Вергілій
Енеїда
Книга перша
Енеїв флот, що від берегів Трої прямує до Італії, настигає буря, наслана богинею Юноною. Але бог Нептун рятує троянців з рештками їх кораблів, і вони щасливо виходять на африканське узбережжя. Заспокоюючи матір Енея, богиню Венеру, Юпітер запевняє її, що доля Енея і слава його потомства залишаться незмінними; він посилає бога Меркурія до тірійців, щоб прихилити їх до троян. Венера з’являється Енеєві і розповідає йому про Карфаген і царицю Дідону. Еней прибуває до Карфагена і оглядає місто й храм. Дідона гостинно приймає Енея та його супутників. Еней посилає по свого сина Іула. Щоб викликати в Дідони любов до Енея, Венера підміняє його сина Купідоном. Урочиста учта у Дідони на честь Енея.
Книга друга
Еней розповідає про зруйнування Трої. Обмануті підступними розмовами полоненого грека Сінона, троянці, незважаючи на застереження жерця Лаокоона, вводять у місто, спорудженого греками, великого дерев’яного коня. Заховані в ньому греки вночі вискакують і оволодівають містом. Тінь Гектора з’являється у сні Енеєві. Еней разом з товаришами йде в останній бій. Товариші Енея падають у борні за полонену греками Кассандру. В бою біля Пріамового палацу Пірр убиває Пріама. Венера умовляє Енея тікати з мурів зруйнованої Трої. Еней з утікачами подається на гору Іду.
Книга третя
Еней продовжує розповідати про свої мандри. Покинувши Трою, він висаджується у Фракії і засновує там місто Енеаду, але зловісні ознаки на могилі Полідора страхають його, і він залишає цю країну. Пливучи далі, Еней зупиняється на острові Делосі, але оракул спонукає його пливти далі на острів Крит. Моровиця на Криті примушує Енея залишити цей острів, – пенати уві сні спрямовують його до Італії. Буря заносить троянців на Строфадські острови, де вони зустрічаються з гарпіями, далі пристають до берегів Епіру. В Бутроті Еней зустрічає Андромаху й Гелена, який віщує йому та його супутникам дальше плавання і обдаровує їх. Троянці пливуть далі уздовж берегів Італії і пристають у Сицилії біля гори Етни. Ахеменід попереджає Енея про кіклопів, і троянці рятуються від їх нападу та благополучно прибувають до міста Дрепан у Сицилії, де умирає Анхіс.
Книга четверта
Дідона признається своїй сестрі Анні, що закохалась в Енея, і, підтримана сестрою, віддається надії на одруження з ним. Щоб відвернути Енея від Італії, Юнона використовує це і домовляється з Венерою щодо його одруження з Дідоною. Полювання, буря і «шлюб» Енея з Дідоною. Поголоска про любовний зв’язок між ними. Лівійський цар Ярба благає Юпітера покарати Дідону. Меркурій повідомляє волю Юпітера Енеєві, і той потай готується до втечі. Довідавшись про намір коханого, Дідона гірко йому докоряє і відкидає всякі виправдання. Троянці готуються до відплиття. Дідона робить останню спробу затримати Енея. Вона передчуває свою смерть і готується до неї. Еней з товаришами залишають Карфаген. Побачивши, що їхній флот відпливає, Дідона проклинає Енея і в розпачі вмирає.
Примечания
1
У заспіві, в якому стисло викладається тема «Енеїди» та міститься традиційне звертання до музи, Вергілій не згадує імені свого героя, бо кожний римлянин прекрасно знав, що з Трої до Лація прибув саме Еней.
2
Землі лавінські – територія міста Лавінії на західному узбережжі Лація, заснованого, за легендою, Енеєм на честь Лавінії, дочки царя Латина, з якою він одружився після переможної війни з Турном.
3
Місто Альба-Лонга, засноване сином Енея Асканієм, стало столицею Лація. Тут довгі роки правили нащадки другого сина Енея – Сільвія (від Лавінії). Засновниками ж Рима, за переказом, були брати-близнята Ромул і Рем, сини царівни з Альби-Лонги Реї Сільвії і бога Марса.
4
Карфаген заснували фінікійські колоністи з міста Тіра в IX ст. до н. е. (814 р.). Отже, зіставлення часу падіння Трої, яке мало місце в кінці XII ст., з заснуванням Карфагена – явний анахронізм.
5
Натяк на зруйнування Карфагена римлянами в 146 р. до н. е.
