Мала людина сподівається на милість.
12
Учитель сказав:
– Коли зважають лише на зиск, то множать лють.
13
Учитель казав:
– Які можуть бути труднощі, коли здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості? Нащо потрібен ритуал, коли не здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості?
14
Учитель сказав:
– Не журися, що тобі нема місця,
А журися через свою недосконалість;
Не журися, що тебе ніхто не знає,
Та прагни того, щоб зажити слави.
15
Учитель сказав:
– Шень! Крізь мою путь іде одне.
Учитель Цзен із ним погодився.
Коли він вийшов, учні спитали:
– Що це значить?
Учитель Цзен відповів:
– У путі Вчителя саме лише глибоке співчуття.
16
Учитель сказав:
– Чеснотливий муж осягає справедливість.
Мала людина осягає вигоду.
17
Учитель сказав:
– Зустрівши гідну людину, намагайтеся зрівнятися з нею; зустрівши негідну, заглиблюйтесь у себе.
18
Учитель сказав:
– Служачи батькові й матері,
Їх направляй якнайм’якше;
А бачиш, що не слухають,
Їх шануй, їм не супереч;
А турбуватимуть, ти не ремствуй.
19
Учитель казав:
– За життя батька та матері
Далеко від них не виїжджай,
А поїдеш, будь на одному місці.
20
Учитель сказав:
– Хто не міняє ба5тьків шлях три роки після його смерті, можна сказати, що шанує той батькíв.
21
Учитель сказав:
– Не можна не пам’ятати про вік батька та матері; для сина в цьому одразу і радість, і тривога.
22
Учитель сказав:
– Предки воліли промовчати, Соромлячись, що можуть не вчинити за словом.
23
Учитель сказав:
– У стриманої людини менше промахів.
24
Учитель сказав:
– Чеснотливий муж намагається говорити невигадливо, але діяти вправно.
25
Учитель сказав:
– Доброчесність не буває сама, у неї неодмінно є сусіди.
26
Цзию сказав:
– Наполегливий ти з правителем —
І ось уже тебе зганьбили;
Наполегливий ти з друзями —
І дружби тієї уже нема.
Глава 5
Гуньє Чан
1
Учитель сказав про Гуньє Чана:
– Оце хороший наречений. Він, щоправда, був у в’язниці, але це не його вина.
І віддав йому за дружину свою дочку.
2
Учитель озвався про Нань Жуня:
– Їм не нехтують, коли у країни є путь; він уникає покарання, коли у неї немає путі.
І віддав йому за дружину дочку свого старшого брата.
3
Учитель озвався про Цзицзяна:
– О, це чеснотливий муж! Та як би він зумів ним стати без благородних мужів із уділу Лу?
4
Цзигун спитав:
– Яка я людина?
Учитель відповів:
– Ти мов посудина.
– Яка посудина?
– Коштовна жертовна посудина.
5
Хтось сказав:
– Юн справжня людина, але не позбавлений красномовності.
Учитель відповів:
– Навіщо йому красномовність? Хто шукає в прудкому язиці свій захист, того часто ненавидітимуть. Не знаю, чи має він людяність, але навіщо йому красномовність?
6
Коли Учитель узявся схиляти Цидяо Кая піти на службу, той відповів:
– Я в цьому не можу ще довіритися собі. Учитель був задоволений.
7
Учитель сказав:
– Путь не в ходінні… Зійду на пліт і попливу у моря.
Чи не Ю буде тим, хто попливе зі мною?
Цзилу, почувши це, зрадів.
А вчитель вів далі:
– От Ю… Він перевершує в хоробрості мене, але деревину для плоту ніде не знайде.
8
Войовничий із Старших спитав про те, чи людяний Цзилу.
Учитель відповів:
– Не знаю.
Але той став знову питати.
Учитель пояснив:
– Ю можна було б послати до країни, що виставляє тисячу бойових повозок, керувати набором війська. А чи має він людяність, я не знаю.
– А Цю має людяність?
– Цю можна було б призначити управителем селища з тисячею родин чи землі, що виставляє сотню бойових повозок. А чи має він людяність, я не знаю, – відповів Учитель.
– А Чі має людяність?
