2
Шевченко Ігор Іванович (1922–2009) – український і американський учений-мовознавець, візантолог, професор Гарвардського університету.
3
Мишанич Олекса Васильович (1933–2004) – член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор; довголітній завідувач відділу української давньої літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
4
Королева Наталена. Quid est veritas? (Що є істина?): Історична повість. – Рівне: ПП Баришев К. В., 2007. – С. 10–11.
5
Ісаєвич Ярослав Дмитрович (1936–2010) – український історик, громадський діяч, академік НАН України, президент Міжнародної асоціації україністів, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
6
Королева Наталена. Предок: Історичні повісті. Легенди старокиївські / Упор., післямова, прим. О. В. Мишанича. – К.: Дніпро, 1991.
7
Зілинський Орест (1923–1976) – чеський україніст, славіст, літературознавець і фольклорист, філолог, громадський діяч.
8
Мушинка Микола. Україніст Орест Зілинський (1925–1976): життя та внесок у літературознавство і фольклористику / Зілинський Орест. Літературознавчі праці. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013. – С. 650–651.
9
Королева Наталена. Quid est veritas? – С. 139.
10
Биковський Лев. Наталена Королева: від 1888 до 1958 // Визвольний шлях. – 1958. – Кн. 2. – C. 186; Биковський Лев. Наталена Королева: (Її життя і творчість за час від 1944 до 1960 року) // Визвольний шлях. – 1962. – Кн. 1. – С. 69.
11
Королева Наталена. Шляхами і стежками життя. – Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Ф. 164. – Од. зб. 3. – С. 47. Див. також с. 113 цього видання.
12
Чернецький Євген. У Речі Посполитій був один із найбільших у світі відсоток шляхти // День. – 2012. – № 102–103. – С. 14.
13
Королева Наталена. Шляхами і стежками життя. – С. 7. Див. також с. 244 цього видання.
14
Зілинський Орест. На далеких шляхах історії / Королева Наталена. Сон тіні. – Bratislava: Slovenske pedagogicke nakladatel’stvo, 1966. – C. 285.
15
Росоха Степан. Передмова / Королева Наталена. Леґенди старокиївські. – Прага: Пробоєм, 1943. – С. 6.
16
Королева Наталена. Автобіографія / Королева Наталена. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? – Дрогобич: Відродження, 2007. – С. 42.
17
P. З. [Роман Завадович]. Скрізь «чужа» і скрізь «своя»: Пам’яті Наталени Королевої // Овид. – 1966. – Ч. 3. – С. 6.
18
Королева Наталена. Шляхами і стежками життя. – С. 3–4. Див. також с. 324 цього видання.
19
Биковський Лев. Наталена Королева: від 1888 до 1958 // Визвольний шлях. – 1958. – Кн. 2. – C. 192.
20
Мяловський Гаврило. Смерть і похорон Наталени Королевої // Визвольний шлях. – 1967. – Кн. 1. – С. 96.
21
22
Королева Наталена. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? – С. 204.
23
Апокрифы древних христиан: Исследования, тексты, комментарии. – М.: Мысль, 1989. – С. 284.
24
Див. про це: Сулима Віра. Біблія і українська література. – К.: Освіта, 1998; Антофійчук Володимир. Євангельські образи в українській літературі ХХ століття. – Чернівці: Рута, 2001.
25
Королева Наталена. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? – C. 258.
26
В одному з численних розлогих коментарів Наталена Королева свідчила: «Усі ці образи взяті не з “гарячкової фантазії” авторки, але це дуже слабе зображення в словах того, що вона бачила в підземних печерах Арієжу, в Ломбрів, коли вона в молодості “ганялася” за легендами про Святий Грааль та “Гору Спасіння”, “Montsegur” (“Монтсегюр”) на півдні Франції та “Montserrate” (“Монсеррате”) в Еспанії, де, за легендами, був схований Св. Грааль» (Королева Наталена. Quid est Veritas? – С. 245). Саме сюди, в Прованс, на Гору Спасіння (Mont Salvat) «спрямовує» Наталена Королева Марію Магдалину, де вона і заховає чашу Святого Грааля.
27
Королева Наталена. Предок. – С. 307.
28
Там само. – С. 431.
