Цей наказ був підтверджений повторно 28 березня 1758 року: «Для сохранения вящего секрета при нынешних военных и всяких важных обстоятельствах» секретарям таємної експедиції ставилося в обов'язок суворо наглядати за перекладачами, «чтобы дела, им порученные, по столам не лежали и чтобы товарищи их не читали этих дел». Наприкінці наказу підтверджувалася заборона кого-небудь стороннього пускати в апартаменти, зайняті таємною експедицією.
При імператриці Катерині II 15 березня 1781 року КЗС утретє отримала наказ не допускати знайомства «чинов департамента иностранных дел» з іноземними міністрами та їх свитою. При цьому імператриця вказала, щоб, окрім «министров департамента иностранных дел, каковыми ее величество почитает канцлера (или без сего звания управляющего оным департаментом), вице-канцлера и членов секретной экспедиции», ніхто з інших чинів колегії не ходив у будинки іноземних міністрів, не мав з ними розмов про справи, нікого з них у своєму будинку не приймав і ні під яким виглядом не вів з ними листування. Та ж сама заборона була повторена указом від 3 серпня 1791 року.
КЗС також уважно стежила за збереженням шифрів. Особисто державний канцлер, а ним у той період був граф Іван Остерман (син Андрія Остермана), неухильно стежив за суворим дотриманням правил користування вітчизняними шифрами, вимагав їх своєчасної заміни. При щонайменшій підозрі про компрометацію шифрів він давав вказівки про їх дострокову заміну або про внесення в них істотних змін.
Коли стало відомо, що один із канцелярських службовців при послові Росії у Гданську загубив шифр, Остерман зробив послу Волчкову суворе попередження: «…признано здесь за нужно подтвердить Вам в то же время единожды навсегда, чтоб Вы сами впредь хранили у себя цифирнык ключи и заочно не выпускали их из рук, в чем и обязываетесь Вы Вашею присягою верности Ея Императорскому Величеству».
Поступово встановилася ієрархія шифрів, коли складні системи використовували лише для найважливіших повідомлень, а зі зниженням їхнього рангу, спрощувався й шифр. Якщо складання власних шифросистем, насамперед для російського алфавіту, ще відставало від Європи, то криптоаналітика була на висоті. З цього часу російська криптологія остаточно зайняла одну з провідних позицій у криптології європейській та стала ефективним знаряддям у руках дипломатичних і військових відомств країни.
4. Криптологія першої половини ХІХ ст.
На початку XIX ст. у Росії була зроблена реорганізація органів керування країною. У 1802 році Маніфестом Олександра I замість колегій були засновані міністерства. Зокрема, було утворене міністерство закордонних справ (далі – МЗС), канцелярія якого містила чотири основні експедиції та три таємні. Перша таємна – шифрувальна, друга – дешифрувальна, третя – служба перлюстрації.
До 1808 року начальником першої експедиції, куди входила «цифирная» частина, був Жерве. Потім він був призначений керівником Канцелярії, а начальником цієї експедиції, перетвореної у відділення, став Міллер. Дешифрувальну частину у цей період очолював Християн Бек. Збереглися деякі документи, що дозволяють охарактеризувати діяльність таємної експедиції Канцелярії МЗС періоду початку XIX ст. та війни з Наполеоном.
Лист від 8 березня 1812 року Міллеру:
«Г. Канцлеру угодно, чтобы Вы, милостивый государь мой, Христиан Иванович, немедленно занялись составлением двух совершенно полных лексиконов как для шифрования, равно и для дешифрования на российском и французском языках, и чтобы Вы снеслись по сему предмету с Александром Федоровичем Крейдеманом, стараясь соединенными силами привести работу сию к скорейшему и успешнейшему окончанию. А. Жерве».
Міллер і Крейдеман були не тільки розробниками «лексиконів», тобто словників до шифрів, але й самих шифрів. Цю роботу виконували і деякі інші співробітники. Після складання шифру фахівцем-криптографом у XVIII ст. він начисто переписувався від руки спеціальним секретарем в потрібній кількості примірників. Тепер шифри виготовлялися вже друкарським способом. Відносно кожного шифру завідувачам таємною експедицією при цьому складалася доповідна записка такого змісту:
«В Государственную коллегию иностранных дел.
От нижеподписавшегося покорнейшее доношение.
Составив по приказанию сей Коллегии новую генеральную цифирь на российском и французском языках, ею одобренную, и отобрав цены за изготовление передвижных машин, равно и за напечатание наборных и разборных таблиц и за бумагу, имею честь представить о том подробную записку, прося покорнейше помянутую Коллегию благоволить на сей расход определить сумму.
Коллежский советник Христиан Миллер.
Октябрь дня 3 1804 года.
За машины:
за 15 пар машин с двойными передвижными дощечками по 125 р.
за пару -1875 рублей.
Типографщику:
за набор разборных таблиц для российской цифири с напечатанием, по 20 р. за таблицу – 40 р.
за набор двух разборных таблиц для французской цифири с напечатани-ем, по 20 р. за таблицу – 40 р.
за набор одного листа и напечатание чисел и букв, принадлежащих к разборным таблицам обеих сих цифирей -10 р.
за набор 112 1/2 страниц российской наборной азбуки и напечатание по 30 р. за страницу, а за все 112 1/2 страниц – 3375 р.
за набор 122 1/2 страниц французской наборной азбуки и напечатание, по 30 р. за страницу, а за все 122 1/2 страницы – 3675 р.
Бумаги:
Алексан др и йеной 83 л. по 2 р. 50 к. кажд ая – 207,50
Итого 9222 р. 50 к. Коллежск. сов. Хр. Миллер».
На початку XIX ст. у МЗС був організований так званий «Цифирный комитет», до складу якого увійшли найбільш досвідчені та кваліфіковані криптографи. У завдання комітету входив аналіз і введення нових систем шифрів, контроль за їх правильним використанням і зберіганням, вивід з дії застарілих або скомпрометованих шифрів, складання висновків, звітів і доповідей для керівників МЗС і імператора з питань діяльності шифрувальної та дешифрувальної служб. Цей комітет був підпорядкований міністру, а очолював його «главный член цифирного комитета».