Згідно статті 5 Закону головною метою НПІ є створення умов для забезпечення громадян, суспільства та держави своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання новітніх інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави.
Згідно статті 6 Закону державні органи, в межах їх компетенції, здійснюють такі функції у процесі інформатизації:
– захист авторського права на бази даних і програми, створені для потреб інформатизації та особистої інформації;
– встановлення стандартів, норм і правил використання засобів інформатизації;
– забезпечення доступу громадян та їх об'єднань до інформації державних органів та органів місцевого самоврядування, а також до інших джерел інформації;
– визначення пріоритетних напрямів інформатизації з метою подальшої її підтримки шляхом державного фінансування та пільгового оподаткування;
– інформатизацію науки, освіти, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави, пріоритетних галузей економіки;
– підтримку вітчизняного виробництва програмних і технічних засобів інформатизації;
– підтримку фундаментальних наукових досліджень для розроблення швидкісних математичних і технічних засобів обробки інформації;
– забезпечення підготовки спеціалістів з питань інформатизації та інформаційних технологій;
– організацію сертифікації програмних і технічних засобів інформатизації;
– державне регулювання цін і тарифів на використання телекомунікаційних та комп'ютерних мереж для потреб інформатизації у бюджетній сфері;
– забезпечення інформаційної безпеки держави.
У законі визначено етапи формування і виконання, порядок здійснення експертизи, механізм контролю за виконанням НПІ, замовників, науково-технічну раду та виконавців програми, їх права та обов'язки.
В свою чергу, в Законі України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» (далі – Закон) важливим фактором подолання відставання України у сфері інформатизації названа ефективна державна політика інформатизації.
Окрім того, в цьому Законі закріплені принципи державної політики у сфері інформатизації, визначені основні завдання, напрями, порядок формування та виконання основних етапів програми інформатизації, очікувані результати.
Першочергові пріоритети надаються створенню нормативно-правової бази інформатизації, включаючи систему захисту авторських прав і особистої інформації, розробленню національних стандартів у галузі інформатизації; формуванню телекомунікаційної інфраструктури, перш за все оптимізації діючої мережі магістралей передачі даних, будівництву нових сучасних каналів, включаючи волоконно-оптичні та супутникові системи зв'язку; формуванню комп'ютерної мережі освіти, науки та культури як частини загальносвітової мережі Інтернет; здійсненню заходів щодо інформаційної безпеки.
Головною метою Програми інформатизації є забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією на основі широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави.
Законом визначені такі основні напрями інформатизації:
1. Розроблення політики та організаційно-правове забезпечення інформатизації.
2. Формування національної інфраструктури інформатизації.
3. Інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони.
Інформаційна безпека є невід'ємною частиною політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки. Об'єктами інформаційної безпеки є інформаційні ресурси, канали інформаційного обміну і телекомунікації, механізми забезпечення функціонування телекомунікаційних систем і мереж та інші елементи інформаційної інфраструктури країни.
Результатом виконання Програми буде:
– комплект нормативних документів з усіх аспектів використання засобів обчислювальної техніки для оброблення та зберігання інформації обмеженого доступу;
– комплекс державних стандартів із документування, супроводження, використання, сертифікаційних випробувань програмних засобів захисту інформації;
– банк засобів діагностики, локалізації і профілактики вірусів;
– нові технології захисту інформації з використанням спектральних методів;
– високонадійні криптографічні методи захисту інформації тощо.
4. Інформатизація процесів соціально-економічного розвитку.
5. Інформатизація пріоритетних галузей економіки.
6. Інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю.
7. Інформатизація соціальної сфери.
8. Інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів.
9. Інформатизація науки, освіти і культури.
10. Міжнародне співробітництво.
Крім того, в Законі визначено також низку інших важливих положень щодо програми інформатизації в Україні, спрямованих на забезпечення інформаційної безпеки держави.
З метою реалізації на загальнодержавному та регіональному рівнях положень відповідних законів України у галузі інформатизації були прийняті відповідні постанови Кабінету Міністрів України:
– «Про затвердження Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації» від 31 серпня 1998 року №1352;
– «Про затвердження Порядку формування та виконання галузевої програми і проекту інформатизації» від 18 грудня 2001 року №1702;
– «Про затвердження Порядку формування та виконання регіональної програми і проекту інформатизації» від 12 квітня 2002 року №644.
Державне регулювання у сфері інформатизації забезпечує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (далі – НКРЗІ) згідно «Положення про НКРЗІ» (далі – Положення), затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1067.
Згідно п.3 Положення основними завданнями НКРЗІ є:
1) забезпечення проведення єдиної державної політики з питань державного регулювання у сфері інформатизації та розвитку інформаційного суспільства;
2) здійснення державного регулювання у сфері інформатизації, використання інфраструктури з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку та інформаційні послуги, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки;
5) забезпечення системності, комплексності і узгодженості розвитку інформатизації та інформаційного суспільства в державі.
Офіційний сайт НКРЗІ: http://nkrzi.gov.ua.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інформатизації, електронного урядування, національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі – Мінрегіон).
