Порівняно недавно виникли тігаки костисті риби, які сьогодні переживають період розквіту. По-друге, навіть ті тварини, яких вважали вже давно не існуючими, не обов’язково щезли з підводного царства. Яскравим прикладом може служити латимерія. До 1938 року вона числилася серед вимерлих видів. Латимерії вважаються предками усіх земноводних. їхні плавці дуже сильні і трохи нагадують кінцівки прадавніх амфібій. Вимерлими вважали і клас молюсків моноплакофорів. їхні черепашки з відбитками м’язів дослідники знаходили часто, а в 1952 році побачили і живого представника цих тварин. Усе це свідчить про те, що ми відкрили далеко не всі таємниці океану, і попереду нас чекає чимало сюрпризів.
Навіщо потрібна класифікація живих істот?
Для того, щоб орієнтуватися у безмежному різноманітті живих істот, які мешкають на нашій планеті, потрібно мати певну схему. Вчені багато разів робили спроби якось об’єднати різні види тварин. Результат їхніх зусиль виявився дуже плідним. Усі живі істоти були поділені на дві великі групи: тварин та рослин. Кожна з цих груп має власні підрозділи, які розгалужуються, наче паростки. Для того, щоб зрозуміти, яким чином це відбувається, давайте розглянемо класифікацію тваринного світу.
Усі тварини поділяються на типи. В тваринному світі розрізняють такі типи:
1. Найпростіші.
2. Губки.
3. Кишковопорожнинні.
4. Плоскі черви.
5. Круглі черви.
6. Кільчасті черви.
7. Молюски.
8. Членистоногі.
9. Голкошкірі.
10. Хордові.
Кожен з цих типів має підрозділи, що поєднують тварин, які мають спільних предків та будова яких відповідає певному «плану». Наприклад, до молюсків входять три класи: черевоногі, двостулкові та головоногі. А до членистоногих відносять такі класи: ракоподібні, павукоподібні та комахи.
Класи, в свою чергу, поділяються на так звані ряди. Тварини, які входять до одного ряду, мають між собою набагато більше спільного, ніж ті, хто входить тільки до того ж самого класу. Наприклад, до типу хордових належать такі різні істоти, як черепахи, птахи, риби. Вони мають загальну для всіх ознаку: наявність хребта, якого в інших типів немає. Але всі ці тварини настільки різні, що їхня схожість майже непомітна. Зовсім інакше у класах. Якщо ви побачите дятла та, скажімо, синицю, ви легко здогадаєтесь, які риси є спільними для цих істот.
Ряди поєднують, якщо можна так сказати, дуже близьких родичів. До класу рептилій входить три ряди: лускаті, черепахи та крокодили. Кожен ряд об’єднує зазвичай кілька видів. Їхня кількість може коливатися від двох до кількох тисяч.
Загальну картину тваринного світу можна побачити на простій схемі (у дужках наводяться типові представники класів або рядів):
Тип Найпростіші
Саркодові (амеба, дизентерійна амеба)
Джгутикові (трипаносоми, лейшманії, лямблії)
Споровики (малярійний плазмодій)
Інфузорії (інфузорія туфелька)
Тип Губки
Тип Кишковопорожнинні
Класи гідроїдних і сцифоїдних
Гідра прісноводна
Корали
Тип Плоскі черви
Клас Війчасті черви (планарія молочно-біла)
Клас Сисуни, або Трематоди (печінковий сисун, котячий сисун)
Клас Стьожкові черви, або Цестоди (бичачий та свинячий ціп’як, широкий стьожак)
Тип Круглі черви
Клас Нематоди, або Круглі черви (фітонематоди; свиняча аскарида, кінська аскарида, людська аскарида, гострик, трихінела)
Тип Кільчасті черви
Клас Багатощетинкові черви (пісковиця)
Клас Малощетинкові черви (австралійський земляний черв’як, дощові черв’яки, трубочник)
Клас П’явки (медична п’явка)
Тип Молюски
Клас Черевоногі (рапана, виноградний слимак, голий слизняк, котушка рогова, п’явушник)