29
Поліщук Ярослав. Іспанська графиня, котра стала українською королевою / Королева Наталена. Quid est Veritas? – С. 314.
30
Королева Наталена. Предок. – С. 438.
31
Там само. – С. 439.
32
Королева Наталена. Предок. – С. 477.
33
Королева Наталена. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? – С. 23.
34
Королева Наталена. Предок. – С. 624.
35
Королева Наталена. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? – С. 194.
36
Там само. – С. 195.
37
Еугеніо де Кастро Ляцерда Фернандес де Кордоба Медінацелі і Фіґероа – рідний дядько Наталени Королевої по матері; священник, який пізніше працював у Ватиканській бібліотеці.
38
Камбіз (Камбіс) II – перський цар (у період з 529 р. до н. е. по 522 р. до н. е.) з династії Ахеменідів; син Кира II Великого та цариці Кассандани.
39
Конверсація (лат. conversatio) – спілкування.
40
Маври – так Наталена Королева називає арабів та берберів, які завоювали Іспанію й оселилися там у VIII ст.
41
Мозараби – еспанці, які за маврської влади в Еспанії писали мовою арабською, бо іншою не було дозволено писати історії чи взагалі серйозних творів (Н. К.). Мозараби (мосараби) – збірна назва християн романського походження, що проживали на території Піренейського півострова в часи, коли там правили мусульмани (781–1492 рр.).
42
Анналісти – перші давньоримські історики, які описували події в прозовій формі та хронологічній послідовності.
43
Фантасмагорія – вид спектаклю, вигаданого у XVIII ст. у Франції, де з допомогою так званого магічного ліхтаря показували образи привидів, скелетів, демонів тощо. Так називають також щось нереальне, галюцинації та фантастичні дивакуваті картини.
44
Мешіти – мечеті.
45
Можливо, згадується арабський поет з Португалії Ібн Аммара (1031–1086).
46
Гранада – місцевість в іспанській Андалузії; згадується ще з 500 р. до н. е. Гранадський емірат – остання арабська держава в Європі та остання ісламська держава на території Піренейського півострова (у 711 р. був завойований маврами).
47
Нарація (від лат. narratio) – оповідь, розповідь. В епічному творі – спосіб і характер оповіді.
48
Ідеться про молодшу сестру матері Наталени Королевої Інес. Як згадує авторка, Інес була лише на 10 років старшою, отже народилася приблизно в 1878 р., а померла в 1904 р. від туберкульозу.
49
Кордоба (Кордова, Кордуба) – провінція на півдні Іспанії, столиця арабського емірату в Іспанії, свого часу один із найбільших культурних і господарських центрів країни і навіть Середземномор’я.
50
Мати Наталени Королевої, Марія-Клара де Кастро Ляцерда Фернандес де Кордоба Медінацелі і Фіґероа (Maria Clara de Castro Lacerda Fernandes de Cordoba de Medinaceli y Figueroa), походить зі старовинного іспанського роду Ляцерда. Медінацелі (Медіначелі, Медінаселі, Медіна-Селі, Медина Челі) – рід грандів Іспанії, які традиційно володіли містечком Медінаселі в Кастилії. Герцогський титул надала королева Ізабелла в 1479 р. У XIX–XX ст. резиденцією роду Медінацелі став ренесансний палац Енрікесів у Севільї. Де ла Серда (існує і такий варіант написання прізвища, хоча у примітці до повісті «Без коріння» Наталена Королева писала: «“Лясерда” поправна еспанська вимова, “Лячерда” – вимова неапольська, де якийсь час були віце-королями (еспанськими) члени цієї родини в Неаполі», а на 4 сторінці у машинописному варіанті «Шляхами і стежками життя» власноручно виправила друкарську помилку і чітко вказала написання «Ляцерда», якого дотримано і далі) – лінія бургундської династії кастильських королів, яку заснував Фернандо де ла Серда (син короля Альфонса Х та законний спадкоємець кастильського престолу). За легендою, він отримав таке прізвисько (іспан. cerda – щетинка), бо народився з жорстким волоссям на грудях. Серед найвідоміших членів роду: Хуан Франциско де ла Серда (1637–1691), який був фаворитом короля Карла II, та його син Луїс Франциско де ла Серда (1660–1711) – представник іспанських інтересів при папському дворі та очільник Неаполітанського королівства.