Мінрегіон здійснює свою діяльність згідно «Положення про Мінрегіон» (далі – Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року №197. Згідно вимог Положення Мінрегіон відповідно до покладених на нього завдань:
2) затверджує:
– порядок технічного забезпечення Єдиного веб-порталу та функціонування офіційних веб-сайтів органів виконавчої влади; порядок надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд»;
– вимоги до форматів даних електронного документообігу в органах державної влади;
– методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації; формування індикаторів розвитку інформаційного суспільства;
– нормативно-правові акти у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства;
11) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо забезпечення інформатизації, електронного урядування, формування та використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.
Для вирішення цих завдань у складі Мінрегіону було створено Управління інформаційних технологій та електронного урядування. Функції з реалізації державної політики у сфері інформатизації, електронного урядування, національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства були покладені на Державне агентство з питань електронного урядування.
З 2003 року в Україні з метою запровадження єдиної системи обліку електронних інформаційних ресурсів формується Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів згідно «Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів» (далі – Концепція), затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 року №259-р.
Згідно Концепції інформаційна безпека національних ресурсів забезпечується їх власниками шляхом створення КСЗІ з метою запобігання несанкціонованому доступу та дотримання належного рівня захисту національних ресурсів.
Реалізація державної політики щодо забезпечення безпеки національних ресурсів здійснюється згідно законодавства спеціально уповноваженим органом державного управління у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, криптографічного та технічного захисту інформації (Адміністрацією Держспецзв'язку).
Національний реєстр ведеться з використанням новітніх досягнень у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій згідно «Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів» (далі – Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2004 року №326.
Згідно п.3 Положення Національний реєстр – це інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для реєстрації, обліку, накопичення, оброблення і зберігання відомостей про склад, зміст, розміщення, умови доступу до електронних інформаційних ресурсів та задоволення потреб юридичних і фізичних осіб в інформаційних послугах.
До Національного реєстру включаються веб-сайти, бази даних і реєстри в електронній формі (далі – е-ресурси).
Згідно п.4 Положення замовником і утримувачем Національного реєстру є Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації (далі – Держінформнауки).
Згідно п.7 Положення до Національного реєстру включаються е-ресурси органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права, доступ до яких здійснюється через телекомунікаційні мережі загального користування. Е-ресурсів приватної форми власності включаються на добровільних засадах.
Згідно п.8 Положення До Національного реєстру не включаються е-ресурси, які містять інформацію з обмеженим доступом та інформацію, розповсюдження якої заборонене законодавством.
Згідно п.9 Положення для включення е-ресурсу до Національного реєстру власник е-ресурсу протягом 30 днів після надання користувачам доступу до нього подає адміністратору заяву за формою, встановленою Держінформнауки.
У заяві зазначаються такі обов'язкові відомості: найменування е-ресурсу, його доменне ім'я та адреса електронної пошти, умови доступу до нього, анотація та ключові слова е-ресурсу, мова, обсяг інформації (у байтах), основні дані (реквізити) власника, основні дані (реквізити) розробника, дата надання користувачам доступу до цього е-ресурсу.
Офіційний сайт Національного реєстру: http://e-resurs.gov.ua.
4 червня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України №255 Держінформнауки було перейменоване у Державне агентство з питань електронного урядування. Воно здійснює свою діяльність згідно «Положення про Державне агентство з питань електронного урядування України» (далі – Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №492.
Згідно п.4 Положення агентство відповідно до покладених на нього завдань:
4) здійснює державну реєстрацію електронних інформаційних ресурсів державних органів, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права, доступ до яких здійснюється через телекомунікаційні мережі загального користування, та видає відповідні свідоцтва;
5) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, належне функціонування Єдиного веб-порталу Кабінету Міністрів України з можливістю інтеграції інформаційних ресурсів центральних та місцевих органів виконавчої влади, що розміщені в Інтернеті;
6) проводить моніторинг інформаційного наповнення офіційних веб-сайтів органів виконавчої влади та про його результати інформує щороку Кабінет Міністрів України;
7) координує діяльність органів виконавчої влади, пов’язану із створенням та інтеграцією електронних інформаційних систем і ресурсів в Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та наданням інформаційних та інших послуг через електронну інформаційну систему «Електронний Уряд»;
8) координує та контролює роботи, пов’язані із створенням, веденням і забезпеченням функціонування Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів, визначає правила користування ним;
9) розробляє вимоги до форматів даних електронного документообігу в державних органах;
11) здійснює у межах повноважень, передбачених законом, заходи щодо:
– розвитку електронного урядування;
– створення та функціонування інформаційної системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів;
– створення Національного депозитарію електронних інформаційних ресурсів;
13) створює та забезпечує функціонування автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності»;
14) координує адміністрування адресного простору українського сегмента Інтернету;
15) забезпечує:
– функціонування системи електронної взаємодії органів виконавчої влади;
– впровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства;
– проведення експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів);
16) здійснює у межах повноважень, передбачених законом, заходи щодо функціонування електронного документообігу;
17) бере участь у здійсненні заходів із застосування електронного цифрового підпису;
18) визначає у межах повноважень, передбачених законом, особливості захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом.
Офіційний сайт агентства: http://dknii.gov.ua.
12 квітня 2002 року постановою Кабінету Міністрів України №522 був затверджений «Порядок підключення до глобальних мереж передачі даних» (далі – Порядок), який визначає процедуру підключення органів виконавчої влади, інших державних органів, підприємств, установ та організацій, які одержують, обробляють, поширюють і зберігають інформацію, що є об'єктом державної власності та охороняється згідно із законодавством, до глобальних мереж передачі даних, зокрема Інтернет.