«Можна тільки поспівчувати жінці, яка бездумно наслідує легковажну героїню, про яку читала в повісті, – сказала пані. – Але хіба дочка Фудзівари з «Повісті про дуплі» кращий зразок? Вона розважлива й обачна, але в її суворих відповідях і поведінці надто мало жіночності».
«Такими бувають жінки не лише в повістях, але також у житті, – відповів Ґендзі. – Вони хизуються своїми перевагами, геть-чисто забуваючи про будь-яке почуття міри. Зустрічаються вельми шляхетні батьки, які дбайливим вихованням дочки досягають лише того, що вона виростає скромною. А якщо в неї є чимало вад, то виникає запитання: як треба було її виховувати? Батько може пишатися вихованням дочки лише в тому випадку, якщо вона має чесноти, що відповідають її становищу. Що голосніше вихваляють дівчину, то більше відчуваєш розчарування, пересвідчившись у тому, що її слова та вчинки не такі гарні, як раніше уявлялося. У жодному разі не можна дозволяти поганим людям розхвалювати панночку…» Як видно, він постійно думав про те, як виховати всебічно бездоганну дочку. У багатьох старовинних повістях мова йшла про злу мачуху, а тому, щоб у дочки не закралася неприязнь до пані Мурасакі, він їх усі заховав і, ретельно вибравши найкращі, велів переписати і зробити відповідні малюнки.
Хоча Ґендзі заборонив синові[124] наближатися до Весняних покоїв, але дозволив відвідувати панночку Акасі заради дружби з нею. «Хоча поки я живий, це не має особливого значення, але от коли мене не стане, їхня приязнь стане міцнішою, якщо вони відтепер звикатимуть одне до одного», – думав Ґендзі й дозволив синові входити за завіси Південних покоїв. Юґірі не мав доступу тільки в службові приміщення для служниць.
Маючи лише двох дітей, Ґендзі приділяв велику увагу вихованню сина. Сам юнак був настільки розважливий і серйозний, що йому можна було довіряти. А панночка перебувала в такому віці, коли думки зайняті тільки ляльками. Дивлячись на неї, Юґірі мимоволі згадував Кумої-но карі, подругу своїх дитячих ігор, й іноді, прислуговуючи в ляльковому палаці панночки, насилу стримував сльози.
Звичайно, він легковажно залицявся до жінок з достойного середовища, але не подавав їм жодної надії на майбутнє. Навіть якщо жінка виявлялася досить привабливою, щоб пов’язати з нею своє життя, він не сприймав її серйозно, бо невідступно прагнув одного – показатися в іншій подобі Кумої-но карі, яка колись зневажливо поставилася до його зеленого вбрання придворного шостого рангу. Якби він усупереч усьому був наполегливішим, то міністр Двору, можливо, здався б. Однак юнак, глибоко тоді образившись, вирішив дочекатися, коли міністр пошкодує про свою відмову віддати свою дочку за нього. Про його почуття знала тільки сама дівчина. На людях він тримався зовні так спокійно, що її брати часто вважали його зарозумілим.
Уцюдзьо[125] з дому міністра Двору, глибоко закохавшись у панну із Західного флігеля і не маючи надійного засобу для спілкування з нею, часто заходив до Юґірі й скаржився йому на свої невдачі, але той холодно відповідав: «Я не хотів би втручатися в чужі справи». Стосунки між юнаками були вельми схожими на ті, що існували колись між їхніми батьками.
Міністр Двору мав від різних жінок багато синів, яких завдяки своїй необмеженій владі зумів гідно влаштувати у світі відповідно до звання їхніх матерів та власних заслуг. А от з численними дочками йому не пощастило. Доля ньоґо Кокіден склалася зовсім не так, як він сподівався[126], друга дочка[127] також не виправдала його очікувань. Він і тепер не забував про маленьку гвоздичку[128] і часто згадував про неї. «Що з нею сталося? – запитував себе. – Вона була така мила, але, на жаль, пропала через необачність своєї матері. Взагалі з дочок не можна було спускати очей ні за жодних обставин. Може, ця дівчинка тепер десь поневіряється, називаючись моєю дитиною? І все-таки, якби ж то вона знайшлася…»
Після таких болісних роздумів він наказав своїм синам: «Якщо почуєте про особу, яка називає себе моєю дочкою, поговоріть з нею. Колись, піддавшись примхам свого непостійного серця, я вчинив багато чого нерозсудливого. До однієї жінки я відчував особливу прихильність, але вона через якусь образу зникла разом з маленькою дочкою, яких у мене тоді було мало…»
На якийсь час він начебто забув про неї, але, помічаючи, як інші батьки турбуються про своїх дочок, час від часу відчував незадоволення через те, що всі його мрії так і залишилися нездійсненими.