Клас Двостулкові (беззубка, перлівниця, морський гребінець, устриця, мідія, корабельний черв’як)
Клас Головоногі (наутилус, каракатиця, восьминіг)
Тип Членистоногі
Клас Ракоподібні (ряди Десятиногі раки, Рівноногі раки, Гіллястовусі, Веслоногі, Коропоїди)
Клас Павукоподібні (ряди Павуки, Кліщі)
Клас Комахи (ряди Таргани, Терміти, Прямокрилі, Воші, Клопи, Рівнокрилі, Бабки, Жуки, Метелики, Перетинчастокрилі, Двокрилі, Блохи)
Тип Голкошкірі
Тип Хордові
Клас Круглороті (угорська та українська мінога)
Клас Хрящові риби (ряди Акули, Скати)
Клас Костисті риби (ряди Осетрові, Оселедцеві, Лососеві, Коропоподібні, Окунеподібні)
Клас Земноводні, або Амфібії (ряди Хвостаті земноводні, Безхвості земноводні)
Клас Плазуни, або Рептилії (ряди Лускаті, Черепахи, Крокодили)
Клас Птахи (надряди Безкілеві птахи, Пінгвіни, Кілегруді птахи)
Кілегруді птахи (ряди Курині, Гуси, Дятли, Соколині, Сови, Лелеки, Журавлі, Горобині)
Клас Ссавці, або Звірі (надряди Яйцеродні, сумчасті і плацентарні)
Плацентарні (ряди Комахоїдні, Рукокрилі, Гризуни, Зайці, Хижі, Ластоногі, Китоподібні, Парнокопитні, Непарнокопитні, Примати)
Завдяки класифікації можна легко визначити місце кожної тварини у світі, дізнатися про її будову та найближчих родичів, простежити за історією виникнення цього виду.
Давайте спробуємо розповісти щось про гребінчастого тритона. Припустімо, в нас є тільки його повний «паспорт»: ряд Хвостаті земноводні, клас Земноводні (амфібії), тип Хордові. Що ж ми можемо розповісти про цю тварину? По-перше, в неї є гребінь (це ясно з назви). По-друге, вона є амфібією, тобто мешкає відразу у двох світах: у воді та на землі – і поєднує в собі риси водних та наземних тварин. Якщо ми добре знаємо ознаки хвостатих земноводних, то відразу уявимо собі тварину з видовженим тілом, яке поділене на голову, тулуб та хвіст.
Коли вчені підраховували загальну кількість видів живих істот, вони звернули увагу на цікавий факт: на суші мешкає набагато більше (майже в сім разів) видів тварин та рослин, ніж у морі. Але коли вони почали підраховувати класи, ситуація змінилася: у морі, виявляється, набагато більше представників різних класів, ніж на суші та в прісних водах заразом.
Шкіра цієї тварини гладенька, без волосся або пір’я. Найімовірніше, вона відкладає ікру, з якої виводяться личинки. Зустріти цю тварину можна або в воді, або десь поблизу. Оскільки всі амфібії – хижаки, тритон також повинен живитися тваринною їжею. Нарешті, це холоднокровна істота, тому взимку вона повинна впадати у сплячку. Це тільки декілька відомостей про тритона, які можна отримати за допомогою класифікації навіть тоді, коли ви його жодного разу не бачили.
Прогулянка «поверхами» океану
Океан – це великий дім із багатьма «поверхами». Його дахом є поверхня води – тоненька плівка, яка відокремлює наші світи. Найвищий поверх вдень майже прозорий. У ньому вирує життя: тут знаходиться дитячий садочок медуз та багатьох риб, у водній товщі плаває безліч невеликих рослинок та тваринок. На поверхні завжди багато гостей. З повітря на воду опускаються птахи, з глибини підіймаються дельфіни, щоб ковтнути повітря або погратися один з одним. Мешканці верхнього поверху живуть дуже неспокійно. Так, світла та кисню в воді багато, але і ворогів тут чимало, і живеш, як на гойдалці: вгору – вниз, вгору – вниз…
Мілини зазвичай знаходяться біля берегів континентів. Іноді вони простягаються на кілька кілометрів, а іноді займають тільки вузеньку смугу, за якою починається обрив. На мілинах зустрічаються водні комахи, молюски, медузи. Над водою планерують летючі риби.
