ГНАТ (К хозяйке.)
У мене щось голова розболілась; піду подивлюсь, який місяць. Чуєш? А про кобзаря, мабуть, і забули. Збігай лишень. Без його і гульня не гульня.
ХОЗЯЙКА
Стехо! ти звала Кирика?
СТЕХА
Моя матіночко! І забула. Я зараз збігаю.
ГНАТ
Вп'ять де-небудь застрянеш Збігай лучче сама.
ХОЗЯЙКА
Добре.
Хозяйка и Гнат уходят.
НАЗАР (Берет заруку Стеху)
У мене просьба до тебе, Стехо.
СТЕХА
Знаю, знаю, яка просьба: сказать панночці, щоб вийшла до вас, як пан засне. Та тепер тільки не те вже, що перше було. Адже ви самі знаєте, що незабаром зробилось.
НАЗАР
Се не помішає; мені тільки одно словечко сказати. (Дает ей червонец.) На тобі; ще й плахта буде, коли услужиш.
СТЕХА (Принимает червонец.)
Не придумаю, як би се зробити. Лиха година те, що старий цілісіньку ніч очей не заплющить. Сердешна панночка! А як я плакала, як просила! Ні, таки на свойому поставив старий сатана.
НАЗАР
Так ти зробиш? Дожидати?
СТЕХА
Зроблю, зроблю, тільки
НАЗАР
Не бійсь! Більш копи лиха не буде. А коли хочеш, так і ти з нами. Ну лишень чкурнем.
НАЗАР
Не бійсь! Більш копи лиха не буде. А коли хочеш, так і ти з нами. Ну лишень чкурнем.
СТЕХА
Куди з вами?
НАЗАР
Туди, де лучче жити, де будеш ти панією, а не ключницею: чи второпала?
СТЕХА
Глядіть, чи не дурите ви мене? І справді думають, що як вони багаті, так усе і їх.
ГНАТ (За сценою.)
Катре, Катре! А погледи, що се на місяці?
Голос хозяйки. Хіба не знаєте? Брат брата на вила підняв.
ГНАТ
Як же се? Далебі, я не чув.
ХОЗЯЙКА
Нехай у хаті розкажу, я змерзла.
В продолжение этого разговора Назар объясняется со Стехой знаками и шепотом. Стеха делает утвердительний знак и отходит. Входят Гнат и хозяйка.
СТЕХА
А хіба ж ви сього не знаєте?
ГНАТ
Або забув, або і зовсім не знав; не згадаю.
СТЕХА
Так ось, бачите, як воно. Як Христа дочитались, старший брат на Великдень, коли ще добрі люде на утрені стояли, пішов підкинуть волам сіна, та замість сіна проткнув вилами свого меншого брата: так їх Бог так і поставив укупці на місяці, на вид усьому хрещеному миру, щоб бачили, що і скотині гріх їсти у такий великий празник, поки пасок не посвятять, а не то що людям.
ХОЗЯЙКА (Насмешливо.)
Ач, як мудро прочитала!
ГНАТ
Чудо, не дівка! Розумна і красива. (Обнимает Стеху.)
СТЕХА (Притворно.)
Що се, які справді безстидні оці городські козаки! Усе б їм знущаться над нами, та й тільки.
Гнат целует ее.
Ну! от іще видумали що! Неначе се звичайно! Пустіть, далебі закричу.
С шумом входять козаки и девушки.
В ТОЛПЕ
Ай да Стеха! От моторна: і тут успіла. А старий Кичатий!..
СТЕХА (Вырываясь.)
Ну що? поживились? Не бійсь, таки не довелось поцілувати. Хто там горло дере, що успіла? Вони тільки так, нічого не зробили.
ГНАТ (К козакам.)
Ну хто у вас отаман? Чи єсть музики?
ГОЛОСА
І кобзар, і музики.
ГНАТ
А останнє: випить і закусити?
ГОЛОСА
Як без сього? Усе є.
ГНАТ
А, та й бравії ж молодці! Що твої чигиринці! (К девушкам.) Котора ж із вас піде зо мною танцювати?
ГОЛОСА
Пропустіть, пропустіть музики йдуть.
Входят музыканты-жиды. Впереди слепой старик с кобзою. Девушки и козаки в беспорядке расступаются. В продолжение суматохи Назар разговаривает с Гнатом.
ГНАТ
Будь-бо веселіший, не показуй виду. Стеха зуміє одкараскаться од них, тільки нам з тобою треба попереду утікати. Я, пожалуй, хоч і зараз піду, а ти зостанься тут поки так, для виду. Та чуєш: не дуже довго женихайся, а мерщій в корчму; я там буду.
НАЗАР
Добре, тільки і ти проворніше.
ГНАТ
За мене не бійсь. Дивись, старії знакомії! Кузьма, яким се побитом тут опинились?
