Завдяки Фетерлейну та його англійським колегам британський уряд читав значну частину найважливішого дипломатичного листування росіян під час англо-радянських торгівельних переговорів. Перехоплена інформація мала надзвичайно важливе значення. Так, на самому початку переговорів у червні 1920 року Ленін писав Красіну: «Ця свиня Лойд Джордж піде на обман без тіні сумніву або сорому. Не вірте жодному його слову та у три рази більше дуріть його». Лойд Джордж філософськи ставився до подібних образ. Однак деякі з його міністрів відносилися до цього інакше. Керзон і Черчилль, використовуючи розшифровану інформацію про фінансову допомогу газеті «Дейлі геральд» і англійським «більшовикам», а також про інші форми радянської підривної діяльності у Великобританії та Індії, вимагали вислати радянську делегацію та припинити торгівельні переговори.
Не бажаючи підривати перспективи досягнення торгівельної угоди, Лойд Джордж, проте, вважав необхідним відреагувати на праведний гнів своїх міністрів, причина якого крилася в розшифрованих документах, що свідчили про підривну діяльність «більшовиків». 10 вересня прем'єр-міністр звинуватив Лева Каменєва, що прибув у Лондон у серпні як керівник радянської торгівельної делегації (у той час Красін був його заступником), у «грубому порушенні даних обіцянок» та у використанні різних методів підривної діяльності. Красіну дозволили залишитися.
Каменєву ж, який наступного дня повинен був повернутися в Росію для одержання нових інструкцій, було оголошено, що йому не буде дозволено в'їхати назад у Великобританію. Лойд Джордж заявив йому, що він має незаперечні докази, які підтверджують висунуті проти нього обвинувачення, однак відмовився повідомити, які саме.
Вочевидь, радянська делегація все-таки зрозуміла, що її телеграми були перехоплені та розшифровані. А вже в серпні Кабінет Міністрів Великобританії дав згоду на публікацію частини перехопленої інформації. 8 розшифрованих телеграм, які доводили, що радянський уряд надавав фінансову допомогу газеті «Дейлі геральд», були передані до редакцій всіх загальнонаціональних газет, за винятком самої «Дейлі геральд». Для того, щоб ввести в оману росіян щодо джерела інформації та спробувати переконати їх у тому, що витік відбувся в Копенгагені в оточенні Максима Литвинова, цей матеріал був переданий у газети з умовою посилання на «нейтральну» країну. Однак газета «Таймс» не прийняла умов гри. До крайнього невдоволення Лойда Джорджа, вона почала свою статтю з наступних слів: «Ці радіограми були перехоплені британським урядом».
10 вересня 1920 року Леонід Красін написав з Лондона листа Леніну:
«Ще в травні при перебуванні в Копенгагені за деякими ознаками я почав підозрювати, що з шифрованим листуванням через Наркомінсправ не все йде благополучно. У Англії ці підозри зміцнилися, і в подальший мій приїзд до Москви я звертав увагу тов. Чичеріна на необхідність корінного чищення у відповідному відділі… Нарешті, сьогодні ми майже офіційно сповіщені, що таємні наші депеші зовсім не є таємницями для Велпра [уряд Великобританії]. Справа не в провалі шифру або ключа, а в тому, що в Наркомінсправ неблагополуччя, так би мовити, абсолютне і змінювати це треба радикально… Здається, виправити справу можна тільки створенням при Наркомінсправ шифрувального відділення незалежно від самого Комісаріату і персонально підібраного з людей або по партії, або особисто відомих протягом десятка – півтора років… Крім того, треба завести особливий ключ з Оргбюро або Політбюро і особливо важливі депеші посилати цими ключами, абсолютно епатуючи К [омісаріа] т у справі їх розшифрування. Не думайте, що все це зайва недовіра, ні, справа дуже серйозна…».