Одного разу йому приснився дивний сон. Покликавши до себе найкращих тлумачів, він почув від них: «Можливо, ви дізнаєтеся, що дочка, про яку тривалий час нічого не знали, знайшла собі іншого батька…»
Примечания
1
Тобто колишній То-но цюдзьо, тепер начальник Правої імператорської охорони.
2
Тобто в шостому ранзі.
3
Ідеться про Високу школу для дітей придворних з вищим, ніж п’ятий, рангом при Церемоніальному відомстві.
4
Начальник Лівої охорони воріт Імператорського палацу.
5
Під час такої посвяти, за китайською традицією, учневі надавали нове ім’я, своєрідний псевдонім, а первинне ім’я використовувалося винятково в родинному спілкуванні.
6
Саруґаку – комічна народна вистава в стародавній Японії.
7
Частина традиційного будинку над струмком, призначена для відпочинку.
8
Сацюбен – ревізор Лівої ревізійної канцелярії.
9
Йдеться про Чень Іня і Сунь Кана, китайських учених династії Цзінь (265–420). Перший учився при світлі світлячків, яких тримав у шовковому мішечку, другий – при мерехтінні блискучого снігу.
10
Стародавня японська назва Китаю.
11
Тобто Акіконому («Та, що любить осінь»).
12
Тобто Кумої-но карі.
13
Тобто ньоґо Умецубо, колишня жриця Ісе.
14
Тобто принца-спадкоємця.
15
Тобто чоловік пані Оомія.
16
Цитата із передмови до вірша «Ода герою» китайського поета Лу Цзі (261–303).
17
Слова із народної пісні у стилі «сайбара», використані для натяку, що Юґірі треба змінити колір вбрання, тобто домогтися вищого рангу.
18
Тобто Юґірі.
19
Тобто вітчим дівчинки Кумої-но карі.
20
Тобто принцом-спадкоємцем.
21
Цитата з вірша невідомого автора: «Невже дикі гуси / У небі, туманом укритому, / Схожі на мене? / Небо ніяк не ясніє, / А смутку немає кінця». З цим віршем пов’язане ім’я дівчини – Кумої-но карі, тобто «Дикі гуси у небі, туманом укритому».
22
Придворні п’ятого рангу носили одяг червоного кольору.
23
Ґосеці – урочистості з участю танцівниць на святі Нового врожаю в середині одинадцятого місяця.
24
Йдеться про Аматерасу, богиню Сонця.
25
Саемон-но камі – начальник Лівої охорони воріт Імператорського двору.
26
Фудзівара Йосіфуса (804–872), який вперше в Японії став спочатку Великим міністром, а потім регентом, засновником могутнього роду Фудзівара, запровадив низку святкових церемоній не тільки в Імператорському палаці, але також у садибі регента.
27
Тобто колишньої ньоґо Кокіден, головної дружини покійного імператора Кіріцубо й матері Судзаку, імператора на спочинку.
28
Тобто Обородзукійо, колишня коханка Ґендзі.
29
Цьо – міра площі, приблизно 0,99 га.
30
Тобто ньоґо Умецубо (або Акіконому), дочки покійної пані Рокудзьо.
31
Тацута-хіме – богиня осені (обожнювана гора Тацута, яка славиться красою осіннього листя), покровителька ткацтва.
32
Другий за рангом службовець управління провінції Цукусі (тепер – Кюсю).
33
Вислів, запозичений з вірша Арівара-но Наріхіра: «Що далі віддаляюся / Від того, кого люблю, / То щораз більше / Заздрю хвилям, / Що котяться назад» («Ґосенвакасю», 1353).
34
Слова з невідомої пісні.
35
Цей мотив запозичений з вірша: «Не думав, не гадав, / Що прийдуть дні, / Коли в гіркій розлуці доведеться / Рибальську сіть / Тягнути і мені» («Збірка старих і нових японських пісень», 961; тут і далі вірші з цієї антології подано в перекладі Івана Бондаренка, крім окремих випадків, позначених посиланням на оригінальну назву антології «Кокінвакасю»).
36
Цитата з вірша: «Навіть минувши мис Кане / З його протокою загрозливою, / Ніколи не забуду / Про бога грізного / На острові Сіка» («Ман’йосю», 1230).
