Опанас вискочив позаду ведмедя та як влупить його прикладом по довбешці! А ведмідь:
– Ой матінко! І з кожним днем все гірше!
На виставці електроніки японці демонструють робота, який відповідає на всі запитання. Один британець скептично усміхається:
– Перевіримо! Що зараз робить мій батько?
Робот помигав вогниками і видає відповідь:
– Ваш батько ловить рибу на березі Темзи.
Британець регоче:
– Бреше! Я так і знав! Ось телеграма від секретаря мого батька. Дивіться: «Лорд Вудсон передає вітання з Венеції».
Японці забігали, перешіптуються. Потім до британця:
– Робот не може помилятися. Давайте ще раз попробуємо.
Британець повторює питання:
– Що зараз поробляє мій тато?
Знову мигають вогники, і робот видає відповідь:
– Лорд Вудсон дійсно знаходиться у Венеції, а ваш татусь сидить з вудкою на березі Темзи. До речі, він за цілий день нічого не зловив…
– Хочу хом’яка.
– Його треба доглядати, прибирати, годувати, міняти воду, гратися з ним.
– Тоді я хочу бути хом’яком!
Прийшов Опанас із рибалки і жаліється Марійці:
– От скупі люди! Домовилися: хто перший рибу упіймає, той біжить за пляшкою, а хто другий – той за закускою. І що ти думаєш? Дивлюся, у Микити поплавок танцює, тоне, а він і вусом не веде! У Никодима аж вудочка гнеться, а він на неї ногою наступив і курить! От скупі ж!
– А у тебе клювало? – цікавиться Марійка.
– Еге! Дурня знайшла! Я взагалі без наживки закинув.
– Квит! – підвівся кум Григорій. – Вже он перші півні заспівали.
Спати не хотілося. Ще хвилин тридцять, і я вирушав би до ставка.
– Я господар, ти гість, – попробував було затримати кума, – на правах господаря…
– Гість, як риба, – свіжим залишається недовго, – простягнув мені руку Григорій. – Завтра продовжимо… Тобто вже сьогодні, увечері…
День другий
Я кинув до літньої кухні подовжувач, причепив над столом у дворі добру лампу і в 'язав до вудок новенькі гачки. На небі вже й зорі висіялись, а кума Григорія все не було. Раптом у городі почулось якесь шаркання, загавкав Салтисон – матусин дворовий песик-товстун.
– Хто там? – відірвався я від роботи.
– Та я ж, я! – вийшов на світло кум. – Запитуєш, репетуєш! Добрий рибалка по кльову має знати, що рибу коропом звати!
– Про ведмедя думка, а він назустріч… А чому ж це ти городами ходиш?
– Та ж… Марина! Чекав, поки виговориться і піде спати. А потім, щоб швидше, через город…
– То ходи до столу, – я вже ніс із кухні пляшку і закуску.
Григорій сів, роздивився гачки, взяв у руку коробочку, в якій зберігався усілякий рибальський дріб'язок. Карась на кришечці хитро примружив око.
– У намальованої риби завжди одне око, – мигнув йому Грицько.
– Ну що, записав нашу бесіду? – зиркнув я на кума.
– Запишу… У мене пам'ять – ого-го-го! Хочеш, переповім усе вчорашнє до словечка?
– Не хочу! Навіщо товкти воду в ступі, сьогодні буде інше, повторюватись не будемо – не цікаво. Ти готовий?
– Е-е-е, куме, давай по чарці, а потім…
За першою швидко пішла й друга. Кум їв, аж упрів, я теж не відставав, бо зголодався, його чекаючи.
– А ти пива купив? – запитав Гриць.
– Ні. Раненько ж до ставка, голова болітиме…
– Am! Так пива хочеться!! Пиво – найгеніальніший винахід людства! Колесо теж не остання штука. Але уяви собі колесо з… рибою. А ще ж бувають дні, коли слово «Пиво» вранці звучить з великої букви… Запам'ятай, горілки треба пити багато, а пиво – часто.
– Ага, питимеш часто – матимеш барило, що ніг своїх не видітимеш!