Однак сам Ленін зовсім не розділяв підозри Красіна щодо зрадництва в НКЗС. 25 листопада 1920 року він знову звернувся до Чичеріна: «Питанню про більш суворий контроль за шифрами (і зовнішньому, і внутрішньому) не можна давати заснути. Обов'язково черкніть мені, коли всі заходи будуть прийняті. Необхідне ще одне: з кожним важливим послом (Красін, Літвінов, Шейнман, Йоффе і т.п.) встановити особливо суворий шифр тільки для особистої розшифровки, тобто тут шифруватиме особливо надійний товариш, комуніст (можливо, краще при ЦК), а там повинен шифрувати або розшифровувати особисто посол (або „агент“), не маючи права давати секретарям або шифрувальникам. Це обов'язково (для особливо важливих повідомлень, 1—2 рази на місяць по 2—3 рядки, не більше)».
Відповідь була дана наступного дня: «Узагалі питанням про кращу постановку шифрувальної справи в Республіці займається комісія тов. Троцького… Єдиний особливо суворий шифр є книжковий. Користуватися книжковими шифрами можна лише в окремих випадках унаслідок крайньої громіздкості цієї системи. Потрібно занадто багато часу. Для окремих найбільш таємних випадків це можна робити. На початку всі наші кореспонденти мали книги, але внаслідок занадто великої громіздкості цієї системи поступово відмовилися. Можна буде відновити цю систему для окремих випадків, користуючись помилками для повідомлення кореспондентів…».
Після цього радянська торгівельна делегація в Лондоні одержала інструкцію пересилати свою кореспонденцію, по можливості, кур'єрською поштою до розробки нової системи шифру. Фетерлейн і його англійські колеги протягом декількох місяців не могли розгадати нові радянські шифри, введені в дію на початку 1921 року. Але вже до кінця квітня вони змогли розшифрувати значну частину радянського дипломатичного листування.
Радянські агентурні шифри були тоді слабші ніж дипломатичні. Так, завербований у паризькому центрі білогвардійського руху агент скаржився на слабкість і незручність шифрів, що використовувались. Найбільш пунктуального офіцера російської армії дратувало те, що шифровки наносилися тайнописом між рядків звичайних послань, а Москва нерідко забувала спеціальним чином по значити лист, що містив тайнопис, і він знищувався без прочитання. Більше того, виявлений поганим складом тайнописний текст зникав часом так швидко, що не вдавалося встигнути його скопіювати.
1 вересня 1920 року Чичерін написав листа наркому фінансів Крестинському про направлення в НКЗС співробітників для роботи в шифрувальному відділенні: «Наші шифрувальники були і раніше переобтяжені роботою, а зараз створилася повна невідповідність між їх складом і роботою. Збільшення складу наших шифрувальників є тепер завданням першорядної ваги».
А 16 вересня 1920 року він написав листа Леніну про «обережність із питання про персонал, пов'язаний з шифровками», і пропонував йому, щоб всі співробітники шифрувального відділення або шифрувальники «були ухвалені Оргбюро і Особливим відділом ВНК». На його думку, було особливо необхідно ретельно підбирати «самокатчиків», які розвозили б шифровки. У інших листах Леніну Чичерін порушив такі питання, як правила розсилки шифротелеграм, їх зберігання, охорони НКЗС, особливо охорони шифрувального відділу, для чого нарком пропонував призначити курсантів, «як це практикується у Кремлі».
Того ж місяця Політбюро російської комуністичної партії (далі – РКП) розглянуло «пропозицію т. Леніна вжити заходів щодо ускладнення шифрів і до більш суворої охорони шифрованих повідомлень». Політбюро ухвалило доручення наркому з військових і морських справ Троцькому, «организовать комиссию из представителей Наркомвоєна, Наркоминдела, ЦК РКП и Нар-компоштеля». Ленін, вивчивши досконало питання, знаючи думку НКЗС й інших зацікавлених відомств, доручив знайти шляхи наведення порядку в шифрувальній справі керівництву ВНК, хоча шифрувальні служби були й у інших наркоматах.