Трохи далі, на більшій глибині, виплигують з води дельфіни. Тут росте багато водних рослин, коріння яких занурене у підводний ґрунт. Водорості також почувають себе добре. Вони вільно плавають на поверхні, виробляючи кисень (до речі, водорості майже на 70 відсотків забезпечують нас киснем). Вранці на освітлені сонцем підводні галявини виходять погрітися краби. А вночі до верхнього поверху підіймаються з глибини хижі риби. По водній поверхні швидко пересуваються водоміри (вони бувають і морські, і прісноводні). У прісних водах мілина – місце «проживання» піскарів (їх ще називають пічкурами), які занурюються у пісок, личинок комах, амфібій.
Середні шари світового океану населені більш густо. Саме тут переміщуються косяки риб, у тому числі й промислових. їхні назви добре відомі всім: скумбрія, тріска, ставрида, окунь. Окуні мешкають і в річках, і в морях. Прісноводних ми добре знаємо: вони живуть у чистих річках та озерах і відомі своїм фантастичним ненажерством. Морські окуні відрізняються від прісноводних і розміром, і кольором. їхнє забарвлення поєднує яскраво-червоний та синій колір. Сині візерунки на червоному тлі трохи нагадують літери, тому морський окунь має другу назву – писар.
Ще один представник окуневих – багатоколючник – сягає 2 метрів, а його вага дорівнює 50 кг. Він має чудове синє забарвлення, мешкає у відкритому океані і вирізняється дуже цікавою звичкою: супроводжувати уламки кораблів. Біля уламків багатоколючники збираються цілими зграями, затівають між собою ігри. Іноді одна з риб виплигує з води та деякий час просто лежить на імпровізованому «плоті». Така поведінка пояснюється тим, що на рештках суден заводяться невеликі рачки, яких окуні залюбки поїдають.
У водній товщі живуть майже всі рекордсмени зі швидкості – тунці, меч-риба, вітрильник. Але постійної «прописки» такі риби зазвичай не мають: вони легко підіймаються на поверхню і так само легко занурюються в глибини.
Мешканцям глибин живеться дуже важко. Сонячного світла тут майже немає, навкруги панує темрява. їжі тут небагато. Частина її випадає, наче дощ, з верхніх поверхів підводного будинку, частину приносять річки. Кисню тут також небагато, оскільки водні рослини ростуть лише там, куди сягає сонячне світло. Тому на глибині постійно йде боротьба за виживання. На глибинах можна зустріти тих тварин, які, як вважалося, мешкають набагато вище. Наприклад, восьминоги попадаються у сітку навіть на чотирикі-лометровій глибині, морські їжаки зустрічаються в шести кілометрах від поверхні, морські зірки добре себе почувають ще на кілометр глибше. Восьмикілометрову відмітку долають окремі медузи, молюски та краби. На глибині 10 км умови існування настільки суворі, що вижити можуть лише декілька видів. Найбільш поширені на цьому поверсі голотурії. Ці істоти мають видовжене тіло овальної, циліндричної або червоподібної форми. Вони повільно повзуть по дну, поїдаючи органічні рештки та планктон. Ротовий отвір у голотурій, які мешкають на великих глибинах, знаходиться майже на животі, а передня частина тіла нагадує голову.
Голотурій, у свою чергу, поїдають придонні риби та краби. Фітопланктону тут немає, але зоопланктон представлений кількома видами. Суворі умови існування привели до виникнення дуже незвичайних видів, які довго залишалися легендарними, оскільки їх могли знайти тільки випадково. Лише з появою сучасних батискафів стало можливим простежити за ними у рідній стихії. До таких тварин належать вудильники, деякі види кальмарів, глибинні акули та інші істоти, про яких піде мова у третьому розділі цієї книжки.
Водний світ населений дуже неоднорідно. Подекуди життя буквально вирує, а в деяких куточках можуть вижити далеко не всі тварини чи рослини. Це пов’язано з різницею в температурі, в хімічному складі води. У прісній воді – свої жителі, у солоній – свої. Морських мешканців набагато більше оскільки вони мають довшу історію і більше простору для існування.
Людині відомо близько 1000 видів тварин та рослин, які мешкають на глибинах до 3 тисяч метрів, 146 видів, які зустрічаються на глибині до 6 кілометрів. На 10-кілометровій -глибині мешкає тільки 5 видів.