6
За греків. Юнона була на боці греків під час Троянської війни. В «Енеїді» вона далі переслідує троянців.
7
Троянський царевич Паріс присудив яблуко краси Венері, через що викликав гнів Юнони і Мінерви, які претендували на титул найкрасивішої богині.
8
Предок Енея Ганімед був поставлений виночерпієм богів замість дочки Юнони – Геби.
9
Свою розповідь починає Вергілій не від падіння Трої, а з часу, коли троянці на сьомому році блукання наближалися до Італії. Попередні події викладені в II і III книгах у розповіді Енея.
10
За Гомером («Іліада», V, 329 і далі), Еней загинув би від меча грецького героя Діомеда, сина Тідея, коли б його не врятувала Венера.
11
Блага Церери – зерно, хліб, їжа.
12
Двоєрядні судна – так звані біреми – кораблі з двома ярусами весел.
13
Зброя Каїка – на кормі корабля вміщували для його відзнаки зброю.
14
Троя, яка мала ще іншу назву – Іліон.
15
Тога – національний одяг римлян.
16
Цезар – тут Октавіан Август, усиновлений Гаєм Юлієм Цезарем.
17
Поет має на увазі перемоги Октавіана над єгипетською царицею Клеопатрою.
18
Відчинені двері храму Януса показували, що римська держава веде війну, зачинені – що мирний час.
19
…сина шле Майї… – тобто бога Меркурія, вісника богів.
20
Котурн – високе мистецьке взуття.
21
…птах… Юпітерів… – орел.
22
Аналогічно в «Одіссеї» Гомера (VII, 39 і далі) Афіна окутує Одіссея туманом, щоб він непоміченим увійшов до міста і палацу Алкіноя.
23
Голова коня була викарбувана на карфагенських монетах як емблема міста.
24
Вергілій переносить на карфагенські стосунки римський звичай вести засідання сенату в храмах богів.
25
Неповний вірш. Таких в «Енеїді» – 58.
26
Батечко тевкрів – Еней, проводир троянців.
27
Мармур із острова Пароса вважався найкращим.
28
Римляни вважали карфагенян віроломними.
29
Стріли Тіфея – громи Юпітера. Названі так тому, що Юпітер уперше громом убив велетня Тіфея. Цим порівнянням зображено всемогутність бога любові.
30
Іопас грав… – Іопас оспівує виникнення світу і життя на землі, подібно як Орфей в «Аргонавтиці» Аполлонія Родоського.
31
Син Аврори – Мемнон, ватажок ефіопів.
32
Улісс звинуватив Паламеда в зраді, знайшовши у нього сфальшований лист троянського царя Пріама і гроші, що закопав у його наметі сам Улісс. Греки вбили Паламеда (див. рядок 90).
33
При вирушенні в Трою греків затримала буря в Авліді; щоб мати благополучне плавання, за провіщанням оракула, вони принесли в жертву дочку царя Агамемнона – Іфігенію (за міфом, Артеміда замінила Іфігенію ланню і взяла дівчину в Тавріду).
34
Ітакієць – Одіссей, правитель острова Ітаки.
35
Митець-лиходій – той же Одіссей-Улісс.
36
Стародавні греки і римляни посипали голови жертовних тварин перед тим, як зарізати, мукою, грубо меленою і змішаною з сіллю, та прикрашували їх стрічками.
37
…до Пелопових мурів… – до Аргосу і Мікен на Пелопоннесі. Мури ці побудував Пелопс.
38
Опис загибелі Лаокоона та його синів, задушених велетенськими зміями, що їх наслали розгнівані боги. Лессінг у славнозвісній праці «Лаокоон» порівнює Вергілієве зображення з античною скульптурою – групою Лаокоона (знайденою в Римі в 1506 р.), яку створили родоські скульптори в І ст. до н. е. – Агесандр, Полідор і Афінодор, і досліджує питання різниці між літературою й образотворчим мистецтвом.
39
Трітоніда – тобто Мінерва, зображення якої стояло в Трої.
40
Морський бог Нерей, як і Нептун, має в руках тризубець – символ влади над морем.
41
Греки, які повернулись після втечі, дізнаються про обман за різницею в мові.
42
Бойовий прийом римських легіонерів: римські солдати тримали над головою щити так, що краї їх заходили один за один і могли захистити від будь-якої зброї.
43
Гомер в «Іліаді» (VI, 243) згадує про кімнати п’ятдесяти синів і дванадцяти зятів Пріамових.
