
Батьки так поминали,
Хоча немало хто із них
В горілці й повмирали.

Горілку пить не раджу вам,
Господь, горілочку не пив.
Отець у жертву Сина дав,
Святую Кров за нас пролив.

На серці, мені боляче
Про це, усе писати.
Та дух мій плаче і кричить.
Мушу я вам сказати.

Говорить Бог: «Іди до них,
І прочитай цього вірша.
Як біс буде противитись,
Скажи йому, рогатий ША»!

Ша сатанюко, не кричи,
Скінчилася влада твоя.
Іди до біса, в пекло, геть!
Командує мій Бог і я.

Я  живе дитятко
В маминій утробі.
Кому ще потрібен я,
Боже, тільки Тобі?

Дав Ти мені ноги,
Голову і руки.
Чи потрібні мамі
У пологах муки?

Може після родів
Мама посміхнеться,
 А може від мене
Мама відвернеться.

Була моя мама
Щаслива вагітна,
Чи хотіла вбити
Дитятко тендітне?

Не вбивай, матусю,
Бог дав мені тіло.
Душу дав, життя дав,
Аби я раділо.

Не вбивай, живе я.
Я твоє дитятко.
Треба мені мама,
І потрібен татко.

Хочу я побачити
Сонечко і квіти.
Хочу йти до школи,
Як сусідські діти.

Хочу працювати,
Спати, їсти, пити.
Хочу на землі цій
Як і ти пожити.

Хочу знати Бога.
У сімї зростати.
Сивих тата й маму
Хочу доглядати.

Не вбивайте прошу
Діточок, матусі.
Я  жива людина,
У вашому пузі.

Пише вам дитятко, що не знало татка,
Що не знало маму, та й не могла знать.
Пише вам людина, Божая дитина,
Пише, бо не може більше вже мовчать.
Пише вам дитина, що не знала ласки,
Радості та щастя, ніжності й тепла.
Бо тая дитина не була доросла,
Не була старою, не була мала.
Бо тая дитина не бачила сонця,
Не бачила ночі, місяця й зірок.
Не була в садочку, не пішла до школи,
Не дзвонив для неї найперший дзвінок.
Скільки таких діток гине у утробі?
За гріхи батьківські гине Божий плід.
Не ступнув на землю, не пірнув у воду.
На землі ніякий не залишив слід.
Лікар-гінеколог рукавички вдягне,
Вишкребе із мами вже живе дитя.
Гроші у кишені його вдовольнили 
Порвана дитина в урні для сміття.
Пишу вам сьогодні, бо сказати мушу,
Що за все прийдеться людям заплатить.
Бо Господь все бачить, бо Господь все знає.
Кожну нашу думку, кожну нашу мить.
Послухайте мамо, лікарю, татусю.
Не вбивайте кажу в пузі немовлят.
Бо колись напише і до вас дитина.
Пишуть вже мільйони вбитих немовлят.

Медсёстры 
Памятник для вас нерукотворный
Я сотворить хочу сейчас.
Как много в жизни повидали.
Руках на ваших умирали.
Страдали люди и молили.
Вы на плечах больных носили.
Вы, призваны, людям служить,
Для этого вам стоит жить.
Страданья, крики, стоны, кровь.
Когда снят всяческий покров,
И нет защиты никакой,
Лишь молят Бога: «Боже мой!
Приди, спаси нас, Дорогой».
Быть может медсестра придет,
Тебя утешит, кровь утрёт,
Бинтами раны перевяжет,
Целебным елеем помажет.
Вы, сёстры многое видали.
Там, где кричали, где стонали,
Но Бог туда привёл, и вас,
Чтоб через вас, Он многих спас.
Увековечить не хочу вас.
Господь воздаст за это вам.
Но если Бога вы не знали,
То Бог воздаст вам по делам.
Примите в сердце Иисуса.
Вы, инструмент в руках Его.
Пусть через вас Господь спасает.
Не оставляйте никого.
Не нужен памятник!
Иисус!
Иисус скоро прибудет.
Для всех на свете медсестёр
Ода сия пусть будет.

Научіть свою дитину
Місцем поступатись.
Поважати старих, бідних.
Калік не цуратись.

Стоїть бабця у маршрутці,
Зігнулась до полу.
Сумки тягнуть її руки,
Й падають до долу.

«Приберите свои сумки»
Парубей говорить їй.
Розвалився на сидінні,
А ти бабушка постій.

Далі, сидять школярі два,
Розмовляють: «Дважды два»
Бабушка стара зомліла,
Закрутилась голова.

Поруч, з парубком діваха
Смокчуть губи й пиво пють.
Далі, хлопці грають в карти,
Щолбаном по лобі бють.

Ось маршрутка підстрибнула,
Падає бабка впродовж,
Зачепивши дівку з пивом.
 «Куда старая ты прёшь?!!!»

«Геп» бабуся на підлогу,
Де, напльовано було.
 «Разляглася! Дай нам выйти,
И катись в сваё кубло.»

Померла бабця у маршрутці.
Не доїхала «Швидка».
Згирдиласяна підлозі,
Бо була дуже слабка.

Як навчили ви дитину?
Бог навчає про любов.
Знов «маршрутка», стара бабця.
Нема місця Є любов?

Розпростерши крила
Я стрибнув у небо.
В небі тихо й гарно.
так мені і треба.

Я лечу повз хмари,
Гір високих піки.
Тут мені прекрасно.
Тут я не каліка.

Поруч орел парить,
Десь ракета свище.
Я ж лечу до Бога,
Я ж за все, це вище.

Я лечу високо
Піді мною море,
Піді мною хмари,
І людськеє горе.

Красота господня
Поля, ліси, ріки.
Населені пункти,
В них люди  каліки.

Я усе, це бачу,
Бо лечу високо.
Сильні мої крила,
Зірке моє око.

І тому я плачу
Інколи буває.
Коли все, це бачу,
Тому що літаю.