– Чі можна було б послати приймати гостей, щоб він, підперезавшись, став біля престолу. А чи має він людяність, я не знаю.
9
Учитель спитав Цзигуна:
– Хто з вас кращий, ти чи Хуей?
Цзигун відповів:
– Як смію я порівнювати себе з Хуеєм? Хуей, почавши що-небудь одне, вже знає решту десять; а я, почавши що-небудь одне, знаю ще лише про друге.
Учитель сказав:
– Не рівня, я згоден, ти йому не рівня.
10
Цзай Юй заснув серед білого дня.
Учитель сказав:
– Не вирізати візерунка на гнилому суку, стіну з гною не штукатурити. То за що дорікати мені Юю?
Учитель ще сказав:
– Спочатку я спілкувався з людьми так: слухаючи їхні речі, вірив, що виконають обіцяне; та тепер я поводжу себе інакше: слухаючи їхні речі, чекаю, коли виконають. Я так перемінився через Юя.
11
Учитель сказав:
– Мені ще не траплялися тверді, непохитні люди.
Хтось зауважив:
– От Шень Чен.
Учитель заперечив:
– Як може бути він непохитним,
Коли так багато жадає?
12
Цзигун сказав:
– Я не хочу робити іншим того, чого я не хочу, щоб інші робили мені.
– Ци, це для тебе недосяжно, – зауважив Учитель.
13
Цзигун сказав:
– Можна звідати освіченість нашого Вчителя, але слів про природу людей і Путь Небесну від нього не почуєш.
14
Цзилу боявся почути щось нове, поки не виконано те, що він почув раніше і повинен був здійснити.
15
Цзигун спитав:
– Чому Кун Освічений дістав посмертний титул «Освіченого»?
Учитель відповів:
– Він був кмітливий, полюбляв навчатись і не соромився звертатися за порадою до нижчих, тому його назвали Освіченим.
16
Учитель говорив про чотири чесноти Цзичаня, що їх має чеснотливий муж:
– Він поводився благоговійно,
З шанобою служив вищим,
Був прихильний до простих людей
І вівся з ними справедливо.
17
Учитель казав:
– От Янь Пінчжун умів із людьми спілкуватися: був ввічливим і зі старим другом.
18
Учитель сказав:
– Цзан Освічений помістив велику черепаху в дім, де капітелі були прикрашені різьбленням у вигляді гір, а стовпчики на поперечинах – малюнком водоростей. Який же в нього був розум?
19
Цзичжан спитав:
– Що був за один міністр Цзивень: він тричі обіймав посаду, не виявляючи радості, і тричі йшов із неї, не проявляючи жалю, і неодмінно повідомляв про виконане на службі новому міністру?
Учитель відповів:
– Це була чесна людина.
– А чи був він людяним?
– Не знаю; як він міг бути людяним?
– А що за людина Чень Освічений? Він був власником десяти четвірок коней, але кинув їх, утік, коли Цуй убив володаря Ци; прийшовши в інший уділ, сказав: «Схожі тут на нашого вельможу Цуя» – і втік звідти. Прийшовши ще в один уділ, знову сказав: «Схожі тут на нашого вельможу Цуя» – і втік звідти.
Учитель відповів:
– Це була чиста людина.
– А чи був він людяним?
– Не знаю; як він міг бути людяним?
20
Цзи Освічений тричі думав, перш ніж діяти.
Учитель, почувши про це, сказав:
– Досить подумати двічі.
21
Учитель казав:
– Нін Войовничий поводив себе розумно, коли в країні була путь, і нерозумно, коли в ній не було путі. З ним за розумом зрівнятися можна, за дурістю – ні.
22
Учитель, перебуваючи в уділі Чень, вигукнув:
– Я вертаюсь! Вертаюсь! Мої синки стали зухвалі й фамільярні. Вони досягли всіляких чеснот, але не вміють себе обмежувати.
23
Учитель сказав:
– Старший Рівний разом із Молодшим Рівним не пам’ятали поганого, тому на них майже ніхто не був злий.
24
Учитель запитав:
– Хто сказав, що Вейшен Гао нехитрий? Коли хтось попросив у нього оцту, то він дав його, випрохавши у свого сусіда.
