– Така щаслива дитина, – зронила Вірджинія. – Вона також передала свій «Шлюз у Клівленді» Тернера Джессіці, але картина залишиться в сім’ї до двадцять першого її року.
Цим одним реченням Вірджинія зізналася, що Джайлз поділився подробицями заповіту своєї матері зі своєю нареченою, не подбавши спершу розповісти про нього Еммі чи Ґрейс.
– Виняткова щедрість, – продовжила Вірджинія, – враховуючи, що Джессіка навіть не член сім’ї.
– Ми вважаємо Джессіку своєю донькою, – різко зауважив Гаррі, – і ставимося до неї саме так.
– Зведеною сестрою, гадаю, було б сказати точніше, – бовкнула Вірджинія. – І не треба забувати, що вона сирота з будинку Бернардо, та ще й єврейка на додачу. І саме тому, що я родом із Йоркширу, я схильна називати речі своїми іменами.
– А саме тому, що я родом із Ґлостерширу, – відбила Емма, – я схильна називати суку сукою.
Емма підвелася зі свого місця і вийшла з кімнати. Вперше того вечора Джайлз збентежився.
Гаррі тепер уже був певний, що ні Джайлз, ні Вірджинія не знають, що Елізабет склала новий заповіт. Він ретельно підбирав свої слова.
– Емма трохи розхвилювалася після похорону. Я впевнений, що вона оговтається до ранку.
Він склав свою серветку, побажав їм на добраніч і вийшов із кімнати, не сказавши більше жодного слова.
Вірджинія вирячилася на свого нареченого.
– Ти був чудовим, зайчику. Але мушу сказати, що у вашій родині люблять ображатися, хоча, мабуть, цього можна було очікувати після того, що вони дізналися. Однак боюся, що з цього нічого доброго не буде у майбутньому.
10
«Це національна служба Бі-бі-сі. Новини читає Елвар Ліделл. О десятій годині цього ранку прем’єр-міністр, пан Етлі, попросив аудієнції у короля й отримав у Його величності дозвіл розпустити парламент і призначити загальні вибори. Пан Етлі повернувся до Палати громад та оголосив, що вибори відбудуться у четвер двадцять п’ятого жовтня».
Наступного дня шістсот двадцять п’ять депутатів спакували свої течки, очистили шафки, попрощалися зі своїми колегами та повернулися до своїх округів, щоб підготуватися до битви. Серед них був і сер Джайлз Беррінґтон, кандидат лейбористів від Бристольських доків.
* * *
Якось за сніданком під час другого тижня виборчої кампанії Джайлз повідомив Гаррі з Еммою, що Вірджинія не приєднається до нього напередодні виборів. Емма навіть не намагалася приховати свого полегшення.
– Вірджинія вважає, що її присутність може спричинити для мене втрату голосів, – зауважив Джайлз. – Зрештою, ніхто з її родини зроду не голосував за лейбористів. Один чи двоє могли підтримувати вільних лібералів, але лейбористів – ніколи.
Гаррі засміявся:
– Хоч щось у нас є спільного.
– Якщо лейбористи переможуть на виборах, – долучилася до бесіди Емма, – гадаєш, пан Етлі може запросити тебе до Кабінету Міністрів?
– То лише небо знає. Цей чоловік тримає свої карти так близько до грудей, що навіть сам їх не бачить. У будь-якому разі, якщо вірити виборчим дільницям, вибори розпочнуться вже незабаром, тож немає сенсу мріяти про червоні валізки[20], доки не дізнаємося результатів голосування.
– Пророкую, – сказав Гаррі, – що Черчилль цього разу залишиться вдома. Зауваж, що тільки британці можуть вигнати свого прем’єр-міністра після того, як він щойно виграв війну.
Джайлз зиркнув на годинник.
– Не можу більше теревенити, – повідомив він. – Я маю бути на Коронейшн-роуд. Хочеш поїхати зі мною, Гаррі? – запитав він із усмішкою.
– Ти, мабуть, жартуєш. Хочеш побачити, як я прошу людей голосувати за тебе? Та через мене ти втратиш більше голосів, ніж через Вірджинію.
– А чом би й ні? – втрутилася Емма. – Ти вже віддав видавцеві свій останній рукопис і завжди казав, що досвід із перших рук корисніший, ніж сидіння у книгозбірні за вивчанням нескінченних фактів.
– Але ж у мене попереду напружений день, – запротестував Гаррі.