51
Шермувати шпадою – тобто вправлятися зі шпагою, фехтувати.
52
Ідеться про Ібн Хальдуна (1332–1406) – арабського історика, філософа.
53
Ібн аль-Атир, або Ібн аль Асір (1160–1233/1234) – арабсько-курдський історик, середньовічний просвітник, ісламський теолог та державний діяч.
54
Можливо, згадується Ібн аль Ідхарі – автор середньовічного тексту з історії Марокко, Алжиру та Іспанії, написаного у 1312 році.
55
Відомостей про особу віднайти не вдалося.
56
De Cordova, тобто походить з Кордови.
57
Маврська Кордова – згадано часи Кордовського халіфату, що займав майже весь Іберійський півострів.
58
Дунін-Борковський Адріан-Георг – батько Наталени Королевої; науковець-ентомолог. В. Королів-Старий у статті «Матеріяли до життєпису й характеристики творчости Наталени Королевої» писав, що він, «син Адама, розстріляного за повстання [18]63 року, здається, у віці 24-х літ, справді був шляхотний чоловік. Дуже освічений, цінений і в Німеччині спеціяліст-ентомолог… Ставився до Н[аталени] як до любого молодого приятеля. Ніколи й нікуди її не навертав, в тім числі й до українства. Помер у Київі, у великій матеріяльній скруті р[оку] 1926-го. З галицькою віткою своїх кревняків не мав найменчого контакту» (див. архів редакції журналу «Нова хата»: ІА України у Львові. – Ф. 323. – Оп. 1. – Спр. 42).
59
Ідеться про польське національно-визвольне січневе повстання 1863 р. у Росії, яке охопило Польщу, Литву, частково Білорусію та Правобережну Україну. Причиною повстання стало прагнення польського народу здобути національну незалежність і відновити державність. Після поразки революційних виступів уряд Росії жорстоко розправився з її учасниками: сотні поляків страчено, тисячі – відправили до Сибіру або армії, конфіскувавши їхнє майно.
60
Фламмаріон Нікола Каміль (1842–1925) – відомий французький астроном і письменник, засновник Французького астрономічного товариства.
61
Біарріц (Біярріц) – місто на південному заході Франції.
62
Довмонтовичі (Домонтовичі) – давній український шляхетський рід. Один із його перших представників – Іван Михайлович Домонтович (1612–1683) – городовий сотник Слабинської сотні Чернігівського полку, у 1669–1681 рр. – запорізький військовий генеральний суддя. Можливо, прізвище походить від князя Довмонта (1266–1299), який правив у Пскові.
63
Гарда (пор. чеськ. garda) – охорона.
64
Кляштор – католицький монастир.
65
Очевидно, йдеться про католицьку школу при храмі Sacré Coeur у Парижі.
66
Відомо, що дід Наталени Королевої, чоловік бабусі Теофіли, загинув під час згаданого раніше польського повстання в 1863 р.
67
Лось (Лоось) Людмила – друга дружина Адріана Дуніна-Борковського; походила із чеської шляхетської родини. Як писала Н. Королева у повісті «Без коріння», «Отто з Лосів був страчений по Білогорській битві [1620 року]. Вінцент із Лосів у 1848 році був страчений у Відні, після чого ті, що були з цього роду, еміґрували до Франції, заприсягнувши, що повернуться лише до “самостійної й незалежної Чехії”». Батько Людмили, Ян, був генералом російської армії, а мати походила з чеських графів Черніних, які свого часу опинилися на теренах Росії. В. Королів-Старий у статті «Матеріяли до життєпису й характеристики творчости Наталени Королевої» так характеризував Людмилу: «Що ж до мачухи, то хоча вона й признавалась до своїх кревняків у Галичині, однак була напрочуд “російського пересвідчення”. Була гарна й розумна, але мала душевний дефект – мала атрофію почуття любови. Не любила ніколи й нічого. Що ж була вельми експанзивна, робила масу нетактовностей, аж до такої вражаючої, що розшукувала адресу Наталени в Празі… через большевицьку Місію! Внесу коректив до вищесказаного: любила вона Монако. Там просадила колосальну силу свого й чоловікового майна за рулеткою. В менти роздраження все говорила: “Ах, хоч би мені жити десь окремішно, в забутті, в скромній одній кімнатці”. Господь її молитви вчув: останні роки вона жила в страшній біді, цілком самітна, в одній кімнатці. Але… коли букваль но не мала чого їсти й коли багатий київський жид запропонував їй вихову своїх дітей з повним утриманням і слушним гонораром, але при умові, що в хаті не матиме ікон і хреста, вона вибрала голодування» (див. архів редакції журналу «Нова хата»: ІА України у Львові. – Ф. 323. – Оп. 1. – Спр. 42).