Одразу ж почала працювати Державна комісія з питання «постановки шифрувальної справи в Республіці». У зв'язку з цим Чичерін 25 вересня 1920 року доповідав у РНК, що «з понеділка у нас розпочне працювати т. Голуб, завдання якого полягатиме в перетворенні шифровок на офіційні папери для розсилки їх у такому абсолютно зміненому вигляді звичайним одержувачам».
А вже наприкінці 1920 року в НКЗС був розроблений «Циркуляр про шифри». 1 березня 1921 року завідувачем шифрувальною частиною був призначений І.М.Міхель, колишній завідувач канцелярією НКЗС.
2. Спеціальний відділ ВНК
В десятих числах січня 1921 року Колегія ВНК приймає рішення про скликання наради представників зацікавлених відомств для підготовки відповідних пропозицій щодо утворення єдиної криптологічної служби. В обговоренні питання брали участь представники ЦК РКП, ВНК і наркоматів. В результаті 28 січня 1921 року при ВНК був утворений Спеціальний відділ для координації та контролю відомчих шифрувальних служб і централізованої організації секрет ного діловодства у державних установах. Відділ очолив колишній голова Петроградської НК у 1918 році та повноважний представник ВНК у Туркестані у 191920 роках Гліб Іванович Бокій, який з 12 липня 1921 року увійшов за посадою до Колегії ВНК.
Колегія ВНК до березня підготовила пропозиції про створення міжвідомчої шифрувальної комісії при РНК, що складалася з представників Наркомата військових справ, ВНК, НКЗС і Наркомата зовнішньої торгівлі під головуванням представника ВНК – начальника Спеціального відділу. Проте розроблений ВНК проект діяльності цієї комісії прийнятий не був, оскільки стало очевидно, що в умовах, що створилися, за наявності у всіх наркоматів безлічі важких невідкладних власних завдань, всю роботу зі створення і організації діяльності спеціальної служби повинно узяти на себе одне відомство, а саме ВНК.
Було прийнято ухвалу, запропоновану Леніним: «Доручити начальнику шифрувального відділу ВНК прийняти заходи до здійснення нагляду, контролю і керівництва шифрувальною справою в Республіці і представити в Малу раду відповідний проект Ухвали, погодивши його з найбільш зацікавленими відомствами». 12 квітня на засіданні Малого РНК з проектом утворення єдиного у країні шифрувально-дешифрувального відділу виступив начальник Спеціального відділу при ВНК Бокій, людина, якій належало стати головним організатором криптологічної служби країни і її першим керівником.
Ось текст цього проекту:
«Маючи на увазі: 1) відсутність у Республіці центру, що об'єднує та спрямовує діяльність шифрувальних органів різних відомств, і пов'язані з цим безсистемність і випадковість у постановці шифрувальної справи; 2) можливість, завдяки цьому, при існуючому положенні широкого інформування ворогів Робітничо-селянської держави про таємниці Республіки, Рада Народних Комісарів ухвалила:
Утворити при Всеросійській Надзвичайній Комісії «Спеціальний відділ», штати в якому затверджуються Головою ВНК. Начальник Спеціального відділу призначається Раднаркомом.
У коло ведення Спеціального відділу при ВНК включити:
I. Постановку шифрувальної справи в РРФСР:
А. Наукова розробка питань шифрувальної справи:
а) аналіз всіх існуючих та існуючих російських і іноземних шифрів;
б) створення нових систем шифрів;
в) складання описів шифрів і інструкцій у шифрувальній справі та користуванні шифрами;
г) збирання архівів і літератури у шифрувальній справі для сконцентрування такого при Спецвідділі;
д) складання і видання керівництва з питань шифрування. Б. Обстеження і вироблення систем шифрів:
1. Обстеження всіх шифрів, що діють у даний час, і порядку користування ними шифрорганами;
2. Остаточна обробка інструкцій у шифрувальній справі і користуванні шифрами та розробка правил роботи шифрорганів;
3. Розподіл знов вироблених систем шифрів між всіма відомствами. В. Організація навчальної частини:
1. Розробка програми школи шифрувальників.
2. Створення школи шифрувальників.