44
Храм або жертовник служили надійним захистом для переслідуваних.
45
Тіндареєва донька – Єлена, дружина Менелая.
46
Троя нептунська – за переказом, Нептун і Аполлон допомогли Лаомедонтові збудувати мури Трої.
47
Земля мавортійська – Фракія, покровителем якої був бог війни Марс.
48
Юпітерові.
49
Батько Градів – Марс.
50
Стародавні греки і римляни скроплювали могилу померлого молоком, медом, вином і кров’ю жертовних тварин.
51
Священна земля – острів Делос, місце народження Аполлона і Діани.
52
Доріді, дружині Нерея.
53
До народження Аполлона і Діани Делос був плавучим островом.
54
Божий стрілець – Аполлон, що разив стрілами.
55
Гора – мається на увазі Кінт.
56
Юпітера острів – там ніби народився цей бог.
57
Корибанти – жерці богині Кібели.
58
Царство кносійське – острів Крит.
59
Острів Наксос славився культом Вакха.
60
Парос сніжно-білий – від білого мармуру, що його добували на цьому острові.
61
Римові.
62
Дардан та Іас народилися в Італії, в Етрурії, і переселилися до Малої Азії, до Троади.
63
Країна діктейська – Крит.
64
Тевкра і Дардана.
65
Фурії – гарпії пізніше стали ототожнюватися з фуріями.
66
Храм Аполлона – на мисі Актії, біля берегів якого плавання було дуже небезпечним.
67
За римським звичаєм, до дверей храму прибивали військові обладунки, вказавши ім’я переможця і переможеного.
68
…високі твердині феаків… – острів Коркіра (нині Корфу).
69
Троянські поселенці в Епірі називали місцевості іменами зі своєї вітчизни – Трої.
70
Сина Ахілла… – тобто Пірра.
71
Гектора, дядька… – Креуза була сестрою Гектора.
72
…до віщуна… – до Гелена.
73
Пурпурний колір, як вірили стародавні греки і римляни, охороняв від лихого ока.
74
Зміст такий: для моряків, які пливуть від іонійського моря, Мессінська протока здається закритою мисом Пелором; при наближенні мис немовби віддаляється і дає прохід у протоку.
75
Ворожбитка – Сівілла.
76
Фебів віщун – Гелен.
77
…щоб менше грекам були на заваді… – тобто краще, щоб ці місця лежали подалі від шляху греків.
78
…пристань і… храм… Мінерви… – теперішнє Кастро в Калабрії.
79
За римським звичаєм, слід зважати на перший віщий знак під час сходження на берег.
80
Лацінська богиня – Юнона, що на мисі Лаціній в області Бруцій мала славнозвісний храм. На цьому ж мисі були міста Кавлон і Сцілацей.
81
…до манів… – до підземного царства тіней.
82
Він – Енкелад. Виверження Етни буває нібито через зусилля цього гіганта звільнитися з-під гори.
83
Про пригоди Одіссея і його супутників у печері Поліфема, осліплення циклопа (кіклопа) і чудесну втечу греків розповідає Гомер у IX пісні «Одіссеї».
84
Фебове світло – сонячне світло, сонце.
85
…злочином брата… – Пігмаліона, що вбив чоловіка Дідони Сіхея.
86
Цереру, богиню землеробства, вважали законодавицею культури і норм шлюбного життя. Ліей – Вакх, що вважався богом родючості й зростання.
87
Підступ Юнони, яка хотіла затримати Енея в Африці і не пустити в Італію.
88
Аполлон узимку перебував у Лікії, в Малій Азії, а влітку на острові Делосі, де його прихід вітали співами й танцями.
89
Землю, як найдавнішу з богинь, подібно Юноні, вважали покровителькою шлюбного життя.
90
У цьому шлюбі блискавка була замість весільного смолоскипа і плач німф заміняв весільні співи.
91
Вакха ленейського дар – вино.
92
Тюрбан лівонський – фрігійська шапка із стрічками, яку підв’язували під бородою;…від мазей вологий… – Намазувати волосся пахучими мазями вважалося ознакою розніженості, непристойності.
93
…два рази вирвала цілим із грецької січі. – Раз від меча Діомеда («Іліада», V, 311 і далі), вдруге, коли греки руйнували Трою.
94
…взяв гілку… – палицю, повиту зміями (атрибут Меркурія).
95
Атлант був дідом Меркурія.