Григорій підхопив пляшку, примружив око, націлився в келишок.
– Ти як на полюванні око прикрив.
– Атож. Взагалі, праве око не любить лівого, тому між ними виріс ніс… – патякав Григорій, наливаючи. – Ну, – задер руку з келишком, – щоб завжди була охота!…
– Григорію, оце ти прислів'я та примовки нанизуєш… Між іншим, влучно тулиш до розмови. А давай, я рибальське прислів'я, а ти – мисливське. Хто зіскочить.
– А давай! Ну!
– Рибу везеш – рибу гризеш.
– Зайця бубоном не виманиш.
– Риба клює в того, хто чекає.
– Інколи тільки коли ти промазав розумієш, як ти «попав»…
– Якщо тобі приспічило тупнути ногою, не роби цього на кризі.
– Вовка боятися – від зайця втікати.
– Ти рибі не потрібен, риба тебе не шукатиме – шукай рибу сам!
– Нещастя лисиці в її власній шкурі.
– Якби у риби було стільки таємниць, як у людей, вона б не була німою.
– Якщо у вашого пса великі кістяні вуха, то це не пес, а… козел.
– Верша насміялася з болота, аж і сама в болото попала.
– Якщо вовк з’їв вашого ворога, це ще не значить, що він став вашим другом!
– З дешевої риби і юшка дешева; дорога рибка – добра юшка.
– Чим пес старіший, тим хвіст твердіший.
– Змилувався Бог над раком, та ззаду очі дав.
– Старого лиса тяжко зловити.
– На те щука в морі, щоб карась не дрімав.
– Полоханий заєць і пенька боїться.
– Дали бабі рибки, стала баба дибки.
– Не тоді хортів годувати, як на влови їхать.
– Пошли дурня по раки, а він жаб налапає. – Собака жайворонка ловив, та й господаря загубив.
– Ні риба ні м’ясо, і в раки не годиться.
– Утікав перед вовком, а впав на ведмедя.
– Плюнь на раки – вершу видно.
– Не штука вбити крука, аби живого злапати.
– Мовчи язичку, будеш їсти плотвичку.
– Лучив корову, а попав ворону.
– На безриб’ї і рак риба.
– Коли на ведмедя мала гілка впаде, то він бурчить, а як велика, то мовчить.
– Хоч не рибно, але юшно.
– Вовк старий не лізе до ями.
– В мене так: хоч рак, та на тарілці.
– Битому собаці кия не показуй.
– У кого чорний усок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому юшки шкода.
– Спить, як полоханий заєць.
– То чудо, кум, а не рак: одного рака повна торба й клешня висить!
– Куди б лис не вліз, скрізь увиє.
– Казав окунь карасю: не поспішай, бо встигнеш!
– Любиш охоту – ходи по болоту!
– І дощ не злякає, як рибалочка чекає!
– Поки зайця заб’ють – вола з’їдять!
– Мій карасик за твою щуку більший – у кожного своя мірка.
– Бажання мисливця і ведмедя не збігаються.
– Дай, Боже, пити, та не впиватися, а з риболовлі з рибою повертатися!
– Чим більший звір, тим більше на нього мисливців.
– Наперед невода рибу не лови.
– Коли мисливець повертає з лісу і несе гриби, не питай, чи вдалим було полювання.
– Спасибі за рибу, а за раки нема дяки.
– Як малий у зайця хвіст, більше не прибуде; як дурив нас хитрий лис, так дурити буде!
– Пошли, Боже, карася і линка, щоб не сварилася жінка!
– Добрий пес і поганого мисливця умілим зробить.
– Добре, куме, ось тобі загадка: Сидить баба на ізу, розверзнула ковизу: лізьте раки-четвертаки – на базар повезу. Що то є?
– Верша! Аж тепер і тобі загадка: Чортове пір’я і м’ясо занесло. Що то?
– То, куме, качка полетіла собі над озеро після твого невдалого пострілу! Але не ображайся, я тобі вірша подарую, «Мисливський романс» називається:
– А я тобі, куме, віршем і віддячу. Рибальським, про юшку: