109
Ющенко дал открытый урок на тему Голодомора // http://www.NEWSru.ua (дата звернення 20 листопада 2007 р.).
110
Показники про виконання Указу Президента від 28 березня 2007 року № 250 «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років». Полтавська область, станом на 01.07.08 // www.adm-pl.gov.ua/politics/data/upload/publication/ main/ua/129/pokazniki.doc (дата звернення 25 вересня 2008 р.).
111
Там само.
112
Довідка щодо стану виконання Плану заходів на 2007—2008 роки у зв’язку із 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні, станом на квітень 2008 р. // www.president.gov.ua/content/golodomor_dov_04.html (дата звернення 27 жовтня 2008 р.).
113
Аналітична довідка про виконання Указу Президента України «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років» № 250 від 28.03.2007 // www.kharkivoda.gov.ua (дата звернення 27 жовтня 2008 р.).
114
Кульчицький С. Не можна перетворити пам’ять про Голодомор на «кампанійщину» // День. – 2008. – 22 березня.
115
В. Ющенко в одній з промов назвав Харків «столицею Голодомору», що, мабуть, не сприяло позитивному сприйняттю його ініціатив у місті.
116
Журженко Т. Вшановуючи голод як геноцид: суперечливі значення меморіалів жертвам Голодомору, Україна модерна, http://uamoderna.com/md/zhurzhenko-holodomor-memorials (дата звернення 28 липня 2016 р.).
117
Гуманітарна українсько-російська рада – напівміфічна організація, нібито створена за ініціативою луганської обласної ради (депутатами Партії регіонів), російський фонд «Історична пам’ять», відомий діяльністю, спрямованою на «викриття націоналізму» в сусідніх з Росією країнах, Федеральна архівна агенція Російської Федерації. Див.: Российский политолог о Голодоморе, фальсификации и лживой концепции, https://www.unian.net/politics/164432-rossiyskiy-politolog-o-golodomore-falsifikatsii-i-ljivoy-kontseptsii.html (дата звернення 22 січня 2018 р.).
118
Ющенко просят не спекулировать темой Голодомора // https://www.segodnya. ua/ukraine/jushchenko-procjat-ne-cpekulirovat-temoj-holodomora.html (дата звернення 20 січня 2018 р.).
119
Цей епізод наводиться за: О. Гайдай, М. Кавун, Е. Петровський, С. Посохов, О. Репан, І. Склокіна, С. Терно, Ф. Турченко, В. Хмарський. Політика пам’яті на півдні і сході Південного Сходу України: Дніпро, Одеса, Запоріжжя і Харків як регіональні столиці. Комп’ютерний рукопис, 2017, С. 44 (Архів автора).
120
Інформація про підсумки соціально-економічного розвитку Хмельницької області за 9 місяців 2007 року, http://adm.km.ua/doc/directions/2007/10/347_311007_1. docx (дата звернення 10 січня 2018 р.).
121
Аби зрозуміти «хід думки» президента та атмосферу державної кампанії 2007— 2008 рр., варто згадати спостереження одного з учасників засідання Координаційної ради з підготовки заходів у зв’язку з відзначенням 75-х роковин Голодомору 1932— 1933 років (23 жовтня, 2007 р., Харків). За його свідченням, президент у доволі брутальній, образливій манері давав публічну нагінку тим губернаторам, які, на його думку, надавали надто малі цифри з кількості встановлених жертв і постраждалих від голоду і вимагав активізації роботи в цьому «напрямку». Згаданий учасник наради, людина найвищої наукової кваліфікації і бездоганної дослідницької репутації, зауважив: «Тепер я розумію, як був організований Голодомор. В такий самий спосіб – досягти правильних показників».
122
Розпорядження Президента України «Про притягнення до персональної відповідальності посадових осіб за незадовільний стан підготовки заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні» від 4 лютого 2008 року, http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/36/2008-рп (дата звернення 17 серпня 2016 р.).
123
Список партійних і радянських керівників, керівних співробітників ОДПУ та ДПУ УСРР, а також документів, що стали організаційно-правовою підставою для проведення в Україні політики Голодомору-Геноциду та репресій // www.sbu.gov.ua Сайт Служби безпеки України, відвідано 2 лютого 2009 р. Стилістика назви документа є досить прикметною.
124
«Запали свічку» – щорічна акція, що за задумом організаторів мала стати національною. Вперше проведена ще у 2003 році. У день поминання жертв голоду 1932—1933 рр. (щорічно, четверта субота листопада) всі охочі виставляють у вікнах запалену свічку. «Незгасима свічка» – сніп колосків висотою близько 1,5 метра і вагою близько 200 кг, зроблений з найкращих сортів бджолиного воску, зібраного в усіх областях України. Протягом 2008 року він передавався від країни до країни (загалом побував у 33 країнах – їхня кількість мала збігатися з датою трагедії), в кожній з них після його прибуття проводилися панахиди і мітинги. До осені 2008 року цей символ також об’їхав всі області України. «Незгасима свічка» закінчила свій шлях у Меморіалі пам’яті жертв Голодомору, що відкрився у листопаді 2008 року в Києві, ставши одним із перших експонатів. «33 хвилини» – публічна акція, що тривала від червня до листопада 2008 року і полягала у тому, що в публічних місцях (на площах або біля пам’ятників і пам’ятних знаків «діячам тоталітарного режиму») кожен вихідний день протягом 33 хвилин вголос зачитувалися імена і прізвища померлих від голоду 1932—1933 років.
125
Калиновий гай – понад дві сотні кущів калини, що були висаджені під керівництвом В. Ющенка депутатами парламенту у 2007 році на схилах Дніпра неподалік від Києво-Печерської Лаври.
126
Веселова О. Меморіальні знаки і пам’ятники жертвам голоду-геноциду 1932— 1933 рр. в Україні // Краєзнавство – 2009. – № 1—2. – С. 177.
127
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/364-2008-p (дата звернення 27 лютого 2009 р.).
128
Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні від 28 березня 2007 року № 250, http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/250/2007 (дата звернення 17 серпня 2016 р.).
129
Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні» від 12 червня 2009 року № 432, http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/432/2009 (дата звернення 17 серпня 2016); Кабінет Міністрів України. Розпорядження від 25 листопада 2009 р. N 1429-р «Про затвердження плану заходів на 2009—2010 роки із вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні, дальшого дослідження теми голодоморів в Україні», http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/1429—2009-р (дата звернення 17 серпня 2016 р.).
130
Заява депутатів Дніпропетровської обласної ради «Зупинимо фальсифікацію історії», 29 січня 2008 року, http://oblrada.dp.ua/press/news/2008—01/722 (дата звернення 17 серпня 2016 р.).
131
Симоненко І. М. Меморіальний простір України: кризовий стан та шляхи оздоровлення, с. 58.
132
Україна вшановує День пам’яті жертв комуністичних репресій, http://www.ra-diosvoboda.org/a/1733626.html
133
Там само.
134
В. Наливайченко. Розслідування кримінальної справи за фактом геноциду українського народу – невідворотній процес // www.sbu.gov.ua (дата звернення 4 червня 2009 р.).
135
Василенко В. Кримінальна справа «Голодомор – 1932—1933»: правові колізії чи нехтування пам’яттю жертв? // Дзеркало тижня. – 2009. 20—26 червня. Власне, так і сталося: кримінальну справу, яка нараховувала більше 200 томів, СБУ передала до Апеляційного суду м. Києва. 13 січня 2010 р. Суд «визнав сам факт геноциду, розкрив механізми, що були використані для масового вбивства селян. Організаторами злочину визнано Сталіна Й. В., Молотова В. М., Кагановича Л. М., Постишева П. П., Косіора С. В., Чубаря В. Я. і Хатаєвича М. М.» Цікаво, що В. Ющенко наголосив на тому, що «рішення суду є додатковим аргументом для українського парламенту щодо запровадження кримінальної відповідальності за заперечення злочинів проти людства (Підкреслено мною. – Г. К.). Адже виправдання таких злочинів є формою співучасті у них» // http://www.president.gov.ua/news/16407.html. Зміна формулювання стосовно змісту заперечення, можливо, є результатом переосмислення попередніх спроб.
136
Переговори закінчилися крахом – з них вийшов лідер Партії регіонів В. Янукович.
137
http://www.memory.gov.ua:8080/ua/509.htm (дата звернення 1 травня 2016 р.).
138
Цікаво, що опоненти В. Ющенка також вживали слово «очищення» та навіть «зачистка»: перший термін я почув від В. Семиноженка, який ненадовго обійняв посаду віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань в уряді М. Азарова, другий – від В. Колесніченка.
139
В іншому «делікатному» питанні – про позбавлення С. Бандери звання Героя України, наданого йому В. Ющенком, В. Янукович додтримався «нейтралітету» – проблему розв’язав донецький суд, скасувавши відповідний указ В. Ющенка.
140
Янукович сказав депутатам ПАРЄ, що Голодомор – не геноцид, http://eunews. unian.net/ukr/detail/193461 (дата звернення 30 квітня 2012 р.).
141
http://www.president.gov.ua/news/18809.html
142
Володимир Волосюк судиться з Віктором Януковичем, http://gazeta.ua/index. php?id=343385
143
Суд за дві хвилини виправдав Януковича у справі про Голодомор – «Свобода», http://www.pravda.com.ua/news/2010/12/8/5654370/ (дата звернення 5 березня 2016 р.).
144
Янукович признал Голодомор Геноцидом // https://focus.ua/country/172318/ (дата звернення 9 червня 2016 р.).
145
Слово Президента у День вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні 22 листопада 2014 року, http://www.president.gov.ua/news/slovo-prezidenta-u-den-vshanuvannya-pamyati-zhertv-golodomor-34103 (дата звернення 4 січня 2018 р.).
146
Виступ Президента на церемонії вшанування пам’яті жертв Голодоморів в Україні 27 листопада 2015 року. http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-na-ceremoniyi-vshanuvannya-pamyati-zhertv-36377 (дата звернення 2 січня 2018 р.).
147
Виступ Президента України у День пам’яті жертв голодоморів в Україні 26 листопада 2016 року http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-u-den-pamyati-zhertv-golodomoriv-38850 (дата звернення 20 січня 2018 р.).
148
Указ Президента України від 26 листопада 2016 року «Про заходи у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні – геноциду Українського народу», http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/523/2016 (дата звернення 17 січня 2018 р.).
149
В адміністрації Президента можуть і не знати, що така система вже існує у проекті Гарвардського украінського дослідницького інституту.
150
Виступ Президента України під час вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—33 років в Україні, http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-pid-chas-vshanuvannya-pamyati-zhe-44698 (дата звернення 26 березня 2018 р.).
151
Див.: http://www.memory.gov.ua/page/proekt-nezlamni.
152
Див.: http://uinp.gov.ua/news/25-listopada-ukraina-vshanue-zhertv-golodomoru.
153
Див.: http://www.memory.gov.ua/page/lyudi-pravdi-materiali-dlya-zavantazhennya.
154
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2017 року «Про схвалення ескізного проекту «Реконструкція I черги Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодоморів в Україні з будівництвом II черги Національного музею “Меморіал жертв Голодомору” Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору в Україні по вул. Лаврській, 3 у Печерському районі м. Києва», http://zakon3.rada.gov. ua/laws/show/866—2017-р (дата звернення 10 січня 2018 р.).
155
Концепція Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» // http://mincult. kmu.gov.ua/document/245241973/ Концепція Національного музею «Меморіал жертв Голодомору»_last.docx.