68
Білогорська битва відбулась у 1620 р. під час Тридцятилітньої війни 1618–1648 рр. у Чехії, де перемогли австрійські війська.
69
Красинський Зиґмунд (1812–1859), Міцкевич Адам (1798–1855), Словацький Юліуш (1809–1849) – найвизначніші польські поети доби Романтизму. Сенкевич Генрик (1846–1916) – польський прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 р.
70
«Фараон» – історичний роман польського письменника Александра Гловацького (1847–1912), який творив під псевдонімом Болеслав Прус, написаний у 1894–1895 рр.
71
Жулавський Єжи (1874–1915) – польський письменник і драматург, один із основоположників польської науково-фантастичної літератури.
72
Ридель Люціан (1870–1918) – польський поет і драматург.
73
Пшерва-Тетмайєр Казимеж (1865–1940) – польський поет, прозаїк, драматург.
74
«Марія Магдалина» – роман польського письменника Густава Даниловського (1872–1927), написаний у 1912 р.
75
Персія – регіон у Південно-Західній Азії, територія якого приблизно відповідає сучасному Ірану, який мав цю назву до 1935 р.
76
Ідеться про театрального діяча Олександра Михайловича Крамського, який був соратником М. Соловцова та адміністратором його театру в Києві.
77
Театр Соловцова – один із перших театрів Києва з постійною трупою. Заснований у 1898 р. відомим російським актором та драматургом Миколою Соловцовим; був розміщений на території колишньої садиби професора Київського університету Ф. Мерінга на Миколаївській площі (тепер це площа Івана Франка – приміщення Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка).
78
Юренева Віра Леонідівна (1876–1962) – російська актриса. У згаданому «Театрі Соловцова» грала 4 сезони в період від 1906 р. до 1919 р. У п’єсі Єжи Жулавського «Ерос і Психея» (написана 1904 р.) саме В. Юренева зіграла головну роль.
79
Московський художній академічний театр (МХАТ) – драматичний театр у Москві, заснований К. Станіславським та В. Немировичем-Данченком у 1898 р. У часи, про які згадує авторка, – один із провідних модерних театрів Російської імперії.
80
Під час Першої світової війни Наталена Королева справді працювала в російському Червоному Хресті, оскільки офіційною датою утворення українського відділення вважається 18 квітня 1918 р.
81
Георгіївський хрест (орден св. Георгія) заснований у Росії в 1769 р. як військова відзнака для нагородження офіцерів і генералів; із 1807 р. – для нагородження солдатів і унтерофіцерів (із 1913 р. офіційна назва – Георгіївський хрест).
82
Сьогодні в будинку, де М. Лермонтов прожив останні два місяці життя, міститься Державний музей-заповідник М. Ю. Лермонтова (місто П’ятигорськ, вул. Лермонтова, 4). Цей будиночок залишився неушкодженим, тому цілком імовірно, що саме в ньому й зупинялася Наталена Королева.
83
Німецький вчений і письменник Георг Моріс Еберс (1837–1898) написав 12 романів із різних періодів історії Стародавнього Єгипту, серед яких «Дочка фараона» (1864), «Уарда» (1877) та ін.
84
Наталена Королева перші свої розвідки написала французькою мовою (відомо про кілька публікацій у французьких періодичних виданнях «Echos d’Orient», «Revue Augustinienne», «La Croix», «Uniondes Eglises», «La Femme à la Campagne», «Revue des Poétes»), найчастіше – під псевдонімом Frère Jean.
85
Королів Василь Костянтинович (псевдонім Королів-Старий; 1879–1941) – український письменник, видавець, громадський діяч; чоловік Наталени Королевої.