37
Тобто міністр Двору (колись То-но цюдзьо).
38
Цитата з вірша: «Постійно серце тужить / Від кохання! / Та ще нестерпнішою / Туга ця стає / Осінніми сумними вечорами!» («Збірка старих і нових японських пісень», 546).
39
Ідеться про храм у селищі Каґамі (Дзеркало), що в повіті Мацура.
40
Слово «хібікі» означає «гуркіт, шум, відлуння».
41
Цитата з поеми Бо Цзюйі про полонених воїнів з царства Хань, яким згодом довелось повертатися додому, покинувши нових дружин і дітей у країні гуннів.
42
Хаціман – сінтоїтський бог війни, якому здавна поклонялися воїни.
43
Тобто Китаї.
44
Приблизно 10-та година ранку.
45
Тепер Буґо-но суке.
46
Тобто Юґао.
47
Тобто Ґендзі.
48
Рурі – дитяче ім’я дочки Юґао.
49
Тобто Ґендзі.
50
Тобто Фудзіцубо.
51
Тобто власну дочку від пані Акасі.
52
Тобто Юґао.
53
Очевидно, таємниця загибелі Юґао.
54
Натяк на храм Хаседера біля річки Хацусе, у дворі якого росли спарені криптомерії.
55
Тобто То-но цюдзьо (тепер міністр Двору).
56
Мікурі – їжача голівка, болотна рослина.
57
Очевидно, Ґендзі натякає на зв’язок між ним, Юґао та її дочкою.
58
Тобто пані Акасі.
59
Тобто Юґірі.
60
Тамакадзура (в перекладі – «Низка перлин»), ім’я панночки в цьому і наступних розділах повісті, пов’язане з цим віршем.
61
Тобто дівчині з Цукусі, дочці Юґао.
62
За стародавнім повір’ям, вважалося, що присниться коханий, якщо спати у вивернутому нічному одязі.
63
Ця відповідь створена за мотивами вірша: «Коли жага кохання допікає, / Навиворіт / Вдягнувши кімоно, / Вночі я знов / Самотня спать лягаю» («Збірка старих і нових японських пісень», 554).
64
Хаґатаме («зміцнення зубів») – куштування різних страв для зміцнення здоров’я в наступному році.
65
Круглі, як люстерко, колобки з клейкого рису, які готували для свят.
66
Цитата з вірша: «В краю Омі, / Де Дзеркало-гора, / Тисячоліття буде відбиватись / Твого правління / Радісна пора!» («Збірка старих і нових японських пісень», 1086).
67
У день Щура зазвичай садили соснові саджанці з надією на довге життя.
68
Цитата з вірша невідомого автора: «Хоча б сьогодні першу пісню / Соловей заспівав, / Бо в саду, / Де його не чути, / Жити не хочеться».
69
Куриво «дзідзю» використовувалося для обкурювання приміщень, а «ебіко» – як пахощі для одягу.
70
Слова за мотивом такого вірша: «Перлиною новою / Новий рік заблистить / Завтра вранці, / Тож будемо чекати, / Коли ж соловей заспіває» (Сюївакасю», 5).
71
Цитата з вірша: «Мій дім / Стояв під пагорбом, / Де сливи розцвітали, / І чула я не раз / Спів солов’їний» («Кокінвакарокудзьо», 1820).
72
Народна пісня у стилі «сайбара», в якій вихваляється краса будинку заможної людини.
73
Тобто як люди, що перебували в Чистій землі – раю, але не могли бачити й слухати Будду.
74
Слова з вірша: «Подався б стежкою гірською навмання, / Аби не бачити / Цього сумного світу, / Але стриножила мене / Любов моя!» («Збірка старих і нових японських пісень», 955).
75
Ідеться про мотив такого вірша: «За стільки літ / Він також постарів! / Посивіла верхівка водоспаду – / І пасма чорного / Не видно нагорі» («Збірка старих і нових японських пісень», 928).
76
Адзарі – монах досить високого рангу секти Тендай і Сінґон.
77
Гра слів: «ніс» і «квітка» по-японському звучать однаково – «хана».
78
Згадка про вірш: «Нарешті я побачив / Славетний острів / У затоці Мацуґаура, / Де живе рибачка / З благородним серцем» («Ґосенвакасю», 1094). У згадці Ґендзі використовує гру слів: «ама» означає «рибачка» і «монахиня».
79
Тобто Тамакадзура.
80
Тобто колишня ньоґо Кокіден, дружина покійного імператора Кіріцубо й мати імператора Судзаку на спочинку.