– Певна річ, так і є, – скривилася Емма. – Звіримо графік: ти ведеш Джессіку до школу вранці, забираєш її вдень, і ви повертаєтесь додому.
– Гаразд. Я поїду з тобою, – здався Гаррі. – Але винятково як спостерігач, згода?
* * *
– Доброго дня, сер, мене звати Джайлз Беррінґтон. Сподіваюсь, я можу розраховувати на вашу підтримку на загальних виборах двадцять п’ятого жовтня? – сказав він, спілкуючись із виборцем.
– Звісно, можете, пане Беррінґтон. Я завжди голосую за торі.
– Спасибі, – подякував Джайлз, швидко переходячи до наступного.
– Але ти ж кандидат від лейбористів, – нагадав Гаррі шваґрові.
– У виборчому бюлетені немає жодної згадки про партії, – пояснив Джайлз, – лише імена кандидатів. То навіщо його розчаровувати? Доброго дня, мене звати Джайлз Беррінґтон, і я сподіваюся…
– І можете продовжувати сподіватися, бо я не буду голосувати за такого самовдоволеного пана.
– Але ж я кандидат від лейбористів, – заперечив Джайлз.
– Це не перешкоджає вам бути паном. Ви такий само гидкий, як і Френк Пекенгем, зрадник свого класу.
Гаррі намагався не засміятися, коли чоловік пішов геть.
– Доброго дня, мадам, мене звати Джайлз Беррінґтон.
– О, приємно познайомитися, сер Джайлз. Я стала вашою палкою шанувальницею відтоді, як ви отримали «Воєнний хрест» за Торбук, – кандидат низько вклонився. – І хоча я зазвичай голосую за лібералів, цього разу можете покластися на мене.
– Дякую, мадам, – знову вклонився Джайлз.
Вона обернулася до Гаррі, котрий посміхнувся і підняв капелюха.
– І вам не треба обтяжувати себе підійманням капелюха, пане Кліфтон, бо я знаю, що ви народилися на Стілл-Гаус-лейн, – і це ганебно, що ви голосуєте за торі. Ви – зрадник свого класу, – додала вона перед тим, як піти.
Настала черга Джайлза стримуватися від сміху.
– Навіть не думав, що я створений для політики, – зауважив Гаррі.
– Доброго дня, сер, мене звуть…
– Джайлз Беррінґтон, я знаю, – перебив його чоловік, відмовляючись від простягнутої руки Джайлза. – Ви тиснули мені руку годину тому, пане Беррінґтон, і вже я вам сказав, що буду голосувати за вас. Але тепер уже не впевнений.
– Завжди так погано? – поцікавився Гаррі.
– О, може бути й набагато гірше. Але якщо вирішив балотуватися, не дивуйся, що є люди, які заради задоволення можуть закидати тебе гнилими помідорами.
– Я ніколи не зміг би стати політиком, – сказав Гаррі. – Адже все сприймаю занадто особисто.
– Тоді тобі, ймовірно, місце в Палаті лордів, – зауважив Джайлз, зупиняючись біля пабу. – Гадаю, що половина пінти нас збадьорить, аби повернутися на поле бою.
– Не думаю, що я колись бував у цьому пабі, – Гаррі поглянув на вивіску з написом «Волонтер», що заманювала клієнтів.
– Я також не був. Але настав день виборів, тому будь готовий випити у кожному барі округу. Власники пабів завжди раді висловити свою думку.
– Кого б ти хотів бачити депутатом парламенту?
– Якщо тобі доводиться ставити таке запитання, – відповів Джайлз, коли вони заходили до пабу, – тобі ніколи не збагнути хвилювання передвиборчої боротьби, що таке зайняти місце в Палаті громад і відігравати роль, хоч і незначну, в управлінні нашою країною. Це як війна без куль.
Гаррі попрямував до тихого закутка пабу, а Джайлз зайняв місце біля шинквасу. Він розмовляв із барменом, коли Гаррі вирішив приєднатися до нього.
– Даруй, друзяко, – сказав Джайлз. – Не можу ховатися в тіні. Маю постійно бути в усіх на очах, навіть коли маю перерву.
– Але є певні конфіденційні питання, які я сподівався обговорити з тобою, – зронив Гаррі.
– Тоді просто доведеться говорити тихіше. Двічі по півпінти темного, будь ласка, бармене, – попросив Джайлз.
Він хотів вислухати Гаррі, але кілька клієнтів раз по раз плескали кандидата по спині і радили – не всі вони були тверезі, – як керувати країною, звертаючись по-різному: від «сер» до «друже».
