Професор, Флоппі Ді й принцеса перебували в Забугорній Долині вже другий місяць. Після короткої наради вирішили нізащо не говорити, хто вони такі, а тим більше, хто така Інформа. Хто його знає, що може вчинити Великий Сканер, якщо довідається, хто перебуває в його руках? Вирішили огледітися, а потім уже думати, що вдіяти. І ось на тобі – така придибенція!
– Як зникла? – трохи голосніше, ніж це було потрібно, запитав професор.
Сусід ліворуч перестав хропти й перевернувся з боку на бік. Професор і Флоппі застигли. Сусід щось пробурмотів уві сні й знову гучно захропів.
– Не знаю, – зашепотіла йому в саме вухо Флоппі. – Тільки я прокинулася, а її нема. Я подумала, може, вона в туалет вийшла, годину чекала, а її все нема й нема. Я виглянула з бараку – охоронця теж нема, от я до вас у барак і перебігла. А ваш охоронець теж кудись пішов.
– Зрозуміло, – пробурмотів професор, хоча нічого не було зрозуміло, – біжи назад, поки тебе не застукали. Чекай на Інформу, вранці побачимо. І не хвилюйся, вона звідси все одно не втече. Впевнений, ранком усе з'ясується.
Флоппі навшпиньки вислизнула з бараку. Свою помічницю професор заспокоїв, але сам не заснув до ранку: справді, куди могла подітися принцеса? Вночі! Не сказавши й слова Флоппі!
«Дівчисько! – лаявся подумки професор. – Неслухняне дівчисько! Отримає вона від мене, коли повернеться!»
Він проворочався без сну до самого ранку, і коли пролунав сигнал до пробудження, встав зовсім розбитим, але нічого вдіяти не міг, мусив одягатися, йти на сніданок, а потім на роботу. У їдальні він здаля побачив Флоппі разом з Інформою, грізно насупився й підійшов до них.
– Дівчисько! Паска б тобі! – прошипів він грізно.
– Пане Сидиром, у мене є приголомшлива новина! – зашепотіла Інформа. – Тільки я тут говорити не можу, потім, надворі.
Професор здивовано знизав плечима й гмукнув:
– Таємниці… Подумаєш… – Він поставив перед собою тацю з тарілкою супу, шматком хліба й чашкою рідкого чаю, над якою здіймалася пара. – Тоді снідаймо швиденько.
За десять хвилин надворі Інформа неголосно розповідала про свою нічну пригоду. Учора вдень, під час роботи зовсім випадково вона почула дуже цікаву розмову. Говорили двоє молодих чоловіків.
– Зустрічаємося за годину після сходу Ка, – сказав один.
– Добре. Будь обережний! Приходь до старого колодязя, треба поговорити і дуже серйозно. Мені здається, що десь поруч із нами треться шпигун.
Обоє не бачили, що прикрита дверима Інформа добре чує їх розмову. Те, що співрозмовники побоювалися шпигуна, означало єдине: це були нескорені глюки, саме ті, кого так наполегливо шукала експедиція.
– І я пішла до цього колодязя, – розповідала далі Інформа, – прийшла набагато раніше, а потім побачила їх обох. Не хвилюйтеся, – вона поклала долоню на плече професора, – я не зізналася, хто я та звідки, сказала тільки, що ми хочемо боротися. А вони відповіли, що порадяться зі своїми друзями, а потім дадуть мені знати. От і все. Я дуже рада, що ми знайшли контакт із борцями проти тиранії Директора планети! Я вважаю, що це велика удача!
– Хтозна… Це як сказати… Ти навіть не уявляєш, якому ризику піддаєшся!
– Який тут може бути ризик? – здивувалась Інформа.
– Дівчинко, – пробурмотів професор, – а ти не думала, що буде, коли друзі цих друзів не захочуть прийняти нас у своє коло? Тоді ти, втаємничена в їхні справи, станеш для них смертельно небезпечною! Адже ти можеш їх виказати!
– Але я ж їх ніколи не викажу!
– Але вони ж бо цього не знають! – скрушно похитав головою професор, помовчав і додав: – Ну, й зчинили ж ви бучу, ваша високосте… Зараз ми не маємо вибору, треба йти до цих людей і зізнаватися, хто ми, інакше це все може погано скінчитися. Ти знаєш, де вони живуть?
– Ні, – похитала головою Інформа, – зате знаю, де вони працюють.
– І де ж?
– На п'ятому овочевому полі.
– Це поряд із полем, де працюю я. Які вони з вигляду, як їх звуть?
– Як звуть – не знаю, а вигляд… Років по двадцять п'ять, обидва з бородами, один рудий, а другий чорнявий.
– Рудий, кажеш? Ну, що ж… Це теж прикмета. Я постараюся з ним поговорити. Якщо вийде, звичайно. А ти, будь ласка, надалі без будь-якої самодіяльності! Тут легко дров наламати!
– Гаразд, пане професоре.
– Отож бо…
Розділ 6
– Не зрозумів… – пробурмотів розгублений Брейк. – Агов, ти де? Що за жарти?
Вчені в білих халатах теж здивовано кліпали очима.
– Це не науково, – високо підняв брови один з них.
– Це химерно! – вигукнув другий.
– Отетеріти… – протяг третій.
Блакитна хмаринка, на яку перетворився Дроник, перейшла у формат чистої цифри, непомітно для всіх згустилася в куточку кімнати й раптом перетворилася на Брейкового двійника.
– Е-е… – мовив справжній Брейк. – Це вже не смішно! Це самозванство!
– Ну чому ж? – точнісінько таким же голосом поцікавився Дроник, – дуже навіть цікаво зараз довідатися, хто з нас є справжній Брейк! Може, перевіримо відбитки пальців? Запевняю вас, у мене вони будуть більше схожими на справжні, а може, навіть і більш справжні за справжні!
– Які дурниці! – заволав Брейк. – Закінчуй цю комедію!
– Бачу, що переконав, – сказав Лжебрейк голосом Дроника, розсипався на блакитний пил, і замість нього виник усміхнений Дроник.
– Як ви це робите? – запитав уражений Брейк.
– Та, взагалі, це не складно. Просто переходжу у формат чистої цифри, а вже перебуваючи в цьому форматі, можна перетворитися на кого завгодно.
– Можеш навчити? – очі в Брейка спалахнули.
– Ні… – Дроник похитав головою. – Це для мене просто, а от пояснити, як це відбувається, я й сам не можу. Ну, тепер вірите, що я не з вашої планети?
Учені перезирнулися: доводилося вірити, а Брейк ще й досі чухав потилицю – надто дивне видовисько він щойно побачив.
– А що, – запитав він обережно, – твої друзі теж так можуть? Ну, тобто, зникати й перетворюватися на кого завгодно?
– Ні, це можу лише я один. Як я розумію, ви намагаєтеся знайти ліки від вірусу?
– Так, незважаючи ні на що, ми боремося, – гордо відповів Брейк, – щоправда, нас не дуже багато. Заражені від боротьби відмовилися, їм і так добре. А от ми, реаліти, будемо боротися, нехай з нас залишиться тільки один!
Примечания
1
Один з антигероїв книжок «Антивірус» і «Канікули для Інформи».
2
Одна з героїнь книжки «Канікули для Інформи».
3
Місто з книжок «Антивірус» і «Канікули для Інформи».