25
Учитель сказав:
– Солодкі слова, ласкавий погляд, шаноба надміру – усе це викликало в Цзо Цюміні сором і викликає сором у мене. Дружити з тим, кого таємно ненавидиш, – таке викликало в Цзо Цюміні сором і викликає сором у мене.
26
Янь Юань і Цзилу стояли перед Учителем. Він їх спитав:
– Чому ви не висловлюєте своїх бажань?
Цзилу відповів:
– Я хотів би, маючи повозку, коней і вбрання, підбите хутром, ділитися ними з другом і не досадувати, коли вони стануть непридатними.
А Янь Юань сказав:
– Я хотів би не хвалитися тим, що є в мені доброго, і приховати свої заслуги.
Потім Цзилу спитав:
– Хотілося б почути про бажання Учителя.
Учитель відповів:
– Дати спочити старим людям,
Бути щирим із друзями,
Піклуватися про молодших.
27
Учитель вигукнув:
– Усе скінчено! Я не зустрічав ще того, хто може засудити себе самого в душі, коли бачить, що помилився!
28
Учитель сказав:
– У будь-якому селищі на десять хатин завжди знайдуться люди, що не поступляться мені в чесності й щирості, але поступляться в схильності до науки.
Глава 6
Ось Юн…
1
Учитель сказав:
– Ось Юн, його можна поставити обличчям на південь.
Чжунгун спитав про вчителя Шовковицю Старшого.
Учитель відповів:
– Його можна: у ньому є невимушеність.
Чжунгун знову спитав:
– Хіба не можна, правлячи народом, діяти невимушено, але бути при цьому вкрай шанобливим? Чи не проявляє надмірну невимушеність той, хто тримається невимушено і невимушено діє?
– Юн правильно каже, – відповів Учитель.
2
Князь Скорботної Пам’яті спитав Учителя про те, хто з його учнів любить навчатись, і той відповів:
– Був Ян Хуей, він любив навчатись, не зганяв ні на кому свого гніву, не повторювавсь помилок. На жаль, його життя було коротким, він умер. Тепер таких уже нема. Не чути, щоб хто-небудь любив навчатись.
3
Цзихуа було послано до Ци. Учитель Жань прийшов прохати для його матері зерна.
Учитель відповів:
– Відсипай їй великою мірою.
Той знову попросив:
– Прошу додати.
– Відсип удвічі більше, – було за відповідь.
Учитель Жань відсипав більше в сотню з верхом разів.
Учитель сказав:
– Чи, від’їжджаючи до циської землі, їхав на ситих конях, одягнений у халат. Я чув, чеснотливий муж допомагає людям не тоді, коли вони багаті, а коли бідні.
4
Коли Юань Си став управителем дому Вчителя, Учитель дав йому дев’ять сотень мір зерна. Юань Си відмовився.
Учитель сказав:
– Не відмовляйся, краще допоможи сусідам, землякам.
5
Учитель висловився про Чжунгуна:
– Нехай би навіть люди не бажали, хіба відкинуть гори і потоки бичка з орної череди з рогами рівними й рудою шерстю?
6
Учитель сказав:
– Хуей міг по три місяці не розлучатися в своєму серці з людяністю, натомість в інших її стає лише на день чи місяць.
7
Доброчинний із Молодших спитав:
– Чи можна залучити Чжун Ю до правління?
Учитель відповів:
– Ю – людина рішуча. Із чим він не впорається на службі?
– А чи можна і Ци залучити до правління?
– Ци – людина з поняттям. І з чим він не впорається по службі?
– А чи можна і Цю залучити до правління?
– Цю багато чого вміє. Із чим він не впорається по службі?
8
Молодший посилав по Мінь Цзицзяня, щоб поставити його управителем у своєму селищі Бі. Та Мінь Цзицзянь сказав посланцю:
– Ти відмовся за мене ладненько. Якщо знову зватиме, переселюся за річку Вень.
9
Боню хворів. Учитель навідав його і, взявши через вікно за руку, сказав:
– Який жаль! Він умирає, така доля. Таку людину й уразила така недуга! Таку людину й уразила така недуга!
10
Учитель сказав:
– Яка гідна людина Хуей! Живе в убогому провулку, задовольняючись мискою рису і коряком води. Інші не витримують таких труднощів, Хуей не зраджує ці радості. Яка гідна людина Хуей!