– Як там мій небіж у його новій школі?
– Схоже, «Бічкрофт» йому подобається більше, ніж школа Святого Беди. Я спілкувався з його вихователем, і він сказав, що Себ дуже здібний, і він майже впевнений, що йому запропонують місце в Оксфорді, але йому все ще нелегко вдається налаштовувати стосунки з однолітками.
– Прикро це чути, – засмутився Джайлз. – Можливо, він просто сором’язливий. Зрештою, тебе також не надто любили, коли ти вперше прийшов до школи Святого Беди.
Він обернувся до бармена.
– Ще двічі по півпінти, будь ласка.
– Хвильку, сер.
– А як моя улюблена подруга? – продовжував розпитувати Джайлз.
– Якщо ти маєш на увазі Джессіку, – сказав Гаррі, – тобі доведеться встати до довгої черги. Усі люблять цю дівчинку – від Клеопатри до листоноші, але вона любить лише свого татуся.
– Коли ти скажеш їй, хто її справжній батько? – поцікавився Джайлз, стишуючи голос.
– Я й сам питаю себе про це. І не треба мені казати, що я відсуваю проблему на майбутнє, але ніяк не знайду слушної нагоди.
– Така ніколи не випаде, – зауважив Джайлз. – Але не відкладай це занадто довго, бо одне певне: Емма ніколи їй цього не скаже, а я не сумніваюся, що Себ для себе рішення вже прийняв.
– З чого б це ти так вирішив?
– Не тут, – зупинив Джайлз, коли ще один виборець ляснув його по спині.
Бармен поставив на стійку півпінти.
– З вас дев’ять пенсів, сер.
Оскільки Гаррі заплатив за перші напої, то припустив, що настала черга Джайлза.
– Даруй, – заперечив Джайлз, – але мені не дозволяють платити.
– Не дозволяють платити?
– Ні. Кандидатові заборонено купувати будь-які напої під час виборчої кампанії.
– А, – сказав Гаррі, – нарешті я дізнався причину прагнення стати депутатом. Але чому, на Бога?
Примечания
1
«Батіг» – головний партійний організатор у британському парламенті.
2
Драматург сер Вільям Швенк Ґілберт (1836–1911) і композитор сер Артур Сеймур Салліван (1842–1900) – англійські автори, котрі в другій половині XIX ст. створили чотирнадцять комічних опер.
3
Баристер – категорія адвокатів у Великій Британії, котрі ведуть справи.
4
Стивідор – в Англії робітник, котрий виконував вантажно-розвантажувальні операції й укладання вантажів на кораблі.
5
Мається на увазі другорядний депутат.
6
Сер Пелем Ґренвіль Вудгауз (1881–1975) – популярний англійський письменник-гуморист і драматург.
7
Айдлвайд – міжнародний аеропорт у Нью-Йорку, тепер – ім. Джона Кеннеді.
8
Лайнбакер – одна з позицій гравців в американському футболі, в його обов’язки входить зупиняти тих, хто біжить із м’ячем.
9
Bloomsbury Publishing Plc – незалежне лондонське видавництво.
10
Мелвін (Мел) Джером Бланк (1908–1989) – американський актор, загалом відомий озвучуванням мультфільмів студії «Ворнер бразерз». Голосом Мела Бланка розмовляли такі персонажі, як кролик Банні, порося Порки, кіт Сильвестр, пташеня Твіті й інші. За свій незвичайно різнобічний талант Бланк отримав прізвисько «Людина тисячі голосів».
11
«Тайзер» – безалкогольний напій із цитрусовим ароматом червоного кольору, який випускали у Великій Британії з 1924 року.
12
Річард Кеннет Ґанн (1871–1961) – британський боксер, чемпіон літніх Олімпійських ігор 1908 року.
13
Сер Стенлі Метьюз (1915–2000) – один із найвідоміших англійських футболістів; перший англієць, посвячений в лицарі за видатні досягнення у футболі.
14
Сповіщення особливої важливості, що вимагає жорсткого дотримання партійної дисципліни.
15
Навчання в деяких англійських школах розпочинають у жовтні, коли Церкви західного обряду відзначають свято Архангела Михаїла.
16
Персонаж «Повісті двох міст» Чарлза Діккенса.
17
Переклад Олександра Мокровольського.
18
Переклад Василя Мисика.
19
Джон Констебл (1776–1837) – англійський художник-пейзажист.
20
Міністри британського уряду зберігають свої документи у червоних шкіряних валізках.