Фішер не зрушив зі свого місця.
– Вважаю, що було б ввічливо дозволити леді виступити першою, – сказав він Еммі із теплою усмішкою.
– Дуже люб’язно з вашого боку, майоре, – відрубала Емма, – але я із задоволенням пристану на рішення голови, щоб дозволити вам виступати першим.
Фішер, здавалося, трохи розгубився, але швидко опанував себе. Він поскладав свої папірці, підвівся зі свого місця, повільно обвів поглядом усіх, хто сидів за столом, а тоді мовив:
– Пане голово, члени ради директорів. Вважаю вже великим привілеєм вважатися кандидатом на посаду голови правління «Судноплавної компанії Беррінґтонів». Як народжений і вихований у Бристолі, я все своє життя знав про цю чудову компанію, її історію, традиції, а також про її репутацію, що стала частиною великої спадщини Бристоля. Сер Джошуа Беррінґтон був легендарною постаттю, а сер Волтер, котрого я мав честь знати особисто, – Емма виглядала здивованою, адже стикнутися з її дідусем у школі десь із тридцять років тому не означало «знати особисто», – зробив цю компанію відкритою та створив їй репутацію одного з провідних судноплавних підприємств не лише в цій країні, а й у всьому світі. На жаль, зараз це вже не так, почасти тому, що сер Г’юґо, син сера Волтера, просто вирішив знищити ці досягнення, і хоча наш теперішній голова зробив багато для відновлення репутації фірми, низка останніх подій, а не його праця, призвела до втрати довіри наших акціонерів. Отже, мої колеги-директори, ви повинні сьогодні вирішити, – Фішер ще раз окинув поглядом стіл, – хто найкраще надається для вирішення цієї кризи довіри. З огляду на обставини, вважаю, що необхідно підтвердити свої повноваження, коли йтиметься про протистояння. Я служив своїй країні молодим лейтенантом у Тобруку, яку Монтгомері описав як одну з найкривавіших баталій в історії. Мені пощастило вижити в атаці, за яку мене нагородили просто на полі бою.
Джайлз сховав обличчя в долонях. Він міг би із задоволенням розповісти правлінню, що сталося насправді під Тобруком, коли ворог з’явився на обрії, але знав, що це не допоможе його сестрі.
– Наступною моєю битвою було протистояння серу Джайлзу Беррінґтону як кандидата від консерваторів на останніх загальних виборах, – продовжив Фішер, підкреслюючи слово «консерваторів», оскільки вважав, що, за винятком Джайлза, всі інші за цим столом голосували за лейбористів, «за безпечне майбутнє Бристольських доків», програвши лише жменю голосів, і то аж після трьох перерахунків. Цього разу він удостоїв Джайлза посмішкою.
Джайлзу хотілося підскочити і стерти цю посмішку з фізії Фішера, але він якось зумів стриматися.
– Тож гадаю, що можу сказати з певним переконанням, що пережив і тріумф, і катастрофу, і, цитуючи Кіплінґа, ставився до цих двох самозванців однаково[15].
– А тепер, – правив він далі, – дозвольте торкнутися певних проблем, із якими стикається наша славетна компанія зараз. Я підкреслю: трохи більше року тому ми ухвалили важливе рішення, і хочу нагадати правлінню, що тоді я повністю підтримав пропозицію голови правління щодо будівництва «Бекінґема». Однак з того часу сталася ціла низка справжніх катастроф – як несподіваних, так і тих, які ми мали передбачити, що змусило нас відстати від нашого графіка. У результаті, вперше в історії компанії нам довелося розглянути можливість звернутися до банків за кредитом, аби допомогти пережити ці неспокійні часи. Якби мене обрали головою, дозвольте поінформувати вас про три зміни, які я запровадив би негайно. По-перше, я б запросив пані Кліфтон на посаду свого заступника, щоб у Сіті не сумнівалися, що родина Беррінґтонів, які раніше, пов’язує своє майбутнє з компанією, як це було вже понад століття.
З-за столу пролунало кілька «Слухайте, почуйте», і Фішер усміхнувся Еммі вдруге, відколи приєднався до ради директорів. Джайлз змушений був оцінити нахабство майора, адже Емма ніколи не поверне йому комплімент, оскільки вважає, що це саме Фішер відповідальний за теперішні негаразди в компанії, і вона, безумовно, ніколи не погодиться працювати його заступницею.
– По-друге, – не вмовкав Фішер, – завтра вранці я полетів би до Белфаста, щоб зустрітися із сером Фредеріком Реббеком, головою компанії «Гарланд і Вольф», і розпочав би перемовини про перепідписання нашого контракту, зазначивши, що його компанія вперто відмовляється брати на себе відповідальність за будь-який із нещасних випадків, які мали місце під час спорудження «Бекінґема». По-третє, я найняв би охоронну компанію для супроводу будь-якого обладнання, яке від імені Беррінґтонів надсилають до Белфаста, щоб акт диверсії, як той, що відбувся на гейшемському поромі, більше ніколи не повторився. Водночас я забезпечив би нові страхові поліси, в яких не було б сторінок про штрафні санкції, викладені дуже дрібним шрифтом. Нарешті, додам: якщо мені пощастить стати вашим головою, я розпочну роботу вже сьогодні вдень і не буду відпочивати, доки «Бекінґем» не вийде у відкрите море й не почне доводити свою рентабельність.
