Старі вийшли в сусіднє село на роботу й не вернули ще. Вона сиділа сама під хатою на призьбі і, дожидаючи Сави, гляділа нерухомо великими очима в жаристий місяць.
Недалеко від хати направо тягнувся великий чорний ліс, наліво – сади сусідніх хат, і глибока тишина панувала повсюди.
Що не приходить!.. А обіцявся, що прийде ще перед заходом сонця. А де вже тепер сонце!.. І сліду з нього нема. Ніч розцвіла як можна пишно, а замість сонця запалився місяць і розжеврівся, аж притягав до себе.
Певно, заставили його дома умисне до якої роботи, щоб лише перешкодити йому піти до неї! Тета Марія! О, то вона така злобна! Вона ненавидить її, Рахіру. Вона бажала би її скорше нині як завтра побачити на лаві, і все через те, що Сава любить її і помимо всяких заборон і грізьби ходить до неї і тримається її.
Її великі, неприборкані, неуговтані очі спалахнули. Вона держатиме умисне Саву при собі, їм на злість буде Сава її любити, візьме її за жінку, їм на злість… на злість… Тій старій, скупій вороні на злість і йому, Михайлові, що вдавав усе такого святого…
Їх не має ніщо обходити, що він її любить. Вона їм усім уже покаже, хто вона, особливо ж тій старій відьмі! І що вона їй за тітка? Має гроші й корови, мала полотна й мед, всілякого роду збіжжя, а навіть не дивиться в той бік, де проживають вони!
Часом не мали в хаті й по кілька день молока, кусня кулеші, а вона вдавала, що й не знає їх. А її мати, Тетяна, її рідна сестра! Але вона сього колись жалуватиме. Вона їм колись покаже, аби вона так здорова. Має в сусідньому селі тітку, що розуміється на всяких зіллях і ворожбитстві; до неї піде й виманить яке недобре зілля. Нехай вони лише лишуть її в супокою! Її й Саву…
Чорний худий пес, що був недалеко хати присилений на мотузку, забрехав нараз завзято. Але вже у слідуючій хвилі приляг до землі, поволікся кілька кроків покірно вперед, опустив голову на простягнені передні лапи й замахав живо хвостом, переміняючи брехіт на втішне скавуління. Замовк. Се Сава надійшов. Ішов скоро. Під пахою держав малий збиток.
Вона скочила з місця і підбігла проти нього.
– Аж тепер, Саво? Чому так пізно? – спитала нетерпливо й вирвала збиток з-під рамен.
– Та що хочеш, мене затримували. Я мусив ще муки нажорнити, бо так старій забаглося! – звинявся він, обіймаючи її за шию. – Але зате приніс я тобі муки на кілька кулеш. Можеш собі зараз зварити. І кусень сиру приніс тобі. Ти, відай, любиш сир, гм?.. – Він усміхнувся, а й вона розсміялася, показавши при тім прегарні блискучі зуби.
Відтак розвинула з листків сир, з'їла жадібно одну грудку, потім занесла з мукою в хату й вернула знов до нього. За той час він усів на призьбі й виймив із-за ременя тютюн. Вона сіла близько нього й обвела рукою його шию.
– Знаєш, – почала, – я думаю, що стариня буде сьогодні там ночувати. Дивися, як пізно! Коли досі не вернули, то, певно, вже не вернуть; там заночують. Лишися тут, і будемо говорити. Таж ї так тримають тебе там цілу днину у себе, мов собаку на ланцюгу. Що ти сьогодні робив цілу днину?
– Косив. Цілу днину був запряжений.
– А що той робив?
– Той? Він удає з себе великого господаря. Раз у раз дає науку й перестороги, як маю робити се або те, коли його не стане дома.
– Коби вже раз забрався, – закинула, звернувши наново свої великі круглі очі на місяць. – Він так, якби наш «нечистий», Саво. Я все гадаю, що від нього прийде нам нещастя.
– Ай, нещастя! – глумився хлопець. – Хотів би я знати, що він мені може зробити!
– Він бунтує старих проти тебе.
– І..?
– Ти дурний, Саво.
– Чому дурний?