156
Науковці просять, аби концепцію музею Голодомору розробили в НАН // https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2401594-naukovci-prosat-abi-koncepciu-muzeu-golodomoru-rozrobili-v-nan.html (дата звернення 20 березня 2018 р.).
157
Bilefsky D. EU adapts measures outlawing Holocaust denial, New York Times, 2007, 19 April, http://www.nytimes.com/2007/04/19/world/europe/19iht-eu.4.5359640. html?_r=2 (дата звернення 18 квітня 2016 р.).
158
Маніпулятивність в цьому разі означає політично вмотивоване, зазвичай упереджене трактування фактів і подій з метою введення в оману, керування реакціями, досягнення бажаного результату.
159
Цікавий огляд наявних практик на рівні міжнародного права і суспільних реакцій на них див.: Hayden Robert M. «Genocide Denial» Laws as Secular Heresy: A Critical Analysis with Reference to Bosnia // Slavic Review 67. – no. 2 (Summer 2008). – Р. 384—407.
160
http://www.lph-asso.fr/index1307.html?option=com_content&view=article&id=47&Itemid=14&lang=en.
161
Закон України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/376—16 (дата звернення 16 червня 2016 р.).
162
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=29140 (дата звернення 20 жовтня 2007 р.).
163
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=29753 (дата звернення 20 жовтня 2007 р.).
164
Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України» // Архів автора. – С. 2. Документ було скопійовано з офіційного сайту Верховної Ради України (www.gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n?webproc4_1?id=&pf3511=29881) у жовтні 2007 року, однак зараз доступу до цього документа немає.
165
Неоподаткований мінімум доходів громадян складав 17 гривень на місяць, отже, розмір штрафу складав від 1700 до 5100 гривень, або $340—$1020 (обмінний курс 5.05 грн за долар США).
166
Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України» // Архів автора. – С. 2.
167
Варто зауважити, що в ініціаторів відозви не було якихось явних заперечень щодо кваліфікації конретної події – депортації вірмен у 1915 році в Османській імперії, яка фактично перетворилася на фізичне знищення частини депортованих. Заперечення викликало намагання частини політиків запровадити на державному рівні покарання за інтерпретацію історичної події, що, по-перше, створювало загрозу для свободи слова, по-друге, засадничо обмежувало можливості наукового пошуку, по-третє, узаконювало ситуацію, в якій певна політична сила при владі могла нав’язувати свою позицію щодо свободи висловлювань усьому суспільству загалом і професійним історикам зокрема. «Історія, – йшлося у відозві, – не може бути служницею поточної політики, так само як вона не може писатися на догоду конкуруючим версіям пам’яті. У вільній державі жодна політична сила не має права визначати історичну правду та обмежувати свободу істориків загрозою кримінального переслідування.
Ми пропонуємо урядам визнати, що хоч вони несуть відповідальність за збереження колективної пам’яті, вони не мають встановлювати певну офіційну істину за допомогою законів, застосування яких може мати серйозні наслідки для професії історика і для інтелектуальної свободи в цілому. У демократичному суспільстві свобода для історії – це свобода для всіх» http://www.lph-asso.fr/index.php?option=com_ content&view=article&id=47&Itemid=14&lang=en
У 2012 році Конституційний суд Франції скасував згаданий закон як такий, що обмежує конституційне право громадян на свободу слова.
Якщо брати до уваги вже згаданий парадигматичний приклад щодо криміналізації заперечення Голокосту (Holocaust denial), то неважко помітити, що критика цих практик – здебільшого справа ліберальної чи ліво-ліберальної інтелігенції, переважно з університетів, засобів масової інформації. Ця критика не стосується історичної події як такої, вона спрямовується політичної інструменталізації історії як загрози свободі слова. Вся подальша історія спроб криміналізації «заперечення Голодомору» з посиланням на «європейскі» чи «світові» практики виглядає як вибірковий підхід до цих практик: згадуються (у найзагальніший спосіб) відповідні практики «заперчення Голокосту» і покарання за це, взагалі не згадуються дискусії і критика цих практик.