Фішер сів на своє місце у супроводі оплесків, посмішок і схвальних кивків. Ще до того як аплодисменти вщухли, Емма збагнула, що припустилася тактичної помилки, дозволивши своєму опонентові виступати першим. Він виклав більшість пунктів, які мала намір висунути вона, і тепер це виглядатиме так, ніби вона у кращому випадку погоджується з ним, а в гіршому – взагалі не має власних ідей. Емма добре пам’ятала, як Джайлз принизив цього чоловіка у Колстон-холі під час останньої виборчої кампанії. Але сьогодні вранці у Беррінґтон-гаусі з’явився цілком інший чоловік, і один погляд на Джайлза підтвердив Еммі, що його також заскочили зненацька.
– Пані Кліфтон, – сказав голова. – Можливо, ви хочете поділитися своїми ідеями з правлінням?
Емма рішуче підвелася, коли Ґрейс показала їй великий палець, змусивши почуватися невільницею-християнкою, яку наміряються кинути левам.
– Пане голово, дозвольте мені розпочати з того, що в моїй особі ви бачите кандидата мимоволі, бо якби я мала вибір, ви б залишилися головою цієї компанії. Тільки тоді, коли ви вирішили, що у вас немає іншої альтернативи, ніж відмовитися від посади, я задумалася, чи не зайняти мені ваше місце і продовжити давню традицію довгого ототожнення моєї родини з цією компанією. Спочатку я хотіла б дати відсіч деяким членам ради директорів, які вважають моїм найбільшим недоліком мою стать.
Це зауваження викликало вибух сміху, у декого – нервового, хоча Сьюзен Фішер посміхнулася із співчуттям.
– Я страждаю, – продовжувала Емма, – від того, що є жінкою у світі чоловіків, і, відверто кажучи, нічого не можу із цим вдіяти. Дуже ціную, що правлінню вистачило мужності, аби висунути кандидатуру жінки на посаду голови компанії Беррінґтонів, особливо в таких складних обставинах, в яких ми зараз опинилися. Але сміливість і новаторство – саме те, що потрібно нашій компанії зараз. Наша компанія стоїть на перехресті, і кого б ви не обрали сьогодні, йому доведеться вирішувати, яким шляхом іти. Як ви знаєте, коли правління торік прийняло рішення продовжувати будівництво «Бекінґема», я виступила проти цієї ідеї та проголосувала відповідно. Тож буде справедливим повідомити правлінню свою нинішню точку зору. На мою думку, ми не можемо розглядати можливості повернення назад, оскільки це призведе до приниження, а можливо, й навіть забуття для нашої компанії. Рада прийняла своє рішення добросовісно, і ми зобов’язані перед своїми акціонерами не відступати, звинувачуючи інших, а, навпаки, робити все від нас залежне, щоб надолужити час і забезпечити нам успіх у довготерміновій перспективі.
Емма поглянула на текст доповіді, в якій повторювалося майже все, що вже сказав її суперник. Вона сподівалася, що її природний ентузіазм та енергійність здолають той факт, що її колеги чують ті самі ідеї та думки, озвучені вдруге.
Але коли Емма дійшла до останнього рядка своєї промови, то відчула, як зацікавлення директорів спадає. Джайлз напередодні попередив її, що цього дня може трапитися щось несподіване, й це сталося. Фішер розпочав свою гру.
– Чи можу я доповнити свої зауваження, пане голово, думкою, що було б великим привілеєм дозволити пані Беррінґтон приєднатися до її знаменитих пращурів та очолити раду, особливо в час, коли компанія стикається з такими реальними труднощами. Знаю, що з вашою допомогою ми зможемо подолати ці труднощі й відновити гарне ім’я Беррінґтонів, їхню репутацію та фінансову непохитність.
Емма сіла з відчуттям, що з її доповіді можна було б виснувати: «Ти могла б і краще». Вона просто сподівалася, що Джайлз мав рацію у другому пункті. Майже всі за цим столом вирішили, як будуть голосувати, ще задовго до того, як ці збори оголосили від- критими.
Після того як виступили обидва кандидати, настала черга членів ради директорів висловити свою думку. Більшість із них хотіла сказати своє слово, але не надто багато розуміння чи оригінальності прозвучало упродовж наступної години. І, незважаючи на те, що Емма відмовилася відповісти на запитання «Чи призначили б ви майора Фішера своїм заступником?», вона все ж відчула, що думки розділилися приблизно порівну. Так було, доки не озвалася леді Вірджинія.