81
Слова з вірша: «Не зводжу погляду! / Змішались кольори / Плакучих верб / І білосніжних вишень – / Весни вбрання столиця одягла!» («Збірка старих і нових японських пісень», 56).
82
Тобто Юґірі.
83
Приспів, який використовували співаки під час Пісенної ходи.
84
Колишня жриця святилища Камо, дружина імператора Рейдзея.
85
Слова з вірша Імператриці: «З вітром передаю / Із дому свого / Жменьку листя багряного /
У Ваш сад, / Що ніяк не діждеться весни…»
86
Ямабукі (лат. kerria japonica) – невисокий кущ, що славиться яскравим жовтим цвітом.
87
Натяк на китайську легенду про дроворуба, в якого згнило топорище, коли він задивився на гру дітей у «ґо».
88
Мис у провінції Омі.
89
Річка в провінції Ямасіро, що славиться заростями кущів ямабукі.
90
Ідеться про казкову гору-острів Хорай, притулок для безсмертних, що міститься на спині черепахи. Цей вірш складений на основі одного вірша Бо Цзюі, в якому автор застерігає тих, хто мріє про безсмертя.
91
Мелодія танцю китайського походження.
92
Одна із шести тональностей музики «ґаґаку».
93
Музична п’єса китайського походження.
94
Народна японська пісня.
95
Мурасакі не мала дітей.
96
Тобто Касіваґі.
97
Принц вважає, що Тамакадзура – дочка Ґендзі.
98
Гра слів в оригіналі на словах: фудзі (гліцинія) і фуці (безодня).
99
Тобто «Та, що любить осінь».
100
Слова з листа Імператриці (розд. «Юна діва»): «З вітром передаю / Із дому свого / Жменьку листя багряного / У Ваш сад, / Що ніяк не діждеться весни…»
101
Танець китайського походження, який виконували дівчатка у пташиних шоломах.
102
Удайсьо – начальник Правої імператорської охорони.
103
Тобто Касіваґі, син міністра Двору.
104
Слова з вірша Бо Цзюйі з описом літнього краєвиду.
105
Цитата з вірша: «Чекаю травня, / Щоб вдихнути знову / Квітучих мандаринів аромат, / Якими любої колись / Рукава пахли» («Збірка старих і нових японських пісень», 139).
106
Як правило, ранковий любовний лист писали на кольоровому папері.
107
В оригіналі гра слів: слово «не» означає «коріння» і «спати».
108
Ідеться про вірш: «Любов мене втомила. / Якби-то сосни з Ота /Кольором своїм / Сказали, / Як прагну зустрічі з тобою!» («Кокінвакарокудзьо», 35336).
109
П’ятий місяць вважався несприятливим для одруження.
110
У зв’язку з цією пригодою принца Хьобукьо традиційно стали називати Хотару, тобто Світлячок.
111
Згадка про вірш: «Схилився в роздумах / Під весняним дощем. /Темніє ніч… / Куди летиш, зозуле? / Кому співатимеш своїх сумних пісень?» («Збірка старих і нових японських пісень», 153).
112
Тобто Акіконому, колишньої жриці Камо й дочки пані Рокудзьо.
113
Того дня відбувалося змагання лучників і вершників.
114
Тобто п’ятого дня п’ятого місяця, коли оселю прикрашали мішечками «кусудама» з лепехою та полином, які мали оберігати від нещастя і злих духів; лепеха вважалася символом довговічності й міцності.
115
В оригіналі гра слів: «не» означає «коріння» і «плач».
116
Тобто Юґірі.
117
Тобто Хіґекуро.
118
У «Повісті про дівчину із Сумійосі» («Сумійосі-моноґатарі») розповідається про дівчину, з якої мачуха знущалася, збираючись навіть віддати за старого Кадзое-но камі, але вона втекла й оселилася в Сумійосі. Оригінальний текст повісті не зберігся.
119
Тобто дочці Ґендзі від пані Акасі.
120
Тобто доісторичного часу в історії Японії.
121
Японські історичні хроніки, складені 720 року.
122
Ідеться про сутри буддизму Магаяни, передусім сутру Лотоса.
123
Текст цієї повісті не зберігся.
124
Тобто Юґірі.
125
Тобто Касіваґі, офіцер Правої імператорської охорони.
126
Імператрицею стала не вона, а колишня жриця Камо, що була під опікою Ґендзі.
127
Тобто Кумої-но карі.
128
Тобто Тамакадзуру, дочку від Юґао.