11
Жань Цю сказав:
– Не те щоб мені не подобалася ваша путь, але сил моїх не стає.
Учитель відповів:
– У кому сил не стає, на півдороги кидають. А ти ще не починав іти!
12
Учитель прохав Цзися:
– Ти будь, як чеснотливий муж, ученим, Не будь учений, як мала людина.
13
Коли Цзию став управителем Учена, Учитель у нього спитав:
– То як, чи знайшов там кого-небудь собі?
Цзию відповів:
– Знайшов Таньтай Меміна. Він не йде манівцями і з’являється в моєму домі лише в справах служби.
14
Учитель сказав:
– Мен Чжифань був скромним. Під час утечі перебував в ар’єргарді, але перед в’їздом у місто хльоснув свого коня і мовив: «Я не посмів би їхати позаду, та кінь не йшов уперед».
15
Учитель сказав:
– У наш вік навряд чи уникнеш біди, якщо ти гарний, як сунський Чжао, а красномовства жерця Чжу То не маєш.
16
Учитель казав:
– Хто може виходити, оминаючи двері? Але чому не йдуть цим шляхом?
17
Учитель сказав:
– Суть у простака затьмарила блиск,
У педанта блиск затьмарив усю суть,
Лише в чеснотливому мужі
Суть із блиском рівно змішані.
18
Учитель сказав:
– Люди живуть тим, що прямі. Коли брехун живий і здоровий, то лише випадково.
19
Учитель казав:
– Дізнатися – не то, що забажати, Бажати – не те, що насолоджуватись.
20
Учитель сказав:
– Хто височіє над середньою людиною, з тим можна говорити про високе; але з тим, хто нижчий за нього, про високе говорити не можна.
21
Фань Чі спитав про те, що таке знання. Учитель відповів:
– Виконувати обов’язок перед людьми, шанувати демонів і духів, але до них не наближатись – це і може називатися знанням.
Фань Чі спитав про те, що таке людяність.
– Якщо вибрали труднощі замість успіху, це може називатися людяністю, – було за відповідь.
22
Учитель сказав:
– Розумний радіє водам,
Людяний радіє горам;
Розумний діє,
Людяний занурений у спокій;
Розумний повен радості,
Людяний довговічний.
23
Учитель казав:
– Одна лише зміна в уділі Ци,
І він дорівнюватиметься уділу Лу;
Одна лише зміна в Лу,
І Лу дорівнюватиметься путі.
24
Учитель питав:
– Коли кубок уже не кубок, то який це кубок? Який це кубок?!
25
Цзай Во спитав:
– Якщо того, хто людяний, сповістили, що хтось із людей, відомих своєю людяністю, впав у колодязь, то він би кинувся за ним?
Учитель відповів:
– Навіщо йому так робити? Адже чеснотливий муж готовий іти на смерть, але він не може гинути нерозсудливо; його здатні обдурити, але зробити з нього дурня не можна.
26
Учитель сказав:
– Чеснотливий муж, опановуючи всю ученість, теж може межу не перейти, якщо стримуватиме себе правилами ритуалу.
27
Учитель зустрівся з княгинею Наньцзи, і Цзилу був невдоволений. Учитель його клятвено запевнив:
– Коли я неправильно вчинив, хай Небеса мене відкинуть! Хай Небеса мене відкинуть!
28
Учитель сказав:
– Непорушна середина – ця чеснота найвища з усіх, але давно вже рідко трапляється серед людей.
29
Цзигун спитав:
– Що скажете про те, хто широко чинить добро народові і здатен усім допомогти. Чи може він бути названий людяним?
Учитель відповів:
– Чому ж тільки людяним? Чи не так-таки чинять люди найвищої мудрості? Адже про це вболівали всім серцем Яо з Шунем! Хто людяний, той дає іншим опору, бажаючи сам її мати, і допомагає їм досягнути успіху, бажаючи сам його досягнути. Вміння знайти приклад поблизу – ось у чім бачу я майстерність людяності.
Глава 7
Я продовжую
1
Учитель сказав:
– Я продовжую – не творю; я вірю в давнину і люблю її щиросердо. Насмілююсь у цьому зрівнятися з Лаопіном.