ОДИН ИЗ КОЗАКОВ
З хуторів до церкви, а вечерниці по духу чуємо.
ГНАТ
Молодці! А ви, жидова, як сюди зайшли?
ЖИД
А так, с ляхом. У Цигирині нема заробітку, а ми процули, що у пана Кицатого весілля буде, так і прийсли сюди.
ГНАТ (В сторону.)
Жидівське ухо! (Громко.) Ануте ж! Учистьте запорозького козачка. (К козакам.) А з вас хто бойчіший? Удар, я подивлюсь, чи так, як у нас бувало на Запоріжжі! (Тихо Назару.) Годі, не дурій. Я ж кажу усе буде добре.
НАЗАР
Чи буде, чи ні, тільки зділай милость, не бався тут, іди швидше.
ГНАТ
Поспіємо ще з козами на торг. Не показуйся, будь ласкав, таким сумним: все зопсуєш. Подивимся козачка, та й годі.
Удаляются в глубину и разговаривают между собою. Музыканты заиграли. Один козак выскакивает из толпы и пляшет козачок. Гнат и Назар любуются.
ГНАТ
Ай да молодець! От жвавий! Що твій запорожець!
Танец кончается.
Hy веселітеся ж, люде добрі, гуляйте, хлопці, а нам уже годі, пора їхать: до Чигирина не близько, а до світу треба буть там. Прощайте, козаки! Прощайте, дівчата! Прощай, хазяйко! А де ж та Кичатого? (Стеха прячется между козаками. Гнат, поймав ее, целует.) Прощай, сердечко моє, моя розумниця, моя красавиця! Прощай!
СТЕХА (Вырываясь.)
Ай-ай-ай! Закричу, їй же то богу, закричу.
Ай-ай-ай! Закричу, їй же то богу, закричу.
Назар и Гнат уходят. Хозяйка провожает их.
СТЕХА (Охорашиваясь.)
Що за народ такий сі козаки! Усе б їм цілуваться. Неначе й помоглось. (К хозяйке.) Тітко, тітко! анумо ми з тобою. (Пляшет и поет.)
Через гору піду,
Скриюсь за горою
На біду,
Де піду
Козаки за мною.
Той почне говорить,
Той сережки сулить.
Кого знаю,
Привітаю,
Хто сережки дарить.
Ах, сережки мої,
Мої золотії!
Сердітеся,
Дивітеся,
Вороги лихії!
ХОЗЯЙКА (Вырываясь.) Ох, мої зозуленьки! По старості літ мені б і не подобало.
Стеха между тем шалит с козаками, хватая за руку молодого козака, и, вертясь, приплясывает.
ХОЗЯЙКА
Оце яка жартовлива! Та перестанеш ти чи ні?
СТЕХА (Пляшет и поет.)
Тра-ла-ла, тра-ла-ла,
На базарі була,
Черевички купила,
Три червінці дала,
А четвертий пропила
І музику найняла.
Що ж ви, родимець би вас вбив! Тільки дурно гроші берете! Кусок би вам сала, а не грошей.
В толпе хохот.
А де ж наш Кирик? Сюди його! Він один лучче усіх цих голодранців.
Выходит кобзарь.
Ось він, мій голубчик. Ну лишень яку-небудь пісеньку з приговорками або казочку-страховиночку, щоб цілу ніч не заснулось.
КОБЗАРЬ
Добре, добре. Хочеш казочку, хочеш пісеньку, що любиш.
ГОЛОСА
Казку! Казку!
ДРУГИЕ
Ні, пісню, та таку, щоб жижки затрусились. Ми ще не танцювали.
ПЕРВЫЕ ГОЛОСА (И с ними Стеха паче всех.)
Натанцюєтесь іще, поки до третіх.
СТЕХА
До півнів ще не трохи. Казку! (К хозяйке.) Казку, тітко?
ХОЗЯЙКА
Звісно, казку, поки ще не так пізно; а опісля і слухать страшно буде.
КОБЗАРЬ
Коли казку, так казку; мені все одно.
В ТОЛПЕ
Перещебетала-таки, цокотуха.
ДРУГОЙ ГОЛОС
Ач яка!
СТЕХА
А що, га? Таки перещебетала!
Кобзарь садится на скамейку. Кругом него с шумом и хохотом толпятся в беспорядке козаки и девушки.
СТЕХА (Подносит кобзарю рюмку вина.)
Випий, дідусю, для смілості.
КОБЗАРЬ (Выпивши.)
Спасибі тобі, дівко! (Прокашлявшись.) Слухать що їсти, в горшку не бовтати, усів не марати, слов не пропускать, другим не мішать.
Общий легкий шепот и смех.
СТЕХА
Послухаю, послухаю, чи єсть же така страховина, щоб я злякалась.
ГОЛОС
Чуєш ти? Коли не будеш мовчать, так геть собі.
ДРУГОЙ
А то виженем!
