1. Споглядання до будь-якої експлікації, споглядання, яке спрямоване на предмет «в цілому». Це просте схоплення і споглядання є найнижчим ступенем нижчої об’єктивувальної діяльності, найнижчим ступенем безперешкодного здійснення інтересу сприйняття.
2. Вищим ступенем задоволення інтересу є властиве, експлікаційне споглядання предмета. Вже перше схоплення і спочатку просте споглядання мають свої горизонти, які збуджуються відразу, і насамперед внутрішній горизонт (див. до цього вище § 8). Предмет від самого початку наявний як відомий; він як предмет належить до вже в певний спосіб відомого, визначеного, нехай і в нечіткій загальності, типу. Його вигляд збуджує протенційні очікування стосовно його так-буття, ще невидимого зворотного боку тощо, взагалі стосовно тих властивостей, які виявить ближче споглядання. Якщо тепер споглядання переходить до експлікації, інтерес спрямовують збуджені очікування; він і тут сконцентрований на цьому виокремленому предметі і прагне прояснити, чим він «є», які внутрішні визначення містить, прагне проникнути до його змісту, схопити його частини і моменти, проникнути і до них й витлумачити їх – все це в рамцях сталої синтетичної єдності «на підставі» єдності загального явища і загального схоплення предмета. Експлікація – це спрямування інтересу сприйняття на внутрішній горизонт предмета. У разі безперешкодного здійснення інтересу при цьому здійснюються протенційні очікування, предмет зі своїми властивостями виявляє себе як такий, яким він був антиципований, але антициповане перетворюється тепер на ориґінальну даність; відбувається ближче визначення, можливо, часткова коректура, або – у разі перешкоди – розчарування очікувань, часткова модалізація.
3. На наступному ступені сприйняття інтерес не задовольняється експлікаційним уходженням до внутрішнього горизонту предмета, а розглядає предмет сприйняття у зв’язку з тематизованими співприсутніми в зовнішньому горизонті предметами, які постають і афікують свідомість разом із ним. При цьому на противагу його внутрішнім визначенням виникають експлікати, релятивні визначення, які тлумачать, чим він є у зв’язку з іншими предметами: олівець лежить поруч із чорнильницею, він довший за ручку тощо. У цих релятивних визначеннях інтерес сприйняття не поширюється рівномірно на множину розташованих у полі сприйняття предметів, він залишається, натомість, сконцентрованим на одному з них; інші залучаються лише настільки, наскільки через їхні зв’язки з ним його можна ближче визначити. Таким чином, це виникнення зовнішніх, релятивних визначень залежить від співданості інших предметів у зовнішньому горизонті сприйняття, у теперішньому полі, і від їхніх появ і зникнень, внутрішні визначення, натомість, залишаються незалежними від цих змін у довкіллі, у множинності співафікацій.
§ 23. Просте схоплення і споглядання
а) Сприйняття як іманентно-часова єдність. Ще-утримання як пасивність в активності схоплення
Кожен із цих ступенів споглядального сприйняття потребує аналізи. Зупинімося спочатку на простому схопленні. Попри простоту, воно в жодному разі не є простим даним; воно виказує розмаїття структур, у яких воно конституює саме себе як іманентно-часову єдність. Хоча тут не варто розглядати проблему конституювання часу – найелементарнішого в побудові конститутивної систематики – в її повному обсязі (див. «Вступ», § 14), утім її слід взяти до уваги, оскільки необхідно схопити виток відмінності простого схоплення від експлікації.
Примечания
1
Див. до цього Husserl E. Formale und transzendentale Logik. – Halle (Saale) 1929 (надалі цитується скорочено як «Логіка») І розділ, 4 і 5 підрозділи.
2
Там само, с. 98.
3
Там само, с. 95.
4
До прояснення сенсу логічної традиції див.: «Логіка», Вступ, § 11 і І розділ, А.
5
Див.: Аристотель. De interpr., 16a 19 i 17a 9.
6
Див.: Аристотель. De interpr., там само i 21b 9.
7
До відмінності істинної логіки від простої аналітики правил гри див.: «Логіка», § 33, с. 86 і наступні.
8
Про очевидність чіткості див.: «Логіка» § 16, а, с. 49 і наступні.
9
Див.: «Логіка», с. 181 і наступні.
10
До відмінності простого досвіду від фундованого див.: § 12.
11
Див.: «Логіка», § 89 b, с. 193 і наступні.
12
Про пов’язаність традиційної логіки зі світом і проблему «останньої логіки», яка її перебільшує, див.: Там само, § 92 а, с. 197 і наступні, а також § 102, с. 236 і наступні.
13
Див. Husserl E. Die Krisis der europäischen Wissenschaften und die transzendentale Phänomenologie, Philosophia, Bd. I, 1936, c. 97.
14
Див. до цього і до подальшого вищезгаданий твір, с. 99, 124 і наступні.
15
Див. до методу цього повернення також згаданий вище твір, с. 132 і наступні.
16
До цього поняття трансцендентального див. вищезгаданий твір, с. 172 і наступні.
17
Стосовно обмеження цього завдання відносно загальної конститутивної проблематики див. також § 14.
18
Цей вираз має тут лише натякнути на опосередкованість цього способу переживання; звичайно, «рефлексія» такого виду цілком відрізняється від рефлексії у звичайному сенсі, від переносу погляду з предметностей, які можна безпосередньо схопити, на власні переживання.
19
Див. до цього докладну аналізу в § 17, 18.
20
Див. до цього § 50, с).
21
Див. до цього нижче § 38.
22
Див. до цього нижче § 44 і наступний.
23
Тут слід ще раз нагадати про те, що тут ідеться про об’єкт, про предмет не у властивому сенсі. Адже ми вже багаторазово наголошували, що в царині первинної пасивності взагалі ще не можна говорити про предмети. Див. також вище § 13.