Коли прісна вода змішується з морською (наприклад, там, де річки впадають у море), багатьом тваринам та рослинам стає дуже некомфортно. Одне з найменш солоних морів – Балтійське. Ті види риб та молюсків, які потрапили сюди, набагато менші за своїх родичів з інших куточків світу.
Життєві вподобання водних тварин та рослин дуже відрізняються від наших. Якщо люди надають перевагу теплим куточкам планети, де можна протягом всього року відвідувати пляжі, то водних жителів найбільше у холодних морях. В арктичних та антарктичних водах дуже добра циркуляція води, багато кисню. Тваринний та рослинний світ, звичайно, не такий різноманітний, як у тропіках, але густота населення тут найбільша. Саме у північних морях з давніх часів існує промислове рибальство: тут збираються величезні косяки риби (оселедця, тріски, тунця та ін.).
У тропічних морях усе навпаки: кількість видів підводних мешканців набагато більша, але представників кожного з цих видів не дуже багато. Проте саме тут можна зустріти найяскравіших та найкрасивіших тварин. Більшість фотографій підводних «красунь» привозять саме з тропіків.
Підводні мешканці розселюються у декількох вимірах. По-перше, підводними «поверхами». По-друге, в усіх напрямках світу. Деякі з них зустрічаються в певних кліматичних умовах, тому розповсюджуються по обидва боки від екватора. Територію, на якій зустрічається певний вид тварин або рослин, вчені називають ареалом. У морських мешканців ареали часто позначені на мапі суцільною плямою більшого чи меншого розміру. Прісноводні тварини та рослини мають найчастіше розірваний ареал, оскільки між річками та озерами, в яких вони мешкають, існують нездоланні перешкоди. Ареали окремих видів накладаються один на одного, створюючи багатокольорову мозаїку.
Серед водних тварин є й такі, що можуть вижити в тих умовах, де інші загинуть. Білі ведмеді, наприклад, здатні підтримувати температуру тіла на 80 градусів вищу, ніж температура навколишнього середовища. Тому вони спроможні пережити довгі арктичні зими. Крижані риби, які також мешкають у полярних морях, теж не бояться морозу. А невелика рибка далія, яка зустрічається в озерах Чукотки, демонструє і зовсім унікальне пристосування до низьких температур. Коли озера взимку промерзають до самого дна, рибка вмерзає в лід. У такому стані вона проводить більшу частину року, бо весна та літо тут дуже короткі. Коли ж температура повітря підвищується, далія «оживає» і починає вести досить активний спосіб життя: часу обмаль, а потрібно ще і на комах по-лювати, і нереститися.
Кількість організмів, які здатні виробляти отруту, у теплих морях набагато більша, ніж у холодних.
Дехто з водних тварин навпаки мешкає майже в окропі. Ці «екстремали» підводного світу живуть, наприклад, у гарячих джерелах. Рачок, латинська назва якого термосбена мірабіліс, існує при температурі 48 градусів за Цельсієм. Цікаво, що коли температура води опускається до 30 градусів, він гине… від холоду! Личинки одного виду комарів та одного виду черепашок витримують температуру 51 градус, а равлик фіза акута – навіть 58 градусів. Більшість мікроорганізмів гине при температурі кипіння води – 100 градусів. Але деякі з них утворюють навколо себе захисну капсулу, яка надає їм змогу протриматись кілька хвилин навіть в окропі.
В океані є і свої пустелі – місця, у яких майже ніхто не селиться. Найбільша з них (площею майже з Сахару) знаходиться у Тихому океані. Туди можна потрапити, якщо плисти на північний захід від Каліфорнії. Якщо профільтрувати 300 млн літрів води звідти, то всі їхні жителі умістяться у літровій банці. Ще однією «водною пустелею» довгий час вважали Саргасове море. Хімічні та органічні речовини тут надто швидко опускаються на дно, а рослини виробляють замало кисню. Тому тваринам тут нема чого робити, приблизно так вважали вчені. Але останні дослідження показали, що в Саргасовому морі зустрічаються унікальні види, яких більше немає ніде. Вони пристосувалися до співіснування з водоростями.