Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати - Хворост Люцина 8 стр.


Чи мої власні переконання не містять у собі суперечностей? Безумовно, вони від них не вільні й ніколи не будуть вільні, хоча я намагаюся вдосконалювати свої погляди й змінювати їх, коли помічаю, що суперечу сам собі.

Розділ ІІ

Любов і сім’я

Як ви зауважили, я стараюся писати, йдучи за вільними асоціаціями, однак дотримуюся поділу на розділи, які ілюструють природні етапи життя. А отже, за дитинством має йти юність.

З перспективи прожитого – а це три чверті століття – я бачу зміни, які варто зафіксувати. Дитинство – це період беззахисності. Маленька людина приречена жити під опікою батьків, і взамін за те, що вони турбуються про її виживання, вона змушена їм коритися. З огляду на це здається природним, що діти хочуть вирости, щоб вивільнитися із залежності й здобути повноправний статус так званої дорослої людини. Як підказує мені моя пам’ять, подорослішати хотілося передусім через те, що тоді можна буде самостійно ходити в кіно на фільми, дозволені з вісімнадцяти років. У часи, коли не було ні телебачення, ні Інтернету, кіно було єдиним джерелом знань про те, яким є світ і як живуть інші люди. Те саме життя було описане й у книжках, але читання вимагало зусиль уяви. В того, хто зроду не бачив жінки настільки вродливої, як голлівудська зірка Ґрета Ґарбо, жоден літературний опис не міг би викликати того враження, яке вона створювала на екрані. Але фільми про кохання були зазвичай позначені міткою «дозволено з вісімнадцяти років» – і все через те, що в них частенько траплялися сцени поцілунків, яких неповнолітні не повинні були бачити (це я пишу про другу половину 1940-х років).

Примечания

1

Чесної гри (англ.). – Тут і далі прим. перекл.

2

Владислав Татаркевич (1886–1980) – польський філософ, історик філософії, історик мистецтв, дослідник естетики та етики. Його праця, про яку згадує Кшиштоф Зануссі, так і називається – «Про щастя» (1947).

3

Фатос Любонья (нар. 1951 р.) – албанський письменник, політв’язень, борець за права людини.

4

Максиміліан Марія Кольбе (1894–1941) – польський релігійний діяч, мученик і святий католицької церкви. У 1941 році, потрапивши до Авшвіца, добровільно погодився вмерти голодною смертю замість іншого в’язня, Францішека Ґайовнічека, який потрапив у десятку приречених на смерть (таким чином керівництво табору збиралося покарати в’язнів за втечу одного з них). Канонізований 1982 року Папою Іваном Павлом ІІ. Далі в цій книжці Кшиштоф Зануссі докладніше торкається особи Кольбе.

5

Цитата з вірша Адама Міцкевича «Полились мої сльози…» (пер. Максима Рильського).

6

Ельжбєта Ідалія Ґрохольська-Зануссі (нар. 1940 р.) – представниця старовинного графського роду, дружина Кшиштофа Зануссі.

7

«Майстер польської мови» – польська громадська ініціатива, метою якої є популяризація польської мови і нагородження людей, які заслуговують на відповідне звання. Кшиштоф Зануссі здобув це звання 2003 року.

8

Ян (Зенон) Сузін (1930–2012) – популярний польський телеведучий, за освітою архітектор.

9

Будьмо! (Нім.).

10

Козлик Матолек (Koziołek Matołek) – персонаж одного з перших і найвідоміших польських коміксів, створеного 1933 року. Нині – культовий образ польської дитячої літератури.

11

Баншутц (Bahnschutz) – німецький військовий підрозділ часів Другої світової війни, основна мета якого – охорона залізничних шляхів. Тут – службовці цього підрозділу.

12

Повернені землі (Ziemie Odzyskane) – термін, що ввійшов у вжиток після Другої світової війни і позначає західні та північні землі сучасної Польщі, які перейшли під польську юрисдикцію згідно з ухвалами Потсдамської конференції (1945).

13

Життєвий простір (нім.).

14

Войцєх Ґурський (1849–1935) – польський педагог, засновник відомої середньої школи у Варшаві, яка й після його смерті носила його ім’я.

15

Владислав Ґомулка (1905–1982) – генеральний секретар Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії (польського аналогу КПРС) у 1956–1970 рр. Був відомий насаджуванням радянських порядків.

16

Становище (високе) зобов’язує (фр.).

17

«Ленін» – роман польського письменника Фердинанда Оссендовського (1876–1945), який уперше розвінчав міф про Леніна як улюбленця робітничо-селянських мас. Роман був виданий 1930 року і ще до початку Другої світової війни був перекладений на кілька іноземних мов. Завдяки цій книжці Західна Європа почала пізнавати правду про Жовтневу революцію в Росії. У ПНР книжка була заборонена, перше перевидання припало аж на 1990 р.

18

Numerus clausus (досл. лат. «закрите число») – принцип, за яким із політичних або суто практичних причин обмежувалося число студентів вищих навчальних закладів.

19

Міністрант – у католицькій церкві – людина, яка під час служби допомагає ксьондзові виконувати літургійні дії.

20

Леопольд Стафф (1878–1957) – один з найвидатніших польських поетів ХХ століття, есеїст, перекладач. У перші два десятиліття ХХ сторіччя був пов’язаний з модерністським літературним об’єднанням «Молода Польща». У міжвоєнні роки на нього орієнтувалися представники поетичного кола «Скамандер». Стаффа ще за його життя сприймали як взірець літератора-класика і митця-мислителя.

21

«Рокі» (1976) – художній фільм Джона Евілдсена, в якому головну роль – талановитого і наполегливого боксера – зіграв Сильвестр Сталлоне.

22

Рембо – герой фільму «Перша кров» Теда Котчеффа (1982) і багатьох сиквелів, мужній боєць і авантюрист, зіграний Сильвестром Сталлоне.

Назад