– Ти не видиш, як він підлещується старим… як із очей тети біжать потоки, а старий туй-туй що душі своєї за ним із жалю не згубить? Ти гадаєш, що як він буде при війську, то вони будуть за ним менше банувати[90]? Я тобі кажу, за ним повандрує все з хати до міста. Всї гроші, увесь дріб і все. А ти будеш, як той дурень, що буде тут сидіти й за всіх робити. Ая[91]
Примітки
1
Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша (нім.).
2
Одностайна – одноманітна.
3
Штивний – цупкий, застиглий.
4
Гоппляц (від нім. Hauptplatz) – центральне місце, головна площа.
5
Барда – сокира.
6
Ґердани та бодзики – прикраси з бісеру та клаптиків матерії.
7
Мати храп – мати на оці.
8
Туй-туй —ось-ось.
9
Уроювати – фантазувати, вигадувати, уявляти.
10
Не ялося – не годилося.
11
Стрій – одяг.
12
Двірник – голова громади, староста.
13
Відворкувати – знехотя відповідати.
14
Ади – диви.
15
Нехарно – нечисто, брудно.
16
Волічка —шерстяні нитки для вишивання.
17
Зіштивніле —застигле.
18
Нанашка —хрещена мати.
19
Ширінка – хустка.
20
Погуляти – потанцювати.
21
Шовкова рікля – шовкова в різних пасах сукня, де станок пришитий до спідниці, і без рукавів. (Прим. О. Кобилянської.)
22
Кутаси – китиці.
23
Сестрінка – племінниця.
24
Вчасно —рано.
25
Грижа – біль, журба, докір.
26
Бадіко —звертання до старшого роками.
27
Стрільба —рушниця.
28
Шутер – гравій, рінь, жорства.
29
Бранка – призов.
30
Адіть – дивіться.
31
Скарбона – скарб.
32
Клячати – стояти на колінах.
33
Бурдей – землянка.
34
Пивничний – підвальний, підземний.
35
Вуйко —дядько.
36
Фудулитися – пиндючитися, гордувати.
37
Затроєний – отруєний.
38
Під – горище.
39
Перепудити —перелякати.
40
Борше – швидше.
41
Трійло – отрута.
42
Кулеша – мамалиґа.
43
Гарувати —тяжко працювати.
44
Устати – минути.
45
Присилена —прив'язана.
46
Відтак —пізніше.
47
Трілер – трель.
48
Острота – суворість.
49
Бутний – гордий, чванькуватий.
50
Як ялося – як належить.
51
Заєдно – постійно, весь час.
52
Рискаль – заступ.
53
Липовани – російські старообрядці, які проживали на Буковині.
54
Стариня – батько й мати.
55
Хосен – користь.
56
Знеслість – гордість, пишність.
57
Ходити на візитацію —робити обхід.
58
Паприка – перець.
59
Імператор (нім.).
60
Абшит – звільнення з війська. (Прим. О. Кобилянської.)
61
Пуделко – коробка.
62
Припадком —випадково.
63
Клака – толока, спільна робота за частування.
64
Професор – учитель.
65
Легіт – легкий весняний чи літній вітер.
66
Кошниця – висока й вузька повітка, виплетена з лози, куди зсипають кукурудзу в качанах.
67
Шумилиння – листя з качана кукурудзи.
68
Гостинець – шлях.
69
Кли – ікла.
70
Склеп – магазин.
71
Чічка – квітка.
72
Горботка – дві плахти, що їх носять замість спідниці.
73
Орудки – справи.
74
Цітки —маленькі мідні випуклі кружечки.
75
Розривки – розваги.
76
Штубей – вулик.
77
Блават —волошки.
78
Візія – видіння.
79
3мисли – чуття.
80
Забавитися – забаритися.
81
Половик – яструб.
82
Партика – частка.
83
Шпихлір – комора.
84
Ланц – ланцюг.
85
Камратувати – товаришувати.
86
Кутати – клопотатися.
87
Пазити – стерегти, доглядати, стежити.
88
Зручність – спритність; винахідливість.
89
Притомність – самовладання.
90
Банувати —жалкувати.
91
Ая – так.