3. Укомплектовування школи викладачами і учнями.
Г. Облік особового складу шифрувальних органів. Спостереження за закономірною постановкою шифрувальної справи. Інструктаж та інспекція шифрувальних органів:
1. Облік і перевірка всіх співробітників всіх шифрорганів.
2. Розподіл співробітників усіх шифрорганів між останніми залежно від індивідуальних якостей кожного працівника та фактичної потреби в працівниках у тому або іншому шифроргані, а також залежно від державної важливості кожної установи.
3. Чищення неблагонадійного і нездібного елементу зі всіх шифрорганів.
4. Спостереження за закономірною постановкою шифрувальної справи у всіх шифрорганах.
5. Інструктаж та інспекція всіх шифрорганів і проведення в життя Інструкції і правил у шифрувальній справі.
II. Постановка розшифрувальної справи у РРФСР:
1. Дослідження способів повсюдного вловлювання всіх радіо, телеграм і листів ворожих, іноземних і контрреволюційних.
2. Відкриття ключів ворожих, іноземних і контрреволюційних шифрів.
3. Розшифровка всіх радіо, телеграм і листів ворожих, іноземних і контрреволюційних.
Всі розпорядження і циркуляри Спеціального відділу при ВНК з усіх питань шифрувальної та розшифрувальної справи є обов'язковими до виконання всіма відомствами РРФСР».
Тим часом 4 квітня 1921 року наказом РВРР №785/141 «Региструпр» ПШ РСРР був реорганізований у Розвідувальне Управління (далі – РУ) Штабу РСЧА. У його складі було створене шифрувальне відділення 2-го (агентурного) відділу, начальником якого став В.Я.Закіс.
А вже 5 травня 1921 року постановою Малого РНК №672 була утворена єдина радянська криптослужба у вигляді Спеціального відділу при ВНК. Приведемо текст цієї постанови:
«РНК, розглянувши питання про шифрувальні відділи, ухвалив наступне:
1) утворити при ВНК «спеціальний відділ»;
2) Спецвідділ ВНК поєднує всі шифрувальні органи, контролює й направляє всю діяльність таких органів;
3) всі розпорядження й циркуляри Спецвідділу ВНК із всіх питань шифрувальної та розшифрувальної справи є обов'язковими до виконання всіма відомствами Росії».
З того часу 5 травня вважається святом шифрувальників усіх міністерств i відомств. Начальником нової структури й одночасно членом колегії ВНК був призначений Гліб Іванович Бокій, який до цього керував Петроградською НК і завжди цікавився шифруванням, а свої записи про підпільні справи шифрував особистим математичним шифром.
З його ініціативи 25 серпня 1921 року у ВНК був виданий наказ, що пропонував усім підрозділам у центрі та на місцях «направляти в Спецвідділ всякого роду шифри, ключі до них і шифровки, виявлені при обшуках та арештах, а також добуті через агентуру або випадково».
Розміщався відділ не тільки на Малій Лубянці, але й у будинку №21 на вулиці «Кузнецкий мост», у приміщеннях НКЗС, де займав два верхні поверхи. Офіційними його завданнями були масштабна радіо- і радіотехнічна розвідка, дешифрування телеграм, розробка шифрів, радіоперехоплення, пеленгація й виявлення ворожих шпигунських передавачів на радянській території.
Специфіка роботи Спецвідділу докорінно відрізнялася від усього того, що робилося у ВНК, а тому вимагала залучення людей, що володіли унікальними навичками. Це насамперед відносилося до криптологів, завданням яких було розгадування шифрів і ребусів.
Взагалі, серед особового складу дешифрувального відділу було багато колишніх російських аристократів, зокрема графів і баронів. Ця суперечність із державним устроєм того часу пояснювалася серйозним браком лінгвістів, які були потрібні для ведення дешифрувальних робіт. А сама професія дешифрувальника була настільки рідкісною, що навіть тоді, коли представники цієї професії потрапляли у в'язницю, їх все одно залучали до роботи за фахом.