СТЕХА
А хто б посмів! Сотник вас усіх перевішає.
ГОЛОС
Дзусь йому, мурому! Гляди, щоб на одній осичині не повісили тебе з сотником.
ХОЗЯЙКА
Та замовчіть же, Бога ради! (К кобзарю.) Кажи, дідусю, кажи; їх не переслухаєш.
КОБЗАРЬ (Прокашлявшись.)
У венгерській стороні, у цесарців, за шляхетською землею, стоїть гора висока; а в тій горі нора глибока; в норі сидить не звір, не птиця турецька цариця. Сидить вона сто тисяч літ, не молодіє, не старіє, а тілько дедалі зліє; їсть вона од схід до захід сонця не хліб печений, не курей і не яку-небудь людську страву, а трощить маленьких дітей за те, що коли ще вона була у Туреччині важкою, так їй сказав арменський знахар, що вона родить дочку і дочка та буде, як підросте, в тисячу раз краще її. От вона, справді, як родила дочку, так зараз і з'їла її, та з того часу сидить у норі і, не вгаваючи, усе їсть дітей; не розбира, хоть хрещені вони, а хоть нехрещені, їсть усіх, їсть тобі всіх, та й годі,-і дівчаток, і хлопчиків
СТЕХА (Быстро.)
І хлопчиків! Ах вона триклята баба! Щастя її, що я не знаю тієї гори.
ГОЛОС
А що б ти зробила?
СТЕХА
Що? Задушила б.
ГОЛОС
Куди тобі, погане!
ДРУГОЙ
Ти й за двері сама боїшся вийти.
СТЕХА
Хто, я?
В ТОЛПЕ
Та не мішай же слухать. Не хто ж більш, ти!
СТЕХА
Я боюсь? Хочеш, зараз піду на гробовище? А коли хочете, так у стару корчму, що на старому шляху.
В ТОЛПЕ
Прудка дуже! За поріг не вийдеш умреш.
СТЕХА
Я умру! Що ставиш?
В ТОЛПЕ
Я умру! Що ставиш?
В ТОЛПЕ
Мої музиканти на всю; а ти?
СТЕХА
Піввідра слив'янки, три куски сала і паляниця.
В ТОЛПЕ
Добре! Тільки щоб, знаєш, слив'янка була з панського льоху.
СТЕХА
Та вже де не візьму, до сього вам діла нема, а поставлю. Де мій байбарак? (Надевает верхнєє платье.) Гляди ж, не цурайся слова. (Кобзарю.) Як я вернусь, так тоді докажеш, дідусю; а то я і не хочу. (Уходит.)
КОБЗАРЬ
Добре.
В ТОЛПЕ
А щоб повірили, так принеси цеглинку, або кахлю з груби, або що хочеш, тільки з корчми.
СТЕХА (За сценою).
Добре, добре.
ГОЛОС
От дівка голінна, так-так!
ДРУГОЙ
Чуприну їй та уси, тоді хоч у пекло
ТРЕТИЙ
Так подумають, що козак.
ХОЗЯЙКА
Вже козир-дівка, не вам рівня. От же, й піде; тоді плати.
ГОЛОС
Або слив'янку пий, а салом і паляницею закусуй.
ХОЗЯЙКА
Побачим, побачим, чия візьме. Чого сидіти? Щоб недаром музикам платить, ну лиш потанцюєм лучче. Ану, вдарте, та не по-жидівськи, а по-нашому.
Толпа в беспорядке расступается. Козак с девушкою выходят танцевать. Музыканты заиграли, и пляска началась. Занавес тихо опускается.
Акт третий
Внутренность развалин корчмы. Стены без потолка и несколько уцелевших стропил. Все занесено снегом и освещено луною. Несколько минут молчания. Вдали слышна песня, потом ближе, ближе, и является Стеха, робко припевая:
«Ах, сережки!..»
Она останавливается у развалившейся печи и с робостью осматривается кругом.
СТЕХА
Як страшно! Де ж вони? І коней теж не видно. Чи не махнули вони собі? То-то буде добре! За два червінці продать своє щастя (Осматривает следы.) Ні, опріч моїх, нічиїх не видко слідів Що, як вони обманили та другим шляхом? От тобі й сотничка! Побіжу мерщій додому, чи не подіялось чого там. Розкажуть, що я помогла, тоді усе продало. (Поспешно возвращается.)
Навстречу ей Назар несет на руках Галю.
СТЕХА
Се ви? А тут так страшно Чи не случилось чого?
НАЗАР (Опустив Галю.)
Нічого не бійсь. А коні тут?
СТЕХА
Ні, я не бачила.
НАЗАР
Збігай подивись, і як нема, то біжи мерщій у слободу, чи не зустрінеш на дорозі.
ГАЛЯ
Стехо! Чому ж ти не йдеш? Біжи ж скоріш: тато прокинеться! Біжи-бо!