– Я хочу висловити лише одне своє спостереження, пане голово, – завуркотіла вона, кліпаючи віями. – Не вірю, що жінок створили для того, щоб очолювати компанії, ставати профспілковими лідерами, будувати комфортабельні лайнери або змушувати займати величезні суми грошей у банкірів лондонського Сіті. Позаяк я захоплююсь пані Кліфтон і всім, чого вона досягла, все ж буду підтримувати майора Фішера і лише сподіваюся, що вона прийме щедру пропозицію майора стати його заступницею. Я прийшла сюди з відкритою душею, з бажанням обрати кандидатуру місіс Кліфтон, але, на жаль, вона не виправдала моїх очікувань.
Емма мимохідь захопилася стриманістю Вірджинії. Ця жінка добре вивчила кожне слово свого сценарію задовго до того, як увійшла до цієї кімнати, відпрацювавши навіть драматичні паузи, й їй якось вдалося створити враження, що вона зроду не мала наміру втручатися до останньої миті, та їй не залишили іншого вибору, ніж зробити кілька зауважень. Емма могла лише дивуватися, скількох із тих, хто сидів за столом, одурили. За винятком, ясна річ, Джайлза, котрий виглядав так, ніби якби міг, то власноруч задушив би свою колишню дружину.
Лише двоє людей не виступали до того часу, коли леді Вірджинія зайняла своє місце. Голова, ввічливий як ніколи, сказав:
– Перш ніж оголосити початок голосування, було б цікаво, чи не хотіли б пані Фішер або пан Гардкасл висловити свою думку?
– Ні, дякую, пане голово, – поквапилася відповісти Сьюзен Фішер.
Голова поглянув у бік пана Гардкасла.
– Спасибі, пане голово, – подякував Гардкасл, – я лише хочу сказати, що з величезним інтересом вислухав усі виступи, зокрема, й ті, що стосуються двох кандидатів, і що, як і леді Вірджинія, вже вирішив, кого саме підтримуватиму.
Фішер усміхнувся йоркширцю.
– Дякую, пане Гардкасл, – видихнув голова. – Якщо більше ніхто не хоче нічого сказати, настає час, щоб члени ради директорів віддали свої голоси.
Він на мить замовк, але ніхто не озивався.
– Тепер секретар компанії по черзі буде називати кожне ім’я. Будь ласка, повідомте йому, якого кандидата підтримуєте.
– Почну з виконавчих директорів, – сказав Вебстер, – перш ніж запросити віддати свої голоси решту членів ради. Пане Бьюкенен?
– Я не буду підтримувати жодного кандидата, – заявив Бьюкенен. – Однак якщо результат голосування зрівняється, я, бо це прерогатива голови, віддам свій голос на користь того, кого вважатиму кращим наступним головою.
Росс провів кілька безсонних ночей, борючись із питанням, хто має стати головою, і нарешті вирішив на користь Емми. Але гучна промова Фішера та доволі слабкий виступ Емми змусили його переглянути свою позицію. Він усе ще не міг змусити себе голосувати за Фішера, тому вирішив утриматися й дозволити прийняти рішення колегам. Тим не менш, якщо голоси поділяться порівну, йому доведеться, хай і неохоче, підтримати Фішера.
Емма не могла приховати свого здивування й розчарування через рішення Росса не голосувати. Фішер усміхнувся та перекреслив прізвище голови, яке до цього часу було в колонці «Кліфтон».
– Пане Діксон?
– Пані Кліфтон, – без вагань сказав виконавчий директор.
– Пане Керрік?
– Майор Фішер, – повідомив фінансовий директор.
– Пане Енскотт?
– Майор Фішер.
Емма була розчарована, але не здивована, бо знала, що це означає і що Ноулс голосуватиме проти неї.
– Сер Джайлз Беррінґтон?
Примечания
1
SAS – парашутно-десантні війська особливого призначення Великої Британії.
2
Його танцювала біблійна Саломія.
3
Рой Ліхтенштейн (1923–1997) – американський художник, представник напрямку поп-арт.
4
Церква Святої Маргарити – готичний храм на території Вестмінстерського абатства, що виходить фасадом на Парламентську площу в Лондоні.
5
Вілкінс Мікобер – персонаж роману Чарлза Діккенса «Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим», котрий завжди зберігає оптимізм, незважаючи на бідність.
6
Бітер – група алкогольних напоїв, до якої входять гіркі настоянки та деякі види вермутів і лікерів.
7
Фраза підступного магрибинця з казки «Чарівна лампа Аладдіна».
8
«Бристольський крем Гарві» – торгова марка хересу.
9
12 серпня у Великій Британії розпочинається сезон полювання на куріпок.
10
La Buena Noche (ісп.) – на добраніч.
11
Трампове судноплавство – нерегулярні рейси морських кораблів без чіткого розкладу, які здійснюють на основі угоди між судновласником і суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.
12
«Гіллмен» – марка англійських автомобілів, які випускали у 1907–1979 рр.
13
Страйк «диких котів» – акція, яку робітники проводять без дозволу, підтримки або схвалення керівництва профспілки.
14
Мейо, буквально Тисова рівнина – територія на заході Ірландії.
15
Йдеться про вірш «Якщо» Редьярда Кіплінґа (1865–1936).